Книга - Сонячні кларнети

Сонячнi кларнети
Павло Тичина


«Сонячнi кларнети» Павла Тичини – перша збiрка автора, яка засвiдчила неповторний поетичний талант митця***. Використовуючи багатство зорових та слухових образiв, автор змальовуе нiжнi лiричнi пейзажi, започатковуючи у книзi свiй оригiнальний iдiостиль творчостi. Свiтову славу авторовi принесли поетичнi збiрки «Сонячнi кларнети», «Замiсть сонетiв i октав», «В космiчному оркестрi», «Плуг», «Вiтер з Украiни», публiцистичнi видання «З минулого – в майбутне», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записiв». Павло Тичина – поет i перекладач, майстер украiнського символiзму, який створив свiй унiкальний поетичний стиль – кларнетизм.





Павло Тичина

СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ





НЕ ЗЕВС, HE ПАН…


He Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,—
Лиш Сонячнi Кларнети.
У танцi я, ритмiчний рух,
В безсмертнiм – всi планети.
Я був – не Я. Лиш мрiя, сон.
Навколо – дзвоннi згуки,
І пiтьми творчоi хiтон,
І благовiснi руки.
Прокинувсь я – i я вже Ти:
Над мною, пiдо мною
Горять свiти, бiжать свiти
Музичною рiкою.
І стежив я, i я веснiв:
Акордились планети.
Навiк я взнав, що Ти не Гнiв,—
Лиш Сонячнi Кларнети.



1918





ЗАКУЧЕРЯВИЛИСЯ ХМАРИ…


Закучерявилися хмари.
Лягла в глибiнь блакить…
О милий друже, – знов недуже —
О любий брате, – розiп'яте —
Недуже серце мое, серце, мов лебiдь той ячить.
Закучерявилися хмари…
Женуть вiтри, мов буйнi тури! Тополi арфи гнуть…
З душi моеi – мов лiлеi —
Ростуть прекраснi – яснi, яснi —
З душi моеi смутки, жалi мов квiтоньки ростуть.
Женуть вiтри, мов буйнi тури!
Одбивсь в озерах настрiй сонця.
Снуе про давне дим… Я хочу бути – як забути? —
Я хочу знову – чорноброву? —
Я хочу бути вiчно-юним, незломно-молодим!
Одбивсь в озерах настрiй сонця.
І смiх, i дзвони, й радiсть тепла. Цвiте веселка дум…
Сум серце тисне: – сонце! пiсне! —
В душi я ставлю – вас я славлю! —
В душi я ставлю свiтлий парус, бо в мене в серцi сум.
І смiх, i дзвони, й радiсть тепла.



1917





ГАЇ ШУМЛЯТЬ…


Гаi шумлять —
Я слухаю.
Хмарки бiжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душi моiй
так весело.
Гей, дзвiн гуде —
Іздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов ластiвку.
Я йду, iду —
Зворушений.
Когось все жду —
Спiваючи.
Спiваючи-кохаючи
Пiд тихий шепiт трав
голублячий.
Щось мрiе гай —
Над рiчкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото – поколото,
Горить-тремтить рiка,
як музика.



1913





АРФАМИ, АРФАМИ…


Арфами, арфами —
золотими, голосними обiзвалися гаi
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квiтами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
паче море кораблями, переповнилась блакить
Нiжнотонними:
Буде бiй
Вогневий!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий…
Стану я, гляну я —
скрiзь поточки як дзвiночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квiтами-перлами
Закосичена.
Любая, милая —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вiй!
Смiх буде, плач буде
Перламутровий…



1914





ДЕСЬ НАДХОДИЛА ВЕСНА…


Десь надходила весна. – Я сказав iй: ти весна!
Сизокрилими голубками
У куточках на вустах
iй спурхнуло щось усмiшками —
Й потонуло у душi…
Наливалися жита. – Я сказав iй: золота!
Гнiвно брiвоньки зламалися.
Одвернулася. Пiшла.
Тiльки довго оглядалася —
Мовби кликала: iди!
Почали тумани йти. – Я сказав: не любиш ти!
Стала. Глянула. Промовила.
От i осiнь вже прийшла.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pavlo-tichina/sonyachni-klarneti/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.