Книга - Ти – майбутній тато

Ти – майбутнiй тато
Олексiй Полосiн


Олексiй Михайлович Полосiн – дитячий християнський письменник, який мае чуйне серце i реагуе на всi проблеми, якi дорослi створюють в iх життi, через байдужiсть до них, через завантаженням працею i можливiсть знайти собi виправдання. Але Господь все бачить i у свiй час спитае маму чи тата за все. Адже Ісус сказав своiм учням: «По тому пiзнають усi, що ви Учнi Моi, як будете мати любов мiж собою». Любов до всiх, а насамперед до дiтей.





Олексiй Полосiн

Ти – майбутнiй тато





Пролог





Вiдгуки




У своiй книзi «Ти – майбутнiй тато», Олексiй Михайлович доводить давню мудрiсть, що наставляючи сина, тим самим, батько передае у спадок майбутнiм поколiнням скарб власного досвiду, особливо, коли вiн – добрий тато.

Дуже дотепно автор прищеплюе «майбутнiм татусям» любов до своеi батькiвщини, навчаючи любити свою родину в ширшому ii розумiннi, подаючи нам гарний приклад патрiотичного виховання.

Рекомендую цю книгу для читання, як майбутнiм, так i сучасним татам. На ii сторiнках ми знаходимо цiкавi питання для обговорення зi своiми дiтьми, що допоможуть нам краще пiзнати iх внутрiшнiй свiт i дадуть нагоду подiлитись своiм. А це i е справжне виховання, коли батькiвський приклад i його щирiсть стають вiрним дороговказом для наших дiтей у цьому мiнливому свiтi.

    Цветков Сергiй
    Директор украiнського офiсу
    МГО «Мiжнародний Центр Батькiвства»



Цей твiр зосереджуеться на морально-душевних якостях головного героя – Василька.

Я гадаю, що не можна не читати цей твiр, тому що вiн пояснюе нам тi теми, якi е найбiльш актуальними для нас. Це – своерiдний посiбник для людини, яка пiзнае свiт змалечку i з якоi виростае справжня особистiсть вiдповiдальна за своi вчинки.

Я повнiстю погоджуюсь з тим, що Бiблiя – книга-путiвник життя людини. А близькi люди (у творi – Дiд Охрiм) будуть тобi допомагати пройти життя з нею, Бiблiею в руках i в серцi. Допоможуть вибрати, яким бути i як поводитись у складних ситуацiях у вуличних компанiях – це нiби змiнна величина у рiвняннi з математики, яка зветься доля.

Я не буду перелiчувати усi проблеми, якi описанi в ньому. Читайте самi.

    Учень 7-го класу 37-i школи м. Днiпродзержинська




10 причин,

з яких тобi варто прочитати цю книжку



(пiдлiтку)

1. Просто з цiкавостi через незвичну назву.

2. У нiй багато цiкавих iсторiй, корисних для роздумiв.

3. Те, що написано у нiй, не завжди можна почути вiд батькiв. Книжка спонукае тебе задати самому собi питання: «Який я е сьогоднi? Чи бажаю стати добрим батьком для своiх майбутнiх дiтей? Чи не запiзно я думаю про це? Що я можу зробити аби правильно пiдготувати себе до майбутнього батькiвства?

4. Ти отримаеш вiдповiдi, на частину питань, якi тебе турбують.

5… Вже сьогоднi можеш передбачити деякi питання, якi, можливо, отримаеш у майбутньому вiд своiх дiтей.

6. Отримаеш пiдтримку у намаганнi задати те чи iнше питання своему батьку, або родичу-чоловiку.

7. Зацiкавившись якоюсь темою, можеш попросити дорослих знайти вiдповiдний матерiал у Бiблii, вiдповiднiсть iй викладеного у книжцi.

8. У тебе е можливiсть згодитись з чимось чи не згодитись.

9. Аби задати собi питання iронiчно: «А воно це менi треба?» або стверджуючи: «Саме це менi зараз треба знати!»

10. В разi повноi згоди зi змiстом книги, варто порадити прочитати ii своiм друзям.




Прозвисько


Сутенiе. Дiд Охрiм сидить на ганку власноi сiльськоi хати i зажурено споглядае, як онук зачиняе дверi сараю. Ген, минули роки його дитинства, як у цього Василька, молодостi, подружнього життя. І ось дiд вже доживае одинаком своi лiта: немае любоi дружини Марусi, немае й iхньоi единоi дитини – сина Миколки – батька ось цього непосидючого i завзятого хлопчика Василька.

Було… Пролетiв час, залишивши на скронях сивину, а на серцi щем, який раз у раз знiмае оцей единий i такий бажаний онук.

– Дiдусю, – промовив онук, – я вже попорався. Можна ще трохи посидiти з Вами отут на ганку?

– Сiдай, Васильку, – вiдповiв дiд.

– Добре. Подивiться, яке безхмарне небо, який серпастий мiсяць на небi i якi яснi зорi! Як прохолодно пiсля денноi спеки! Навiть пташки розвеселились i не поспiшають засинати у своiх гнiздах, а на ставку радiсно кумкають жаби.

– Романтику мiй любий! – нiжно звернувся до внука Охрiм. Вiн пригорнув до себе хлопчика i промовив:

– Господь благословив тебе нiжним, чутливим до Його творiння серцем. Це добре в очах Бога. І це характерно для всього роду Палiiв.

– Дiду, а чому i Ви, i тато, i ми з мамою носимо прiзвище Палiй? Що воно означае? Я питав про це у тата, але вiн не змiг пояснити i порадив звернутися з цим питанням особисто до Вас, бо про родовiд знаете тiльки Ви.

– Так, Васильку. Колись люди зберiгали рiзнi документи, грамоти, свiдчення про походження свого роду. Мiй дiд, а твiй прапрадiд, знав про пращурiв десь до п’ятого колiна. До речi, бiльшiсть евреiв, якi вважають себе iстинними евреями, повиннi знати напам’ять Тору (це iхня Бiблiя), а також свiй родовiд до дванадцятого колiна. І цей порядок iснуе у сiм’ях евреiв тисячолiттями.

Минув час. Дотримання традицiй в украiнських сiм’ях зiйшло нанiвець. Грамоти, документи, свiдчення, козацька шабля пращура – все це у нашому родi загубилися. Ось, можливо ви почнете шукати своi витоки, щоб низько вклонитися нашим дiдам та прадiдам, якi виборювали волю i прагнули жити, як ми з тобою, у вiльнiй та незалежнiй державi – Украiнi.

Рiд наш походить вiд пращура, на iм’я Семен, який молодим прибув на Запорiзьку Сiч – край вiльного козацтва i був прийнятий.

За правилами Сiчi, новоприбулi повиннi були залишити своi прiзвища за зовнiшнiми стiнами i увiйти до козацького свiту з тим iм'ям, яке б найвдалiше iх характеризувало.

Зазвичай, новачкiв розподiляли по куренях.

Новачки спочатку проходили вишкiл на вмiння користуватись зброею та примiняти iншу вiйськову науку, аби мати право носити почесне звання козака. Пройшов вишкiл i Степан. Пiсля цього запросили його в хату, яка правила за канцелярiю. Зайшов Степан i представ перед поважними козаками. А вони сидять i розглядають «новоспеченого» козака – Степана, бо настав час давати йому прозвисько, пiд яким вiн буде представлений всiм на Сiчi, як козак.

– Дiдусю, а як зрозумiти слово прозвисько? – спитав Василько.

– Це коли людину називають, як у нас кажуть, «по-вуличному».

– Як це?

– Добре, спробую пояснити. Як ти називаеш свого друга Митька – онука мого сусiда?

– Звiсно, Митько Хвостикiв.

– Ну а в школi, як ти гадаеш, як вiн записаний у класному журналi?

– Не знаю. Мабуть, теж Хвостикiв.

– Нi, любий мiй Васильку, там вiн записаний, як Дмитро Сергiйчук.

– А як це сталося, що його дiда Омелька, його батька Данила i його самого стали звати Хвостиками?

– Так от, – посмiхнувся Охрiм, – Хвостик – це не прiзвище, а прозвисько. І прилипло до Омелька, а потiм перейшло до всiеi його родини, пiсля випадку, який трапився ще за часiв його дитинства.

– Дитинства? Так давно?

– Саме так. Ти, Васильку, бачив, як качка пливе з каченятами по ставку?

– Так. Вона пливе попереду, а каченята за нею, один за одним, наче прив’язанi на мотузочок.

– Вiрно, внучку. Ось саме так одного разу з двору Сергiйчукiв вийшло п’ять хлопцiв – старшi брати Омелька. Першим вийшов i пiшов по дорозi, найстарший брат Гриць. За ним, трохи вiдстаючи – Пилип. Потiм з подвiр’я вийшов Федiр i iншi брати: Кость та Іван. Йдуть вони ланцюжком, один за одним, як каченята. Раптом Гриць обернувся, щоб переконатися, чи е брати i розсмiявся вiд того, що вiн побачив: за всiма ними не йшов, а бiг маленький Омелько. Це так потiшило Грицька, що вiн голосно вигукнув, звертаючись до братiв: «Дивiться! За нами бiжить хвостик!» З того часу Гриць, його брати, друзi братiв казали про Омелька не iнакше, як – Хвостик.

– А баба Горпина чому Хвостикова?

– Тому, що вийшла замiж за нього – Хвостика. Дiти чиi? Хвостиковi. Онуки та правнуки чиi? Хвостиковi. І так буде доти, поки рiд буде жити в селi.

Дiд продовжував:

– Часто на запит росiйського чи польського уряду, чи нема в Сiчi якогось Холопа помiщика Іванова на iм’я Іван, запорiзький кiш вiдповiдав, що таких осiб на Сiчi немае. Але насправдi були новачки-майбутнi козаки на прозвисько Задерихвiст чи Загубиколесо, котрi вступили до лав козакiв приблизно в той час, про який запитують московськi чи польськi пани.

– Ото ж! – продовжив розповiдь про пращура дiд Омелько – . Сидять поважнi козаки в куренi покритим соломою i обговорюють позитивнi риси та вади характеру майбутнього козака i Семена щоби дати йому, як заведено у Сiчi, влучне прозвисько. Сперечаються i нiяк не можуть дiйти згоди. Семен ходить у бiлих штанях? Так, але козак на прозвисько Бiлоштан вже е. Начебто мае скривлений нiс? Так Кривонiс теж вже е. Не вживае пива? Так Непийпиво теж е. Придибайло, Нетудивiтер, Козорiз також е… Сперечаються вже котру годину, а Семен стоiть перед ними i нудиться. Раптом вiн рвучко вискочив з хати, витягнув зi штанiв кресало (тодi не було запальничок), викресав вогню i пiдпалив солом’яну стрiху хати, у якiй з приводу його прозвиська радилися козаки. Побачивши це, вони прожогом вискочили з хати. Один з них пiдскочив до Семена з лайкою: «Клятий палiй! Що ти наробив?» Тут таки i прилипло до Семена це слово – Палiй. І став невiдомий втiкач з невiдомого села Семеном Палiем. Вiдчайдуха Семен Палiй дослужився на Запорiзькiй Сiчi до полковника i став прикладом для iнших козакiв. Його прiзвисько перейшло нащадкам вже у якостi прiзвища, доки не дiйшло до нас з тобою. Так, що ми з тобою маемо обов’язок перед полковником Семеном Палiем нести почесне i вiдповiдальне звання козака.

А знаеш що було i завжди буде ознакою справжнього козака?

– Нi, дiдусю, не знаю.

– Це, – якось урочисто промовив Омелько. На хвильку задумався i проказав:

– Це завжди були вiрнiсть (Богу, Украiнi та власнiй сiм’i), вiдвага та особливе почуття батькiвства (надто коли серед дiтей були сини).

– Дiдусю, – запитав Василько, – а що то е батькiвство?

– Батькiвство походить вiд слова батько, або тато. Але у слово батько вкладений багатовiковий досвiд чоловiкiв, якi були достойними батьками для своiх дiтей. Спробую пояснити тобi на простих прикладах.

У тебе е сестричка Настуня. Уяви, що ти мрiеш бути лiкарем i ним станеш. Лiкарем може стати i сестричка. Ти станеш космонавтом, i сестричка може стати космонавтом. Але нiколи Настуня не може стати батьком





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/oleks-y-polos-n/ti-maybutn-y-tato/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.