Книга - Бондарівна

Бондарiвна
Іван Карпенко-Карий


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Бондарiвна» Івана Карпенка-Карого – п’еса, в якiй iсторичнi реалii поеднанi з iнтимними мотивами – кохання доньки Бондаря Тетяни i запорозького козака Тараса***. До вiдомих творiв автора належать «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяiн», «Безталанна», «Сава Чалий», «Бурлака», «Наймичка», «Житейське море», «Суета». Іван Карпенко-Карий – украiнський драматург, майстер соцiально-психологiчноi та сатиричноi драми.





Іван Карпенко-Карий

БОНДАРІВНА




Драма у 4 дiях i 2 одмiнах


Дiеться в XVII столiттi

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Староста – вельможний пан.

Чеслав Герцель – шляхтич, його прибiчник.

Гнат Бондар – старий козак.

Тетяна – його дочка.

Марiя – хазяйка у Бондаря.

Тарас – запорожець, лiт 35.

Денис – парубок, лiт 25.

Оксана – дiвчина, його сестра.

Запорожцi 1,2,3

Чоловiки 1,2,3

Наймити 1,2,3

Мордохай – орандар.

Запорожцi, народ, дiвчата, челядь двiрська.




ДІЯ ПЕРША



Улиця. З одного боку оранда, з другого – хата Бондаря.




ЯВА І


Бондар, чоловiки 1 i 2.

Бондар. Вже третiй день, як вiн приiхав з Сiчi; сьогодня прийде попрощаться; а ви, як хочете дознаться, – iдiть до нього!.. Та нур, мовчать! По корчмах – анi слова! Нехай все буде, як було, поки пора не прийде!

Чоловiк 1. Не первина: вже добре ми навчились, як мовчать!.. Немало лиха натерпiлись вiд язикiв дурних!..

Чоловiк 2. Не вспiе ще зiбраться рада де-небудь, а жид про все вже зна i зараз же несе до пана.

Бондар. Отож-то й е!.. А послi пшик i вийде!.. Пора за кров, що пролили, хоч розуму набраться!.. Коли ж в нас так: розсердився козак на жида i ну його страхать, що вже недовго будуть панувать, що скоро прийде iм кiнець!.. І так успiе похвальбою все жидовi розтолкувати, що дiеться мiж козаками, що той все зна, неначе вiн на радi був.

Чоловiк 1. Правда, правда.

Бондар. Ну, йдiть же ви ще до Тараса, а я його тут буду ждать.

Чоловiк 2. Ходiм, Максим.

Виходять.




ЯВА II


Бондар(сам). Багато кровi ще проллеться!.. І жаль менi, як я подумаю, що все оце, що весело так виглядае, димом вiзьметься! Не можна ж бiльш терпiть, пора iм показать, що й справдi в козака е шабля i вона недурно висить бiля боку!.. Хмельницький взявсь за дiло, а вiн розумний, вчений i козак бувалий! Дай-то боже хоч перед смертю побачить, як знов козак наш оживе! Пiду ж я пiдожду Тараса. Не знаю, де моя пiшла Тетяна? За цi два днi, що тут Тарас бувае, щось став я помiчать, неначе не своя вона. Не впору те кохання, а й рад би був я мать такого зятя, як Тарас. Та нi! Вiн не до шлюбу дивиться: слава лицарська вже повiнчалась з ним, то з нею вiн не розведеться! (Іде в хату).




ЯВА III


Із оранди виходять Герцель i Мордохай.

Герцель. Не чуть нi слова, кажеш?.. Прислухайся, Мордохай, в обидва вуха, бо й вам не з медом буде!

Мордохай. Ой вей! Кому скрутиться, а нам змелеться!.. Бiдним жидкам найбiльше завжди достаеться!.. Не треба вам, пануню, турбуватися, бо жид, як страх ще за сто миль, кричить, що вже пiд носом, – i часом зайця вовком вiн полiчить! То й добре! В таку пору краще даремно тричi перелякаться, нiж ждать спокiйно, поки тебе зарiжуть.

Герцель. І даремно лякаться не треба, бо переляканий чоловiк завжди дурiсть зробе i в ополонку сам ускоче, як тiлько крикнуть зопалу на нього. (Оглядаеться). А що, ти не казав ще Бондарiвнi про те, що я тобi велiв?.. Про мое кохання люте… Ой Мордохай!.. Коли б менi ii добути, я душу чортовi б вiддав хоч зараз!..

Мордохай(лукаво). Сватайте ii, пануню!.. Хiба Бондар скажений, щоб за такого пана не вiддав?

Герцель. Ну та й дурний ти, а ще й жид! Нащо менi рахуба та здалася: щоб староста, вельможний пан, побачив гарну жiнку i зараз одiбрав? Таку красу не вдержиш жiнкою! А так, пограться з нею – i душу б чортовi, кажу тобi, вiддав!

Мордохай. Вона така чесна дiвчина, що вас коли полюбить, до старости не пiде вже тодi.

Герцель. Скажи своему батьковi! Я добре вже жiночу губу знаю. Вони всi держать честь дiвочу мiцно, i тiлько треба жiнкою щоб стала, то вже недовго будем ласки добуваться!.. О, знаю я – з'iв зуби!..

Мордохай. Правда, пануню, багато е й таких… Але це не така!.. Совiтую вам сватать Бондарiвну… Коли добудете ii за жiнку – щасливi станете.

Герцель. Іди ти к бiсу з своею радою дурною! Ти тiлько iй скажи, що я душi у нiй не чую!.. А там я знаю, що робить!.. О, стривай! Здаеться, староста наш пан простуе!.. Так, вiн… Треба до нього бiгти. (На виходi). Зроби ж, об чiм просю! Бо пейси й бороду тобi я обшмалю, нехай мене чортяка вiзьме. (Пiшов).




ЯВА IV


Мордохай(сам). Який ласий! Бондарiвну, може, десять душ вже сватало, i вона всiм вiдказала, а йому хочеться так добути ii, щоб пограться! Ой вей!.. Якi тепер пани понаставали: всi ласi до жiнок, до меду доброго, та й годi! А як треба воювати з козаками, то вони нiкуди не годяться! Бо мед, венгерське i жiнки всю силу й хоробрiсть з них позабирали!.. Покажи йому Бондарiвну, то вiн од вiйська утiче! Та що там Бондарiвну; нехай яка-небудь моргуха йому кивне, то вже вiн не вояка, а бабiй…

З дверей висовуеться голова жидiвки.

Жидiвка. Мордохай! Кiм гер! (Голова ховаеться).

Мордохай. Зараз, зараз! Ой, ой!.. Якi часи настали!.. Поганi часи: пани не вмiють воювать, а жидки бiднi пропадають вiд гайдамак, як мухи восени! Вей мiр, вей мiр!.. Що далi буде! (Пiшов).




ЯВА V


Трохи ранiше чуть за лаштунками дiвочий хор. Водять «короля». Виходить Бондарiвна.

Тетяна(iде до своеi хати). Невесело менi чогось зробилось з ними!.. І так недавно ще мене смiшило залицяння моiх женихiв i муки тi, що вiд кохання вони мали!.. А тепер? Либонь, з'являеться в менi самiй те, з чого смiялась я!..

Оксана(iде хутко до Тетяни). А знаеш ти, що наш Денис сьогодня хоче тебе сватать? Вiн пропадае за тобою!..

Тетяна. Молодий ще ваш Денис, йому на Сiч, а не до шлюбу шлях.

Оксана. Те ж саме й батько йому кажуть, а вiн як мертвий ходе, не слухае нiкого; одно на думцi – ти!..

Тетяна. Йому ще слави, козацького гарту добувати треба, а з ними вмiстi й розум затвердiе. Тодi уже подумае й про шлюб!..

Оксана. І скiлько ти вже вiдказала тим женихам! Всi дiвчата дивуються!.. Невже ти й досi ще не бачила такого козака, щоб серденько до нього задрижало?

Тетяна. Сама не знаю, як сказать!.. Смiялась я з кохання, любила батька одного, його розмови про походи мене чарували, та й бiльш нiкого… а тепер…

Оксана. Що?.. Може, полюбила ти кого?.. Цiкаво!.. Чи не козак отой, Тарас, що у вас його я бачила учора?

Тетяна. Не знаю… Може, й вiн!.. Слухай, Оксано, як я його побачила, то менi так ясно стало на душi, так весело, що все б балакала, смiялась i слухала його… І хата наша яснiша стала, а в серцi – мов празник, Великдень! А як пiшов вiн з хати, то зразу все перемiнилось: скучно, все хочеться кудись iти, а куди – сама не знаю!.. Так цiлий день собi я мiсця не знайшла. Коли ж прийшов вiн вп'ять – я знов така ж весела стала, i душу – мов пiсля довгоi зими – пригрiло сонечко весняне!.. Сама не знаю, що зо мною!..

Оксана. Може, той Тарас – який-небудь характерник, що вмiе напускать на людей таку болiзнь, та й напустив оце на тебе?..

Тетяна. О, певно, чари в нього е, та тiлько тi не злii чари!.. Ти менш, нiж я, в цiм тямиш! Ходiм до мене, коли хочеш.

Оксана. А я дiвчат догнать хотiла, щоб з ними погулять. Ходiмо лучче й ти до них – чого сидiть у хатi?..

Тетяна. Менi не можна. Скоро прийде той козак Тарас – прощаться… з батьком, то треба дома буть, щоб дать чого iм попоiсти…





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/van-karpenko-kariy-8345430/bondar-vna/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.