Книга - Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі

Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбi
Свiтлана Журавель


«Мистецтво бути незалежною» – це книга для тих, хто хоче мислити по iншому.– Для тих подружнiх пар, спiльне життя яких перетворилося на непорозумiння.– Ця книга допоможе iм пiд iншим кутом подивитися на сiмейнi проблеми та побачити вихiд з будь-якоi конфлiктноi ситуацii.– В нiй зiбранi перевiренi рекомендацii та прийоми особистiсного росту та впливу.– Вона допоможе отримати незалежнiсть в шлюбi.Рекомендована до викладання у старших класах загальноосвiтнiх шкiл, технiчних закладах i ВНЗах.





Мистецтво бути незалежною

Або як стати щасливою в шлюбi



Свiтлана Журавель


Завдання мистецтва не в тому,

щоб копiювати природу,

а в тому, щоб виражати ii.

    О. Бальзак.


Иллюстратор Свiтлана Журавель

Дизайнер обложки Свiтлана Журавель

Переводчик Свiтлана Журавель



Благодарности:

Свiтлана Журавель



© Свiтлана Журавель, 2021

© Свiтлана Журавель, иллюстрации, 2021

© Свiтлана Журавель, дизайн обложки, 2021

© Свiтлана Журавель, перевод, 2021



ISBN 978-5-0053-5837-0

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero




Передмова


Ця книга присвячена моiй доньцi, а також усiм, хто прагне мислити по iншому. Ідея написання цiеi книги викликана бажанням допомогти сiмейним парам не тiльки розiбратися з проблемою незалежностi чоловiка/дружини в подружнiх стосунках, а й надихнути iх на здоровi партнерськi взаемини.

Вона зiткана з багатьох батькiвських настанов i повчань доньцi. Пiзнiше виникла думка об'еднати всi цi роздуми в одну книгу, щоб вона стала корисною не тiльки моiм дiтям, а й усiм нащадкам нашого людства.

На перший погляд, вона нiби стосуеться лише жiнок, але це тiльки на перший погляд, томущо життя жiнки й чоловiка тiсно сплетенi сiмейними стосунками й розiрвати пiдхiд окремо до кожного, – просто неможливо. Тим бiльше, що на пiдставi сiмейних взаемовiдносин, – я насамперед висвiтлюю суть людськоi особистостi: ii вплив на шлюб та вплив шлюбу на неi. Ось чому ця книга буде корисною не тiльки жiнкам, а й чоловiкам.

І все ж таки, мое звернення буде направлене бiльше до жiнок. Чому? Та тому, що на досвiдi свого життя та зi спостережень за способом життя iнших сiмейних пар, виникае враження, що за часiв «темного середньовiччя», – мало що змiнилося. До сьогоднi мало хто (як жiнки, так i чоловiки) розумiе справжне значення вiльних i незалежних стосункiв мiж подружжям. Але ж це цiлком можливо!

Якщо подивитися в загальному значеннi «незалежнiсть», то кожен може назвати хоча б кiлька визначень даного поняття. Наприклад: свобода вiд впливу, вiдсутнiсть контролю, самостiйнiсть, вiдсутнiсть пiдпорядкованостi, свобода вiд чужоi волi, вiдсутнiсть влади над будь-ким, духовна свобода.

А ось ще рiзнi визначення незалежностi:



– Незалежнiсть – це вмiння чинити i вести себе, узгоджуючись бiльше з власними потребами, сприйняттями або оцiнками, а нiж з вимогами оточення або думками iнших людей;



– Незалежнiсть – це свобода думок i вчинкiв;



– Незалежнiсть – це критичний склад розуму i особлива проникливiсть;



– Незалежнiсть – це здоровий цинiзм i безумовна вiра в себе;



– Незалежнiсть – це здатнiсть вiдстоювати свою точку зору в будь-якiй ситуацii;



– Незалежнiсть – це бачення свiту через призму власного виховання.



– Незалежнiсть особистостi виражаеться в так званiй ассертiвностi поведiнки. Ассертiвность (вiд англ. Assert – наполягати на своему) – здатнiсть людини не залежати вiд зовнiшнiх впливiв i оцiнок, а самостiйно регулювати власну поведiнку i вiдповiдати за неi.



Це поняття близьке принципам гештальт-терапii:



«Я iсную не для того, щоб вiдповiдати твоiм очiкуванням; ти iснуеш не для того, щоб вiдповiдати моiм очiкуванням…».


Ось ми розглянули з вами рiзнi визначення незалежноi особистостi. Тепер давайте ж розберемося: як, ставши подружжям, ми можемо правильно будувати своi кордони в шлюбi один з одним i при цьому – бути незалежними.

Насправдi незалежнiсть в шлюбi – це не обмеження, введенi для вашого чоловiка чи жiнки. Ця книга не про те, як змiнити свого чоловiка чи дружину, як втиснути його (ii) в своi рамки, як змусити його (ii) зробити щось. Я наводжу приклади, як краще провести кордони в ваших стосунках, щоб створити такi обставини в сiм'i, якi б сприяли вашому спiльному особистому зростанню.

Адже нiхто не може заперечувати того, що жiнка також як i будь-який iнший чоловiк мае право виховувати в собi повноцiнну особистiсть. Адже, в стародавнi часи жiнка повноправною нарiвнi з чоловiками особистiстю – не вважалася. І тiльки в XIX в., лише в невеликiй кiлькостi жiнок сформувалося справжне розумiння концепцii незалежноi особистостi, та яким чином вона може застосовуватись в шлюбних стосунках.









Глава 1. Трохи iсторii: «Як загартовувалася жiноча свобода i незалежнiсть».


Чому ж так вийшло, що тiльки зараз деякi жiнки починають усвiдомлювати, що означае бути незалежною? Адже не так давно ще нашi дiди i прадiди забороняли нашим бабусям i прабабусям не тiльки бути незалежними, а й навiть думати про це. І лише з недавнiх часiв – панi «наважилися» вiдстоювати свою незалежнiсть. Початком таких змiн в суспiльствi поклав фемiнiстичний рух в Росii.

Фемiнiзм тодi формувався як громадський рух в серединi XIX столiття. Первинною метою жiночого руху було забезпечити жiнкам доступ до оплачуваноi працi та освiти. Пiзнiше головним завданням стало – добитися виборчого права для жiнок. Воно було досягнуте влiтку 1917 року, коли пiд тиском жiночого руху «Тимчасовий уряд» надав росiйським жiнкам всю повноту виборчих прав.

Пiсля Жовтневоi революцii бiльшовики спочатку спiвпрацювали з жiночим рухом. І завдяки такому союзу, фемiнiстки нарештi просунули тi реформи, якi не могли здiйснити десятилiттями. Але при цьому радянська влада все ж не схвалювала iснування незалежного жiночого руху, вважаючи його буржуазним.

Вона використовувала цей рух для реалiзацii власного проекту емансипацii, спрямованого на полiтичну i економiчну мобiлiзацiю жiнок в iнтересах держави. Багато проблем жiнок при цьому не вирiшувалися, i саме цi проблеми виявилися на порядку вже нового фемiнiстичного руху, що виник в кiнцi 1970-х рокiв в дисидентських колах.

Тодi вийшов альманах «Жiнка i Росiя». Його редакторами були Тетяна Горiчева, Наталiя Малаховская i Тетяна Мамонова. Пiзнiше, в 1980—1982 роках, команда почала видавати журнал «Марiя» i заснувала жiночий клуб.

Фемiнiстськi дисидентськi журнали були присвяченi проблемам, про якi замовчували в радянському суспiльствi. Вони робили особливий акцент на становище жiнок: висвiтлювали психологiчнi проблеми взаемин чоловiкiв i жiнок, проблеми сiмей, нерiвну участь батька i матерi у вихованнi дiтей, неповнi сiм'i, аборти, пологи, згвалтування, становище жiнок у в'язницi i бездомних жiнок.

Багато дисиденток-фемiнiсток були прихильниками християнських цiнностей. Тому деякi автори називають цей рух «християнським фемiнiзмом».

Реакцiя на жiночий рух тодi була досить суперечливою: вiд спiвчуття i солiдарностi до засудження i нерозумiння; багато хто взагалi вважав його «непотрiбним». За свiдченням Тетяни Горiчевой, жодна з учасниць колективу альманаху «Жiнка i Росiя», за винятком Тетяни Мамоновоi, не смiли називати себе «фемiнiстками».

Члени жiночого дисидентського руху тiсно спiвпрацювали з захiдними фемiнiстками, як перебуваючи в СРСР, так i згодом будучи в емiграцii. При цьому знайти спiльну мову iм часто було складно через значнi розбiжностi християнськоi спрямованостi радянських фемiнiсток i принциповоi антирелiгiйноi позицii захiдних.

Фемiнiзм на Украiнi з'явився приблизно 137 рокiв тому. У 1884 роцi в мiстi Івано-Франкiвську (тодiшнiй – Станiслав) з'явилося «Товариство росiйських жiнок». А у Львовi регулярно збиралися «жiночi вiче». Там вони завзято вiдстоювали рiвнi з чоловiками права на виборах, i вимагали у мiськоi влади дозвiл на отримання вищоi освiти.

Пiзнiше жiнки стали домагатися успiху в бiзнесi i в полiтицi, все частiше пiднiмати питання про дискримiнацiю i тиск. Боротьба жiнок за мiсце пiд сонцем привела до проблем в iх сiм'ях – домашнi обов'язки адже нiхто не вiдмiняв… Чоловiки, в свою чергу, стали скаржитися на «непередбачуваного» суперника у виглядi жiнки.

Нинi до фемiнiзму ставляться як до чогось негативного, недоручного. Не так вже й багато украiнок беруть на себе смiливiсть назватися «фемiнiстками». Одним нав’язали думку, що фемiнiстки – це «агресивнi чоловiконенависницi». У iнших причини простiшi. Як написала одна учасниця дискусii в Інтернетi:



«Мiй улюблений до слова поцiкавився, фемiнiстка я чи нi, а як тiльки я пустилася в розлогi мiркування на цю тему, тут же перервав мене жорсткою фразою: «Я не хочу вiд тебе чути слово «фемiнiзм» по вiдношенню до себе! Інакше …».


Як бачимо, милi жiнки, завойовування незалежностi давалося нам нелегко. Я сама застала той час, коли моi батьки виховували мене з домiшками iдеологii «кам'яного вiку». І тiльки тепер, навчаючись на власних помилках, я намагаюся виховувати вже своiх дiтей – в дусi свободи i незалежностi.

Як виявилося на практицi, це не таке вже й легке завдання. Чому? Та тому, що саме моему поколiнню доводиться синтезувати в собi отримане виховання i нове бачення даного питання. І вже, виходячи з отриманого результату, прищеплювати правильне мислення своiм дiтям.

Насправдi, якщо так подумати, виходячи з визначення «досконала особистiсть», жiнцi до сих пiр не дано в повнiй мiрi виховувати ii в собi. На завадi цьому стоять залишки «забобонiв» в в свiдомостi сучасного суспiльства. Адже, нiхто не заперечить той факт, що ставлення чоловiкiв до нас жiнок – декiлька упереджене.

Можливо тому, що вони мiркують собi: «Якщо дати жiнцi розвиватися як незалежна особистiсть, то виникне загроза самим втратити свою незалежнiсть, а жiнки стануть панувати над ними». То чому ж тодi такий страх не виникае в них у чоловiчому середовищi? Адже, не зважаючи на свое суперництво, вони всеж таки сприймають себе подiбних як рiвних i повноцiнних собi…

Я нi в якiй мiрi зараз не захищаю жiночу стать. Але недолiки жiнки стали недолiками лише тому, що вона ще не до кiнця усвiдомлюе, – якою мае бути незалежна жiнка й повноцiнна особистiсть. Адже, наше суспiльство ще до кiнця не визначилося, якими ж повиннi бути стосунки мiж чоловiком та жiнкою, та яка iх роль у вiдношеннях один з одним. Але я впевнена, що до справедливоi рiвноваги ми все ж таки з вами прийдемо.




Глава 2. Фiнансова незалежнiсть жiнки в шлюбi.





Чим приваблива iдея фiнансовоi незалежностi жiнки?


Коли жiнка стае фiнансово незалежною вiд свого чоловiка, та й, взагалi в цiлому, ii життя набувае багатiшого i яскравiшого сенсу. В результатi роботи над своею особистiстю вона набувае безлiч корисних речей. З одного боку – вона:



– Перестае сприймати гаманець чоловiка, як свiй власний;



– Не розкидаеться грошима на лiво та на право, починае економити, так-як своi фiнанси жалкiше;



– Перестае «клянчити»;



– Вже не грае роль «маленькоi дiвчинки», а сама забезпечуе своi жiночi потреби.



А з iншого боку – вона:



– Перестае сприймати чужу думку як свою;



– Бiльше не боiться приймати невiрне рiшення i отримувати за це догану;



– Реалiзуе свободу дiй, самовиражаеться;



– Стае незалежною в стосунках, i тим самим значно змiцнюе вiдносини зi своею коханою людиною;



– Справедливо оцiнюе ступiнь щастя, яке приносить в ii життя люблячий чоловiк;



– Може вiльно приймати рiшення про продовження або розiрвання вiдносин.



Я вважаю, що кожен незалежний чоловiк хоче бачити бiля себе цiкаву i впевнену в собi жiнку: зi своiми принципами та переконаннями; зi своiми iдеями i звичаями, а не залежну «сiру мишку», яка боiться залишитися одна в своему нудному й одноманiтному життi.

По-справжньому вiльне життя влаштоване так, що i чоловiки, i жiнки повиннi покладатися тiльки i виключно на себе. Любити – так. Довiряти – так. Допомагати – звичайно. Але единi ресурси, на якi ви можете розраховувати – це вашi власнi ресурси. Це не означае, що ми живемо в якомусь особливо жахливому свiтi. Звичайний свiт. Звичайнi люди.




«Незалежна жiнка – будуе свое життя, а залежна – руйнуе його»


Поруч з незалежною жiнкою змiнюеться i роль чоловiка в ii життi:



– На чоловiка бiльше не перекладаеться тягар вiдповiдальностi за виживання всiеi родини;



– Вiн стае партнером, супутником, з яким цiкаво бути поруч;



– Сiмейний бюджет i турботи цiлком можна дiлити навпiл, при цьому кожен може зберiгати недоторканнiсть свого особистого гаманця.



При такому пiдходi вже не вважаеться, що дружина повинна тягнути всi домашнi турботи тiльки на собi. Європейськi жiнки взагалi можуть дозволити собi навiть не вмiти готувати. Просто тому, що вони такi ж втомленi можуть прийти з роботи, i так само мрiяти понiжитися на диванi. В Європi дружини мають на таку поведiнку повне право i це не сприймаеться в европейському суспiльствi як щось негативне.

Бiльш того, жiнцi набагато простiше видiлити зi свого бюджету фiнанси на своi особистi потреби, наприклад на салон краси, спа-процедури, коктейль з подругами або няню на час корпоративноi вечiрки. При цьому вона не повинна кожен раз доводити чоловiковi про необхiднiсть придiлити час i грошi на суто жiночi потреби.

У цiй главi я торкнулася бiльше фiнансовоi незалежностi в шлюбi. У наступнiй я детально розповiм про те, як стати незалежною в мiжособистiсних стосунках з чоловiком.




Глава 3. Незалежнiсть в мiжособистiсних стосунках.





«Власнi кордони»


У цiй та в наступних главах, я буду говорити про взаемодiю мiж незалежною дружиною та незалежним чоловiком в умовах спiвiснування на спiльнiй, але в одночас, розподiленоi територii. Назву ii так: «власнi кордони».

На прикладi кордонiв приватних володiнь я спробую вам продемонструвати модель незалежних мiжособистiсних стосункiв у шлюбi. Уявiть собi, що ви е господарем якоiсь приватноi власностi. Так вам буде легше розiбратися: що i кому належить, а значить хто i за що несе вiдповiдальнiсть.

Отже, якщо в вашiй власностi е: будинок, город, сад, або квартира в багатоповерховому будинку, то це означае, що саме ви доглядаете за власними володiннями, оберiгаете iх вiд зовнiшнiх зазiхань i впускаете тiльки тих, кому довiряете.

Те ж саме вiдбуваеться й в мiжособистiсних стосунках мiж чоловiком та дружиною. Кожен з них мае «свою власнiсть» – це своi думки, вчинки, переконання, принципи, якостi характеру, здiбностi, таланти та душу вцiлому. Якщо два таких «господаря» проживають поряд, то вони стають сусiдами. Тепер вже вiд них обох залежить мирне або вороже спiвiснування.

Якщо ви обидва е повноцiнними зрiлими особистостями, то ще в самому зародку своiх вiдносин ви почнете позначати межi власного простору. І це цiлком справедливо!

Визначення особистих кордонiв – це:



– Запорука вашого щасливого спiвiснування в шлюбi;



– Пiзнання себе i iншу людину як особистiсть;



– Продовження самовдосконалення;



– Набуття нового досвiду в мiжособистiсних стосунках;



– Попередження i можливе запобiгання майбутнiх проблем у шлюбi.



Саме так виглядае iдеальний шлюб i iдеальнi стосунки. Але що робити, якщо шлюб виник спонтанно – з ряду причин, не пов'язаних з особистiсним зростанням: коли двое, ще не досягнувши зрiлостi i пiд впливом гормональних сплескiв в органiзмi, – кидаються «у вир з головою»? З часом, абсолютно не пiдготовленi до спiльного життя, – вони часто роблять помилки, – якi в свою чергу несуть своi певнi наслiдки.

Шлюб – це серйозне, смiливе але ризиковане рiшення. І це рiшення не можна приймати безвiдповiдально, тому що шлюб мае твердо стояти на цих трьох стовпах: свобода, кохання та вiдповiдальнiсть.




Свобода, кохання, вiдповiдальнiсть


Подружжя – це такi стосунки, якi заснованi на коханнi та вiдповiдальностi, якi в сою чергу тримаються своiм корiнням за свободу. Якщо кожна людина незалежна вiд iншоi, то вона вiльна кохати ii. Але там, де безвiдповiдально присутня реальна чи уявна влада одного над iншим, – немае мiсця любовi.

Кохання – це вiльне почуття. Тому й людинi, яка любить необхiднi: вiдчуття повноi свободи – з одного боку, i почуття вiдповiдальностi – з iншого. Якщо хоч один з цих стовпiв вiдсутнiй в подружнiх стосунках, то на iх мiсце приходять: страх, залежнiсть, недовiра, образа, хаос.

Ось що про це говорить в книзi: «Брак. Где проходят границы?» Дж. Таунсенд:



«Когда эти основные компоненты ваших отношений неукоснительно соблюдаются, – происходит нечто невероятное. Ваша любовь и взаимопонимание растут, а вместе с ними растете как личности и вы с супругом.»


Бiблiя доповнюе:



«Досконала любов проганяе страх».

    (1 Ін. 4:18).

Коли двое люблячих один одного беруть на себе вiдповiдальнiсть робити все вiд них залежне на благо шлюбу, – кохання не знае меж. А коли вiдповiдальнiсть не дiлиться порiвну мiж людьми, виходить, що одному доводиться брати на себе занадто багато, i в ньому починае накопичуватися образа.

У той же час iнший, який нi за що не вiдповiдае, а лише егоiстично пожинае плоди спiльного життя та вiдверто командуе першим. Якщо один з подружжя робить замах на свободу iншого або перекладае на нього всю вiдповiдальнiсть за вiдносини, – любов починае здавати своi позицii. Подiбно до рослини, яка в'яне в сухому, неродючому грунтi, – стосунки подружжя марнiють в обставинах ворожостi та нерозумiння.

Та коли цi основнi компоненти вiдносин неухильно дотримуються, – вiдбуваеться щось неймовiрне: iх любов i взаеморозумiння ростуть, а разом з ними ростуть як особистостi i кожен з подружжя.

Свобода, кохання та вiдповiдальнiсть вимагають вiд чоловiка та дружини активних дiй. Керуючись ними, кожен з них змiнюе:



– Свое ставлення, свою реакцiю, своi вчинки, своi рiшення, своi почуття, свiй характер;



– Бере активну участь у пошуках шляху з подолання будь-яких непорозумiнь, що виникли у вiдносинах з партнером, навiть без провини;



– Тепер кожен бере вiдповiдальнiсть за своi: бажання, настрiй, потреби, недолiки i життевi принципи.



Нi для кого не е секрет, що бiльшiсть людей спочатку самi дозволяють iншим витiсняти себе за певнi рамки, а потiм самi ж ображаються на тих, з ким допустили таку помилку. Проявляючи свое безсилля i слабкiсть, – вони не домагаються здiйснення своiх бажань, не вiдстоюють своi принципи, не захищають «власнi володiння» вiд зовнiшнього розорення.

Існують певнi закономiрностi в мiжособистiсних стосунках:



– Вiдсутнiсть свободи породжуе рабство. А раби, як вам вiдомо, – рано чи пiзно пiднiмають повстання.



– Вiдсутнiсть вiдповiдальностi, – породжуе залежнiсть.



Вся ця «розруха» з часом накопичуеться i в результатi можна прокинутися «бiля розбитого корита». Тому перед кожними молодятами стоiть подвiйне завдання:



– З одного боку: вести себе так, щоб не стати жертвою поганого характеру чоловiка або дружини;



– А з iншого: вносити змiни в своi риси характеру, щоб по можливостi пiдтримувати здоровi подружнi стосунки.



Але початок будь-яких змiн – повне вiдчуття особистоi вiдповiдальностi за те, що вiдбуваеться.

Наведу приклад: «Його безвiдповiдальнiсть робить мое життя нестерпним» – так почала свою розповiдь Катерина. Далi вона почала розповiдати жахливу iсторiю про те, як ii чоловiк поводиться нiби мала дитина, яка зовсiм не хоче дорослiшати, та про те, що вiн постiйно перекладае на ii плечi тягар вiдповiдальностi за всю сiм'ю. Як ii життя з цiею людиною – це суцiльнi страждання як в матерiальному, так i в моральному планi.

Однак, слухаючи ii душевнi розплески, я зрозумiла: вона потрапила в полон особистiсноi безпорадностi. Менi одразу ж прийшло на думку безлiч способiв, за допомогою яких вона могла б назавжди позбавитися вiд впливу негативних звичок свого чоловiка. Адже, в неi було безлiч можливостей допомогти не тiльки собi, а й йому. Та вся бiда була в тому, що вона сама не розумiла, як багато залежить саме вiд неi самоi.

– А чому б вам не перестати нести на собi всi наслiдки його помилок, та кожен раз рятувати з халепи, в яку вiн потрапляе?

– Це ви про що? – здивувалася Катя. Вона дивилася на мене розгубленими очима, i було видно, що вона щиро не володiе ситуацiею.

Було важко зрозумiти: чи то безпораднiсть ii засмутила, чи просто ii лякала сама думка про подiбну поведiнку… Ясно було лише те, що вона вважала мое зауваження, як злочин проти ii щироi любовi до чоловiка.

Згодом, на протязi нашоi бесiди, я зрозумiла, чому Катя цiлком впевнена, що вiд неi нiчого не залежить. Вона нiколи не почувала себе вiльною будь-що вирiшувати. Їй нiколи не спадало на думку, що вона мае повне право на власну думку та власний сценарiй поведiнки. Із-за подiбноi скутостi, вона почувалася жертвою.

В той же час, як Денис – ii чоловiк – знаходився пiд впливом оманливих спроб приборкати Катерину, коли та хоч якось старалася вплинути на нього. Вiн сприймав ii спроби, як насильство над особистiстю. Насправдi ж нiякого насилля не вiдбувалося, просто вiн не мiг усвiдомити це.

Справжне кохання пануе лише в тому шлюбi, де свобода i взаемне виконання обов'язкiв, – знаходяться в тiснiй взаемодii мiж собою. Де любов створюе всi умови для розвитку свободи, яка в свою чергу необхiдна для змiцнення вiдповiдальностi, що е найважливiшою умовою любовi. Парадокс полягае в тому, що кохання – не можливе без свободи, а свобода – неможлива без кохання.

Отже, якщо ви будете наполегливо працювати над собою i своiми подружнiми стосунками, то ви зможете:



– Стати вiльними вiд рабськоi залежностi, егоiзму i негативних нахилiв;



– Стати бiльш люблячими i вiдданими на стiльки, що зможете любити шлюбного партнера навiть коли вiн не заслуговуе цього;



– Змiцнитися в самовладаннi i вiдповiдальностi за своi вчинки;



– Вiдчути себе коханими;



– Набути глибшi подружнi стосунки.




Безпека


Уявiть собi знову власний будинок iз прилеглою до нього дiлянкою, або квартиру в багатоповерховому будинку. Якi запобiжнi заходи ви почнете для захисту своiх володiнь? Напевно ви подбаете про те, щоб обнести свою дiлянку парканом, поставите надiйнi запори на дверях i хвiртцi, встановите сигналiзацiю або обзаведетеся спецiально навченою собакою. Іншими словами, ви зробите все, щоб з одного боку – не впустити «зле»: злодii або шахраi, а з iншого – мали можливiсть впустити «добре»: близькi вам люди.

Все сказане про вашi володiння вiдноситься i до вашоi душi. Вам потрiбнi такi захиснi механiзми впливу на внутрiшнiй i навколишнiй свiти, щоб з одного боку – захищати свою душу вiд негативних впливiв з боку оточення, а з iншого – дозволяти iй знаходити необхiднi здiбностi для подолання рiзних труднощiв у вiдносинах з iншими.




Самовладання


Існують три типи людей:



– Першi – заперечують проти встановлення меж особистоi власностi, вважаючи, що це буде занадто егоiстично з iхнього боку;



– Другi навпаки – користуються подiбними межами якраз в егоiстичних цiлях;



– Третi взагалi до кiнця не розумiють що таке кордони особистоi власностi, а значить i створювати iх не вмiють.



Без розподiлу меж власностi, – взагалi неможливо навчитися володiти самим собою. Визначаючи кордони особистоi територii, ви нi в якому разi не маете права вказувати сусiдовi, що вiн повинен або не повинен робити на своiй.

Так само ви окреслюете територiю i своеi особистостi. І якщо хтось зазiхае на вашу «власнiсть», то ви повнiстю контролюете ситуацiю, не дозволяючи нiкому пiдпорядковувати вас собi або ображати вас. Ви не дозволяете iншому володiти вашою особою. Ви самi володiете собою.

Самовладання – це мiцне пiдгрунтя для мiцних взаемин у шлюбi. Якщо ви навчитеся володiти собою, – ви знайдете здатнiсть не тiльки протистояти власному егоiзму, але й бiльше i глибше кохати свою другу половинку. В ваших силах з'явиться можливiсть створити таку душевну близькiсть в стосунках, про яку ви тiльки мрiете.




Глава 4. Приклади власних кордонiв.



У соцiальному свiтi, де спiлкування вiдбуваеться на рiвнi душi, роздiловi кордони теж iснують. Кожна людина захищае свою територiю по-рiзному: один ввiчливо, iнший грубувато, а деякi можуть запросто i кулаком огрiти… Тому людська iстота надiлена спецiальними «повноваженнями», якi допомагають iй розмежовувати мiжособистiсний простiр.

Давайте з вами розглянемо деякi з них.




Використання слiв


Слова – це основа мiжособистiсного спiлкування. Вимовленi вами слова несуть iнформацiю про те: хто ви i що з себе уявляете. Вони дають можливiсть оточуючим людям: або розумiти вас до глибини душi, або ж навпаки – ввести спiврозмовника в оману, – хто ви е насправдi. Все залежить вiд того, – яку мету ви переслiдуете.

Дуже погано, коли в шлюбi вiдсутнi такi поняття як «вiдкритiсть» i «чеснiсть». Тодi, вiдповiдно, страждае i загальне порозумiння мiж подружжям. Кожен з них малюе в своiй свiдомостi суто свою картину особистостi iншого. І дуже часто така картина несе помилковий, що не мае справжнього змiсту характер, так як людина схильна бачити тiльки через призму свого «я». Іншими словами, не знаючи правди, ми пiдсвiдомо приписуемо iншiй людинi своi: почуття, думки, риси характеру, мотиви, бажання, потреби i т. д. А значить, не маемо можливостi об'ективно оцiнювати ii особистiсть.




Емоцiйна дистанцiя


Бувае так, що один з подружжя:



– Завдае душевного болю iншому;



– Не бажае змiнити свое образливе ставлення;



– Безвiдповiдально вiдноситься до подружнiх обов'язкiв;



– Не зважае на душевнi та емоцiйнi потреби партнера;



– Не виправдовуе довiри, заводячи роман на сторонi.



У таких випадках продовжувати вiрити в те, що ситуацiя змiниться сама собою – нерозумно. Але й не варто робити поспiшнi висновки та дiяти стосовно них: йти з дому до батькiв або друзiв самому, або вiдразу ж збирати валiзу з речами партнера й виганяти його геть. Самим розсудливим i позитивним впливом на вашого спiвмешканця буде наступне:



— Щоб «не наламати дров» на «гарячу голову», – вiзьмiть паузу. Це необхiдно для того, щоб: по-перше – пiд впливом скривджених почуттiв, не наробити дурниць, iз-за яких надалi самим буде соромно; по-друге – коротка пауза надасть можливiсть охолонути i проаналiзувати ситуацiю, що склалася; i по-трете – пiдготуватися до наступного етапу.



– Наступним етапом стане «озброення». Це означае, що вам належить запастися всiм необхiдним: компетентною порадою; необхiдною iнформацiею про себе i про свого партнера; словами, якi зможуть позитивно вплинути на чоловiка/дружину; пiдтримкою надiйних людей; терпiнням; витримкою i любов'ю.



– «Озброiвшись», – дiйте. Не залежно вiд того, – попросив у вас вибачення чоловiк/дружина чи нi, вам самим варто проявити iнiцiативу по залагодженню конфлiкту. Ось в цьому – вам i допоможе весь ваш «запас».



Займаючи позицiю емоцiйноi дистанцii, пам'ятайте: ви повиннi робити все вище сказане, – з чистою душею i благими намiрами. Інакше, якщо ви керуетеся мстивими спонуканнями, то вашi спроби до примирення будуть приреченi на провал, i бажаного результату вам не досягти. Ви повиннi бути впевненi, що служите справi любовi, а не йдете на поводу у будь-яких егоiстичних бажань.

Цей захисний механiзм збереже ваш шлюб вiд непотрiбного напруження, а подружжя – вiд морального збитку. Вiн стане найбезпечнiшим кроком для збереження ваших вiдносин.




Глава 5. Дев'ять заповiдей сiмейного благополуччя.



У цiй главi я лише поверхово торкнуся кожну iз заповiдей мiжособистiсних вiдносин. Безумовно, кожна з них мае досить глибокий пiдтекст, але я торкнуся лише вершини айсберга.




Перша заповiдь: «Що посiеш, – те й пожнеш»


Марiя та Олександр були одруженi вiсiм рокiв, вони дуже любили один одного. Однак, коли Сашко був чимось засмучений або злий, вiн зазвичай ходив похмурий, замикався в собi, переставав розмовляти з Марiею i дiтьми, зрiдка вибухаючи спалахами гнiву. Якось в один iз таких днiв, дiти стали сваритися за столом. Раптом Сашко спалахнув:

– Марiе, та чи ти не можеш втихомирити дiтей?! Невже навiть вдома я не можу мати спокою?

Вiн рiзко встав i вийшов з кухнi, грюкнувши дверима. Пiшов в свою кiмнату, включив телевiзор та сидiв в кiмнатi доти, поки дiти не полягали спати.

Марiя була розгублена i дуже ображена. Але вона вже звикла до того, що, коли у чоловiка поганий настрiй, вiн бувае дуже грубий, i не звертала на це уваги.

Вона вважала, що треба проявляти тактовнiсть i терпiння, поступатися йому. Адже у нього така важка робота й вiн потребуе турботи i уваги. І вона вселяла дiтям, що вони не повиннi засмучувати тата, що iм слiд зважати на його настрiй. Тому коли тато був вдома, всi буквально ходили навшпиньки. Нiхто не мiг нi на що поскаржитися або висловити невдоволення чим-небудь зi страху знову вивести тата з себе.

Кожен раз Марiя щосили намагалася «вдихнути в чоловiка життя», пiдбадьорити його, повернути втрачену радiсть. Всi ii душевнi сили йшли на те, щоб привести Олександра в стан внутрiшньоi рiвноваги.

Вона билася не покладаючи рук, щоб хоч якимось чином змiнити поведiнку чоловiка. Але воно лише погiршувалося. Сашко зовсiм не усвiдомлював, що з ним коiться щось недобре. «Ти все перебiльшуеш», – говорив вiн дружинi. А iнодi навiть звинувачував ii в своему поганому настроi.

Натягнутi вiдносини Марусi та Сашка – як найкраще iлюструють першу заповiдь сiмейного життя. Адже, у подружнiх стосунках заповiдь: «Що посiеш, – те й пожнеш» – грае першочергову роль. Без неi взагалi неможливо побудувати взаемовигiднi i справедливi вiдносини з будь-якою людиною, а тим бiльше стати справжньою Особистiстю. Якщо ця заповiдь не була привита вам або вашому чоловiковi ще дитиною в рiднiй домiвцi, то це вiдразу ж проявиться у вашому шлюбi. А вже у вiдносинах мiж двома зовсiм рiзними особистостями, – це може привести до самих небажаних наслiдкiв.

Якщо ви зустрiли подiбну людину, то вам доведеться зробити нелегкий вибiр: або ж – зайнятися його вихованням, або – мужньо терпiти його все свое життя, або – розлучитися з ним. Як показуе життевий досвiд, багато хто вибирае всi три варiанти – тiльки в почергово: одне за iншим. У будь-якому випадку, пройти iх навiть окремо – буде дуже непросто. Все залежить вiд того, – на скiльки ви обидва е зрiлими i люблячими людьми.




Друга заповiдь: «Будьте вiдповiдальними один перед одним, а не один за одного»


Ця заповiдь – е прямим доповненням першоi. Ви можете повнiстю пiдтримувати один одного «i в горi, i в радостi», але в кiнцi-кiнцiв кожен з вас сам повинен стежити за чiтким виконанням власних щоденних обов'язкiв. Що це означае:



– Не тiльки любити свого чоловiка/дружину, але i проявляти своi почуття до нього (неi), – як на словах, так i в дiях;



– Брати на себе вiдповiдальнiсть тiльки за своi: почуття, настрiй, вчинки, бажання, особистiсний рiст i риси характеру;



– Не нести «тягар» свого чоловiка, тобто, не вiдповiдати за все те, за що вiн повинен вiдповiдати сам.



Недотримання цих простих правил, може призвести до двох протилежних крайнощiв. З одного боку: ви можете стати заручником чужоi безвiдповiдальностi i тягнути тягар вiдразу вас обох; а з iншого боку – стати безвiдповiдальним манiпулятором.

Рiвний розподiл вiдповiдальностi на двох, вам допоможе дотримуватися рiвномiрного балансу справедливостi у вiдносинах. А також буде сприяти вашому душевному зближенню з чоловiком/дружиною, щоб уникнути неприемного вiдчуття самотностi в шлюбi.




Третя заповiдь: «Не намагаеться переробити iншу людину таким чином, щоб вам було зручнiше з нею жити»


Ця заповiдь може викликати у вас розгубленiсть: якi саме змiни в сiмейному життi залежать вiд вас, а якi – нi. Іншими словами: що вам пiдвладне змiнити у вiдносинах з чоловiком/дружиною, а що зовсiм не в ваших силах. Тому, як показуе практика: кожен з подружжя намагаеться змiнити перш за все свого чоловiка/дружину, але не себе. Так поводитися – нам диктуе наша егоiстична сутнiсть.

Насправдi ж, якщо ви дiйсно хочете бути по-справжньому щасливими в шлюбi, то ви не маете права на такi речi:



– Диктувати iншим людям як себе вести, що думати i що вiдчувати;



– Не в вашiй владi змусити когось позбутися шкiдливих звичок, змiнити свiй характер або рости як особистiсть;



– Ви не можете «пiдiгнати» iншу людину пiд своi iдеали, – не в вашiй владi змiнити ii.



Все що в вашiй владi – це:



– Запастися терпiнням, витримкою i самовладанням;



– Визнати наявнiсть власних недолiкiв;



– Винести iх на спiльне обговорення;



– Розповiсти чоловiковi/дружинi про те, що ви вiдчуваете;



– В спiльному обговореннi ситуацii, що склалася, ви можете з'ясувати: чи не перейшли ви самi дозволених меж у вiдносинах з ним (нею);



– Проявити готовнiсть змiнитися самим i змiнити ситуацiю на користь ваших вiдносин.



Чому так? Та тому що на 100% безгрiшних людей, як ви знаете, – не бувае. Як би огидно не поводився ваш чоловiк/дружина, якоi б шкоди вам не завдавав (ла), напевно ви теж робите вчинки, якi неприемнi йому (iй).

Будьте готовi до того, про що повiдае вам про вас ваш чоловiк/дружина. Може щось у вашiй поведiнцi або словах також ранить його (ii). Поставтеся з розумiнням до його (ii) неприемних вiдчуттiв. Нiщо так не сприяе зрiлостi подружнiх вiдносин, як щире бажання чоловiка чи дружини змiнитися. І в цьому вам допоможе наступна заповiдь.




Четверта заповiдь: «Хочете, щоб iншi поважали вашу свободу, – поважайте таку ж свободу iнших»


Якось я зустрiла свою знайому в перукарнi. Кожен з нас розповiдав про своi досягнення. Я подiлилася з нею новиною про те, що зайнята написанням книги «Мистецтво бути незалежною». На що вона менi вiдповiла:

– А в моему шлюбi командую парадом тiльки – я. Мого чоловiка нiчого не стосуеться!

В ii словах проявилася добре знайома менi думка: я хочу користуватися необмеженою свободою, i мене не влаштовуе, якщо ще чиясь свобода буде обмежувати мою.

Трохи згодом, якось ми з чоловiком були в гостях у наших друзiв – Оксани та Вiктора. Ця подружня пара продемонструвала точно таке ж спотворене розумiння свободи особистостi. Вiктор поскаржився, що iнодi на Оксану щось находить i вона без всякоi причини замикаеться в собi. На що Оксана тут же вiдповiла:

– Причина якраз е. Я замикаюся, коли намагаюся сказати тобi «нi», а ти тиснеш на мене.

Вiктор почав заперечувати це. Але Оксана не почала одразу обговорювати подробицi, а просто вiдповiла:

– Менi здаеться, у нас рiзнi точки зору на одне й те ж питання.

Тема розмови змiнилася, ми поговорили потроху про все. В кiнцi вечора Вiктор запросив мого чоловiка взяти участь в ходi вiйськовослужбовцiв, яка вiдбудеться через два тижнi. На що вiн вiдповiв:

– Вибач, я не можу.

Вiктор демонстративно скинув руки i виголосив перебiльшено глузливим тоном:

– Ой ой ой! Вiн не може! Та годi. Вiдклади своi справи заради зустрiчi з друзями.

Оксана весь час спостерiгала за нами. Вона не втрималася i вигукнула:

– От саме те, про що я й говорила. Саме так вiн i веде себе, коли я говорю йому «нi». Починае тиснути на мене.

Вiктор здивовано запитав:

– А що я такого роблю?

Тут вже я не втрималася:

– З усiею повагою до тебе, Вiктор, – твоя дружина абсолютно права. Адже ти й зараз тиснеш на мого чоловiка, перш нiж вiн встигне порадитися зi мною, а потiм вiдповiсти тобi «так», чи «нi». Як тiльки ми обговоримо це питання, вiн обов'язково дасть тобi вiдповiдь.

До Вiктора, нарештi, дiйшло, що його бажання зробити як краще обертаеться вторгненням за межу, що вiдокремлюе власнiсть iншоi людини. Вiн проявляе неповагу до чужоi власностi. Згодом вiн усвiдомив, що за все в цьому життi потрiбно платити.

Отже, не чекайте, що хтось буде зважати на вас, якщо ви в такiй же мiрi не зважаете на iнших. За своею грiховною сутнiстю, людина схильна поважати тiльки своi: думки, погляди, досягнення, а iнодi навiть приписувати собi неiснуючi «подвиги».

Це вiдбуваеться тому, що кожен з нас пiдсвiдомо прагне досконалостi. Ми порiвнюемо себе з тими iдеалами, на якi хочемо бути схожими. Присвоюуемо собi те, чого насправдi у нас немае. І не дай Бог нас спустити з п'едесталу власноi «слави»! Можна здогадатися про те, – яка буде реакцiя.

Торкаючись теми про людську сутнiсть, я хочу сказати наступне: якщо ви хочете, щоб iншi поважали ваше «нi», то з такою ж точнiстю, – ви повиннi поважати таке ж «нi» iнших. Особливо тодi, коли ви перебуваете в подружнiх стосунках, iнакше вони будуть приреченi на спортивнi змагання. Подiбнi змагання властивi бiльше дiтям, але не зрiлим особистостям. Тiльки дiти визнають досягнення i свободу iнших набагато менше, нiж власнi.

На початку подружнiх вiдносин (особливо в перiод медового мiсяця), молодим людям може здатися, що вони дивляться на свiт одними очима. Але з часом раптом виявляеться, що у кожного з них абсолютно рiзнi бажання, потреби i навiть уявлення про спiльне життя.

Процес зiткнення почуттiв i думок двох рiзних людей проходить непросто. Особливо важко проходять адаптацiю один до одного пари в поспiшних шлюбах, де з двох, ще не сформованих як особистостi людей, – формуеться нова сiм'я. Пощастить бiльше тим подружжям, якi прагнуть не просто присвоювати собi добрi якостi, а тим, якi налаштованi рости духовно, i готовi до внутрiшнiх змiн.

Цiнувати i поважати кордони особистостi чоловiка/дружини – ось все, що потрiбно для вашого спiльного щастя. Якщо ваша любов робить вашого чоловiка/дружину вiльним (ою), якщо ви поважаете недоторканнiсть його (ii) особистого простору, то ви тим самим прокладаете шлях до поваги i вашоi власноi волi.




П'ята заповiдь: «Якщо ви досить щиро не можете сказати «так», то краще щиро сказати «нi»»


Геннадiй обожнював полiтику. Його дружина обожнювала свого чоловiка, але ненавидiла полiтику. Кожен раз, коли вiн бурхливо розповiдав про полiтичний стан в краiнi, – вона просто мовчки слухала його.

– Це ж так цiкаво! – переконував вiн.

Олена зовсiм рiдко цiкавилася полiтикою, але думала про себе: «Ми рiзнi з ним, але я кохаю свого чоловiка. І менi ж не хочеться, щоб вiн сердився на мене». Тому без будь-якого задоволення вона кожен раз терпляче вислуховувала його.

Сама того не пiдозрюючи, Оленка робила все можливе, щоб Геннадiй все ж таки вiдчув ii зневагу до подiбноi тематики: iнодi змiнювала тему, а iнодi просто мовчала – давала йому виговоритися.

Зрештою Геннадiю набридло бачити, як дружина кожен раз демонструе нудьгу в полiтичних дискусiях.

Вiн сказав:

– Вже краще я взагалi не буду говорити з тобою на такi теми, а нiж бачити тебе з таким видом.

Олена образилася на те, що чоловiк не оцiнив ii жертву. Вона не розумiла, що йдучи на зустрiч Геннадiю, вона говорить «так» тому, що iй не подобаеться. Із-за такоi нерiшучостi, нi вiн, нi вона сама не отримували задоволення вiд того, що вiдбуваеться.

Неможливо по-справжньому кохати iншу людину, якщо постiйно робити щось вимушено. Робити щось проти своеi волi – це значить пiдсвiдомо боятися когось або чогось.

Нижче я приведу приклади тих страхiв, якi так часто заважають нам у створеннi власних кордонiв. Це страх:



– Втратити душевну прихильнiсть свого чоловiка, вiдчути себе самотньо;



– Викликати його гнiв, осуд, неприязнь;



– Не вiдповiдати очiкуванням чоловiка/дружини;



– Втратити його (ii) повагу.



Страх – це найгiрший ворог любовi. Якщо ви робите вимушенi вчинки через страх, то нi про яку любов не може бути й мови. Згодом вона просто згасне, i з усiх спогадiв про шлюб, – залишаться лише гiркi.

Необхiдно усвiдомлено боротися з будь-якими страхами в своiй душi, i вчитися керуватися тiльки законами справедливоi любовi. Якщо ви говорите своему чоловiковi/дружинi «так», виходячи з добрих спонукань i свого прагнення до створення гарних стосункiв, то з такими ж мотивами навчiться говорити йому (iй) i «нi». Іншими словами, будуйте своi кордони таким чином, щоб вони служили тiльки на благо вашим вiдносинам.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=64847416) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.