Книга - Адаптація білінгвальних дітей в умовах еміграції. Посібник для закладів освіти

Адаптацiя бiлiнгвальних дiтей в умовах емiграцii. Посiбник для закладiв освiти
Alla Zelcer


Посiбник для батькiв i навчальних закладiв.Існуе безлiч помилкових тверджень, що породжують все новi i новi мiфи, якi зумовлюють у батькiв острах перед переiздом до iншоi краiни. Метою створення цього посiбника стала потреба у наданнi батькам допомоги пiд час адаптацii дiтей i подолання можливих трудностей, зумовлених цим процесом, а також бажання розвiяти мiфи, якi iснують щодо цього питання.





Адаптацiя бiлiнгвальних дiтей в умовах емiграцii

Посiбник для закладiв освiти



Alla Zelcer



© Alla Zelcer, 2021



ISBN 978-5-0053-3911-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero




ВСТУП



Що для батькiв е основним у вихованнi дiтей? Звичайно ж – це впевненiсть у тому, що iхне чадо зростае у сприятливому середовищi, спiлкуеться з друзями i засвоюе потрiбнi знання у навчальних i допомiжних закладах. При цьому вони зосереджують свою увагу на питаннях безпеки i спокою дiтей. У людей, якi емiгрували в iншомовну краiну, виникае побоювання того, що iхнiм дiтям буде складно адаптуватися в нових умовах та iншому соцiумi. Існуе безлiч помилкових суджень, якi породжують все новi i новi мiфи, що зумовлюють у батькiв виникнення страху перед переiздом до iншоi краiни.. Створення цього посiбника зумовлене потребою допомогти батькам розiбратися i подолати можливi труднощi в адаптацii дiтей, а також розвiяти мiфи, якi iснують щодо цього питання.



АДАПТАЦІЯ БІЛІНГВАЛЬНИХ ДІТЕЙ В УМОВАХ ЕМІГРАЦІЇ



Вельми часто ми чуемо слово «бiлiнгвiзм». Що ж воно означае? Бiлiнгвiзм – це здатнiсть володiння двома мовами. Людину, яка розмовляе двома i бiльше мовами називають бiлiнгвом. Знання бiльше нiж двох мов називають багатомовнiстю або полiлiнгвiзмом. «Особливiсть полiлiнгвiзму полягае в тому, що вiн бувае двох видiв – нацiональний (вживання декiлькох мов у певнiй соцiальнiй спiльнотi) та iндивiдуальний (вживання iндивiдуумом кiлькох мов, кожнiй з яких надаеться перевага залежно вiд певноi комунiкативноi ситуацii).

«Природний бiлiнгвiзм виникае у певному мовному середовищi, яке включае в себе радiо i телебачення за умов спонтанноi мовноi практики. Усвiдомлення специфiки мовноi системи може не вiдбуватися. За умов штучного бiлiнгвiзму друга мова опановуеться в навчальнiй обстановцi, при цьому потрiбно прикладати вольовi зусилля i використовувати спецiальнi методи i прийоми».




Типи бiлiнгвiзма



Залежно вiд критерiiв, якi покладено в основу класифiкацii, видiляють декiлька типiв бiлiнгвiзму:



– «Вiдповiдно до вiку, в якому вiдбуваеться засвоення другоi мови, розрiзняють раннiй i пiзнiй бiлiнгвiзм. Раннiй бiлiнгвiзм зумовлений життям у двомовнiй культурi з дитинства (коли батьки розмовляють кожен своею мовою, або коли родина переiздить з однiеi краiни в iншу); пiзнiй бiлiнгвiзм – це вивчення другоi мови у старшому вiцi, коли вже опановано одну мову.

– За кiлькiстю здiйснених дiй, тобто, коли людина майже не розмовляе i не пише iноземною мовою, а лише приблизно розумiе ii. У такому випадку виокремлюють репродуктивний (вiдтворювальний) бiлiнгвiзм, що характеризуеться здатнiстю сприйняття (умiнням переказати) тексту, викладеного iноземною мовою, i вiдтворенням прочитаного або почутого, а також продуктивний бiлiнгвiзм, що вiдзначаеться здатнiстю розумiти i вiдтворювати iншомовнi тексти, а також складати iх самому. Висловлюючись iншими словами, продуктивний бiлiнгвiзм дае можливiсть бiлiнгву конструювати слова, словосполучення i речення, як усно, так i письмово».

Мова сучасноi людини – результат тривалого iсторичного розвитку. Мова, як найважливiший вияв культури даного людського суспiльства, являе собою iсторичнi системи постiйно iснуючих у нiй символiв. [Белянин, 2003,Психолингвистика]



Мовне спiлкування здiйснюеться за законами даноi мови, яка являе собою систему фонетичних, лексичних, граматичних i стилiстичних засобiв i правил спiлкування.

Важливою особливiстю е те, що приналежнiсть людини до нацiональноi культури виявляеться на всiх рiвнях мовноi особистостi: на когнiтивному, мовному, емоцiйному, мотивацiйному; в нацiональному характерi, нацiональному менталiтетi; на моторному – мова тiла, жести. Таким чином, культура нiби то розподiлена по всiх рiвнях мовноi особистостi. Мова е системою орiентирiв у предметному свiтi. Завдяки етнiчнiй культурi людина формуе свое бачення i образ свiту.

Сучаснi умови життя суспiльства пов’язанi зi значною мiграцiею населення, у зв’язку з чим багато людей пiд час спiлкування користуеться двома мовами i бiльше.



Бiлiнгвiзм, як багатоаспектна проблема, е предметом вивчення рiзноманiтних наук, кожна з яких розглядае бiлiнгвiзм у своему трактуваннi.

Зокрема: лiнгвiстика розглядае бiлiнгвiзм з точки зору тексту; соцiологiя вивчае проблеми бiлiнгвiзму, виникнення яких пов’язане з поведiнкою двомовних людей у суспiльствi; психологiя розглядае бiлiнгвiзм пiд кутом зору механiзмiв вiдтворення мови; психолiнгвiстика вивчае бiлiнгвiзм з позицii спiввiдношення мiж механiзмами мови i тексту. Бiлiнгвiзм, що розглядаеться у сукупностi психологiчних i соцiологiчних характеристик е предметом соцiальноi психологii. Вважаеться, що перелiченi науки пов’язанi з вивченням бiлiнгвiзму безпосередньо.

Бiлiнгвiзм представникiв вихiдцiв з територii колишнього радянського союзу неоднорiдний у вiковому, територiальному i соцiальному вiдношеннi i мае широкий спектр особливостей: вiд справжнього бiлiнгвiзму, що характеризуеться приблизно рiвним ступенем використання двох мов i приблизно однаковою компетенцiею ii носiiв, – до дуже слабкого володiння ними украiнською, з одного боку, i майже цiлковитим не володiнням рiдною мовою нацiональними меншинами, з другого. Одним з критичних станiв мови нацiональних меншин у разi бiлiнгвiзму е перехiд бiлiнгвiв на функцiонально другу для них мову, тобто у Росii – на росiйську. Цiлком зрозумiло, що даний перехiд не пов’язаний з дефектом мовноi компетенцii i зумовлений або не спiввiдносною престижнiстю мов, або загальними стереотипами комунiкацii у полiетнiчному соцiумi.



Не дивлячись на те, що бiлiнгвiзм розглядаеться з рiзних позицiй, всi галузi знань виходять iз наступного: iснуе первинна мовна система, яка використовуеться для спiлкування. Якщо людина в усiх ситуацiях спiлкування використовуе лише цю систему i, якщо вона не використовуе iншу мовну систему, то ii можна назвати монолiнгвiзмом. Носiя двох i бiльше систем спiлкування (тобто людину, здатну використовувати для спiлкування двi i бiльше мовних систем) можна назвати бiлiнгвом.



Є.М.Верещагiн виокремлюе чотири критерii класифiкацii бiлiнгвiзму

Бiлiнгвiзм оцiнюють за числом дiй, що виконуються на основi даного вмiння.

Вiдповiдно до даного критерiю виокремлюють такi види бiлiнгвiзму:

– рецептивний, тобто коли бiлiнгв розумiе мовний твiр, що належить до вторинноi мовноi системи. Такий бiлiнгвiзм можливий за умов вивчення мертвих мов;

– репродуктивний, тобто коли бiлiнгв здатний вiдтворювати прочитане i почуте. Прикладом репродуктивного бiлiнгвiзму е самостiйне вивчення нерiдноi мови як засобу для отримання iнформацii. При цьому текст розумiють, але неправильно вимовляють;



– продуктивний (вiдтворювальний), тобто коли бiлiнгв розумiе та вiдтворюе мовнi твори, що належать до вторинноi мовноi системи, i породжуе iх. Другим критерiем класифiкацii бiлiнгвiзму називають спiввiднесенiсть мовних механiзмiв мiж собою, коли обидвi мовнi системи можуть функцiонувати незалежно одна вiд одноi, або можуть бути пов’язанi мiж собою пiд час акту мовлення :

– чистий бiлiнгвiзм (прикладом чистого бiлiнгвiзму може бути випадок, коли в родинi використовують одну мову, а мовою спiлкування на роботi, в магазинi, транспортi та iнших громадських мiсцях е iнша мова);

– змiшаний бiлiнгвiзм, за наявностi якого мови вiльно замiнюють одна одну, а мiж двома мовними механiзмами, що породжують рiзномовнiсть, виникае зв’язок. Змiшування мов спостерiгаеться давно. Останнiм часом це явище значно посилюеться, що пов’язано зi збiльшенням iнтенсивностi мiграцii населення планети.




Двомовнiсть у родинi


Перебуваючи у шлюбi з громадянами iншоi краiни i культури, жiнки, як i iхнi чоловiки, хочуть зберегти рiдну для себе культуру i мову. Ситуацiя ускладнюеться у тому разi, коли подружня пара живе не у своiй краiнi. Наприклад, якщо батько англiець, мати росiянка, а iхня родина мешкае в Іспанii, то у такому разi мова йде про монолiнгвiзм. Дитина ходить до школи i вивчае зразу кiлька мов, причому одна з яких може бути рiдною мовою, скажiмо, батька, друга – матерi, а третя – мешканцiв краiни проживання. Як правило, в родинi спiлкуються однiею мовою i паралельно один з батькiв розмовляе з дитиною своею рiдною мовою.



При цьому жоден iз батькiв навiть не замислюеться, що вiдбуваеться у дитини в головi! У такiй обстановцi психiка дитини дуже часто спрацьовуе у виборному напрямку i дитина пiд час спiлкування починае вживати слова з кожноi з мов, вiддаючи перевагу тим, якi iй легше вимовляти. Контраст мiж двома мовами найпомiтнiше виявляеться у тiй ситуацii, коли слово, яке домiнуе, було ясно i чiтко вимовлено (а у дiтей старшого вiку – явилося у письмовому виглядi) на тлi вiдповiдного предмета чи явища. Найбiльш цiкавi за звучанням слова, з якими пов’язанi тi чи iншi асоцiацii, у свiдомостi дитини обростають бiльш мiцними зв’язками. Мова дуже тiсно пов’язана зi способом життя i культурою. Якщо культура другоi мови представлена не у всiй своiй рiзноманiтностi, немае реалiй, до яких би належали вiдповiднi назви, то нема i приводу для iх вивчення. Приналежнiсть подружнiх пар у мiжнацiональних шлюбах до певноi етнiчноi культури прямо впливае на особливостi виховання дитини у таких родинах.



Отже, вiдносини у таких родинах здебiльшого залежать вiд традицiй спiлкування, iснуючого економiчного i соцiального стану суспiльства, наявностi родинних зв’язкiв, якi залежить вiд суспiльства, участь членiв родини у домашньому господарствi, в суспiльних стосунках, вiд типу родини: багатодiтна, бездiтна, вiд того, хто е лiдером, а також вiд особистих якостей i характеру членiв родини. Саме цi аспекти мають прямий або непрямий зв’язок з культурою, звичаями етносу, до якого належить кожен з подружньоi пари. Рiзнi нацiональностi впродовж багатьох вiкiв iснували поряд. У сучасному свiтi сусiднi народи мають багато спiльного у способi життя та iсторii. Одначе, як свiдчать результати чисельних дослiджень, рiзнi нацii та етноси мають виражену специфiку, яка найяскравiше виявляеться на побутовому рiвнi. Саме ця специфiка не може не позначатися на родинних взаемостосунках з дитиною.



У сучасному суспiльствi дiти, що виховуються в родинах, батьки яких належать до рiзних нацiональностей, можуть зiткнутися з рiзноманiтними актуальними проблемами. Найважливiшою з таких проблем е нацiональна самоiдентифiкацiя. Таким дiтям дуже важко гармонiчно i однаково рiвномiрно сприймати рiзний свiт культури i традицiй обох батькiв. Найчастiше основнi труднощi виникають унаслiдок мови, якою дитина користуватиметься при спiлкуваннi в родинi i суспiльствi.




РОДИНА В ЕМІГРАЦІЇ



Досить часто батьки змiнюють краiну свого проживання, що бувае пов’язано зi змiною робити або соцiальними чинниками.

Внаслiдок цього дитина опиняеться в ситуацii, яку умовно можна назвати «домашня мова проти соцiальноi мови». Тобто, коли вдома всi спiлкуються, скажiмо вiрменською мовою, а в дитячому садку, на вулицi, в школi – росiйською. Як у такiй ситуацii вiдбуваеться становлення мов у дитини? У вiцi, починаючи вiд народження i приблизно до трьох рокiв, дитина бiльшу частину свого часу проводить у колi сiм’i – тут зосередженi його основнi iнтереси, тут задовольняються його основнi потреби. З однолiтками на дитячому майданчику можна i без слiв погратися дитячими iграшками, в магазинi сховатися за маму. Соцiальнi контакти, якi виникають у дитини у цьому вiцi, не потребують активного спiлкування за допомогою мови. Вiдповiдно, дiти, народженi в новiй для iх батькiв краiнi, i дiти, що приiхали в цю краiну у вiцi 3—4 рокiв, перебувають практично в рiвних умовах: iхня домашня мова рiдна i практично едина.



Здавалося би, дитина у такiй ситуацii опануе не так багато. Одначе важливим е те, що малюк вбирае у свою свiдомiсть образи, поняття, акценти, притаманнi мовi i ii способу мислення. Наприклад, в украiнськiй мовi iснуе два дiеслова – «любити» i «кохати», якi перекладаються росiйською одним словом – «любити». Але для украiнця вирази «я люблю» i «я кохаю», мають певнi смисловi вiдмiнностi. Існуе гiпотеза, що саме домашня мова, якою промовляли до дитини першi слова любовi i нiжностi, впливае на рефлексiю почуттiв, на найтоншi i найнiжнiшi матерii свiдомостi людини. Висловлювати глибокi почуття i вiдчувати iх вiд почутих слiв людина буде саме за допомогою «домашньоi» мови. Інша мова буде «мовою спiлкування зi свiтом», бiльш iнформативнiшою i розвиненою, але менш iнтимною.



У цiй ситуацii батькiв хвилюе питання: чи потрiбно спрямовано навчати малюка мовi його новоi батькiвщини. Бiльша частина психологiв вважае, що не потрiбно. По-перше, за умов ранньоi соцiалiзацii (3—5 рокiв), дитина здатна досить легко опанувати другу мову як рiдну, коли потрапить у вiдповiдне мовне середовище. По-друге, вважаеться докорiнно помилковим явищем спiлкування в родинi не рiдною для батькiв мовою. Насамперед це зумовлено тим, що спiлкування з дитиною повинне бути природним, iнтимним; iншою причиною е вiдсутнiсть потреби i власнi проблеми з другою мовою у батькiв.




ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМНОГО ВПЛИВУ МОВ



Процес опанування двох i бiльше мов у мультилiгви розвиваеться за тим само сценарiем, що i однiеi. Але при цьому вiн може не збiгатися в часi. На швидкiсть опанування мови впливае середовище, в якому дитина перебувае частiше, i, в якому е можливiсть активно спiлкуватися з носiями цiеi мови. При цьому сформованi мовнi конструкцii i слова переносяться з однiеi мови на iншу, додаються одна до одноi, а часом i витiсняють одна одну. Якщо мови строго роздiленi за сферами використання (наприклад, кожен з батькiв дiе за принципом (одна особа – одна мова) i розмовляе лише своею мовою, або члени родини вдома послуговуються однiею мовою, а в зовнiшньому оточеннi – iншою), то змiшування мов, як правило, не вiдбуваеться. Дитина завжди знае, з ким якою мовою спiлкуватися. Проте, якщо батьки в процесi спiлкування послуговуються кiлькома мовами, або в родинi е кiлька дiтей, то ситуацiя ускладнюеться. Не всi i не завжди знають, до кого i як краще звертатися. Виникають смiшнi висловлювання, в яких використовуються слова i мовнi конструкцii з рiзних мов. Перша дитина зазвичай добре опановуе у дитинствi обидвi мови, а у другоi дитини це виходить гiрше, а у третьоi – ще гiрше.



Але завдяки навчанню у школi, вищому навчальному закладi та пiд час трудовоi дiяльностi рiвень знання мови, якою особа ранiше володiла гiрше, пiдвищуеться. Зрозумiло, що це вiдбуваеться за умов, коли молода особа спiлкуеться саме цiею мовою. Коли особа заговорить? Коли наздожене однолiткiв? Дати однозначну вiдповiдь на це питання складно, оскiльки все залежить вiд вiку дитини, обстановки в колективi та ii iндивiдуальних особливостей. Завдання батькiв – не перевантажити малюка, постаратися сприймати процес як природний, не пришвидшувати подii.



Проблеми ситуацii «родина в емiграцii» пов’язанi не з тим, що дитина не опануе другу мову, а з тим, що вона гiрше володiтиме мовою, якою спiлкуються в родинi. По-перше, стае очевидним (i це вiдчувають всi емiгранти) наскiльки багато мовноi iнформацii дiти засвоюють поза родиною – i це природно. Референтна група – це друзi, пiзнавальнi iнтереси, заняття з викладачем, спiлкування, телебачення. І все це – на мовi краiни проживання.

По-друге, мова не може розвиватися у вiдривi вiд культури, а створити штучне середовище, у якому дитина змогла би набути стiльки мовного досвiду, скiльки це можливо здiйснити на батькiвщинi, за умов ii зростаючих пiзнавальних потреб, нереально. Дитина просто не знае маси складних слiв, якi iй потрiбнi для того, щоб поспiлкуватися з батьками. Адже у побутi ми використовуемо мiнiмум слiв з нашого мовного запасу. Знання решти слiв, за великим рахунком, потрiбне для читання, iнтелектуального спiлкування, а саме цього рiдною мовою у дiтей практично не вiдбуваеться. Тому зберегти рiдну мову вдаеться лише тим родинам, якi живуть в нацiональних дiаспорах i активно займаються iнтелектуальним розвитком своiх дiтей, послуговуючись рiдною мовою. Але при цьому мова залишаеться законсервованою, вiдiрваною вiд живих процесiв, якi вiдбуваються в нiй там, де вона е державною. Разом з тим мова набувае новi риси: в неi проникатимуть слова, пов’язанi з поняттями краiни проживання.



Таким чином, постае головна проблема – «Як зберегти рiдну мову?» Щоб вирiшити це завдання потрiбно: перше – користуватися нею вдома, торкаючись пiд час спiлкування найскладнiших тем. Намагатися при цьому зацiкавити дитину лiтературою, фiльмами, створеними на «домашнiй» мовi, а також використовувати письмове спiлкування нею. Варто уникати злиття мов. Так, наприклад, вiд росiйськомовних емiгрантiв, що мешкають у Америцi, можна почути слово послайстить (порiзати тоненькими скибочками) …..; друге – не перестаратися. Не потрiбно органiзовувати домашнi уроки, сварити дитину за помилки, ображатися за «зречення культури»; трете – якомога бiльше спiлкуватися з iншими носiями «домашньоi» мови, частiше бувати на батькiвщинi, тобто забезпечити дитинi практику живоi мови.



Та попри це потрiбно бути готовим до того, що мову буде не надто добре опановано. Про це добре знають громадяни, якi емiгрували до Ізраiлю. Не зважаючи на те, що в цiй краiнi iснуе велика росiйськомовна дiаспора, е маса можливостей для спiлкування росiйською не лише на кухнi, але i в рамках культурних програм, немае проблем з придбанням книжок i фiльмiв, проблема росiйськоi мови iснуе. Дiти, якi народилися в Ізраiлi або переiхали з батьками до цiеi краiни i вiцi до 8 рокiв, краще розмовляють на iвритi.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=64333211) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.