Книга - Гендерне тяжіння: виклики та рішення

Гендерне тяжiння: виклики та рiшення
Катерина Борисiвна Левченко


«Гендерне тяжiння: виклики та рiшення» е доповненим та суттево оновленим виданням книги авторки «Гендерне тяжiння» (2019, Фолiо), присвяченим питанням формування та реалiзацii гендер-ноi полiтики в Украiнi, починаючи з часiв становлення незалежноi Украiнськоi держави. У книзi розкриваються концептуальнi, правовi, органiзацiйнi, адмiнiстративнi засади гендерноi полiтики, iх розвиток i становлення, проблемнi питання в рiзних галузях суспiльного життя. Авторка торкаеться багатьох питань, якi е актуальними, але й досi е дискусiйними в суспiльствi. Книга зацiкавить не лише науковцiв, зокрема юридичних спецiальностей, викладачiв, державних службовцiв, журналiстiв, громадських дiячiв, а й широке коло читачiв, якi переймаються питаннями суспiльного розвитку i прав людини.





Катерина Левченко

Гендерне тяжiння: виклики та рiшення





Частина 1

Гендрене тяжiння





Передмова





Вступне слово


Гендер.

Сьогоднi це поняття стало часто вживаним. Навiть модним! І набувае дедалi бiльшоi популярностi.

Так само, як i словосполучення з ним. Наприклад:

«гендерна рiвнiсть»,

«гендерна полiтика»,

«гендернi пiдходи»,

«гендерна iнтеграцiя».

Бо сьогоднi гендерну полiтику в нашiй краiнi визнано одним з прiоритетiв державноi полiтики.

Водночас, ставлення як до самого термiну «гендер», так i до його похiдних у суспiльствi не е однозначним.

Хтось пишаеться своею дiяльнiстю, пов’язаною з утвердженням гендерноi рiвностi та формуванням гендерноi полiтики сучасноi Украiни.

Хтось говорить про нього з нерозумiнням i навiть зi злiстю.

Дехто пов’язуе гендер iз приватними питаннями: мовляв, гендерноi рiвностi прагнуть жiнки, незадоволенi своiм життям, або тi, у яких загалом усе склалося непогано, е матерiальнi статки, та вони прагнуть бiльшого.

А хтось ним активно манiпулюе, використовуючи як зброю в гiбриднiй вiйнi!

Що ж, наявнiсть такого широкого спектру поглядiв та думок е свiдченням неабиякоi актуальностi й важливостi гендерноi проблематики.

Можу стверджувати, що додатковоi ваги гендерна рiвнiсть набувае як умова модернiзацii суспiльства та успiшностi розпочатих реформ.

Сьогоднi навiть мовнi питання не викликають таких гострих дискусiй, як тi, що пов’язанi з питаннями рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв. Змiни в полiтицi вiдбуваються набагато швидше, нiж у суспiльнiй ментальностi. Така рiзна швидкiсть i е одним iз чинникiв iснуючих манiпуляцiй навколо гендерноi тематики.

Я стикаюся з цим щодня, щогодини. Не лише на побутовому рiвнi, але й у робочому активi.

Та, як вiдомо, крапля камiнь пробивае.

Заперечувати гендерну рiвнiсть i права жiнок так само марно, як забороняти схiд сонця чи дощову хмару. Термiни можна скасувати, але явища залишаться.

Тому я дивлюся на все з оптимiзмом: гендер та гендерна рiвнiсть в Украiнi використовуватимуться не лише як термiни, а як норма суспiльного життя, поваги та врахування взаемних iнтересiв.

Мiй досвiд громадськоi активностi, пов’язаноi з захистом прав жiнок та вiдстоюванням гендерноi рiвностi, нараховуе вже понад чверть столiття. І я вважаю, що варто подiлитися певними роздумами й напрацюваннями з цих питань. Сподiваюся, вони стануть у пригодi тим, хто також ними займаеться чи плануе це робити.

Будучи докторкою юридичних наук (а тема моеi дисертацii – «Органiзацiйно-правовi засади управлiння процесами формування гендерноi полiтики в Украiнi»), професоркою, я маю понад триста наукових праць, у тому числi з гендерноi проблематики. Але цього разу вирiшила, що спробую уникати «науковостi».

Принаймнi там, де менi це вдасться.

Але при цьому писатиму про серйознi речi.

Моi нариси – особистий погляд на те, як державна гендерна полiтика розробляеться i реалiзуеться, якi мае перспективи i як вписуеться в мiжнародний контекст. Бо мiй «гендерний» досвiд базуеться не лише на роботi в Украiнi, але й узагальнюе участь у багатьох подiях, якi стали частиною свiтовоi iсторii становлення концепцii гендерноi рiвностi. Наприклад, участь у Четвертiй Всесвiтнiй Конференцii ООН щодо становища жiнок, яка проходила в Пекiнi 1995 року, або багаторiчна робота як експертки Ради Європи.

Для мене рух у бiк гендерноi рiвностi почався на початку 90-х рокiв. Скажу чесно: багато знайомих не розумiли, чому я обрала саме такий напрям своеi роботи та науковоi дiяльностi. Чи то вiн здавався iм несерйозним, чи просто не розумiли, про що йдеться.

Та водночас була й велика пiдтримка, яку я отримала вiд свого чоловiка, вiд батькiв, наукових керiвникiв, колежанок i колег, а згодом i вiд доньок. Це дуже допомагало.

За роки, що минули вiдтодi, багато що змiнилося. І дiапазон сприйняття (чи несприйняття) того, чим я займаюся, дуже широкий. Навiть широчезний! Хтось дивуеться: мовляв, ну чого тобi бракуе в життi? А iншi захоплюються: як уже багато зроблено i якi обнадiйливi маемо перспективи!

Отже, постiйно тримаю форму. Не нудно!

Мiж тим, саме такий широчезний дiапазон оцiнок сьогоднi накладаеться на дуже серйознi й вагомi речi, якi вiдбуваються в державi.

Ми прагнемо жити в цивiлiзованому та модернiзованому суспiльствi з усiма його ознаками: з вiдкритiстю, вiдповiдальнiстю та участю. Ми рухаемося цим шляхом, хоча й не завжди з тiею швидкiстю, на яку розраховували. І на мое глибоке переконання, одним iз чинникiв, який зумовлюе «недомодернiзацiю» украiнського суспiльства, е гендерна дискримiнацiя та порушення прав жiнок.

Аналiтики Всесвiтнього економiчного форуму в Давосi щорiчно публiкують доповiдi «Глобальний гендерний розрив», вбачаючи в ньому гальмо модернiзацiйних процесiв. Серед показникiв гендерного розриву називають, зокрема, недостатнi можливостi рiвноi економiчноi участi жiнок i чоловiкiв, доступу до освiти, охорони здоров’я, процесу ухвалення рiшень та управлiння державними справами тощо.

«Бiльшiсть шансiв для бiльшоi кiлькостi людей» – одна з провiдних iдей сучасного суспiльного поступу. Такий пiдхiд стосуеться представникiв обох статей. Та особливо актуальний вiн саме для жiнок, зважаючи на iх дискримiнацiйне становище в суспiльствi та суттевi порушення iхнiх прав.

Останнiм часом позитивнi змiни в гендернiй сферi почали стрiмко посилюватися. Змiцнилася вiдповiдна державна полiтика, державний механiзм, гендерна iнтеграцiя. І е зацiкавленiсть суспiльства.

Це мене надихае в улюбленiй справi. Хочеться не тiльки бiльше робити, але й бiльше популяризувати ii.

Бажаю, щоб моi роздуми додали користi й вам!

І обов’язково маю згадати про ще один важливий момент.

Присвячую цю книгу моему чоловiковi Андрiю Дунебабiну, який у 1994 роцi був разом з Олександром Карповим та Вадимом Карасьовим, котрi створювали в Харковi громадську органiзацiю «Фемiнiстська асоцiацiя «Гуманiтарна iнiцiатива». Тобто вiн завжди на моему боцi.

Так само, як i моiм донькам – Ользi та Оленi. Їм також моя присвята.

Оля подарувала безсмертну фразу, котру я настiльки люблю цитувати, що не можу не згадати й тут. «Мамо, – казала вона, маючи десять рокiв, – менi потрiбен текст Конвенцii про права дитини, бо моi права порушуються, а я не пам’ятаю, за якою статтею».

Оленка навчаеться в ІПСА (Інститут прикладного системного аналiзу) в Киiвськiй полiтехнiцi, свiдомо чи несвiдомо доводячи, що STEM (Science, Technology, Economics, Mathematic – наука, технологiя, економiка та математика) i для хлопцiв, i дiвчат – це круто!

А ще присвячую цю книгу пам’ятi мого батька, який вiрив у мене та в моi сили. Разом iз мамою вiн не вбачав жодних перешкод для втiлення будь-яких моiх iдей та мрiй.





Перевага чоловiкiв зрештою заснована не на фiзичнiй силi, а на мовчазнiй згодi суспiльства з системою цiнностей, яка зовсiм не бiологiчна за своею суттю.

    Кейт Мiллет




Про книгу


Пiсля того як я розповiла, що саме спонукало мене взятися за перо, точнiше, за клавiатуру комп’ютера, кiлька слiв маю сказати i про деякi особливостi мого творчого доробку.

У книзi я не просто переповiдаю iсторiю формування гендерноi полiтики в Украiнi, а пишу про неi крiзь призму подiй, документiв, власноi роботи, бо всi цi чинники якраз i формують iсторичний контент.

У роботi багато в чому допомогли моi статтi, iнтерв’ю, дописи в соцiальних мережах, а також коментарi, вiдповiдi, зауваження, якi я отримувала вiд своiх колежанок та колег, вiд друзiв та читачiв. Тож iз дозволу журналiстiв, якi брали у мене iнтерв’ю, я посилаюся на них у текстi.

Працюючи з питаннями забезпечення гендерноi рiвностi у практичнiй площинi, я паралельно займалася i займаюся науковою роботою. Завжди стараюся писати про актуальнi подii та важливi проблеми. Моi статтi, як я зазначала у вступi, здебiльшого пiдготовленi у науковому або методико-педагогiчному жанрах. І тому тут лише складають канву, яка допомагае розповiдi. Можливо, роблять ii бiльш аргументованою.

Сьогоднi багато питань ще залишаються невирiшеними, е дискусiйними. Я не кажу про тих, хто вiдкидае гендерну рiвнiсть i гендерну теорiю взагалi, – тут мова не про дiалог, тут тривае боротьба. Але навiть усерединi табору беззаперечних прихильникiв та прихильниць гендерних перетворень нерiдко виникають рiзнi точки зору на одне й те саме питання.

Добрим чи поганим е таке розмаiття? Я переконана, що це на краще. Бо нема нiчого гiршого за одноманiтнiсть. Всi жанри е хорошими, окрiм нудних!

Рiзнi пiдходи, рiзнi точки зору завжди стимулюють розвиток. Зацiкавленiсть. Шлях i бажання ним рухатись.

Це означае, що нас дедалi бiльшае.

Що також е добрим.

Тож бажаю читання.

Бажаю роздумiв.

Бажаю вiдкриттiв.

А заразом чекаю i на вашi зауваження та пiдказки. І навiть на критику – але конструктивну!




Деякi принциповi питання


Я пишу слово гендер – через лiтеру «г».

Так написано в Законi «Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв».

Так пише моя колежанка Олена Суслова, яка е «гуру» в гендерних питаннях.

В iнших документах – суцiльна багатовекторнiсть. Орфографiчний плюралiзм. Як в офiцiйнiй назвi посади, яку я наразi обiймаю, слово «гендер» написано через лiтеру «г».

Хоча в бiльшостi все-таки вживаеться лiтера «г».

Я намагалася з’ясувати, чому так вiдбуваеться.

Комусь лiньки шукати цю лiтеру в додатковiй комп’ютернiй клавiатурi.

Хтось каже, що ii взагалi нема.

Іншi – що так швидше.

Для багатьох – не мае значення.

Деякi фiлологи обгрунтовують тим, що так е в украiнському правописi.

А дехто каже, що на це взагалi не варто звертати уваги, бо головне – просувати iдею гендерноi рiвностi, а як це пишеться – не важливо.

Для мене – важливо. І для багатьох моiх колежанок та колег також.

По-перше, лiтера «г» точнiше передае вимову англiйського слова gender.

Ну, загалом воно звучить як «джендер», але точно не як «хендер».

По-друге, ми маемо використовувати рiзноманiтнiсть i багатство украiнськоi мови, в тому числi рiзне звучання лiтер «г» та «г».

По-трете – питання полiтичне. Тривалий час лiтера «г» начебто й була в мовi, але фактично була пiд забороною. Сучаснi фiлологи радять якомога бiльше позбавлятися русизмiв в украiнськiй мовi, якi прижилися на повну силу за часiв радянськоi влади.

Ну й головне: так записано в Законi.

Мова мае значення, з цим навряд чи хтось сперечатиметься.




Фемiнiтиви


Друге принципове питання – використання фемiнiтивiв у дiловiй мовi.

Я вживаю фемiнiтиви. Я iх люблю. І моi колежанки iх також люблять.

Взагалi фразою «Я люблю…» готова розпочинати розмову про багато речей.

От так само я люблю фемiнiтиви.

Я – професорка, докторка наук, Урядова уповноважена з питань гендерноi полiтики, викладачка, президентка, юристка, вчена, експертка, очiльниця, виступаюча, авторка, спiваторка, тренерка. Ну i багато всього iншого.

Хоча моя посада в Секретарiатi Кабiнету Мiнiстрiв Украiни, яку я обiймаю з березня 2018 року, називаеться «Урядовий уповноважений з питань гендерноi полiтики». Бачите, не «Урядова уповноважена», а «Урядовий уповноважений».

Бо фемiнiтиви у нас тривалий час не були складовою дiловоi мови.

Моi подруги – адвокатеси, правозахисницi, проректорки, доцентки, працiвницi, письменницi, громадськi дiячки, бухгалтерки, керiвницi – перелiк також можна продовжувати. Бо iх багато. Жiнок. Посад. І фемiнiтивiв.

Ну нехай трохи менше, нiж слiв у мовi.

А як ви ставитеся до фемiнiтивiв?

Не дивуюся з того, що вони не всiм подобаються.

Я нерiдко чую вiд жiнок: не називайте мене професоркою, авторкою, тренеркою, експерткою, юристкою! І пояснюють: я – професор, автор, тренер, експерт, юрист.

Вони так звикли. І часто посилаються на те, що це усталена форма в мовi, в правописi, яку не можна змiнювати.

А дехто ще й жартуе: мовляв, це ж просто анекдот – директорка! А якщо вона – посол, то яким буде фемiнiтив? «Послиця», «Посолка» чи «Посличка»?

Почуття гумору – не найгiрша штука. А вона – Амбасадорка!

Але! Почнемо з мови та можливостей ii змiн.

Мова – явище соцiальне. І як будь-яке соцiальне явище перебувае в постiйному розвитку, оновленнi, модернiзацii. Те, що вчора видавалося незмiнним каноном, сьогоднi з легкiстю набувае нових форм. Украiнська мова мае серйознi внутрiшнi ресурси для формування фемiнiтивiв, i сучасний Украiнський правопис розглядае як суфiксальнi можливостi для словоутворення фемiнiтивiв, так i використання словосполучень.

От не було ж колись лiтакiв, гвинтокрилiв, космiчних кораблiв, пiдводних човнiв, автомобiлiв, двигунiв, лiнз та iнших досягнень технiчноi сфери.

Не знали про атоми, молекули, нейрони, протони.

Вiдколи все це з’явилося, виникла й потреба вигадати для них назви, новi слова. Збагатити мову.

Колись нетрадицiйними для жiнок були багато професiй та посад.

Снайперка. Водолазка. Водiйка. Слюсарка. Та що перераховувати: навiть слово «продавчиня» колись звучало дивно!

Наприкiнцi 2017 року Мiнiстерство охорони здоров’я Украiни скасувало атавiстичний наказ 1993 року, який забороняв понад 450 професiй для жiнок. Тепер вони почнуть iх опановувати. Вже почали!

І всiм таким новелам потрiбно дати адекватнi назви.

Водночас фемiнiтиви лише входять до суспiльного та державницького дискурсу i не знайшли поки що свого нормативно-правового закрiплення – в офiцiйних документах усi посади визначаються виключно в чоловiчому родi, i тому не можна ототожнювати iх застосування (незастосування) iз пiдтримкою (чи навпаки запереченням) принципiв прав жiнок та гендерноi рiвностi. Використання фемiнiтивiв пiдкреслюе прихильнiсть вiдправника iнформацii принципу гендерноi рiвностi, оскiльки дае можливiсть вiзуалiзувати та активувати участь жiнок у рiзноманiтних соцiальних процесах, бо вербальнi засоби досi ii приховують.

«Легалiзацii» фемiнiтивiв у дiловому мовленнi багато в чому сприяла дiяльнiсть науковиць та експерток Євгенii Луценко, Олени Сусловоi, Галини Плачинди, Олени Масалiтiноi, журналiсток та письменниць Лариси Денисенко, Ірини Славiнськоi, Лiзи Кузьменко, народних депутаток Свiтлани Войцеховськоi, Ірини Сусловоi, керiвниць та членкинь мiжфракцiйного об’еднання «Рiвнi можливостi», Вiце-прем’ер-мiнiстерки з питань европейськоi та евроатлантичноi iнтеграцii Іванни Климпуш-Цинцадзе, заступника мiнiстра закордонних справ та багаторiчного голови Комiсii з питань гендерноi рiвностi Ради Європи Сергiя Кислицi та багатьох активiсток та активiстiв, громадських дiячiв та дiячок, громадян та громадянок. Фахiвчинi Апарату Урядовоi уповноваженоi з питань гендерноi полiтики також активно застосовують фемiнiтиви!

Звертати увагу на термiни, формулювання, називання необхiдно, бо вони створюють соцiально-семiотичнi конструкти, що формують вiртуалiзовану реальнiсть. Тому фемiнiтиви важливi, оскiльки вони е ознакою iндивiдуальностi та свободи, якi тагетованi «русским миром» i через якi проходить межа мiж тоталiтарним (авторитарним) та демократичним свiтами.

Часом я думаю, що неприйняття багатьма людьми фемiнiтивiв у мовi е певним проявом ксенофобii – побоювання всього «iншого», чужого.

До речi, такi побоювання можуть культивуватися не лише в мовнiй сферi, але й у багатьох iнших. Хтось чiпляеться за застарiлi норми, традицii, сподiваючись утримати хоч якiсь стабiльнiсть i спокiй.

Але свiт розвиваеться i змiнюеться. І в цьому його цiннiсть i принада.

Тому фемiнiтиви опановуватимуть дедалi бiльший мовний простiр.

Варто звернути увагу i на iнший бiк проблеми. Вчителькам, швачкам, секретаркам, трактористкам, машинiсткам уже не потрiбно виборювати мiсце у словнику – свою нiшу вони отримали. Можливо, через те, що мають традицiйнi для жiнок професii.

А от депутатки, мiнiстерки, президентки – це вже жiноче зазiхання на сферу владних вiдносин, у яких, попри позитивнi змiни в державнiй полiтицi, наразi домiнуе патрiархат. Вважаю, тут бояться не фемiнiтивiв, а реальноi участi жiнок в управлiннi державою.

От i все пояснення!

Коли мене вперше назвали «юристкою», це було досить незвично. Навiть дивно!

Але вiдтодi минуло п’ятнадцять рокiв. Тепер я не уявляю себе «юристом».

І ось уже зовсiм хорошi новини:

Державна служба Украiни з надзвичайних ситуацiй (ДСНС) в 2018 роцi видала перший словничок фемiнiтивiв для своiх прес-офiцерiв та прес-офiцерок. У нас починаються реальнi змiни.

Наступним у цьому сенсi став Кабiнет Мiнiстрiв Украiни, який 22 травня 2019 року затвердив Новий украiнський правопис – зiбрання правил, що встановлюють способи передавання украiнськоi лiтературноi мови на письмi.

Документ пiдготовлено Украiнською нацiональною комiсiею з питань правопису, що працювала впродовж 2015—2018 рр. Вона врахувала окремi зауваження та пропозицii, висловленi пiд час громадського обговорення проекту (серпень-вересень 2018 р.).

У роздiлi «Правопис суфiксiв. Іменниковi суфiкси» в п. 32.4 мiстяться наступнi правила: «За допомогою суфiксiв -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та iн. вiд iменникiв чоловiчого роду утворюемо iменники на означення осiб жiночоi статi. Найуживанiшим е суфiкс -к-, бо вiн поеднуваний з рiзними типами основ: а5вторка, диза5йнерка, дире5кторка, реда5кторка, спiва5чка, студе5нтка, фiгури5стка та iн. Суфiкс -иц-(я) приеднуемо насамперед до основ на -ник: верста5льниця, набi5рниця, пора5дниця та -ень: учени5ця. Суфiкс -ин-(я) сполучаемо з основами на -ень: кравчи5ня, плавчи5ня, продавчи5ня, на приголосний: майстри5ня, фiлологи5ня; бойки5ня, лемки5ня. Суфiкс -ес- рiдковживаний: дияконе5са, патроне5са, поете5са».

За словами Олени Масалiтиноi, радницi Мiнiстра освiти i науки Украiни, яка багато зробила та продовжуе роботу з адвокацii застосування фемiнiтивiв, «це iсторичний момент – офiцiйний документ нарештi зафiксував питому рису украiнськоi мови, яка з рiзних причин кiлька десятилiть витiснялася з мовноi картини свiту! Сподiваюся, це лише перший крок на шляху подолання украiнською мовою андроцентризму!»[1 - https://www.facebook.com/masalitina.olena/posts/2434390696626716?comment_id=24382743962383465]

Вживати фемiнiтиви важливо ще й тому, що пiд час гiбридних вiйн, а саме в такiй ситуацii зараз перебувае Украiна, «символiчнi компоненти виходять на перший план i починають вiдiгравати ледве не вирiшальну роль. А носiями передачi смислiв е вербальнi засоби (слова, словосполучення, тексти) та невербальнi реалiзатори (вiзуальнi, звуковi тощо)»[2 - Стратегiчнi комунiкацii в умовах гiбридноi вiйни: погляд вiд волонтера до науковця: монографiя. – К.: НА СБ Украiни, 2018. – с. 15].

Тож смiливiше збагачуймо нашу мову та наше суспiльне буття фемiнiтивами!

Адже так, мовники та мовницi?!

Саме так, громадянки та громадяни!




Згадування iмен i прiзвищ


Все, чим я займалася в своему життi, я робила спiльно з колежанками та колегами, партнерами, друзями, однодумцями та iн. І тому всюди, де була можливiсть навести iхнi iмена, я це робила. Насправдi людей, якi залишили слiд у моiй бiографii та в моему серцi, набагато бiльше. Тому прошу вибачення в усiх, хто не знайде себе на цих сторiнках. Я вас не забула. Я вдячна кожному i кожнiй, з ким працювала та працюю. Будуть ще новi книжки!

Нарештi залишилося згадати ще про таке.

Раптом у когось виникне запитання: коли я писала цю книгу?

Графiк роботи маю напружений, тому вiдволiкатися вiд роботи з документами, важливих зустрiчей, нарад, аналiтичноi роботи чи пiдготовки виступiв для творчого задоволення – розкiш, якоi не можу зараз собi дозволити.

Багато нотаток писала в рiзнi роки, але вони виявилися й досi актуальними, тому зiбрала iх докупи.

Щось записувала в дорозi. У потязi, в лiтаку чи машинi. Просто вмикала запис у телефонi i сама собi давала iнтерв’ю. Розмови зберiгалися, i принагiдно я iх використовувала.

Але загалом так уже склалося в моему життi, що найважливiшi та найскладнiшi речi – докторську дисертацiю та монографii – я писала ночами, вклавши спати тодi ще маленьку Оленку. Тож жартома називаю iх (росiйською мовою) не «научными», а «ночными».

Так i зараз: нiчна тиша та можливiсть зосередитися на цiкавому були моiми гарними помiчницями!




Роздiл 1. Про жiночий рух та права жiнок





Як я рухалася до жiночого руху


Жiнки – едина експлуатована соцiальна група в iсторii людства, яку iдеалiзували за ii безсилля.

    Ерiка Джон

Ну от: написала заголовок, i вийшов каламбур. Це добре, коли минуле згадуеш iз легким гумором. А про те, як для мене все починалося, я добре розповiла в iнтерв’ю Лiзi Кузьменко. Тож сьогоднi скористаюся наведеними спогадами.

Наприкiнцi 80-х – на початку 90-х рокiв в Украiнi активно розвивалися рiзноманiтнi громадськi органiзацii та рухи. Було надзвичайне зростання соцiальноi iнiцiативи, люди прагнули реальних змiн у суспiльному життi i готовi були власноруч братися за них.

Мене тодi запрошували долучитися до рiзноманiтних жiночих iнiцiатив, взяти участь у роботi жiночих конгресiв тощо. Та я вiдверто казала, що не бачу, навколо чого сперечаються. Не розумiю, чи справдi е «жiночi» проблеми.

Виходила з власноi логiки: будучи жiнкою, нiколи ранiше не вiдчувала, що це мае вплив на кар’еру чи повсякденне життя. Була единою донькою в родинi науковцiв, батьки завжди казали: здобувай освiту, досягай успiху в професiйнiй дiяльностi. І я охоче дослухалася до тих порад. Школу закiнчила iз золотою медаллю, унiверситет – з «червоним» дипломом. Працювати пiшла туди, де подобалося. У 26 рокiв стала кандидатом наук i дуже пишалася цим.

В особистому життi теж усе складалося, як хотiла. Зустрiла справжне кохання, вийшла замiж. Чоловiк завжди мене пiдтримував i пiдтримуе досi!

Із гендерними проблемами стикнулася несподiвано для себе. Причому не через чоловiкiв, а через iншу жiнку, яка, до речi, мала вищу освiту, хорошу посаду та авторитет. Їi погляди та позицii мене просто приголомшили!

Будучи при надii, я пiшла якось увечерi до жiночоi консультацii. Коли просидiла там три години, прийом лiкаря закiнчився, а я до кабiнету так i не потрапила. Це був кiнець 1993 року, сильнi морози, в Харковi вiдбувалися плановi вiдключення електроенергii. Але я вирiшила чекати.

Зрештою, в порожньому коридорi до мене пiдiйшла лiкарка й запитала росiйською: «Чего сидишь?»

Я, зрозумiла рiч, вiдповiла, що чекаю на консультацiю. Вона тодi махнула рукою, мовляв, приходь завтра. Але я почала пояснювати, що завтра не можу, бо в мене лекцii.

«Какие лекции? Ты где учишься?» Їi тон став трохи зневажливим.

«Та я викладачка, i в мене завтра три пари лекцiй», – змалювала я ситуацiю.

І отут лiкарка на мене накинулася! Почала кричати: «Что ты надумала, какая ты преподавательница? Забудь! Ты беременная! Работа второстепенна, карьера – тем более! Ты теперь никто! Не женщина, не человек – ты просто беременная, и больше ни о чем думать нельзя!»

Вона давала щирi, на ii думку, поради, а я була вкрай шокована. Виходить, усе, чого я досягла в життi, не мало жодноi ваги! Звiсно, це була думка однiеi жiнки, але ж подiбнi погляди мали дуже багато iнших жiнок i чоловiкiв, якi визнавали другорядне мiсце жiнки в суспiльствi i погоджувалися з цим.

Я вперше тодi вiдчула на собi таку несправедливiсть. Можливо, саме та лiкарка i пiдштовхнула мою громадську активнiсть. Якщо це справдi так, то щиро iй за це дякую. Тим паче що ii права я також вiдстоювала.

Пiсля народження доньки я знайшла однодумниць i однодумцiв, з якими в Харковi створила громадську органiзацiю «Фемiнiстська асоцiацiя “Гуманiтарна iнiцiатива”».

Сьогоднi життя змiнилося. Вагiтнi жiнки стають мiнiстрами оборони европейських краiн. Жiнки з немовлятами беруть участь навiть у засiданнях парламентських сесiй та урядiв. І нiхто iм не доводить, що вони меншовартiснi, бо такого не мае бути нiде й нiколи! А Харкiв називають «гендерною столицею Украiни»!

Згадуючи ту давню iсторiю, я вкотре повторюю, що власну гiднiсть треба вiдстоювати. Не мовчати i не ковтати образ!

Бо ми нерiдко не бажаемо iх помiчати, адже вважаемо, що все одно нiчого не змiнюеться.

Змiнюеться!

І багато чого!

Скiльки нас i нашого бажання – стiльки буде змiн!




Права жiнок: можливiсть пiднятися на трибуну


Чоловiкам – iхнi права, i не бiльше того; жiнкам – iхнi права, i не менше того.

    С’юзен Ентон

Приводом для цих роздумiв стало запитання вiд моеi студентки: «Коли вперше використали термiн «права жiнок»? Запитання, на перший погляд, було банальним, але вiдповiсти на нього одразу я не змогла.

А й справдi – коли?

З’ясувалося, що однозначно вiдповiсти не змогли й багато з моiх колег, учених, якi дослiджують права жiнок та гендерну проблематику. Версii були рiзними: вiд часiв Давньоi Грецii (Платона та Аристотеля) до Вiдродження (середньовiчноi французькоi письменницi Крiстiн де Пiзан), вiд епохи Рацiоналiзму та Просвiтництва (фiлософiв Томаса Гоббса та Джона Лока) до дiячiв ХІХ столiття, активiсток жiночого руху в США та Європi. Пропонували навiть зупинитися на ХХ столiттi, коли з’явилася Конвенцiя ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок.

Але остаточноi вiдповiдi не було.

І така колiзiя спонукала активнiше зануритися в працi фiлософiв, iсторикiв, фахiвцiв з iсторii права та iсторii фiлософii, у сучаснi статтi про права людини та правозахисноi проблематики. І все для того, щоб зiбрати цеглинки, з яких будуеться концепцiя «прав жiнок».

То коли вперше було використано це поняття?

Ретельний пошук вiдповiдi на просте запитання спричинив появу й iнших запитань.

Коли i як проблеми прав жiнок та гендерноi рiвностi потрапили пiд пильне око фiлософii права?

Як розгортався процес iх вивчення?

Якi дискусiйнi проблеми з цього приводу постають у правознавствi, соцiально-полiтичних дисциплiнах сьогоднi?

Якi соцiально-полiтичнi та правовi доктрини мали вплив на розвиток концепцii жiночих прав та iх практичне втiлення в життя?

Поглиблене вивчення теми показало, що в iсторико-правовому та фiлософсько-правовому дискурсi iснують суттевi бiлi плями, пов’язанi з гендерною проблематикою. І можна загалом говорити про фiлософсько-правову й теоретико-правову неувагу до проблеми прав жiнок.

В принципi, певну логiку тут можна зрозумiти. «Права жiнок» як категорiя та феномен не могли з’явитися ранiше за концепцiю «прав людини».

Звичайно, згадки про iдеi щодо вольностей (але не прав) людини можна знайти i в працях давньогрецьких iсторикiв та мислителiв, китайських фiлософiв та iн. Але в iхнiх поглядах нема головного, що характеризуе «права людини» в iхньому нинiшньому повному тлумаченнi, – iдеi свободи та рiвноправностi[3 - Бернс Г. Уестон. Права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред. Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003. – С. 13.]. Бiльше того, концепцiя «прав людини» загалом тривалий час розвивалася винятково як концепцiя «прав чоловiка», та ще й обтяжена майновим цензом та соцiальним походженням.

Коли французька Декларацiя прав людини та громадянина вiд 26 серпня 1789 року проголошувала, що «всi люди народжуються вiльними та рiвними у своiх правах», то на увазi мала лише чоловiкiв.

У вiдповiдь на це французька письменниця та полiтична дiячка Олiмпiя де Гуж написала в 1791 роцi «Декларацiю прав жiнки та громадянки». Але рiвностi в правах з чоловiками досягла лише в тому, що була страчена поряд iз ними на гiльйотинi. «Жiнка може зiйти на ешафот, вiдповiдно, вона може зiйти й на трибуну», – казала вона.

Наприкiнцi XVIII – на початку ХІХ столiть поняття «права жiнок» не мало сучасного змiсту. Хоча роботи вже згаданоi Олiмпii де Гуж та англiйськоi письменницi, фiлософа та фемiнiстки Мерi Уолстоункрафт можна вважати суттевим пiдгрунтям сучасноi концепцii прав жiнок.

Вагомий внесок в обгрунтування необхiдностi жiночого визволення зробив англiйський мислитель та полiтичний дiяч Джон Стюарт Мiлль. Його погляди на питання жiночоi рiвноправностi викладено в есе «Поневолення жiнки» (1861 рiк).

У ньому вiн пiддав критицi принцип «споконвiчного пiдпорядкування однiеi статi iншiй» як несправедливого у своему пiдгрунтi як «однiеi з «основних перешкод на шляху людства до досконалостi». Цей принцип вiн пропонував замiнити на «iдеальну рiвнiсть», що не припускае нiякоi влади або привiлеiв для жодноi зi сторiн, так само як i визнання неспроможностi якоiсь iз них».

Водночас, Джон Стюарт Мiлль зауважував, що влада «чоловiкiв над жiнками не схожа на всi iншi види влади, тому що… сприймаеться добровiльно, жiнки не виказують скарг»[4 - Мiлль Д. С. Поневолення жiнки. – К., 2002.].

Переважна бiльшiсть дослiдникiв проблем жiнок одностайнi в тому, що саме лiберальна полiтико-правова думка сформувала методологiчнi й теоретичнi засади iдей жiночого визволення та рiвноправ’я, оскiльки лiбералiзм мав i мае на метi визволення суспiльства вiд опiки держави, а особистостi – вiд тиску авторитарноi колективностi. Хоча спочатку цi iдеi стосувалися винятково чоловiкiв та чоловiчого визволення з-пiд монархiчноi влади.

Рух за права жiнок формувався пiд впливом цiеi течii, починаючи з кiнця XVIII столiття. Наприкiнцi ХІХ – у першiй половинi ХХ столiття жiнки в багатьох краiнах вибороли: право на освiту; право на рiвну з чоловiками працю та заробiтну плату; право голосу i право бути обраними до рiзних гiлок влади, спочатку на мiсцевому рiвнi, а згодом – i до вищих ешелонiв влади; право брати участь у дiяльностi професiйних та громадських органiзацiй, а також право на утворення власних жiночих органiзацiй; право на розлучення i на рiвнi права у шлюбi; право на використання контрацептивiв; право на державну допомогу у зв’язку з вагiтнiстю та пологами, на вiдпустку для догляду за дитиною тощо.

Бiльшiсть учених вважае, що поняття «прав людини» набуло унiверсальностi лише пiсля Другоi свiтовоi вiйни. Так, американський правознавець Г. Бернс зазначае, що його почали вживати, коли 1945 року було засновано Органiзацiю Об’еднаних Нацiй: «Цим новим термiном замiнили iнший – «природнi права». Останнiй втратив популярнiсть частково тому, що концепцiя «природного права», з якою вiн був тiсно пов’язаний, стала предметом великих дебатiв. Також новим термiном замiнили пiзнiше вираз «права чоловiка» – вираз, який не враховував прав жiнок».

Один iз визначних документiв ХХ столiття – Загальна декларацiя прав людини, ухвалена 1948 року, мiстить положення, що гарантують рiвнiсть прав чоловiкiв та жiнок. Ідеться про загальнi, унiверсальнi права людини, що притаманнi кожнiй людськiй особистостi та враховують принципи рiвноправ’я i свободи.

Цей документ вiдiграв визначальну роль i у формуваннi концепцii «прав жiнок», оскiльки доводив рiвнiсть усiх людей незалежно вiд раси, статi, релiгii тощо. І це невипадково! Бо бiля його першоджерел стояла видатна жiнка – Елеонора Рузвельт, яка була представницею США в ООН та очолювала Комiсiю з прав людини.

Низка прийнятих у 50-тi роки конвенцiй ООН, Мiжнародноi органiзацii працi та Ради Європи розвивали далi цей напрям. У 1952 роцi ООН схвалила Конвенцiю про полiтичнi права жiнок. У Мiжнародному пактi про соцiальнi, економiчнi та культурнi права (1966 рiк) проголошуеться рiвнiсть громадян у будь-якiй сферi життя незалежно вiд вiку, статi, кольору шкiри.

Ухвалення Європейськоi конвенцii про захист прав людини та основних свобод, Декларацii про лiквiдацiю дискримiнацii щодо жiнок, а згодом i Конвенцii ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок, напрацювання документiв Всесвiтнiх конференцiй ООН зi становища жiнок, якi проходили в Мехiко (1975 рiк), Копенгагенi (1980 рiк), Найробi (1985 рiк), вимагало вiд мiжнародного спiвтовариства визнання прав жiнок як прав людини.

У 1993 роцi на Вiденськiй конференцii з прав людини було пiдтверджено принципи прав жiнок. 171 держава погодилася з висновками конференцii («Вiденська декларацiя i програма дiй»), в яких iдеться про те, що «права жiнок е невiд’емною складовою i неподiльною частиною загальних прав людини. Повна i рiвна участь жiнок у полiтичному, громадському, економiчному, суспiльному i культурному життi на нацiональному, регiональному i мiжнародному рiвнях, а також лiквiдацiя всiх форм дискримiнацii за ознакою статi е першочерговими цiлями мiжнародного спiвтовариства»[5 - Викорiнення насильства стосовно жiнок: Мiжнар. документи. – К., 1999. – С. 18.].

Існувала та продовжуе iснувати точка зору, яка обмежуе права людини лише громадською сферою. За такого пiдходу сiмейнi вiдносини, в тому числi сiмейне насильство, розглядалися як проблеми, що перебувають за межами прав людини. Щоправда, перемiг iнший пiдхiд: насильство у приватнiй сферi визнано порушенням прав людини, яких також треба дотримуватися, i держава мае це контролювати.

На мiжнародному рiвнi було визнано головну фемiнiстську вимогу – «зруйнувати розмежування на громадське/приватне та поширити права людини на стосунки мiж окремими особами»[6 - Бремс Е. Вороги чи союзники? Фемiнiзм та культурний релятивiзм як дисидентськi голоси в розмовi про права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред. Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003. – С. 156.]. Тож тепер акти насильства над жiнками розглядаються як порушення прав людини, що знайшло пiдтвердження в документах i практицi Європейського суду з прав людини.





Дiм мае бути центром, але не кордоном життя жiнок.

    Маргарет Тетчер



Проведенi у вереснi 1995 року в Пекiнi Четверта Всесвiтня конференцiя ООН зi становища жiнок та Форум громадських органiзацiй сконцентрували увагу на нових проблемах жiнок, особливо на проблемах насильства, участi в полiтичнiй дiяльностi, становища знедолених. На конференцii було прийнято «Платформу дiй», що визначила дванадцять головних проблемних сфер становища жiнок у свiтi та шляхи його полiпшення.

До цих головних проблемних сфер вiднесено: боротьбу з жiночим зубожiнням, рiвний доступ до освiти та професiйноi пiдготовки, забезпечення рiвних можливостей для участi жiнок в управлiннi та ухваленнi рiшень, забезпечення доступного та недорогого медичного обслуговування, боротьбу з насильством, проблеми жiнок та вiйськових конфлiктiв, жiнок i навколишнього середовища, жiнок i засобiв масовоi iнформацii, жiнок та економiки, проблеми дiвчат, iнституцiйнi механiзми полiпшення становища жiнок, права людини i жiнки.

Варто зазначити, що украiнський уряд пiдписав «Платформу дiй», чим узяв на себе певнi зобов’язання як перед мiжнародною спiльнотою, так i перед украiнськими громадянами щодо ii реалiзацii.

До загальновизнаних порушень прав жiнок належать проблеми насильства над жiнками та проблеми приниження жiнок. Але права жiнок не можна звести лише до боротьби з цими ганебними явищами.

Щоб зробити жiнок бiльш захищеними, голова Центру глобального жiночого лiдерства (США) Шарлотта Банч запропонувала «розширити пiдхiд до прав людини, щоб це поняття поширювалося i на власне жiночий досвiд»[7 - Банч Ш. Права жiнок як загальнолюдськi: новий погляд на права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред. Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003.].

Вона також видiляе чотири основнi пiдходи до поеднання прав жiнок iз правами чоловiкiв. Розглянемо iх, оскiльки вони мають реальну перспективу бути врахованими в практичнiй дiяльностi щодо захисту прав жiнок.

1. Права жiнок як полiтичнi i громадянськi права – «врахування особливих потреб жiнок як уже визнаних полiтичних i громадянських свобод «першого поколiння». Такий пiдхiд передбачае бiльшу увагу до жiнок, якi потерпають через порушення загальних прав людини, а також до особливих видiв зловживань, що iх жiнки зазнають через свою належнiсть до жiночоi статi».

2. Права жiнок як соцiально-економiчнi права. При такому пiдходi розглядаеться становище жiнок щодо загальнолюдських прав «другого поколiння», зокрема право на харчування, охорону здоров’я, притулок та роботу. В такому контекстi посилюеться увага до прав жiнок на працю, свободу вiд насильства на робочому мiсцi, право на об’еднання в органiзацii, запобiгання бiдностi жiнок. Бiднiсть не е винятково жiночим явищем, але переважну бiльшiсть бiдних становлять саме жiнки, зазначае Шарлотта Банч.

3. Права жiнок i закон. Третiй пiдхiд до прав жiнок як прав людини характеризуе створення нових юридичних механiзмiв протидii гендернiй дискримiнацii. Наявнi полiтичнi та юридичнi iнститути мають працювати в iнтересах обох статей. Розробка та прийняття антидискримiнацiйного законодавства, законiв проти домашнього насильства, торгiвлi людьми е прикладами реалiзацii такого пiдходу. Мiжнародне правове пiдгрунтя для iнкорпорацii такого пiдходу надае насамперед, Конвенцiя ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок.

4. Фемiнiстична трансформацiя прав людини – «трансформацiя концепцii прав людини на користь фемiнiстичних позицiй, з найповнiшим урахуванням реалiй життя жiнок». Цей «трансформацiйний» пiдхiд поеднуе права жiнок iз правами людини, а далi змiнюе концепцiю прав людини з урахуванням iнтересiв жiнок. Як зазначае Ш. Банч, його можна застосувати до будь-якого питання. Його прихильники переконанi, що реальне включення прав жiнок до системи прав людини вимагае перебудови всiеi цiеi системи, що зближуе iх з тими, хто вiдстоюе соцiально-економiчнi та колективнi права.

Згаданi пiдходи е певними теоретичними конструкцiями i не застосовуються на практицi вiдокремлено один вiд одного. Але знання про них е дуже корисним для формування найефективнiших стратегiй просування й захисту прав жiнок як на мiжнародному, так i нацiональному рiвнях, для визнання прав жiнок як загальнолюдських прав, про що й було заявлено на Вiденськiй конференцii з прав людини 1993 року. Хоча й досi принцип «жiночi права – загальнолюдськi права» не став унiверсальним.

Концепцiя прав жiнок здолала непростий шлях розвитку. Але вiн пролягае далi, тому не можна стверджувати, що зараз концепцiя вже набула довершеного вигляду. І на це треба зважати на рiвнi правовоi та полiтичноi практики, а також пiд час ухвалення та реалiзацii полiтичних рiшень.





Незважаючи на невiгластво та упередження, ми не можемо дозволити собi недостатньо використовувати таланти i потенцiал половини наших громадян тiльки тому, що вони жiнки.

    Том Мбоя




«Ла Страда» рулить!


Понад двадцять рокiв мого життя (тобто половина свiдомого) пов’язанi iз громадською органiзацiею «Ла Страда-Украiна». Тож уявити власне зростання без розвитку органiзацii, яка завжди вiдповiдала на гострi соцiальнi виклики, неможливо. Через призму роботи «Ла Страда-Украiна» можна вивчати новiтню iсторiю нашоi держави, бо органiзацiя завжди була у вирi подiй. «Ла Страда» вiдома i в нашiй краiнi, i за кордоном, бо е частиною мiжнародноi мережi громадських органiзацiй.

Що ж таке «Ла Страда»?

З чого вона почалася?

Про що мрiяли i чого сподiвались тi, хто створював органiзацiю 20 рокiв тому?

Якими е цiнностi та погляди людей, що згуртувалися навколо «Ла Стради»? Чому права жiнок i гендерна рiвнiсть такi важливi для нас?

Що нам вдалося за 20-рiчний термiн спiльноi роботи?

Що зумiли змiнити на краще в життi краiни, суспiльства, окремих громадян i у своему власному, розвиваючи та втiлюючи мiсiю та вiзiю «Ла Стради»?

Чим «Ла Страда-Украiна» живе сьогоднi?

Хто нашi партнери та друзi, кому ми вдячнi за пiдтримку?

«Ла Страда-Украiна» – громадська правозахисна органiзацiя, яка працюе для забезпечення гендерноi рiвностi, миробудування, запобiгання всiм видам гендерного насильства, зокрема насильству в сiм’i, протидii торгiвлi людьми та забезпечення прав дiтей, сприяючи впровадженню стандартiв прав людини в усiх сферах життя суспiльства та держави.

Це масштабна мiсiя, я б сказала, головний напрям нашого руху. Виконати ii в повному обсязi й за короткий час фактично неможливо, бо суспiльство постiйно змiнюеться, постають новi виклики. Але така мiсiя мотивуе органiзацiю та ii прихильникiв не обмежуватися одним напрямом роботи чи однiею галуззю. Ми розвиваемося, пiдхоплюемо вiтер нашими вiтрилами i прямуемо до здiйснення наступних цiлей.

Громадську органiзацiю «Ла Страда-Украiна» (до лютого 2016 року – Мiжнародний жiночий правозахисний центр «Ла Страда-Украiна») було зареестровано Мiнiстерством юстицii Украiни 31 березня 1998 року (свiдоцтво № 1010). Ця дата офiцiйно вважаеться ii днем народження. Хоча ще в 1995 роцi з’явилася програма громадських органiзацiй «Ла Страда» – «Запобiгання торгiвлi жiнками в краiнах Центральноi та Схiдноi Європи», партнером якоi у 1997 роцi стала й Украiна.

Ми були першими i певний час единими в нашiй краiнi, хто зосередився на проблемi запобiгання торгiвлi жiнками та дiтьми. На той час це було дуже гостре питання, а ми ще не мали поряд потужноi допомоги вiд програм мiжнародних органiзацiй, зокрема, таких, як Мiжнародна органiзацiя з мiграцii (МОМ) та Органiзацiя з безпеки та спiвробiтництва в Європi (ОБСЄ). Вони розгорнуть активну роботу в нашiй краiнi лише за пiвроку-рiк. Вже потому, як улiтку 1997 року у Вiднi вiдбудеться зустрiч представниць «Ла Страда» з Першою ледi США Гiларi Клiнтон, Амбасадоркою США в Австрii Сванi Хант i керiвницею офiсу Першоi ледi Мелан Вервiер, i ми переконаемо iх у важливостi надання Украiнi широкоi пiдтримки у протидii торгiвлi людьми.

До речi, дiяльнiсть на мiжнароднiй аренi та членство в мiжнародних мережах було i е не випадковим для «Ла Страда-Украiна». Це дало органiзацii можливiсть бути частиною глобальних iнiцiатив, вивчати новий досвiд та дiлитися власним, виносити важливi для Украiни питання на мiжнародний рiвень[8 - «Ла Страда-Украiна» е учасницею: Мiжнародноi асоцiацii «Ла Страда» – европейськоi мережi неурядових органiзацiй, дiяльнiсть яких спрямована на подолання торгiвлi людьми, особливо жiнками, в Європi та захист прав потерпiлих вiд торгiвлi людьми; Глобального Альянсу проти торгiвлi жiнками (GAATW) – альянсу бiльше 100 неурядових органiзацiй, що працюють на попередження торгiвлi людьми; Мережi европейських жiночих неурядових органiзацiй та експертiв у сферi запобiгання насильству щодо жiнок (WAVE) (Women against violence in Europe); Мiжнародноi асоцiацii телефонiв довiри для дiтей (Child Help Line International) – мiжнародноi мережi дитячих «гарячих» лiнiй у 147 краiнах свiту, якi щорiчно разом отримують понад 20 мiльйонiв дзвiнкiв вiд дiтей; Всеукраiнськоi мережi неурядових органiзацiй проти комерцiйноi сексуальноi експлуатацii дiтей (афiлiйований член Мiжнародноi органiзацii ЕКПАТ); Європейського альянсу за безпечний Інтернет для дiтей eNACSO – мережi з 25 неурядових европейських органiзацiй, що працюють на створення безпечного iнтернет-простору для дiтей www.enacso.eu (асоцiйований член); Мiжнародноi мережi The Code в Украiнi – об’еднання бiзнес-структур та неурядових органiзацiй, якi працюють на захист дiтей вiд сексуальноi експлуатацii у сферi туризму (нацiональний партнер); Платформи неурядових органiзацiй Європейського Союзу, що працюють у сферi протидii торгiвлi людьми; Регiональноi платформи жiночого мирного дiалогу.].

Розпочавши свою дiяльнiсть iз протидii торгiвлi людьми, ми дуже швидко зрозумiли, що вона е частиною глобальноi проблеми прав жiнок, що серед ii чинникiв чи не найперше мiсце посiдають гендерна дискримiнацiя й насильство, в тому числi домашне. Тож розширювалося коло проблем, якi потребували вирiшення, викликiв, на якi реагувала органiзацiя, а разом з цим ставали масштабнiшими нашi програми. Ми набували вiдповiдного досвiду, зростала кiлькiсть наших однодумцiв, партнерiв та друзiв.

Хочу згадати тих людей, з ким розпочинали нашу правозахисну роботу в «Ла Страдi».

Ганна Голубовська-Онiсiмова. Свiтлана Купряшкiна. Оксана Горбунова. Ольга Швед. Лiля Савич. Інна Шваб. Марiя Лавриненко. Галина Лавриненко. Катерина Черепаха. Ольга Калашник. Тренча Кутстра. Стана Буховська. Барбель Уль. Ірена Девiд. Сюзанна Хофф. Марина Легенька. Марiана Євсюкова. Валя Мудрик. Оля Дунебабiна. Тетяна Матюхiна. Альона Баннiкова. Тетяна Татуревич. Наталка Бочкор. Ірина Мидловець. Веронiка Андрiенкова. Вiктор Кирильчук. Анатолiй Макагон. Вiкторiя Мазуренко. Інна Сотнiченко. Альона Кривуляк. І багато iнших. Вибачте, кого не назвала!

Пiсля кожного прiзвища я ставлю не кому, а крапку. І це не випадково. Бо йдеться не про список осiб, а про особистостей, кожна з яких заслуговуе на окрему розповiдь i вiдзнаку.

Хтось i досi працюе в «Ла Страдi» разом з iншими вiдданими фахiвцями. Іншi обрали власний шлях. Але тодi зiрки звели цих людей, щоб дати подих структурi, яка сьогоднi е однiею з найпотужнiших жiночих громадських органiзацiй Украiни!

«Ла Страда» зростала i розвивалася разом з украiнським суспiльством. З вiрою у справедливiсть ми були активними учасницями Майданiв i у 2004—2005, i у 2013—2014 роках. Вiдкрита до всього нового, прагнучи полiпшити життя суспiльства, органiзацiя виступала проти дискримiнацii та несправедливостi у рiзних iх проявах, набувала досвiду та знань.

Активну громадянську позицiю вiдстоювали i у 2010—2013 роках, хоча в той час чимало громадських органiзацiй згортали свою роботу. Я i моi колежанки подавали судовi позови проти тодiшнiх керманичiв держави. Судилися з Кабмiном та МВС. За пiдтримку заарештованого Юрiя Луценка пережили прокурорську перевiрку. А потiм й iншi «перевiрки».

Вистояли. Змiцнiли. Здобули авторитет.

Нинi основнi сфери дiяльностi «Ла Страда» – це протидiя торгiвлi людьми; запобiгання гендерно зумовленому насильству, зокрема домашньому; сприяння дотриманню прав жiнок та гендерноi рiвностi, протидiя дискримiнацii; захист прав дiтей.

Напрями роботи формуемо такi: вдосконалення законодавства i нормативно-правовоi бази; впровадження мiжнародних стандартiв прав людини в нацiональну практику; розвиток громадянського суспiльства; проведення дослiджень, монiторингу та експертизи державноi полiтики; пiдготовка та пiдвищення квалiфiкацii фахiвцiв; надання соцiальноi, правовоi та психологiчноi допомоги постраждалим вiд рiзних форм насильства; здiйснення освiтньоi, просвiтницькоi та iнформацiйноi роботи; пiдготовка освiтнiх та методичних матерiалiв; впровадження медiацii в навчальних закладах i громадах; пiдвищення обiзнаностi громадян iз питань, якi належать до компетенцii органiзацii; мiжнародна дiяльнiсть.

Ну, i ще трохи «офiцiйноi» iнформацii про «Ла Страда-Украiна». Вона забезпечуе дiяльнiсть Нацiональноi «гарячоi» лiнii з попередження домашнього насильства, торгiвлi людьми та гендерноi дискримiнацii (з 1997 року); Нацiональноi дитячоi «гарячоi» лiнii (з 2006 року); Нацiональноi тренерськоi мережi (з 2000 року); Нацiональноi медiаторськоi мережi (з 2014 року); Тренiнгового центру (з 2014 року); Гендерного дискусiйного клубу (з 2015 року); Монiторинговоi групи з протидii торгiвлi людьми (з 2011 року).

Чимало!

І можна довго перераховувати все, що було зроблено, чого досягли за роки нашоi роботи. Але обсяг книги обмежуе, а хочеться ще багато про що поговорити. Назву лише тi речi, якi вважаю нашими найголовнiшими здобутками.

Визнання проблеми торгiвлi людьми на нацiональному рiвнi та формування полiтики протидii – кримiналiзацiя торгiвлi людьми.

Розвиток законодавства та ухвалення окремого Закону «Про протидiю торгiвлi людьми».

Прийняття державних програм, формування iнституцiй, пiдготовка кадрiв.

Визнання проблеми домашнього насильства не приватною справою особи чи сiм’i, а порушенням прав людини, насамперед жiнок та дiтей. Розвиток законодавства з протидii насильству.

Досягнення вiдчутного прогресу в розумiннi важливостi дотримання прав жiнок та формування засад для забезпечення гендерноi рiвностi в украiнському суспiльствi, розвитку законодавства та полiтики в цiй сферi, змiцнення iнституцiй.

Формування команди однодумцiв та однодумиць, пулу експерток, мережi тренерiв, медiаторiв та волонтерiв, журналiстiв та фахiвцiв у рiзних сферах.

Формування дискурсу прав жiнок та гендерноi рiвностi, який розвивався та втiлювався в навчальних посiбниках, тренiнгових курсах, книжках, статтях та iнтерв’ю, що допомагае нам в отриманнi та поширеннi знань, iнформацii та iдеологii прав жiнок.

Створення мiцних нацiональних сервiсiв допомоги та консультування – Нацiональноi «гарячоi» лiнii з попередження домашнього насильства, торгiвлi людьми та гендерноi дискримiнацii та Нацiональноi дитячоi «гарячоi» лiнii.

Забезпечення й надання рiзних видiв соцiальноi та правовоi допомоги понад 2500 особам, якi постраждали вiд торгiвлi людьми, рiзних форм насильства та експлуатацii, а також допомоги в пошуках зниклих за кордоном рiдних чи близьких.

Ми досягли взаемноi довiри у стосунках з нашими партнерами – державними органiзацiями та установами, громадськими та мiжнародними структурами, донорами та благодiйниками.

І головне – ми маемо довiру наших громадян!

Напередоднi 20-ти рiччя «Ла Страда-Украiна» – у лютому 2018 року за сприяння соцiологiчноi служби Центру Разумкова було проведено дослiдження з приводу того, наскiльки органiзацiя е вiдомою в краiнi i як нашi громадяни ставляться до ii дiяльностi. Опитування вiдбулися в усiх регiонах Украiни, за винятком Криму та окупованих територiй Донецькоi та Луганськоi областей.

З’ясувалося, що про дiяльнiсть «Ла Страда-Украiна» знають 12,9% дорослого населення, при цьому чоловiки трохи краще, нiж жiнки, а жителi сходу та заходу держави – краще за мешканцiв пiвдня.

Про роботу Нацiональноi «гарячоi» лiнii з попередження домашнього насильства, торгiвлi людьми та гендерноi дискримiнацii знають 37% жiнок та 33% чоловiкiв! За потреби до ii послуг звернулися б 37,4% громадян. 25,8% знають про роботу Нацiональноi дитячоi «гарячоi» лiнii.

Органiзацiю краще знають люди молодi, а до послуг готовi звернутися особи незалежно вiд iхнього вiку.

«Ла Страда-Украiна» мае цiкаве минуле. І вибудовуе важливi плани на майбутне. Як писав Ласло Бок у книжцi «Робота рулить», «найпотужнiшi рухи в iсторii мали моральну мотивацiю, незалежно вiд того, боролися люди за незалежнiсть чи за рiвнi права».

От i добре – «Ла Страда» рулить!




Жiночий рух: активний, але чи помiтний?


Мене називають фемiнiсткою щоразу, коли я говорю щось таке, що не вiдповiдае ролi домашнього килимка чи повii.

    Ребека Вест

Якi особливостi мае сучасний жiночий рух в Украiнi?

Нещодавно менi поставили таке запитання i попросили вiдповiсти стисло.

Якщо стисло, то можна зупинитися на головному: жiночий рух в Украiнi е!

Але говорячи про його характернi риси, не варто апелювати до кiлькостi членiв жiночих органiзацiй, виданих посвiдчень (Боже, невже такi пiдходи ще десь залишилися?), до статусу чи кiлькостi зареестрованих осередкiв.

Питання – в iхнiй активностi.

У впливi на процеси ухвалення рiшень.

У спроможностi визначати i розв’язувати актуальнi проблеми.

У формуваннi жiночого лiдерства.

У розробцi та реалiзацii державноi полiтики.

Часи масових формалiзованих соцiальних рухiв залишаються в минулому. Комунiкацiя через соцiальнi мережi, узгодження дiй завдяки Інтернету – сьогоднi це не риса «диванноi сотнi», а, навпаки, ефективне використання науково-технiчного прогресу для суспiльного розвитку.

Сучасний жiночий рух – це не просто сукупнiсть жiночих неурядових органiзацiй Украiни, якi мають свiдоцтво про реестрацiю, – мiжнародних, нацiональних, обласних, мiських, районних.

Жiночий рух – це органiзацii та окремi фiзичнi особи, згуртованi спiльними iдеями, i насамперед – гендерноi рiвностi, вiдстоюванням прав жiнок. Як i в iнших рухах, е рiзнi крила – рiзнi групи, i рiзнi цiлi. Але об’еднання навколо концепту гендерноi рiвностi жiнок i чоловiкiв е соцiальною домiнантою таких рухiв.

Загалом жiночий рух – i свiтовий, i украiнський як частина свiтового – пройшов рiзнi етапи iсторii.

У ХІХ – на початку ХХ столiть – це рух за жiночу емансипацiю, отримання полiтичних та освiтнiх прав жiнок.

У ХХ столiттi – рух за виборювання полiтичних, соцiально-економiчних прав жiнок.

Третя хвиля жiночого руху припадае на 60?70-тi роки минулого столiття, коли почалися активнi виступи проти насильства i за рiвнi права у приватному життi. Гаслом цiеi хвилi став девiз радикальних фемiнiсток «Приватне – це полiтичне». Варто визнати, що його досi не опановано бiльшiстю украiнських жiночих органiзацiй. І сьогоднi для украiнського жiночого руху тема протидii насильству щодо жiнок та домашньому насильству е однiею з прiоритетних.

Для украiнського жiночого руху ХІХ – початку ХХ столiть (особливо на захiдних територiях) важливими були iдеi нацiонально-визвольного руху, нацiонал-демократii та соцiал-демократii. Їх носiями були Наталя Кобринська, Ольга Кобилянська, Софiя Русова, Мiлена Рудницька та iн.

Активiзацiя жiночих органiзацiй саме пiсля здобуття незалежностi нашою державою – це яскраве пiдтвердження останньоi тези.

Розповiдати про украiнський жiночий рух неможливо без згадки про Свiтову федерацiю украiнських жiночих органiзацiй (СФУЖО). Створена напередоднi ухвалення Загальноi декларацii прав людини, Федерацiя завжди вiдстоювала принципи свободи, недискримiнацii, поваги до особистостi та вiльного вибору нацiй. У часи радянськоi влади, заборони демократичних iнститутiв та рухiв СФУЖО захищала на свiтовiй аренi не лише iнтереси жiнок, але й iнтереси незалежноi та вiльноi Украiни.

У рiзнi часи СФУЖО очолювали видатнi особистостi: Олена Кисiлевська, Олена Залiзняк, Олена Лотоцька, Стефанiя Савчук, Лiдiя Бурачинська, Марiя Квiтковська, Оксана Соколик, Марiчка Шкамбара, Орися Сушко.

СФУЖО брала активну участь у дiяльностi мiжнародних органiзацiй, насамперед ООН, де вона мае консультативний статус. Органiзацiя вносила петицii та меморандуми про охорону украiнськоi культури, звiльнення жiнок-в’язнiв, пiдтримку роз’еднаних родин, проти переслiдування церков i порушення прав жiнок, брала участь у роботi щодо практичного втiлення в життя Резолюцii Ради Безпеки ООН 1325 «Жiнки. Мир. Безпека» та ii «сестринських» резолюцiй.

Будь-яка органiзацiя – то передусiм люди, якi е ii рушiйною силою! Марта Кiчоровська-Кебало, представниця в ООН (Нью-Йорк), Головна представниця в ООН (Женева) Олександра Куновська-Монду, представницi в ЕКОСОР Надя Шмiгель, Дарiя Дика, Софiйка Зелик, Лариса Мельник-Дирска, Ірена Яросевич, Наталка Соневицька, Мотря (Мокi) Кокорiс представляють СФУЖО в Департаментi публiчноi iнформацii ООН, Ірина Куровицька – Мiжнародну раду жiнок в ООН. Цей список поважних жiнок можна продовжувати.

Останнiм часом украiнськi жiночi органiзацii почали з’являтися в рiзних краiнах. Вони надавали та надають допомогу украiнським трудовим мiгрантам i тим серед них, хто потерпiв через торгiвлю людьми. Впливовiсть украiнського жiночого руху на мiжнародному рiвнi постiйно зростае.

Але повернiмося до Украiни.

У серединi 2000-х рокiв активно заговорили про те, що необхiдно шукати нову об’еднавчу iдею для жiночих органiзацiй. Це був для нас своерiдний «iдеологiчний виклик». Ми мали 15 рокiв державноi незалежностi нашоi краiни, нам здавалося, що в цiй темi вже остаточно поставлено крапку. Але що далi?

Євроiнтеграцiйний рух Украiни, пiдписання Угоди про Асоцiацiю з ЄС, лiбералiзацiя вiзового режиму посилили вплив загальносвiтових цiнностей на суспiльнi рухи, в тому числi, й на жiночий. Посилена керiвна роль Кабмiну завдяки посиленим повноваженням Вiце-прем’ер-мiнiстра з питань европейськоi та евроатлантичноi iнтеграцii та створення посади Урядового уповноваженого з питань гендерноi полiтики, яку активно лобiювали не тiльки Мiжфракцiйне об’еднання «Рiвнi можливостi», але й громадськi органiзацii!

А далi виявилося, що крапка перетворилася на багато крапок… Що нашiй краiнi треба вiдстоювати та боронити свою незалежнiсть. Що свобода не даруеться, а виборюеться.

Майдан, окупацiя Криму i частини територiй Донецькоi та Луганськоi областей, необхiднiсть пiдтримувати армiю, добровольцiв, допомагати внутрiшньо перемiщеним особам, загострення соцiальних проблем для багатьох уразливих груп, ведення Росiйською Федерацiею гiбридноi вiйни проти Украiни – всi цi виклики знову повернули багато органiзацiй до визвольноi iдеi.

Водночас украiнськi жiночi органiзацii стикнулися i з загостренням гiбридноi вiйни на «жiночому фронтi». І Олена Суслова, i я вже давно iдентифiкували манiпуляцii навколо гендерноi проблематики як iнструменти такоi вiйни. Не секрет, що Росiя робить усе для того, щоб утримати й посилити свiй вплив в Украiнi, в тому числi через деякi жiночi органiзацii та iнiцiативи мирних дiалогiв.

Такий свiтоглядний виклик е серйозним, i його ще до кiнця не усвiдомили анi власне жiночий рух, анi дослiдники, анi держава.

Другий виклик, з яким стикаеться рух, – це опанування демократичних принципiв роботи. Ознайомлення з дiяльнiстю багатьох органiзацiй дае пiдстави твердити про наявнi проблеми у внутрiшнiй органiзацii структур, зокрема про iерархiчнiсть, вертикальну побудову, вiдсутнiсть принципу змiни керiвництва тощо.

Третiй виклик ? соцiально-психологiчний. Вiн виявляеться у зневiрi у власнi сили, в тому, що ситуацiю можна змiнити. Можна наводити багато прикладiв того, як жiночим органiзацiям вдавалося долати такий виклик. І це добре. Але вiн наразi залишаеться.

Четвертий виклик – бюрократичний. Деякi органiзацii зосереджуються на вирiшеннi проблем своеi структури, шукають можливостi зробити це за рахунок держави, хоча мали б спрямувати основнi зусилля на розв’язання соцiальних проблем суспiльства, об’еднавши зусилля органiзацiй та держави.

П’ятий виклик – iнформацiйний. В Украiнi багато рокiв був фактично вiдсутнiй жiночий iнформацiйний простiр. Ідеться не про глянцевi жiночi журнали, а про серйозне та авторитетне висвiтлення позицiй жiночих органiзацiй щодо важливих соцiально-полiтичних та економiчних проблем. Вiн почав розвиватися нещодавно i понад усе – в iнтернет-просторi: «Фемiнiзм.UA», «Повага: кампанiя проти сексизму», «Жiнки – це 50%» та iншi iнiцiативи. Не можна не сказати i про активну позицiю щодо просування iдей гендерноi рiвностi Громадського радiо, окремих програм Украiнського радiо та iнших каналiв. А от на телебаченнi поки що суцiльнi шоу!

Шостий виклик ? фiнансовий i матерiально-технiчний. Слабка матерiально-технiчна база жiночих органiзацiй, невмiння залучити необхiднi кошти е загальновизнаним фактом.

Останнiй за перелiком, а не за значущiстю виклик – полiтичний. Вiн полягае в бажаннi полiтичних сил i партiй використовувати жiночi органiзацii для власних полiтичних цiлей, але пiд гаслами спiльних iдей та неполiтичностi.

Для бiльшостi жiночих органiзацiй полiтика – це не боротьба за владу та навколовладнi позицii, а боротьба за просування iдей, вплив на прiоритети дiяльностi партiйних i владних структур. Тому дiяльнiсть жiночих органiзацiй е водночас i полiтичною, i неполiтичною. Можна прогнозувати, що в разi просування iдей гендерноi рiвностi до «великоi» полiтики роль такого впливу зростатиме, i форми участi жiночих неурядових органiзацiй у полiтичному життi змiнюватимуться.

«Не продаватися» – актуальне гасло!

Нерiдко саме виклики зумовлюють особливостi роботи тiеi чи iншоi органiзацii. Але вони е стимулом для розвитку та вдосконалення.

Окреслимо основнi зони впливу неурядових органiзацiй на формування полiтики в державi.

1. Участь у розробцi та впровадженнi нормативно-правових, програмних та концептуальних документiв гендерноi полiтики, а також законiв та законодавчих актiв.

Саме на рiвнi правотворення виявляеться активнiсть жiночих неурядових органiзацiй (висування iнiцiатив, пропозицii щодо прийняття закону, обговорення його змiсту). Вони пiдживлюють процес новими iдеями, конкретними рiшеннями, якi узагальнюються, систематизуються вiдповiдними державними органами, а потiм формулюються в нормах, якi знаходять вираження й закрiплення у правових актах. Одним iз найбiльших досягнень жiночого руху Украiни е внесення до Конституцii Украiни статтi 24, яку активно лобiювали громадськi органiзацii i яка утверджуе рiвнiсть прав та можливостей жiнок i чоловiкiв.

Законодавче забезпечення гендерноi полiтики е також дуже важливим. У багатьох ситуацiях iнiцiатива належить неурядовим жiночим органiзацiям. У роботi експертних груп, колективiв з розробки документiв; у проведеннi громадських обговорень; у презентацiях та обговореннях проектiв документiв на конференцiях, семiнарах, iнших заходах, а також через Інтернет; в отриманнi та узагальненнi пропозицiй; у нарадах за участю науковцiв, фахiвцiв, громадськостi, зацiкавлених мiнiстерств; у рецензуваннi науково-дослiдними установами тощо.

Серед прикладiв такоi роботи варто назвати пiдготовку та прийняття законiв «Про попередження насильства в сiм’i» (2001 рiк), «Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв» (2005 рiк), «Про протидiю торгiвлi людьми» (2011 рiк), «Про запобiгання та протидiю домашньому насильству» (2017 рiк) та iнших, Нацiональноi стратегii у сферi прав людини та Плану дiй на ii виконання (2015 рiк), державних програм i планiв. ГО «Ла Страда-Украiна», Інформацiйно-консультацiйний жiночий центр, «Лiга захисту прав жiнок», Нацiональна рада жiнок Украiни, Киiвський iнститут гендерних дослiджень, «Нове життя», «Трудовi iнiцiативи», Украiнський жiночий фонд, Центр «Розвиток демократii», Школа рiвних можливостей, Захiдноукраiнський центр «Жiночi перспективи», «Жiноча громада» та багато iнших. Всiх не зможу назвати!

2. Інiцiювання та участь у створеннi iнституцiйного механiзму формування та реалiзацii гендерноi полiтики.

Жiночi неурядовi органiзацii Украiни вiдiграють важливу роль i в лобiюваннi процесу iнституцiалiзацii полiтики щодо жiнок: у створеннi Мiнiстерства Украiни у справах сiм’i та молодi, координацiйних та експертних рад, запровадженнi посад радникiв з гендерних питань, створеннi iнституту Урядового уповноваженого з питань гендерноi полiтики тощо.

3. Здiйснення монiторингу та громадського контролю за ходом реалiзацii гендерноi полiтики.

За роки незалежностi апробовано та втiлено в життя такi механiзми монiторингу й контролю, як пiдготовка альтернативних та спецiальних доповiдей для мiжнародних монiторингових органiв, парламентськi слухання, запровадження парламентсько-громадського контролю, здiйснення аналiзу окремих напрямiв полiтики тощо. Наприклад, регулярно використовуеться механiзм пiдготовки альтернативних доповiдей про виконання краiнами вимог Конвенцii ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок та iх представлення на засiданнi спецiального комiтету ООН. Останне звiтування держави в цьому Комiтетi ООН вiдбувалося в лютому 2017 року за активноi участi представниць жiночих органiзацiй.

4. Пiдтримка зв’язкiв з мiжнародними органiзацiями.

Удосконалення наявного механiзму захисту прав жiнок на мiжнародному рiвнi е дуже корисним для полiпшення ситуацii стосовно жiнок у конкретних краiнах. Для неурядових органiзацiй Украiни важливою в цьому планi е участь у роботi мiжнародних органiзацiй, виступи на мiжнародних конференцiях та зустрiчах. Ознайомлення з найкращим закордонним досвiдом сприяе активiзацii дiяльностi неурядових органiзацiй в Украiнi та впливае на ефективнiсть розв’язання гендерних проблем.

Жiночi органiзацii Украiни залученi до роботи впливових мiжнародних органiзацiй, зокрема, iх представницi виступають як консультанти та експерти в ООН, ЮНІСЕФ, МОМ, МОП, ОБСЄ, Радi Європи та iнших, беруть участь у впливових мiжнародних заходах.

Ще одна можливiсть для украiнських жiночих органiзацiй вийти на мiжнародний рiвень – це отримання консультативного статусу при Економiчнiй та соцiальнiй радi ООН. Такий статус надае iм право доступу до системи ООН i право виступати пiд час бiльшоi частини зiбрань ООН. Мiжнародна асоцiацiя «Ла Страда» мае такий статус, як i чимало iнших украiнських органiзацiй.

5. Проведення дослiджень з проблем становища жiнок, ведення науковоi та освiтньоi дiяльностi. Жiночi неурядовi органiзацii були iнiцiаторами та органiзаторами проведення низки науково-практичних конференцiй, на яких обговорювалися болючi питання украiнського жiноцтва та формування сучасноi жiночоi полiтики. Ведуться активнi дослiдження в галузi вивчення мiжнародних документiв та можливостей iх впливу на становище жiнок у рiзних краiнах. В Украiнi розвиваеться мережа гендерних ресурсних центрiв та гендерних центрiв у вищих навчальних закладах, яких уже понад 30.

6. Інiцiювання та виконання програм соцiального спрямування, iнiцiйованих самостiйно або у спiвпрацi з органами державноi влади, наприклад, у галузi захисту прав мiгрантiв, потерпiлих вiд торгiвлi людьми, програм допомоги жiнкам, хворим на рак молочноi залози, жiнкам, якi мають дiтей з iнвалiднiстю, жертвам домашнього насильства, жiнкам-ветеранкам, внутрiшньо перемiщеним особам тощо. Але наразi питання фiнансовоi пiдтримки таких програм з боку державного бюджету розвиваеться досить повiльно. Надiя – на мiсцевi бюджети, де е приклади хоч i невеликоi, але все ж таки пiдтримки таких програм.

Щороку кiлькiсть жiночих органiзацiй зростае. Помiж собою вони вiдрiзняються напрямами та формами роботи, полiтичними поглядами. Але це на краще: всi разом вони складають широкий та потужний жiночий рух в Украiнi.




Роздiл 2. Право про права





Чи можна освiдчитися в коханнi Конвенцii ООН?


Серед документiв i законiв, з якими я працюю, е тi, до яких звертаюся мало не щодня. Щось треба внести до поточних рiшень, десь уточнити доречну цитату або порiвняти з принципами й засадами мiжнародного права. Цi тексти я маю у швидкому доступi, вони завжди пiд рукою.

Окреме мiсце серед них посiдае Конвенцiя ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок.

Я люблю ii текст за змiстове наповнення i за форму викладу. Чiтко. Доступно. Однозначно.

Я люблю ii за той вплив, який допомiг полiпшити становище жiнок в усьому свiтi. Зробити iх життя достойнiшим.

Я люблю ii за класний парадокс: хоча цей документ мае в назвi слова про дискримiнацiю жiнок, на практицi вiн е глобальним манiфестом гендерноi рiвностi! І постiйно звертаеться до тематики рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв!

Основа будь-якого процесу, вiдповiдно до Конвенцii, – це рiвноправнiсть жiнок i чоловiкiв. Є сумнiви? Вiдкрийте статтю, де подано визначення поняття «дискримiнацiя», i переконаетеся на власнi очi.

Я люблю посилатися на Конвенцiю i шукати в нiй вiдповiдi на запитання – складнi й не дуже, якi у мене виникають зi згаданоi теми.

У 2018 роцi Украiна розробила i прийняла Нацiональний план дiй на виконання заключних зауважень Комiтету ООН з лiквiдацii дискримiнацii жiнок та для втiлення положень Конвенцii в життя.

Я також знаю людину, яка мае близьке до мого ставлення до Конвенцii. Їi загалом багато хто знае: це Олена Суслова. Гадаю, iй також доводиться нерiдко перечитувати цей документ.

Про Конвенцiю написано чимало. Його проаналiзували багато разiв як закордоннi, так i украiнськi експерти. І я також. І Олена.

Але зазвичай iдеться про науковi дослiдження. А я ж хочу подiлитися власним поглядом на цей документ. Бо вважаю його живим iнструментом, де слова наповнюються новими смислами разом iз розвитком соцiуму, в якому можна черпати енергiю та iдеi для роботи i вдосконалення. Тому не сумнiваюся, що коло поцiновувачiв Конвенцii постiйно ширшатиме.

А ще хочу нагадати про нелегкий процес боротьби за розробку та ухвалення Конвенцii, вiдшукати iмена ii авторок i авторiв.

Зазвичай кожен документ, який ухвалюеться мiжнародною органiзацiею, пише цiла група експертiв. Проекти обговорюються на засiданнях, у спецiально створених комiтетах, потому знову потрапляють до рук експертiв та експерток, якi опрацьовують отриманi iдеi, переробляють i доповнюють iх, узгоджують з мiжнародним правом. А потому вiддають на обговорення представникам усiх краiн – членiв ООН.

Цi представники теж додають у документи щось свое. Але це «свое» – результат роботи багатьох нацiональних мiнiстерств, iнститутiв, органiзацiй.

Тож, ясна рiч, усiх авторок i авторiв назвати важко.

Якщо запитати в пошукових системах Інтернету «Хто писав Конвенцiю ООН про лiквiдацiю дискримiнацii щодо жiнок?», то украiнська версiя не дасть нiчого, окрiм посилань на текст самоi Конвенцii та iнформацii про ii втiлення в життя.

Потрiбно сказати, що й англомовний сегмент Інтернету не дае вiдповiдi на це запитання. Лише на сайтi ООН можна знайти коротку iсторiю етапiв роботи над Конвенцiею, але без жодного iменi. Що вдiеш, анонiмнiсть – доля багатьох мiжнародних документiв!

Але певну iнформацiю я все-таки знайшла. Проект Конвенцii писали члени Комiсii ООН зi статусу жiнок, яку було створено ще 1946 року зi статусом пiдкомiсii Комiсii з прав людини. У Комiсii з прав людини головувала Елеонора Рузвельт, яка у 1947 роцi пролобiювала самостiйний статус Комiсii зi статусу жiнок[9 - URL: http://www.unwomen.org/en/csw/brief-history.]. Ця видатна жiнка сприяла прийняттю Загальноi декларацii прав людини в 1948 роцi, у 1952-му – Конвенцii ООН про полiтичнi права жiнок, у 1957-му – Конвенцii про громадянство замiжнiх жiнок, у 1962-му – Конвенцii про шлюб. Кожен з цих договорiв захищав та пiдтримував права жiнок у тих сферах, якi Комiсiя зi статусу жiнок вважала найбiльш уразливими.

Наступним кроком було ухвалення 1967 року Декларацii про лiквiдацiю дискримiнацii щодо жiнок. І хоча йшлося про документ, який бiльше нагадував полiтичний заклик i не передбачав обов’язковостi виконання, його пiдготовка та прийняття були нелегким процесом. Особливо багато дискусiй виникало при обговореннi статтi 6 Декларацii про рiвнiсть у шлюбi та сiм’i та статтi 10, яка стосуеться зайнятостi жiнок. Суперечки точилися й навколо питання, чи може Декларацiя закликати до заборони звичок, практик i законiв, якi пiдтримують i породжують дискримiнацiю жiнок, чи до iх змiн або модифiкацii.

У мiжнародних структурах усе-таки гору взяв здоровий глузд. І однозначно роботу над згаданими документами пiдтримували Генеральнi секретарi ООН.

Гледвiн Джебб (перший Генсек ООН), Трюгве Хальдван Лi (1946—1952 роки), Дак Хаммершельд (1953—1961 роки), У Тан (1961—1971 роки).

Курт Вальдхайм (Австрiя) керував ООН з 1971 по 1981 роки. Саме за його головування вiдбувалися всi процеси, пов’язанi з розробкою, ухваленням i ратифiкацiею Конвенцii.

1972 року, коли вже було запроваджено добровiльну систему звiтування про виконання Декларацii, Комiсiя зi статусу жiнок вирiшила, що настав час пiдготувати обов’язковий документ. Тож у 1974 роцi для цього було створено робочу групу. А далi були роки напруженоi працi, бо Генеральна Асамблея ООН вважала за потрiбне прийняти Конвенцiю до наступноi Всесвiтньоi Конференцii ООН зi становища жiнок «Рiвнiсть, розвиток, мир», запланованоi на 1980 рiк у Копенгагенi.

Генеральна Асамблея ООН проголосувала за Конвенцiю в груднi 1979 року. За документ було подано 130 голосiв, 10 – утрималися. 3 вересня 1981 року пiсля 20 ратифiкацiй Конвенцiя набула чинностi[10 - URL: http://www.un.org/womenwatch/daw/cedaw/history.htm.].

Великий внесок у ii лобiювання, зокрема, зробили американська адвокатеса Бела Абцуг та вiдома фемiнiстка i письменниця Беттi Фрiдан. Було й багато iнших. Але списку робочоi групи, яка готувала первиннi документи, у вiдкритому доступi знайти не вдалося.

На щастя, менi випала нагода зустрiтися в жовтнi 2018 року з Нiколь Амелiн – Головою Комiтету ООН iз лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок. Ми вже були знайомi, бо саме вона головувала на засiданнi Комiтету в лютому 2017 року, коли Украiна представляла Восьму перiодичну доповiдь про виконання Конвенцii. Нескладно здогадатися, що ми почали з нею обговорення iсторii створення документа. І вона пообiцяла, що наступного року, до сорокарiччя Конвенцii, буде пiдготовлено спецiальне видання про iсторiю ii пiдготовки. Зi свого боку, я попросила ii вказати в тiй розповiдi бiльше iмен, бо саме конкретнi люди е рушiйною силою iсторii, соцiальних змiн. Тому iмена тих, кому ми маемо завдячувати нашими правами та «вольницями», не можна забувати!

Варто також додати, що Конвенцiю ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок ратифiковано Президiею Верховноi Ради Украiнськоi РСР 24 грудня 1980 року. Вiд Украiни в ООН документ пiдписала Марiя Орлик, на той момент заступниця керiвника Уряду УРСР.

А що ж Конвенцiя? Поговоримо тепер безпосередньо про ii змiст.

Конвенцiя складаеться з преамбули, 16 статей, у яких сформульовано практичнi дii держав щодо лiквiдацii дискримiнацii жiнок, а також iще 12 статей, в яких викладено вимоги до звiтностi та адмiнiстративнi механiзми впровадження положень Конвенцii.

Автори та авторки Конвенцii зумiли, попри бурхливi дискусii, зберегти одну з найважливiших новацiй документа – закрiплений принцип вiдповiдальностi урядiв за дискримiнацiю жiнок не лише в суспiльнiй, але й у приватнiй сферi, тобто за дискримiнацiю в родинi. Цей проголошений принцип знайшов остаточне закрiплення 1993 року пiд час Вiденськоi Конференцii ООН з прав людини.

Охочих змiнити або навiть скасувати цi норми й сьогоднi чимало. Хотiлося б упевнено сказати, що це неможливо, що пройдений шлях – незворотний. Але… Історiя знае дуже крутi i непередбачуванi «повороти», тож вiдстоювання прав жiнок залишаеться завжди актуальним.

У Конвенцii уточнюеться правова та полiтична термiнологiя, яка описуе становище жiнок у суспiльствi.

Так, визначаеться поняття «дискримiнацiя щодо жiнок» – «будь-яке розрiзнення, виняток або обмеження за ознакою статi, якi спрямованi на послаблення чи зведення нанiвець визнання, користування або здiйснення жiнками, незалежно вiд iхнього сiмейного стану, на основi рiвноправностi чоловiкiв i жiнок, прав людини та основних свобод у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй, громадськiй або будь-якiй iншiй галузi».

Попри позитивний розвиток украiнського нацiонального антидискримiнацiйного законодавства та внесення змiн у визначення поняття «дискримiнацiя», якi дали змогу розширити сферу його застосування, конвенцiйне визначення «дискримiнацii щодо жiнок» залишаеться бiльш широким. Воно прив’язуеться не до якихось дiй, слiв, ситуацiй, якi можуть бути дискримiнацiйними, а лише до сутi самого явища – розрiзнення чи обмеження, спрямованих на послаблення рiвноправностi.

Конвенцiя мiстить низку статей, у яких сформульовано обов’язки держав щодо протидii дискримiнацii жiнок та сприяння утвердженню рiвностi статей у суспiльствi, дiяльностi щодо змiн соцiальних та культурних моделей поведiнки чоловiкiв та жiнок для досягнення викорiнення забобонiв, звичаiв та всiх iнших проявiв, що грунтуються на iдеi неповноцiнностi чи зверхностi однiеi зi статей або стереотипностi ролi чоловiкiв та жiнок (статтi 2, 3, 5).

Стаття 15 закликае держави до забезпечення рiвностi жiнок та чоловiкiв перед законом.

Стаття 16 – до рiвних прав при вступi у шлюб та в сiм’ю.

Держави-сторони засуджують дискримiнацiю щодо жiнок в усiх ii формах, погоджуються негайно всiма вiдповiдними заходами здiйснювати полiтику лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок. І з цiею метою зобов’язуються:

– включити принцип рiвноправностi чоловiкiв та жiнок у своi нацiональнi конституцii або в iнше вiдповiдне законодавство, якщо цього ще не було зроблено, i забезпечити за допомогою закону й iнших вiдповiдних заходiв практичне здiйснення цього принципу;

– вживати вiдповiдних законодавчих та iнших заходiв, включно iз санкцiями, там, де це необхiдно, що забороняють будь-яку дискримiнацiю щодо жiнок;

– встановити юридичний захист прав жiнок на рiвнiй основi з чоловiками та забезпечити за допомогою компетентних нацiональних судiв та iнших державних установ ефективний захист жiнок проти будь-якого акту дискримiнацii;

– утримуватися вiд вчинення будь-яких дискримiнацiйних актiв або дiй щодо жiнок i гарантувати, що державнi органи та установи дiятимуть вiдповiдно до цього зобов’язання;

– вживати всiх вiдповiдних заходiв для лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок з боку будь-якоi особи, органiзацii або пiдприемства;

– вживати всiх вiдповiдних заходiв, включаючи законодавчi, щодо змiни або скасування чинних законiв, постанов, звичаiв i практики, що являють собою дискримiнацiю щодо жiнок; скасувати всi положення свого кримiнального законодавства, що е проявом дискримiнацii щодо жiнок (ст. 2).

І хоча в Украiнi немае прямоi вiдповiдальностi за таке порушення закону, як дискримiнацiя, в тому числi дискримiнацiя за ознакою статi, ратифiкована державою Конвенцiя про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок, вiдповiдно до статтi 9 Конституцii Украiни, стае частиною нацiонального законодавства. А оскiльки норми мiжнародного права вiдiграють у ньому прiоритетну роль, це створюе суттевi правовi засади для боротьби з дискримiнацiею за ознакою статi.

Стаття 4 Конвенцii припускае можливiсть запровадження тимчасових спецiальних заходiв, спрямованих на прискорення встановлення фактичноi рiвностi мiж чоловiками та жiнками, якi не вважаються, за визначенням цього документа, дискримiнацiйними. Цi заходи мають бути скасованi в разi досягнення цiлей рiвностi можливостей та рiвноправного ставлення. Це ж iдеться про гендернi полiтичнi квоти!

Таке положення е дуже важливим, особливо на тлi дискусiй щодо можливостей квотування як методу збiльшення представництва жiнок у полiтичнiй сферi. Чимало европейських розвинутих краiн запровадили у себе квотування, що допомогло iм збiльшити реальну участь жiнок в управлiннi державою.

У свiтi нема единого пiдходу до розмiру квот та iх застосування в галузi полiтичних прав. Таке квотування практикують партii пiд час виборiв: наприклад, Соцiалiстична партiя Аргентини, Соцiал-демократична партiя Австрii, Соцiалiстична партiя Бельгii, Нова демократична партiя Канади та iн.[11 - Буроменський М. Можливостi адаптування украiнського законодавства до мiжнародних стандартiв забезпечення рiвностi полiтичних прав жiнок та чоловiкiв // Перспективи паритетноi демократii у полiтико-правовому полi Украiни. – Харкiв, 1997. – С. 58.]. Аргументом на користь позитивностi квотування може бути не лише досвiд краiн, якi вдаються до нього, а й його легiтимацiя як методу впливу, передбаченого Конвенцiею ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок.

До того ж Конвенцiя визнае, що вжиття державами-сторонами спецiальних заходiв, спрямованих на охорону материнства, не вважаеться дискримiнацiйним.

Рiвнi права в суспiльнiй та полiтичнiй сферах, у дiяльностi на мiжнародному рiвнi проголошуються статтями 7 та 8 Конвенцii. Згiдно з ними, держави-сторони вживають усiх вiдповiдних заходiв для лiквiдацii дискримiнацii жiнок у полiтичному та суспiльному життi краiни i, зокрема, забезпечують жiнкам на рiвних умовах з чоловiками право: голосувати на всiх виборах i публiчних референдумах та бути обраними до всiх публiчно виборних органiв; брати участь у формуваннi та здiйсненнi полiтики уряду та обiймати державнi посади, а також виконувати всi державнi функцii на всiх рiвнях державного управлiння; брати участь у дiяльностi неурядових органiзацiй та асоцiацiй, що займаються проблемами громадського та полiтичного життя краiни; забезпечують жiнкам можливiсть на рiвних умовах з чоловiками i без будь-якоi дискримiнацii представляти своi уряди на мiжнародному рiвнi i брати участь у роботi мiжнародних органiзацiй.

Ну як тут не провести аналогiю з Резолюцiею Ради Безпеки ООН 1325 «Жiнки. Мир. Безпека», яка наголошуе на збiльшеннi участi жiнок у процесах встановлення та пiдтримки миру, що е дуже актуальним для Украiни!

У Конвенцii проголошуеться рiвнiсть громадян у будь-якiй сферi життя, у тому числi економiчнiй та сферi зайнятостi, незалежно вiд вiку, статi, кольору шкiри (статтi 3, 10, 11, 13, 14).

Ідеться про змiцнення економiчноi рiвностi чоловiкiв та жiнок (статтi 3, 11), про право жiнок та чоловiкiв на рiвну оплату за рiвну працю або за працю рiвноi цiнностi (стаття 11). Це вельми актуально, якщо згадати про закритий доступ для жiнок в Украiнi до цiлоi низки професiй або про наявний розрив в оплатi за рiвну працю: нерiдко жiнки отримують на 25% менше за чоловiкiв.

У статтях 10 та 11 наголошуеться на правi жiнок на рiвнi з чоловiками умови працi. В кожному регiонi та в кожнiй краiнi е своя регiональна та нацiональна специфiка – не в планi трактування Конвенцii, а щодо сфери зайнятостi. В Украiнi заборонено працю жiнок на важких та шкiдливих для здоров’я роботах, про що йдеться в роздiлi про конституцiйнi засади державноi гендерноi полiтики. Але умови працi чоловiкiв дуже часто залишаються поза увагою, а в реальностi потребують негайного полiпшення. Тож цей приклад iлюструе важливiсть Конвенцii i для чоловiкiв, ii вплив на iхне становище i захист прав.

Конвенцiя наголошуе на правi на оплачувану вiдпустку у зв’язку з вагiтнiстю та пологами при достатнiх соцiальних пiльгах i без втрати мiсця роботи, стажу та соцiальних видаткiв (стаття 11); правi на достойний життевий рiвень для себе та своеi родини (стаття 13); правi на соцiальнi послуги (статтi 11, 14).

Стаття 6 Конвенцii закликае держави-учасницi вжити всiх вiдповiдних заходiв, включаючи законодавчi, щодо припинення всiх видiв торгiвлi жiнками та використання проституцii жiнок. Для розвитку та виконання положень цiеi статтi ухвалено низку мiжнародних документiв (зокрема Конвенцiю ООН проти транснацiональноi органiзованоi злочинностi та додатковi протоколи до неi щодо протидii торгiвлi людьми та нелегальнiй мiграцii, 2000 рiк). Конкретизуючи цю норму, у 2005 роцi Рада Європи прийняла регiональний документ, спрямований на протидiю торгiвлi людьми, – Конвенцiю про заходи з протидii торгiвлi людьми.

Стаття 10 наголошуе на правi жiнок на громадянство.

Стаття 12 забезпечуе жiнкам право на охорону здоров’я, а стаття 14 звертаеться до проблем жiнок, якi живуть у сiльськiй мiсцевостi, наголошуючи на необхiдностi спецiальноi уваги з боку держав до iхнiх проблем.

Тож Конвенцiя побудована таким чином, що зачiпае практично всi проблемнi зони. Тi ж питання, якi не знайшли в нiй вiдображення (зокрема, права жiнок з обмеженою працездатнiстю, захист жiнок вiд насильства, сексуальне насильство, пов’язане з конфлiктом, прав жiнок-мiгранток та бiженок, внутрiшньо перемiщених осiб), вiдображено в Рекомендацiях Комiтету ООН, кожна з яких стосуеться окремоi проблеми i е частиною Конвенцii.

Положення, якi мiстяться в ii статтях, е орiентирами для держав, у тому числi для Украiни, у формуваннi та впровадженнi полiтики щодо жiнок. І в цьому полягае надзвичайна роль Конвенцii як iнструменту захисту прав жiнок. Але цим ii значення не обмежуеться.

Документ будуеться на принципах активноi участi та вiдповiдальностi держав за стан справ у цiй сферi! Права жiнок, соцiальнi та культурнi, може гарантувати лише держава. Це додае ваги розробцi чутливоi полiтики в цiй царинi, про що йдеться у преамбулi: «На держави – сторони мiжнародних пактiв про права людини покладаеться зобов’язання забезпечити рiвне для чоловiкiв та жiнок право користуватися всiма економiчними, соцiальними, культурними, громадськими та полiтичними правами». Таким чином, Конвенцiя вiдiграе роль каталiзатора у розвитку державноi жiночоi полiтики на нацiональному та мiжнародному рiвнях.

Для контролю за реалiзацiею Конвенцii в системi ООН було засновано Комiтет з лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок, який складаеться з двадцяти трьох експертiв. Вiн проводить щорiчнi засiдання (стаття 20). Стаття 18 зобов’язуе держави-сторони раз на чотири роки подавати Генеральному Секретаревi ООН для розгляду Комiтетом доповiдь про законодавчi, судовi, адмiнiстративнi та iншi заходи, вжитi ними на виконання положень Конвенцii, та про досягнутий прогрес у цьому напрямi. Украiна звiтувала там у 2017 роцi.

До речi, пiдготовка такоi доповiдi активiзуе дii держави щодо реалiзацii полiтики забезпечення рiвних прав i можливостей жiнок та чоловiкiв. Згадую першi парламентськi слухання 1995 року про виконання положень Конвенцii. У це важко повiрити, але ми з колегами в Харковi тодi сидiли та слухали радiо, конспектуючи виступи представникiв нашого Уряду, народних депутатiв, жiнок-активiсток.

Та подiя стала важливою часткою нашоi iсторii. Інтернет зберiг iмена членiв оргкомiтету цих слухань[12 - URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234/95-%D0%BF%D0%B2.5]. Дехто з них i досi активно захищае права жiнок[13 - Наведу список оргкомiтету:Карпачова Нiна – народний депутат Украiни, заступник Голови постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань з прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин, голова оргкомiтету;Хайнацька Ірина – заступник Мiнiстра статистики Украiни, заступник голови оргкомiтету;Шамшур Лариса – головний консультант Секретарiату постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин, секретар оргкомiтету;Павленко Едуард, Юхимчук Анатолiй – народнi депутати Украiни, члени постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань з прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин;Сьомiн Валерiй – заступник Керiвника служби Адмiнiстрацii Президента Украiни з питань гуманiтарноi полiтики;Виноградова Людмила – завiдувач сектору у справах жiнок, охорони сiм’i, материнства i дитинства вiддiлу з питань освiти, культури, охорони здоров’я i соцiального забезпечення Кабiнету Мiнiстрiв Украiни;Мазур Вiктор – головний консультант Секретарiату Верховноi Ради Украiни;Гойда Нiна – начальник Головного управлiння органiзацii медичноi допомоги дiтям i матерям Мiнiстерства охорони здоров’я Украiни;Ковальська Нiна – завiдувач вiддiлу прав людини, гуманiтарного спiвробiтництва та соцiальних питань ООН МЗС Украiни;Ромовська Зоряна – професор кафедри цивiльного права Львiвського державного унiверситету;Вансовська Людмила – голова Комiтету оборони прав людини;Драч Марiя – голова Жiночоi громади;Заблодська Людмила – заступник директора Центру прав людини;Орлик Марiя – голова Спiлки жiнок Украiни;Пашко Атена – голова Союзу украiнок;Петрова Наталiя – голова Всеукраiнського комiтету захисту дiтей.].

Роки минають, а тематика дискусiй, схоже, залишаеться незмiнною. Тiльки тепер вони перенеслися до кулуарiв Верховноi Ради Украiни, де також можна почути багато закликiв про традицiйнi (читай – патрiархатнi) сiмейнi цiнностi, повчань щодо шкiдливостi надання прав жiнкам. А також про те, що мiжнароднi документи для нас не указ!

Слухати тi виступи прикро й сумно. Особливо якщо згадати, якi гальма вони створюють на шляху реальноi рiвноправностi чоловiкiв та жiнок в Украiнi.

Нинi Комiтет Верховноi Ради Украiни з питань прав людини, нацiональних меншин та мiжнацiональних вiдносин регулярно iнiцiюе проведення таких слухань. Вже багато рокiв руку на пульсi тримае заступниця голови Секретарiату Комiтету Алла Чигрин. Останнi слухання – «Захист прав уразливих груп жiнок» у жовтнi 2018 року зiбрали понад 700 активiсток та активiстiв з усiеi Украiни!




«Особливi права» – на користь гендерноi рiвностi


Статтю про «особливi права» жiнок я написала ще 2003 року[14 - Статтю «Концепцiя «особливих прав»: переваги використання на мiжнародному та нацiональному рiвнi» було оприлюднено в журналi «Наше Право». – 2003. – № 1. – С. 77—82.]. Це були теоретичнi роздуми про шляхи розвитку гендерноi полiтики. І здебiльшого вони призначалися для науковоi аудиторii. У них були специфiчнi – фiлософськi та правознавчi – термiни, посилання на працi зарубiжних дослiдникiв, iмена яких вiдомi не дуже широкому колу фахiвцiв.

Згадала про цю статтю вже нинi, коли працювала над книгою. І вирiшила скористатися нею.

А чому б i нi?

Висловленi 15 рокiв тому думки та пропозицii залишаються актуальними й досi. Наука про гендер розвиваеться, враховуючи багато нюансiв та пiдходiв. І тому дедалi бiльше людей намагаються вiдповiдати на тi питання, якi вона порушуе.

Своi нотатки я осучаснила, розширила i «збагатила» новим досвiдом – науковим, громадянським та житейським. Власним та колективним. Тож тепер хочу сказати про таке.

«Люди народжуються вiльними та рiвними» – у цiй формулi виражено право людини, яке зовсiм не е законом природи, i це право, як i будь-яке iнше, не мае сенсу iнакше, нiж будучи визнаним усiею людською громадою. Вiд моменту народження людина потребуе захисту й виховання: ii воля вся в становленнi, а рiвнiсть зменшуеться в мiру того, як визначаеться мiра ii здiбностей»[15 - 50/50. Опыт словаря нового мышления / Под общ. ред. Ю. Афанасьева и М. Ферро. – М., 1989. – С. 474.].

Але вiд природи люди народжуються рiзними – з рiзними фiзичними можливостями, стартовими умовами, здiбностями, оточенням, статтю, походженням тощо. Тож питання забезпечення рiвних прав та можливостей стае дуже актуальним.

Упродовж майже всiеi iсторii людства жiнки зазнавали нерiвностi через свою статеву належнiсть. У переважнiй бiльшостi суспiльств вони мали меншi права, нiж чоловiки, i це розглядалося як природне явище, пiдтримувалося теологiчними, фiлософськими, правовими та полiтичними доктринами.

Оскiльки така ситуацiя тривала дуже довго, то й для лiквiдацii дискримiнацii статей у суспiльствi необхiднi були насамперед час та полiтична воля.

У Загальнiй декларацii прав людини (1948 рiк), багатьох iнших документах мiстяться положення, реалiзацiя яких гарантуе рiвнiсть прав чоловiкам та жiнкам. Завдяки правовому розвитку повна та рiвна участь жiнок у полiтичному, цивiльному, економiчному, суспiльному i культурному життi на нацiональному, регiональному та мiжнародному рiвнях, а також лiквiдацiя всiх форм дискримiнацii за ознакою статi е першочерговими цiлями мiжнародного спiвтовариства[16 - Викорiнення насильства стосовно жiнок. Мiжнар. документи. – К., 1999. – С. 18.].

Але попри те що сьогоднi розумiння прав людини i прав жiнок набуло бiльш широкоi пiдтримки, активiсти й дослiдники наполягають, що в цiй царинi залишаеться ще чимало недолiкiв та завдань щодо iх подолання.

Американська правозахисниця Маргарет Шулер видiляе серед них такi:

1. Лiквiдацiя дихотомii «суспiльне життя – приватне життя» i встановлення вiдповiдальностi держав за порушення прав жiнок у приватнiй сферi.

2. Забезпечення унiверсальностi прав людини, оскiльки завдяки тому що Декларацiя придiляе особливу увагу «нацiональним i регiональним особливостям та iсторичним, культурним i релiгiйним кореням», залишаеться багато мiсця для iнтерпретацiй, якi суперечать iнтересам жiнок.

3. Необхiднiсть розширення визначення економiчних та соцiальних прав.

4. Вiдсутнiсть механiзмiв, якi б забезпечували звiтнiсть мiжнародних фiнансових структур, таких як Свiтовий банк та Мiжнародний валютний фонд, щодо того, як впливають iхнi структурнi реформи на населення краiн, особливо жiнок.

5. Необхiднiсть включення тематики прав жiнок до порядку денного для основних правозахисних органiв ООН, а також полiпшення координацii дiй наявних правозахисних механiзмiв гендерноi спрямованостi, формування конкретних процедур та механiзмiв виконання цих рекомендацiй.

6. Посилення контролю ООН за дотриманням прав людини[17 - Заявляем наши права. – М., 1995. – С. 10—11.].

У 1995 роцi за результатами Четвертоi Всесвiтньоi Конференцii зi становища жiнок було сформульовано низку рекомендацiй щодо процедур контролю та монiторингу, серед них: розробка та ухвалення факультативного протоколу в рамках Конвенцii з прав жiнок щодо можливостi прийняття iндивiдуальних скарг (ухвалений у 2003 роцi), призначення Спецiального доповiдача з питань прав жiнок при Комiсii ООН з прав людини, навчання спiвробiтникiв ООН щодо вмiння розпiзнавати порушення прав жiнок тощо. І цi рекомендацii впродовж наступних рокiв було втiлено в життя.

Концепт «рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв» посiв чiльне мiсце в правовому дискурсi мiжнародних i нацiональних документiв.

Однак дискусii навколо розумiння поняття «рiвнiсть» у становищi статей у суспiльствi тривають i досi.

А справдi, що означае рiвнiсть, якщо люди е рiзними?

Як поеднати категорii рiвностi та вiдмiнностi, як застосувати iх у правовому полi для подолання будь-якоi дискримiнацii?

Тут доречно згадати концепцiю французького теоретика лiбералiзму Алексiса де Токвiля, який видiляв два рiзновиди посттрадицiйного суспiльства. Насамперед, це «демократiя свободи» – демократичного розвитку суспiльства, який базуеться на принципах конкуренцii людей в економiцi та iнших сферах суспiльного життя, що приводить до нерiвних результатiв серед рiзних людей i до успiху найпiдприемливiших (рiвнiсть можливостей). Другий – це «демократiя рiвностi» – напрям демократичного розвитку суспiльства, який базуеться на принципах певного обмеження свободи, вiльноi конкуренцii та намагання втиснути нерiвних за власною природою людей у единi рiвнi рамки (рiвнiсть результату).

То що ж ми маемо?

Рiвнiсть у багатьох випадках розглядають як рiвнiсть перед законом. І вважають при цьому, що закони, якi не передбачають рiзницi мiж людьми, одночасно грунтуються на iдеях рiвностi. Тож надання цiлям формальноi рiвностi полiтичних i правових переваг у демократичних системах створюе водночас i ресурси, i проблеми.

Не всi люди мають однаковi можливостi, i для забезпечення реальноi рiвностi необхiдно враховувати рiзнi умови рiзних груп людей. Для того щоб забезпечити рiвнiсть результату, полiтика повинна бути спроможною лiквiдувати перешкоди, якi може спричинити попередня дискримiнацiя.

Такi моделi грунтуються на усвiдомленнi, що для забезпечення рiвностi замало лише законодавчих настанов iз цього питання. Таким чином, знову повертаемося до питання взаемовiдносин у рамках опозицii «рiвнiсть – вiдмiнностi», якi концептуалiзовано в термiнах симетристського та асиметристського пiдходiв до гендерних вiдмiнностей[18 - Littleton А. Reconstructing Sexual Equality. California Law Review, 75 (1987): 279—337.].

Прихильники симетристського пiдходу виправдовують гендерно нейтральнi типи полiтики, базуючись на трьох теоретичних позицiях: асимiляцiонiзму, андрогiнii, безгендерностi. Також е пропозицii запровадити й четверту позицiю – «врахування рiзноманiтностi»[19 - Vogel L. Mothers on the Job: Maternity Policy in the U.S. Workplace. – New Brunswick, N.J.: Rutgers University Press, 1993.]. Розглянемо кожну з них.

Асимiляцiонiзм вважае, що до iндивiдiв необхiдно ставитися однаково, без врахування групових вiдмiнностей – реальних та вигаданих, бiологiчно чи культурно зумовлених. Вiн припускае, що жiнки подiбнi до чоловiкiв у всiх суттевих аспектах або iм дано таку можливiсть. Гендернi особливостi, звiсно, iснують, але не можна допустити, щоб вони стали значущими[20 - Фогель Л. По ту сторону равенства: некоторые феминистские вопросы: Введение в гендерные исследования. – Ч. 2. Хрестоматия. – Харьков, 2001. – С. 908.].

Прихильники юридичноi андрогiнii використовували аналогiю для того, щоб опанувати особливостi рiзних статей, виявити спiльне в життi iндивiдiв рiзних статей, але «не для того, щоб конвертувати пов’язанi зi статтю фiзичнi особливостi до унiверсальноi основи». Андрогiнне трактування концепцii рiвностi дозволяе подолати визначення типового працiвника як винятково чоловiка та запровадити iнтегрований – i андрогiнний – прототип[21 - Там же, с. 909.].

Але такi пiдходи вiдкидають фемiнiстки й фемiнiсти – правники з академiчного середовища, якi здебiльшого дотримуються асиметристських концепцiй. Вони намагаються лiквiдувати позицii рiвного трактування, вважаючи iх невиправдано спрощеними додатками до принципу формальноi рiвностi. Теоретичнi пошуки навколо визначення поняття «рiвнiсть статей» неможливi без гендерного аналiзу, врахування гендерних вiдмiнностей.

Шведський дослiдник Е. Мауда пропонуе три принциповi пiдходи до вирiшення проблеми гендерноi нерiвностi.

Перший базуеться на iдеi про те, що чоловiки та жiнки – рiзнi, але рiвноцiннi люди. Такий пiдхiд лежить в основi переоцiнки традицiйно жiночих видiв зайнятостi. Прикладом може бути надання жiнкам пенсiйного забезпечення за виконання домашньоi обслуговуючоi роботи.

Другий спираеться на iдеi рiвностi жiнок та чоловiкiв, де права останнiх виступають як певний стандарт. У такому випадку рiвнiсть передбачае зрiвняння жiнок iз чоловiками практично без урахування рiзницi мiж статями. Вiдповiдний пiдхiд втiлюеться в залученнi жiнок до рiзних сфер громадського життя, що пiдвищуе iхню соцiальну роль. Прикладом може бути вiйськова служба для жiнок. Наприклад, у 92% армiй НАТО всi посади та професii вiдкритi для жiнок!

Третiй пiдхiд заснований на iдеi про те, що «чоловiки повиннi крок за кроком залучатися до домашньоi працi, наближаючись у цьому до жiнок». При цьому рiвнiсть означае зрiвняння чоловiкiв з жiнками, що знаходить вiдображення в заохоченнi активнiшоi участi чоловiкiв у справах сiм’i. Прикладом такого пiдходу е запровадження акта про батькiвськi вiдпустки для догляду за дiтьми[22 - Обеспечение равенства полов: политика стран Западной Европы. – М., 2000. – 312 с. – С. 246.].

На мою думку, вирiшення може полягати у використаннi концепцii «особливих прав», яка активно розробляеться в сучасному фемiнiстському правознавствi.

У фемiнiстичнiй юридичнiй лiтературi можна видiлити чотири теоретичнi позицii, якi виправдовують спецiальнi полiтики щодо жiнок: особливi права, панування чоловiкiв, пристосування та прийняття.

Свiй погляд на концепцiю особливих прав жiнок на початку 80-х рокiв минулого столiття запропонувала Елiзабет Вогласт[23 - Woglast E. Equality and the Rights of Women. 1983.]. На ii переконання, жiнки як матерi мають спецiальнi потреби, i, окрiм рiвних прав, це вимагае запровадження системи особливих прав: «Цi два типи прав – рiвнi та рiзнi (або особливi) – функцiонують по-рiзному. Коли щодо iндивiдуальних прав враховуються чиiсь iндивiдуальнi особливостi, це може призвести до дискримiнацii. Але щодо прав спецiальних такi особливостi неодмiнно повиннi братися до уваги, оскiльки такi права заснованi на рiзницi мiж людьми. Саме так, як пандуси дають змогу людинi в iнвалiдному вiзку отримати рiвний (зi здоровими людьми) доступ до будинкiв та громадських мiсць, ухвалення спецiальних заходiв, якi б вiдповiдали потребам жiнок, сприяе досягненню справжньоi рiвностi мiж статями. Лише на цiй пiдставi жiнки можуть зробити свiй особливий внесок у культуру та суспiльство»[24 - Введение в гендерные исследования. – Ч. 2. Хрестоматия. – Харьков, 2001. – С. 911—912.].

Подiбнi iдеi знайшли вiдображення в Конвенцii ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок. Водночас концепцiя особливих прав зазнала гостроi критики, оскiльки досить широке тлумачення таких прав тiсно пiдступае до традицiйного протекцiонiстського пiдходу. Але треба виходити з того, що всi заходи «позитивних дiй», вiдповiдно до Конвенцii (стаття 4), вважаються тимчасовими i мають бути скасованi пiсля досягнення рiвностi можливостей та рiвноправного ставлення.

Втiлення ця концепцiя знайшла в теорii та практицi квотування, яке запровадили багато европейських розвинених краiн.

Асиметристський пiдхiд особливих прав вiдкрито визнае особливе становище жiнок i передбачае наповнення концепцii гендерноi рiвностi, що за своею суттю пов’язано з визнанням вiдмiнностей жiнок вiд чоловiкiв[25 - Введение в гендерные исследования. – Ч. 2. Хрестоматия. – Харьков, 2001. – С. 916.].

Але разом з тим, на змiну концепцii вiдмiнностей приходить концепцiя розмаiття, в тому числi рiзноманiтностi соцiального досвiду, яка знаходить втiлення в гендернiй теорii.




Жiноче обличчя миротворення


Останнiм часом в Украiнi особливоi актуальностi набула тема участi жiнок у пiдтримцi миру.

Я гадаю, не треба пояснювати, чому саме. На Сходi нашоi краiни вже бiльше п’яти рокiв тривають военнi дii, розв’язанi Росiею.

Украiнськi жiнки на передовiй вiйни. Жiнки, що тримають зброю. Жiнки-волонтерки з гуманiтарною допомогою. Лiкарки та медсестри. Фронтовi кухарi. Жiнки й дiвчата в тилу, якi допомагають нашим воiнам та пiдтримують iх на рубежах боiв. Дружини, доньки, матерi й сестри, якi не дочекалися своiх рiдних з цiеi клятоi вiйни.

Колись писали, що у вiйни не жiноче обличчя. Але це не про сучасний свiт.

Але що парадоксально: дискусii навколо жiночого миротворення тривають, а подекуди й посилюються.

Особливу увагу до цiеi теми привернула Резолюцiя Ради Безпеки ООН 1325 «Жiнки. Мир. Безпека», прийнята у 2000 роцi, а також сумiжнi з нею резолюцii, якi ще називають «сестринськими».

Варто зазначити, що Рада Безпеки ООН ухвалюе резолюцii з важливих питань, якi стосуються глобальноi безпеки. І такi документи вiдображають офiцiйну думку або волю членiв ООН.

Чому постала потреба приймати Резолюцiю 1325?

На певному етапi в мiжнароднiй спiльнотi посилилося розумiння того, що жiнки непропорцiйно бiльшою мiрою потерпають через военнi конфлiкти i водночас непропорцiйно меншою мiрою представленi в процесах ухвалення рiшень та проведення мирних перемовин. Виникла необхiднiсть перевести таке розумiння до сфери полiтики та практичних дiй.

Приймаючи Резолюцiю 1325, Рада Безпеки ООН показала, що вважае необхiдним залучати досвiд жiнок пiд час вирiшення конфлiктiв, вiдновлення миру, захисту жiнок вiд гендерно зумовленого насильства.

Резолюцiя надае рекомендацii як державам, так i мiжнародним органiзацiям щодо залучення жiнок до вирiшення военних конфлiктiв. А саме:

– закликае держави забезпечувати бiльшу участь жiнок на всiх рiвнях ухвалення рiшень у рамках нацiональних, регiональних та мiжнародних iнститутiв i механiзмiв запобiгання, регулювання i розв’язання конфлiктiв, наполегливо закликае держави-члени розширювати свою добровiльну фiнансову, технiчну i матерiальну пiдтримку зусиль iз пiдготовки персоналу з урахуванням гендерних аспектiв, пропонуе державам-членам включати наданi рекомендацii до нацiональних програм пiдготовки вiйськового та цивiльного полiцейського персоналу, цивiльного персоналу з проведення заходiв щодо пiдтримки миру;

– закликае Генерального Секретаря ООН активiзувати участь жiнок на директивних рiвнях у врегулюваннi конфлiктiв i мирних процесах та призначити бiльше жiнок на посади спецiальних представникiв i посланцiв у миротворчих мiсiях, польових операцiях ООН, особливо серед вiйськових спостерiгачiв, цивiльного, полiцейського персоналу, спiвробiтникiв з прав людини i гуманiтарного персоналу; включення гендерного компонента в операцii з пiдтримання миру, там де це доречно, включаючи зусилля, що вживаються вiдповiдними фондами i програмами; надати державам-членам матерiали, якi стосуються захисту, прав та особливих потреб жiнок, а також значення залучення жiнок до всiх заходiв з пiдтримки миру i миробудiвництва;

– закликае всi сторони при погодженнi та виконаннi мирних угод застосовувати пiдхiд, заснований на врахуваннi гендерних аспектiв, зокрема:

а) особливих потреб жiнок i дiвчат у ходi репатрiацii та переселення, а також у тому, що стосуеться реабiлiтацii, реiнтеграцii та постконфлiктного вiдновлення;

б) пiдтримувати заходи, спрямованi на пiдтримку мiсцевих мирних iнiцiатив, запропонованих жiнками, та мiсцевих процесiв урегулювання конфлiктiв i залучення жiнок до дiяльностi всiх механiзмiв здiйснення мирних переговорiв;

в) заходiв, що забезпечують захист i повагу прав людини щодо жiнок i дiвчат, особливо в тому, що стосуеться конституцii, виборчоi системи, дiяльностi полiцii та судових органiв.

Рада Безпеки ООН також закликае всi сторони в збройних конфлiктах повною мiрою дотримуватися мiжнародно-правових норм, якi застосовуються до прав i захисту жiнок i дiвчат, особливо тих, якi е цивiльними особами.

Важливими е рекомендацii щодо вiдповiдальностi всiх держав за припинення беззаконня, за здiйснення судового переслiдування осiб, винних у геноцидi, злочинах проти людства i вiйськових злочинах, включно зi злочинами, що стосуються сексуального та iнших форм насильства щодо жiнок i дiвчат. І у випадках, коли це можливо, передбачити, щоб на цi злочини не поширювалася дiя положення про амнiстiю[26 - Резолюцiя Ради Безпеки ООН 1325 «Жiнки. Мир. Безпека». URL: http://www.un.org/womenwatch/osagi/wps/#resolution.].

Такi рiшення надихали.

Але треба сказати, що хоча вiд моменту ухвалення Резолюцii 1325 минуло майже два десятилiття, ситуацiя з жiночим миротворенням на глобальному рiвнi кардинально не змiнилася.

За даними Глобального дослiдження щодо впровадження Резолюцii 1325 «Попередження конфлiктiв, перехiдне правосуддя, забезпечення миру»[27 - Глобальне дослiдження було представлено в жовтнi 2015 р. Генеральним Секретарем ООН Радi Безпеки ООН. Дослiдження пiдготувала група експертiв, провiдною серед яких була Радика Кумарасвами, колишня Спецiальна Доповiдачка Ради Безпеки ООН з питань дiтей у вiйськових конфлiктах. До групи експертiв входило 15 обраних осiб: представники керiвництва ООН, дипломати, дослiдники, практики з рiзних куточкiв свiту. Координацiю пiдготовки цього дослiдження здiйснювало Агентство ООН «ООН-Жiнки».], впродовж 1990—2010 рокiв у свiтi було пiдписано 585 мирних договорiв, i лише у 92 iз них було згадано жiнок.

У 17 – прямо згадано сексуальне насильство.

У 16 – включено положення про права жiнок.

У 13 – передбачено посилення залучення жiнок як умову реалiзацii договору.

У 9 договорах пропонувалися квоти або резервування мiсць для жiнок в органах виконавчоi та законодавчоi влади.

У 8 договорах згадано необхiднiсть посилення жiночих органiзацiй та iнфраструктури, яка служить жiночим потребам.

У 7 договорах наводилися специфiчнi механiзми, завдяки яким можна зменшити рiвень насильства щодо жiнок, а також включення жiнок i дiвчат до процесiв демобiлiзацii, роззброення та реiнтеграцii.

У 5 договорах iшлося про необхiднiсть участi жiнок у дiяльностi полiцii та реформування полiцii з орiентацiею на потреби жiнок.

У 4 – про необхiднiсть участi жiнок у системах правосуддя.

Таким чином, лобiювання участi жiнок та iхня участь на всiх етапах ведення мирних перемовин, вiдвернення та розв’язання конфлiктiв залишаються актуальними i сьогоднi.

На «сестринських» резолюцiях Ради Безпеки ООН, якi розкривали та поглиблювали змiст Резолюцii 1325, хотiлося б зупинитися окремо.

Резолюцiя 1820 (2008 рiк) засуджуе сексуальне насильство як знаряддя вiйни i оголошуе згвалтування та iншi форми сексуального насильства военними злочинами. Вона наголошуе на посиленнi запобiгання гендерно зумовленому насильству, превенцii випадкiв насильства, якi скоюють представники сил з пiдтримання миру (вiйськовi), та зобов’язуе Генерального Секретаря ООН презентувати щорiчнi звiти про iмплементацiю Резолюцii 1325.

Резолюцiя 1888 (2009 рiк) указуе мiсiям з пiдтримання миру на необхiднiсть робити все для запобiгання сексуальному насильству та реагування на нього. Вона спонукала до запровадження посади Спецiального представника з питань сексуального насильства в умовах збройного конфлiкту та створення експертноi групи, яка працювала над зменшенням гендерно зумовленого насильства. Щорiчнi звiти визнано обов’язковими.

Резолюцiя 1889 (2009 рiк) наголошуе на необхiдностi розширення участi жiнок у мирних процесах i на вимогах до Генерального Секретаря розробити Стратегiю щодо iмплементацii положень Резолюцii 1325 та глобальнi iндикатори для вiдстеження ii реалiзацii. Ця «сестринська» резолюцiя також передбачае заснування посад радниць iз захисту жiнок у складi миротворчих мiсiй.

Резолюцiя 1960 (2010 рiк) спрямована на припинення безкарностi за сексуальне насильство у збройних конфлiктах. Вона закликае Генерального Секретаря «назвати й присоромити» збройнi групи, якi чинять сексуальне насильство, та передбачити санкцii для стримування конфлiктiв, пов’язаних iз сексуальним насильством.

Резолюцiю 2106 (2013 рiк) ухвалено для боротьби з безкарнiстю щодо сексуального насильства у збройних конфлiктах i реалiзацii попереднiх резолюцiй. Вона визнае, що сексуальне насильство в конфлiктi також може впливати на чоловiкiв i хлопчикiв, на всю громаду – як травма, якоi сексуальне насильство може завдати. В нiй ще раз наголошувалося на необхiдностi швидкого реагування на випадки сексуального насильства в умовах збройних конфлiктiв, iшлося про створення спецiальних фондiв та реабiлiтацiйних програм для постраждалих вiд насильства, пiдкреслювалась спецiальна роль гендерних радникiв, мiжнародних та громадських органiзацiй у реабiлiтацii та превенцii.

Резолюцiя 2122 (2013 рiк) пiдтверджуе прихильнiсть Ради Безпеки до боротьби з сексуальним насильством в умовах збройного конфлiкту i повного виконання Резолюцii 1325 та iнших резолюцiй щодо жiнок, миру i безпеки. Вона наголошуе на важливостi проведення регулярних консультацiй iз жiночими органiзацiями, спецiальноi фiнансовоi пiдтримки жiночих iнiцiатив, активноi та рiвноi участi жiнок у процесах виборiв.

Вiдзначаючи 15-ту рiчницю Резолюцii 1325, Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцiю 2242 (2019 рiк). Їi присвячено питанням вiдповiдальностi та участi чоловiкiв i хлопцiв у залученнi жiнок до вирiшення питань встановлення миру та безпеки, партнерства з жiночими органiзацiями. Резолюцiя 2242 (2015 рiк) наголосила на ролi жiнок у боротьбi з насильницьким екстремiзмом i тероризмом. Вона зупинилася на вдосконаленнi методiв роботи Ради Безпеки стосовно жiнок, миру i безпеки, а також узагальнила гендернi рекомендацii незалежноi Групи з операцiй на користь миру i глобального дослiдження.

В квiтнi 2019 року РБ ООН прийняла Резолюцiю 2467 щодо боротьби з сексуальним насильством пiд час збройних конфлiктiв. Резолюцiя закликае учасникiв конфлiкту вжити термiнових заходiв, щоб попередити та подолати сексуальне насильство, пов’язане iз конфлiктом, зокрема заходiв з лiквiдацii безкарностi за сексуальне насильство, пов’язане iз конфлiктом, та забезпечення своечасноi допомоги потерпiлим.

Тематика Резолюцii 1325 «Жiнки. Мир. Безпека» належить до прiоритетiв роботи украiнського Уряду. Так, 24 лютого 2016 року Кабiнет Мiнiстрiв Украiни затвердив Нацiональний план дiй з виконання цiеi резолюцii на перiод до 2020 року. Робота над Нацiональним планом дiй «Жiнки. Мир. Безпека» з iмплементацii положень Резолюцii 1325 вiдбувалася в тiснiй спiвпрацi з органiзацiями громадянського суспiльства, якi ще на початку 2014 року iнiцiювали пiдготовку цього Плану.

Нацiональний план дiй мiстить десять основних завдань, для досягнення яких заплановано конкретнi заходи.

1. Оцiнка впливу конфлiктiв на нацiональну систему забезпечення прав людини, зокрема щодо захисту, надання допомоги та реабiлiтацii постраждалих вiд гендерно зумовленого насильства, участi жiнок у встановленнi миру та запобiганнi конфлiктам.

2. Оцiнка впливу кризи на iнфраструктуру, органiзацiю та функцiонування системи надання послуг.

3. Координацiя дiяльностi суб’ектiв взаемодii, якi працюють над впровадженням резолюцii Ради Безпеки ООН 1325.

4. Органiзацiя фаховоi пiдготовки кадрiв.

5. Розширення участi жiнок у розбудовi та встановленнi миру, формуваннi культури миру.

6. Пiдвищення обiзнаностi населення з питань безпечноi поведiнки пiд час перебування в районi проведення Антитерористичноi операцii, населеному пунктi, розташованому на лiнii зiткнення, та на тимчасово окупованих територiях.

7.  Запобiгання та протидiя насильству щодо жiнок.

8. Удосконалення системи захисту жiнок i дiвчат, якi постраждали вiд конфлiктiв (iдентифiкацiя, створення системи допомоги, iнформування про допомогу).

9. Створення системи всебiчноi допомоги постраждалим вiд конфлiктiв.

10. Оцiнка впливу та ефективностi впровадження Нацiонального плану дiй з виконання резолюцii Ради Безпеки ООН 1325 «Жiнки. Мир. Безпека» на перiод до 2020 року.

На виконання Нацiонального плану дiй також розроблено обласнi та вiдомчi плани (в Мiнiстерствi оборони Украiни, Мiнiстерствi внутрiшнiх справ, Нацгвардii, Державнiй прикордоннiй службi, Нацiональнiй полiцii Украiни), видiлено вiдповiднi кошти, залучено громадськi та мiжнароднi органiзацii. Так, вiдповiдно до Плану, громадськi органiзацii залучено до виконання 36 з 49 заходiв. Активно працюють Гендерна стратегiчна платформа, Інформацiйно-консультативний жiночий центр, ГО «Ла Страда-Украiна», Центр «Розвиток демократii», Центр громадських свобод, Украiнський жiночий фонд, Школа рiвних можливостей, «Справедливiсть заради миру на Донбасi» та iншi громадськi органiзацii.

Украiна була першою краiною в свiтi, яка розробила та ухвалила Нацiональний план дiй на виконання Резолюцii 1325 пiд час гарячоi фази военного конфлiкту на Сходi краiни, окупацii Росiйською Федерацiею Автономноi Республiки Крим i частини територiй Донецькоi та Луганськоi областей. Це ще раз пiдтверджуе, що Украiна та украiнцi прагнуть миру, що наша держава визнае важливiсть формування та реалiзацii сучасноi гендерноi полiтики.

Вiдповiдно до рекомендацiй мiжнародних та громадських органiзацiй, 5 вересня 2018 року Кабiнетом Мiнiстрiв було затверджено оновлений Нацiональний план дiй на виконання Резолюцii 1325.

Таку необхiднiсть зумовила низка чинникiв, на яких акцентували нацiональнi та мiжнароднi експерти, в тому числi Комiтет ООН з лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок.

Серед цих чинникiв можна назвати такi.

1. Необхiднiсть розширення кола суб’ектiв, вiдповiдальних за виконання Плану, зокрема, включення до нього нового Мiнiстерства з питань тимчасово окупованих територiй та внутрiшньо перемiщених осiб.

2. Розширення тематики з урахуванням «сестринських» резолюцiй, зокрема, придiлення уваги питанням запобiгання та протидii сексуальному насильству, пов’язаному з конфлiктом.

3. Необхiднiсть конкретизацii завдань i заходiв Плану.

4. Застосування вимiрюваних iндикаторiв та показникiв, зокрема в частинi розширення участi жiнок в операцiях з пiдтримання миру та iнших. Так, пропонуеться, щоб до миротворчих контингентiв залучали не менше 15% жiнок.

Оскiльки йдеться про нову для Украiни проблему, важливим напрямом роботи е пiдготовка фахiвцiв, насамперед, правоохоронних органiв та суддiвськоi гiлки влади.

Увага держави, мiжнародних та громадських органiзацiй дають пiдстави сподiватися, що питання активноi участi жiнок у процесах миротворення будуть iз бiльшим розумiнням та пiдтримкою сприйматися в суспiльствi.




Правовi засади гендерноi рiвностi: забезпечення, суперечностi й наслiдки


Законотворчий процес iз забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв в Украiнi е актуальним i сьогоднi, через 14 рокiв пiсля прийняття Закону Украiни «Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв». Правову основу цього процесу становлять положення про те, що права жiнок е невiд’емною частиною загальних прав людини, як це передбачено мiжнародними стандартами.

При цьому свiтовий досвiд доводить, що якщо не згадувати про жiнок як суб’ектiв – носiiв прав, це призводить до невизнання рiвноправностi жiнок i чоловiкiв i фактично закрiплюе нерiвнiсть, особливо на етапi правозастосування та реалiзацii прав.

Основнi права жiнки та чоловiка сформульовано в роздiлi ІІ Конституцii Украiни «Права, свободи та обов’язки людини i громадянина». Причому конституцiйно в такому обсязi iх закрiплено вперше в iсторii держави.

Перелiчимо iх.

Кожний громадянин суспiльства – як чоловiк, так i жiнка – мае всю повноту соцiально-економiчних, полiтичних та особистих прав i свобод, що проголошено статтею 24 Конституцii та законами Украiни. Особливiстю конституцiйноi статтi про гендерну рiвнiсть е те, що серед прав i свобод наголошуеться на правi жiнки та чоловiка на рiвнiсть перед законом – самостiйне основне право особи, яке мае бути гарантовано кожнiй людинi.

В Основному Законi Украiни жiнки i чоловiки мають закрiпленi рiвнi права на захист життя i здоров’я (ст. 27), на охорону здоров’я та медичну допомогу (ст. 49), на працю та ii вiльний вибiр (ст. 43), на вiдпочинок i соцiальний захист (ст. 45, 46).

Держава вживае заходiв i для лiквiдацii дискримiнацii щодо жiнок у сферi зайнятостi. Розширенням гарантii права щодо недискримiнацiйного прийому на роботу е положення статтi 22 Кодексу законiв про працю Украiни, згiдно з якою забороняеться необгрунтована вiдмова у прийняттi на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийняттi на роботу. Правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи зайнятостi населення i його захисту вiд безробiття, а також спецiальнi гарантii держави в реалiзацii громадянами права на працю визначено Законом Украiни «Про зайнятiсть населення». Змiнами в законодавство запроваджено заборону на вказування статi працiвника в оголошеннях про роботу.

В економiчнiй сферi законодавство утверджуе та розвивае конституцiйне право громадян (чоловiкiв та жiнок) на ведення пiдприемницькоi дiяльностi, а також iншоi, не забороненоi законом, економiчноi дiяльностi.

Чоловiки та жiнки володiють рiвними правами мати майно у власностi, володiти, розпоряджатися ним як особисто, так i спiльно з iншими особами. Гарантуються рiвнi права чоловiкiв та жiнок при спадкуваннi.

Згiдно зi статтею 38 Конституцii Украiни, жiнки i чоловiки мають право брати участь в управлiннi державними справами, у всеукраiнському та мiсцевих референдумах, вiльно обирати i бути обраними до органiв державноi влади та органiв мiсцевого самоврядування. Вони також користуються рiвним правом доступу до державноi служби та до служби в органах мiсцевого самоврядування. Виборчi права громадян, незалежно вiд статi, визначено в законах Украiни «Про вибори народних депутатiв», «Про вибори Президента Украiни», «Про всеукраiнський та мiсцевий референдум» та iн.

Пiдстави та порядок набуття i втрати громадянства в Украiнi визначаються Законом «Про громадянство». Цим законом i статтею 4 Конституцii Украiни закрiплено основи законодавства Украiни про громадянство: наприклад, Украiни не передбачено будь-яких обмежень чи дискримiнацiйних положень стосовно права жiнок вирiшувати питання про громадянство своiх дiтей.

Доступ до медичного обслуговування здiйснюеться згiдно з положеннями Конституцii Украiни та Основ законодавства Украiни про охорону здоров’я на пiдставi рiвностi прав чоловiкiв та жiнок. Статтею 49 Конституцii передбачено надання безоплатноi медичноi допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров’я, а також державне фiнансування вiдповiдних соцiально-економiчних, медико-санiтарних та оздоровчо-профiлактичних програм.

Конституцiя Украiни та Сiмейний кодекс гарантують рiвнi права при вступi у шлюб. Кiлька рокiв тому на виконання рекомендацii Комiтету ООН про права дитини та Комiтету ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок було законодавчо закрiплено однаковий шлюбний вiк для жiнок i чоловiкiв – 18 рокiв (до того моменту для жiнок був 17 рокiв). У Конституцii закрiплюються i гарантуються соцiальнi права щодо шлюбу та сiм’i, наголошуеться, що сiм’я, дитинство, материнство i батькiвство охороняються державою. У сiмейних вiдносинах подружжя мае рiвнi особистi та майновi права.

Батьки користуються рiвними правами i несуть рiвнi обов’язки стосовно своiх дiтей, в тому числi у випадках, коли шлюб мiж ними розiрвано.

Таким чином, Конституцiя Украiни та iншi закони вiдкривають широкий спектр можливостей для забезпечення гендерноi рiвностi.

Важливим доповненням до положень Конституцii Украiни про рiвноправнiсть громадян незалежно вiд статi е стаття 161 Кримiнального кодексу Украiни «Порушення рiвноправностi громадян залежно вiд iх расовоi, нацiональноi належностi або ставлення до релiгii», вiдповiдно до якоi пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привiлеiв громадян за ознаками раси, кольору, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними чи iншими ознаками караються законом.

Однак треба зазначити, що Конституцiя Украiни мае внутрiшнi суперечностi, якi стосуються реалiзацii прав жiнок.

Так, стаття 24 проголошуе рiвноправнiсть всiх громадян незалежно вiд статi: «Громадяни мають рiвнi кoнcтитyцiйнi права i cвoбoди i е рiвними перед законом.

Не може бути привiлеiв чи oбмeжeнь за oзнaкaми рacи, кoльoрy шкiри, пoлiтичниx, рeлiгiйниx та iнших пeрeкoнaнь, cтaтi, eтнiчнoгo та coцiaльнoгo пoxoджeння, мaйнoвoгo cтaнy, мiсця проживання, за мовними або iншими oзнaкaми. Piвнicть прав жiнки i чoлoвiкa зaбeзпeчyетьcя: наданням жiнкам рiвних з чoлoвiкaми мoжливocтeй y грoмaдcькo-пoлiтичнiй i культурнiй дiяльнocтi, y здoбyттi ocвiти i прoфeciйнiй пiдгoтoвцi, y працi та винaгoрoдi за неi cпeцiaльними зaxoдaми щодо oxoрoни працi i здоров’я жiнок, вcтaнoвлeнням пeнciйниx пiльг, cтвoрeнням умов, якi дають жiнкам мoжливicть пoеднyвaти працю з мaтeринcтвoм, правовим зaxиcтoм, моральною та мaтeрiaльнoю пiдтримкою мaтeринcтвa i дитинства, включаючи надання оплачуваних вiдпусток та iнших пiльг вагiтним жiнкам i мaтeрям».

Водночас, стаття 43 Конституцii Украiни, що гарантуе право громадянам Украiни на працю, мiстить обмеження для жiнок.

«Кожен мае право на працю, що включае можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирае або на яку вiльно погоджуеться.

Держава створюе умови для повного здiйснення громадянами права на працю, гарантуе рiвнi можливостi у виборi професii та роду трудовоi дiяльностi, реалiзовуе програми професiйно-технiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiдповiдно до суспiльних потреб».

А далi зазначено:

«Використання працi жiнок i неповнолiтнiх на небезпечних для iхнього здоров’я роботах забороняеться».

Тож стаття 43 суперечить першiй частинi статтi 24 Конституцii Украiни i е внутрiшньо суперечливою, бо в однiй частинi статтi сформульовано положення про вiльний вибiр працi, а в iнший передбачено заборону на використання працi жiнок.

Обмеження, якi накладаються на жiнок, несуть у собi множинне дискримiнацiйне навантаження.

По-перше, е дискримiнацiйним ставити поруч у документах жiнок та дiтей (неповнолiтнiх). Жiнки е дорослими особами, якi мають однаковi з чоловiками права. Дiти мають окремi права, бо вони ще не повнiстю сформованi особи, бiльше за дорослих уразливi до соцiальних негараздiв та впливiв.

По-друге, жiнка позбавляеться права вiльного вибору своеi роботи.

По-трете, обмежуються економiчнi можливостi жiнок на ринку працi, що призводить до iснування як гендерних розривiв в оплатi працi, так i до труднощiв iз офiцiйним працевлаштуванням.

Цi типи обмежень можна назвати прямими. Однак подiбна норма без урахування соцiально-економiчного рiвня розвитку суспiльства мае ще й побiчнi впливи.

Так, вона не стимулюе модернiзацiю виробництва, пiдвищення квалiфiкацii та переквалiфiкацiю працюючих чоловiкiв, що також негативно впливае на суспiльний розвиток як у близькiй, так i у вiддаленiй перспективах.

Одним iз головних чинникiв iснування таких положень, на мою думку, е наявнiсть суперечливих пiдходiв до теоретичного обгрунтування прав жiнок.

Перший варiант базуеться на лiберальному принципi свободи вибору та гендерноi рiвностi, другий – на патерналiстських i навiть традицiоналiстських уявленнях про захист жiнок. Отже, у полiтико-правовому дискурсi паралельно iснують щонайменше двi парадигми: паритетна (рiвних прав та рiвних можливостей чоловiкiв i жiнок) i традицiйна (охоронна, захисна).

Таке спiвiснування характерне не лише для украiнського законодавства, воно е i в мiжнародних документах, зокрема, в конвенцiях Мiжнародноi органiзацii працi (МОП). Тi з них, якi було ухвалено в першiй половинi ХХ столiття, i досi залишаються чинними. Вони бiльше орiентованi на патерналiзм. Це конвенцii МОП про захист материнства та заборону використання працi жiнок (№№ 3, 45, 89), на положеннях яких багато в чому також базуеться сучасне украiнське законодавство.

Щоправда, останнiм часом позицiя МОП щодо гендерних обмежень у сферi працi зазнала трансформацii. Зараз МОП пропонуе пiдхiд, згiдно з яким «держави-учасницi мають переглянути чиннi стандарти захисту трудових прав, вiддавши перевагу сучаснiшим гарантiям i вiдмовившись вiд наявних заборон, базованих лише на статi працiвника».

Це стосуеться, наприклад, Конвенцii МОП № 45 про використання працi жiнок на пiдземних роботах у шахтах будь-якого роду. Майже всi краiни Європейського Союзу вже ii денонсували.

Украiна також спробувала це зробити, оскiльки мае вiдповiдне зобов’язання за Угодою про Асоцiацiю з ЄС. Але вiкно денонсацii, вiдкрите до 31 травня 2018 року, так i не було використано.

1986 року МОП прийняла Конвенцiю № 156 «Про трудящих iз сiмейними обов’язками», що закликае до захисту прав батькiв, якi мають виховувати дiтей, – як жiнок, так i чоловiкiв. Ухвалення Конвенцii е кроком на шляху до лiквiдацii суперечностей у мiжнародних документах. Цю Конвенцiю Верховна Рада Украiни ратифiкувала у 2000 роцi.

Тож новi документи, починаючи з 80-х рокiв, базуються на принципах гендерноi рiвностi. Ця парадигма лежить в основi формування таких сучасних документiв з питань становища жiнок, як Конвенцiя ООН «Про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок», Програма дiй Четвертоi Всесвiтньоi конференцii зi становища жiнок (1995 рiк), Європейська соцiальна хартiя (переглянута), Конвенцii МОП № 156 («Про трудящих iз сiмейними обов’язками»), № 183 («Про захист материнства»), № 171 («Про нiчну працю»), № 176 («Про гiднi умови працi»), № 190 («Про запобiгання насильства та дискримiнацii на робочому мiсцi»).

Звернемося саме до фундаментальних положень, оскiльки iснуе кiлька концепцiй для обгрунтування прав жiнок. З науковоi та практичноi точки зору потрiбно «очистити», «оголити» такi положення, змоделювати наслiдки iх втiлення в життя. Так, поняття про рiвнiсть статей як iдеал суспiльно-полiтичного розвитку мае на увазi:





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=51131231) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



notes



1


https://www.facebook.com/masalitina.olena/posts/2434390696626716?comment_id=24382743962383465




2


Стратегiчнi комунiкацii в умовах гiбридноi вiйни: погляд вiд волонтера до науковця: монографiя. – К.: НА СБ Украiни, 2018. – с. 15




3


Бернс Г. Уестон. Права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред. Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003. – С. 13.




4


Мiлль Д. С. Поневолення жiнки. – К., 2002.




5


Викорiнення насильства стосовно жiнок: Мiжнар. документи. – К., 1999. – С. 18.




6


Бремс Е. Вороги чи союзники? Фемiнiзм та культурний релятивiзм як дисидентськi голоси в розмовi про права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред. Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003. – С. 156.




7


Банч Ш. Права жiнок як загальнолюдськi: новий погляд на права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред. Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003.




8


«Ла Страда-Украiна» е учасницею: Мiжнародноi асоцiацii «Ла Страда» – европейськоi мережi неурядових органiзацiй, дiяльнiсть яких спрямована на подолання торгiвлi людьми, особливо жiнками, в Європi та захист прав потерпiлих вiд торгiвлi людьми; Глобального Альянсу проти торгiвлi жiнками (GAATW) – альянсу бiльше 100 неурядових органiзацiй, що працюють на попередження торгiвлi людьми; Мережi европейських жiночих неурядових органiзацiй та експертiв у сферi запобiгання насильству щодо жiнок (WAVE) (Women against violence in Europe); Мiжнародноi асоцiацii телефонiв довiри для дiтей (Child Help Line International) – мiжнародноi мережi дитячих «гарячих» лiнiй у 147 краiнах свiту, якi щорiчно разом отримують понад 20 мiльйонiв дзвiнкiв вiд дiтей; Всеукраiнськоi мережi неурядових органiзацiй проти комерцiйноi сексуальноi експлуатацii дiтей (афiлiйований член Мiжнародноi органiзацii ЕКПАТ); Європейського альянсу за безпечний Інтернет для дiтей eNACSO – мережi з 25 неурядових европейських органiзацiй, що працюють на створення безпечного iнтернет-простору для дiтей www.enacso.eu (асоцiйований член); Мiжнародноi мережi The Code в Украiнi – об’еднання бiзнес-структур та неурядових органiзацiй, якi працюють на захист дiтей вiд сексуальноi експлуатацii у сферi туризму (нацiональний партнер); Платформи неурядових органiзацiй Європейського Союзу, що працюють у сферi протидii торгiвлi людьми; Регiональноi платформи жiночого мирного дiалогу.




9


URL: http://www.unwomen.org/en/csw/brief-history.




10


URL: http://www.un.org/womenwatch/daw/cedaw/history.htm.




11


Буроменський М. Можливостi адаптування украiнського законодавства до мiжнародних стандартiв забезпечення рiвностi полiтичних прав жiнок та чоловiкiв // Перспективи паритетноi демократii у полiтико-правовому полi Украiни. – Харкiв, 1997. – С. 58.




12


URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234/95-%D0%BF%D0%B2.5




13


Наведу список оргкомiтету:

Карпачова Нiна – народний депутат Украiни, заступник Голови постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань з прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин, голова оргкомiтету;

Хайнацька Ірина – заступник Мiнiстра статистики Украiни, заступник голови оргкомiтету;

Шамшур Лариса – головний консультант Секретарiату постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин, секретар оргкомiтету;

Павленко Едуард, Юхимчук Анатолiй – народнi депутати Украiни, члени постiйноi Комiсii Верховноi Ради Украiни з питань з прав людини, нацiональних меншин i мiжнацiональних вiдносин;

Сьомiн Валерiй – заступник Керiвника служби Адмiнiстрацii Президента Украiни з питань гуманiтарноi полiтики;

Виноградова Людмила – завiдувач сектору у справах жiнок, охорони сiм’i, материнства i дитинства вiддiлу з питань освiти, культури, охорони здоров’я i соцiального забезпечення Кабiнету Мiнiстрiв Украiни;

Мазур Вiктор – головний консультант Секретарiату Верховноi Ради Украiни;

Гойда Нiна – начальник Головного управлiння органiзацii медичноi допомоги дiтям i матерям Мiнiстерства охорони здоров’я Украiни;

Ковальська Нiна – завiдувач вiддiлу прав людини, гуманiтарного спiвробiтництва та соцiальних питань ООН МЗС Украiни;

Ромовська Зоряна – професор кафедри цивiльного права Львiвського державного унiверситету;

Вансовська Людмила – голова Комiтету оборони прав людини;

Драч Марiя – голова Жiночоi громади;

Заблодська Людмила – заступник директора Центру прав людини;

Орлик Марiя – голова Спiлки жiнок Украiни;

Пашко Атена – голова Союзу украiнок;

Петрова Наталiя – голова Всеукраiнського комiтету захисту дiтей.




14


Статтю «Концепцiя «особливих прав»: переваги використання на мiжнародному та нацiональному рiвнi» було оприлюднено в журналi «Наше Право». – 2003. – № 1. – С. 77—82.




15


50/50. Опыт словаря нового мышления / Под общ. ред. Ю. Афанасьева и М. Ферро. – М., 1989. – С. 474.




16


Викорiнення насильства стосовно жiнок. Мiжнар. документи. – К., 1999. – С. 18.




17


Заявляем наши права. – М., 1995. – С. 10—11.




18


Littleton А. Reconstructing Sexual Equality. California Law Review, 75 (1987): 279—337.




19


Vogel L. Mothers on the Job: Maternity Policy in the U.S. Workplace. – New Brunswick, N.J.: Rutgers University Press, 1993.




20


Фогель Л. По ту сторону равенства: некоторые феминистские вопросы: Введение в гендерные исследования. – Ч. 2. Хрестоматия. – Харьков, 2001. – С. 908.




21


Там же, с. 909.




22


Обеспечение равенства полов: политика стран Западной Европы. – М., 2000. – 312 с. – С. 246.




23


Woglast E. Equality and the Rights of Women. 1983.




24


Введение в гендерные исследования. – Ч. 2. Хрестоматия. – Харьков, 2001. – С. 911—912.




25


Введение в гендерные исследования. – Ч. 2. Хрестоматия. – Харьков, 2001. – С. 916.




26


Резолюцiя Ради Безпеки ООН 1325 «Жiнки. Мир. Безпека». URL: http://www.un.org/womenwatch/osagi/wps/#resolution.




27


Глобальне дослiдження було представлено в жовтнi 2015 р. Генеральним Секретарем ООН Радi Безпеки ООН. Дослiдження пiдготувала група експертiв, провiдною серед яких була Радика Кумарасвами, колишня Спецiальна Доповiдачка Ради Безпеки ООН з питань дiтей у вiйськових конфлiктах. До групи експертiв входило 15 обраних осiб: представники керiвництва ООН, дипломати, дослiдники, практики з рiзних куточкiв свiту. Координацiю пiдготовки цього дослiдження здiйснювало Агентство ООН «ООН-Жiнки».