Книга - Твори для дітей Вибране

Твори для дiтей Вибране
Дмитро Павличко


«Твори для дiтей» Дмитра Павличка – збiрка, до якоi увiйшли найкращi поезii автора, присвяченi юним читачам***. Казковий свiт цих вiршiв доповнюеться колоритними образами головних героiв (вухате зайченя, дядько дощ, джмiль, вiник та iн.). Свiтову славу принесли митцю такi поетичнi збiрки як «Любов i ненависть», «Гранослов», «Таемниця твого обличчя», «З рiзних лiт», «Час», «Золоте ябко». Дмитро Павличко – видатний украiнський поет i перекладач, який працював у жанрах громадянськоi та iнтимноi лiрики.





Дмитро Павличко

ТВОРИ ДЛЯ ДІТЕЙ





ДЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ


Де зеленi хмари яворiв
Заступили неба синiй став,
На стежинi сонце я зустрiв,
Привiтав його i запитав:
Всi народи бачиш ти з висот,
Всi долини i гiрськi шпилi.
Де ж найбiльший на землi народ?
Де ж найкраще мiсце на землi?
Сонце усмiхнулося здаля:
Правда, все я бачу з висоти.
Всi народи рiвнi. А земля
Там найкраща, де вродився ти!

1973




ЯК КУРКА НАВЧИЛАСЯ МОВЧАТИ


Знесла курочка яйце
І давай кричать про це.
«Куд-кудак, куд-кудак —
Знесла яйце, як ходак[1 - Постiл, шкiряний черевик.]!»
За хвилину все село
Про оте яйце гуло.
Вчув i пес, що до яець
Був великий ласунець.
Вiн узяв сковороду,
Кликнув друзiв на ходу,
Мить – i вже з того яйця
Зроблена яешниця!
Пси наiлись – i навтiч.
Вранцi знов знесла яйце,
Та мовчала вже про це.

1951




НІЧНИЙ ГІСТЬ


Хтось постукав уночi.
Швидко я знайшла ключi,
Вiдчинила, i до хати
Зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне,
Каже: «Заночуй мене!
Бо надворi завiрюха
І мороз хапа за вуха!»
Батькiв я взяла кожух,
Вкрила зайця з нiг до вух
І гадала, що гульвiсу
Вранцi одведу до лiсу.
Встала рано, та дарма —
Зайченяти вже нема.
Чи запiзно я збудилась,
Чи зайча менi приснилось?

1964




БАРАН


Став баран серед дороги
І пiдняв бундючно роги.
Я кажу: «Привiт, баране!»
А вiн бух мене рогами.
Ти до нього – чемно, мило,
Та дурило – то дурило.
Був i буде некультурним —
Краще не вiтаться з дурнем!

1964




ЯК ВЕДМЕДЯ РОЗБУДИТЬ?


Нiч. У лiсi кожен звiр
Спати йде на власний двiр.
Спить маленьке козеня,
Що награлося за дня.
Олень спить, i спить борсук.
Але раптом… Що за звук?
А! Це ведмедило спить,
Нiби трактор гаркотить.
Будиться, встае звiрня:
Той – з-пiд моху, той – з-пiд пня
Той спросоння позiха:
Що за патороч лиха!
Той, кому вже храп допiк,
Шле ведмедю кольку в бiк!
Заець бiдний аж поблiд,
Бо ведмiдь – його сусiд.
Вiн хропе, а зайцiв дiм
Нiби валиться при тiм.
Аж трясе зайчиська лють,
Бо не може вiн заснуть.
Кида й вiн крутим слiвцем,
Та пiд ковдрою, тихцем, —
Щоб не вчув якийсь там бiс
Та ведмедю не донiс!
Горопашний боягуз
Одне вухо в’яже в гудз[2 - Вузол.],
В друге – ясiк[3 - Маленька подушечка.] запиха,
Щоб душа була глуха.
З лютостi на себе вiн
Натягае п’ять перин,
Зверху ще й матрац кладе,
Сам улiгшись на тверде.
Та вiд храпу лiс шумить —
Спати не дае ведмiдь!
Скочив заець на ослiн.
«Що робить?» – мiркуе вiн.
Рада е на це одна —
Розбудити хропуна.
Та самому страшно йти —
Хто б це мiг допомогти?..
Тiльки рись! Вона мiцна
І вiдважна звiрина.
Заець – в рисi. Так i так.
Все розказуе бiдак.
Просить на усi лади:
– Йди й ведмедя розбуди!
– Не пiду я, – каже рись, —
–  Потiм ще i з ним борись
Та кусайся цiлу нiч,
Адже вiн за таку рiч
Лютий буде, як дракон, —
Та й мене вже хилить сон…
Ось до вовка ти б зайшов —
Той поможе. Будь здоров!..
Заець у вовчиська вже,
Просить, вухами стриже:
– Так i так. Хропе той сплюх.
– Вже вiд нього я оглух.
Так хропе, немов паси
З мене вiн дере, – спаси!
– Чи ти хочеш, – каже вовк, —
–  Щоб ведмiдь мене затовк?
Гнiв бере таких персон,
Як вiд них прогнати сон.
Краще тихо будь, як миш,
Потерпи, а вдень поспиш.
Заець думае: «Овва!
В лиса мудра голова.
Ось до нього я пiду,
Лис порадить на бiду».
Вiн – до лиса: – Так i так,
Ти найбiльший наш хитрак,
Вирятуй мене з бiди —
Ведмедила розбуди!
– Чи ти хочеш, – каже лис, —
–  Щоб ведмiдь мене розтис?
Чи ти дурень, чи мудрець,
Схопить в лапи – i кiнець!
Заець каже: – Ти пiди
Лагiдно його збуди.
Не штовхай i не кричи,
В лаписько полоскочи
Або пiсню заспiвай.
Щось придумай, ти ж – мудрай.
– Видно, – сумно каже лис, —
–  Що й у тебе ум заблис.
Чом же не спiваеш сам,
Тiльки ходиш там i сям?
Чом не полоскочеш лап, —
На безсоння ти ж заслаб!
Думай, як не можеш спать,
Полiчи до двадцять п’ять,
То й заснеться, друже мiй,
Йди додому й не дурiй!
Вже додому йде зайча,
Втiм, мурашку зустрiта.
– Що це, зайчику, тобi?
–  Бачу я, що ти в журбi.
– Ах, менi немилий свiт:
– Розхропiвся мiй сусiд,
Спати зовсiм не дае, —
Каже заець все, як е.
А мурашка: – Розбудить
Я Ведмедя можу вмить!
Заець думае: «Ой-ля!
Хвалькувате це маля».
Та бере його мерщiй,
Садовить на хвостик свiй,
І несе до тих ворiт,
Де живе ведмедiв рiд.
Храп гуде, немов гроза,
В двiр мурашечка влiза…
Що ж то буде, що буде?!.
Заець став собi i жде.
А мурашечка – в замок —
Та до хати… Звiр замовк.
Тиша! Потiм лютий рев —
Аж летять листки з дерев!
Знову тиша. Зайчик рад.
Йде мурашечка назад.
Крiзь штахетиння рiдке
Бачить заець ще й таке:
На однiй нозi ведмiдь
То плигае, то стоiть.
Щось iз вуха витряса,
З гнiву сам себе куса.
Заець думае: «Ого!
Ти шукай всю нiч того,
Хто у вусi був твоiм,
А ми спатоньки ходiм!»

1965




КАЛАЧІ


Несе киця на хвостi
Три калачi золотi.
Один калач буде мати
Моя мати.
Другий калач для тата
Несе киця хвостата.
Третiй калач для сестри.
То вже три.
Що ж, для всiх не вистача —
Буду я без калача.
Киця каже: – Пробач,
Загубився твiй калач.
Сестра каже: – Тихо! Цить!
Дам тобi свого вкусить!
Тато каже: – Сину!
Бери мого половину!
Мати каже: – Не плач!
Бери собi мiй калач!
А я вибiгаю з хати
Калача свого шукати.
Через гори, через луки
Стежкою бiжу навскач…
Гей, куди ж це закотився
Мiй калач?

1965




НЕПОРОЗУМІННЯ


Пес у нашого сусiда
Називаеться Снiжок.
Бiлий вiн, немов зi снiгу
Мае вшитий кожушок.
Вiн бiленький, вiн гладенький,
Але ж лютий, мов яга.
Пiвсела перекусае,
Як зiрветься з ланцюга.
От вам хитрощi природи,
Непорозумiння знак.
А якщо помiркувати —
Мае бути все не так!
Снiг повинен бути синiм,
Бо вiн падае з небес.
Пес повинен бути чорним,
Бо то чортiв син – не пес.

1965




ДЯДЬКО ДОЩ


Дядько Дощ стоiть над лiсом
Неба велетень сяга.
Вiн смiеться, мов залiзом
Дудонить: – Га-го! Га-га!
Одягнувся, мов на свята,
Запорозький в нього шик:
Тучi шапка сивувата,
Блискавки червоний шлик.
Довжелезнi срiбнi вуса
Люто вiтер розвiва.
І тремтить пшениця руса,
І втiка за горб трава!

1967




КАПЕЛЮХ


В одному лiсi бiлий гриб
В iсторiю печальну влип.
Вiн у брилi посеред трав,
Як пасiчник, собi стояв.
І, звiсно, змалку боровик
Скидати капелюх не звик.
Вiн мамi й батьковi на злiсть
У капелюсi спить i iсть.
Або зайде, бувало, в клуб
І стане в шапцi, наче слуп[4 - Стовп.].
«Скинь, – кажуть, – грибе, малахай!»
А вiн як гляне – хоч тiкай!
В кiнотеатрi гриб сидить.
«Скинь капелюх!» – народ кричить.
А вiн собi сидить, як мур, —
Анiтелень, анi мур-мур.
Бувало, зайчик стриб та стриб…
«Здоров був, друже!» – крикне гриб,
Та капелюха не скида.
Отож i скоiлась бiда:
Чудовий жовтий капелюх
Прирiс боровику до вух!
Скупатись хоче гриб, але
Купатися у шапцi зле.
Йому здаеться, що оса
Його пiд шапкою куса!
Нема рятунку! Хоч скорiш
Ту шапку з вухами вiдрiж!




ЗАГАДКИ



1

Що то за такий спiвець
Посеред обори —
На головi гребiнець,
А на ногах шпори?

(пiвень)


2

У зеленiй суконцi —
На весняному сонцi,
В золотистому платтi —
При осiннiм багаттi,
У бiлесенькiй льолi —
На заснiженiм полi.
Так одягаюсь —
Як називаюсь?

(берiзка)


З

Без рук, без нiг,
Без крил i без мотору —
На землю лiг,
А потiм знявся вгору.

(дим)


4

Не лiтае, хоч мае крила,
Хлiба не iсть, хоч робить на хлiб.
Слабне без вiтру, а з вiтром – сила,
Працюе невтомно по декiлька дiб.

(вiтряк)

2011




МУРАШКА


Вилiзла мурашка на лопух,
Подивилась весело навкруг:
– Скiльки тут повiтря i тепла,
Я ж, дурненька, в бур’янi жила.
Вилiзла мурашка на ромен,
Мовби крила виросли з рамен:
– Що за диво – пелюстки в росi,
– Як могла я жить на лопусi!
Вилiзла мурашка на тарiль
Соняха, що сяяв серед пiль:
– Боже, скiльки золота й зерна!
– Що ромен? Билиночка сумна!
Вилiзла мурашка на сосну,
Глянула в далечину ясну:
– Пiдi мною цiлий свiт лежить —
– Як могла я на бадиллi жить!
Над сосною чорна хмара йшла,
Срiбний дощик по землi тягла.
А мурашка крикнула: – Зажди! —
І взялась за ниточку води,
Вилiзла на хмару i лягла
Бiля сонця, горда, хоч мала.
– Як могла я жити на соснi,
Коли сонце впорiвень менi!
Розiйшлася хмара дощова —
Вниз летить мурашка ледь жива.
Де вона – дарма питаеш ти,
Вже ii нiкому не знайти!

1967




ПЛЕСО


Люблю я заглядати в плесо,
Очима досягати дна.
Там щука блискае, мов лезо,
І погляд мiй перетина.
Одначе я дивлюся знову:
А що там глибше, що на днi?

Дiряву мiсяця пiдкову
Я бачу в синiй глибинi.
Це дивина: вода прозора,
По дну застелена блакить,
І щука – мов ракета скора,
Яка до Мiсяця летить!..

1975




ЗАЄЦЬ


Заець мае двое вух.
Як одним вiн рухае,
Другим слухае вiтрець,
Що за полем дмухае.
Одним вухом чуе спiв
Мишi пiд копицею,
Другим чуе, як iде
Дядечко з рушницею.
Так пасеться вiн собi
Врунами зеленими,
Так працюе цiлий день
Вухами-антенами.
А коли настане нiч,
Спатоньки вкладаеться —
Одне вухо стеле вiн,
Другим накриваеться.

1972




ШКОЛА


Наче вулик, наша школа,
Вся вона гуде, як рiй.
І здаеться, що довкола
Розквiтають квiти мрiй.
Бiгають, смiються дiти,
Та – лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, нiби в квiти
Поховались бджоли вмить.

1973




СМЕРІЧКА


Стоiть смерiчка на горi
У сонцi, наче в янтарi.
І ми до неi в гостi йдем —
Вона росте, i ми ростем.
Стоiть смерiчка на горi
В снiгу, неначе в киптарi.
І ми до неi в гостi йдем —
Вона росте, i ми ростем.

1973




ОСІНЬ


Небеса прозорi,
Мов глибiнь рiки.
Падають, як зорi,
З явора листки.
А над полем нитка
Дзвонить, як струна,
Зажурилась квiтка —
Чуе снiг вона.

1973




ПІСНЯ ПРО ПШЕНИЦЮ


Сонце грiе, вiтер вiе, а вода тече.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/dmitro-pavlichko/tvori-dlya-d-tey-vibrane/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



notes


Примечания





1


Постiл, шкiряний черевик.




2


Вузол.




3


Маленька подушечка.




4


Стовп.