Книга - Кейс тренера

Кейс тренера
Олена Павлiвна Главник


Питання про те, як зробити свое життя щасливим, тобто повноцiнним i благополучним, належить до категорii вiчних, i кожна людина шукае на нього власнi вiдповiдi, хоча протягом усiеi iсторii людства кращi уми постiйно опiкувалися цим.Сьогоднi, як i ранiше, люди шукають шляхи до успiху, i навiть знайшли спецiальнi технологii, якi допомагають краще усвiдомити власний внутрiшнiй свiт, робити свое життя успiшним, не експериментувати з ним, а керувати власними бажаннями i дiями. До таких технологiй належить навчання за допомогою тренiнгiв.






Передмова


«Питання – вiчнi. Вiдповiдi – на сьогоднi…»

Едвiн Фрiдман

Питання про те, як зробити свое життя щасливим, тобто повноцiнним i благополучним, належить до категорii вiчних, i кожна людина шукае на нього власнi вiдповiдi, хоча протягом усiеi iсторii людства кращi уми постiйно опiкувалися цим.

Сьогоднi, як i ранiше, люди шукають шляхи до успiху, i навiть знайшли спецiальнi технологii, якi допомагають краще усвiдомити власний внутрiшнiй свiт, робити свое життя успiшнiшим, не експериментувати з ним, а керувати власними бажаннями i дiями. До таких технологiй належить навчання за допомогою тренiнгiв. Люди, якi проходять тренiнговi програми, отримують новi можливостi змiнити себе на краще, глибше зрозумiти власнi почуття, навчитися керувати ними, обирати ефективнi моделi поведiнки.

Тренiнг, вважають фахiвцi, подiбний до самого життя в мiнiатюрi. Описати тренiнг словами людинi, яка не вiдчула його на власному досвiдi, так само складно, як висловити внутрiшнi переживання – зазвичай важко пiдiбрати простi, зрозумiлi формулювання. Краще прожити час тренiнгу самому i пересвiдчитися, що свiт груповоi роботи е захоплюючою подорожжю для розуму i душi. Навчання в тренiнгових групах даруе учасникам радiсть, конструктивне спiлкування, навички спiвпрацi, нових друзiв, вiдкривае новi перспективи.

Люди краще ставляться до тих, хто не змагаеться з ними, не суперечить, не конкуруе. І навпаки, зазвичай гiрше до тих, кого сприймають як опонентiв, супротивникiв. Аби досягти життевого успiху, доцiльно порозумiтися, налагодити конструктивнi взаемини з iншими, а для цього слiд навчитися уважно слухати спiврозмовникiв, сприймати iх доброзичливо, шукати в них позитивнi риси, взаемодiяти, загалом змiнити природно притаманний людинi потяг до змагання на стимулювання спiвпрацi. Тренiнг надае не лише специфiчнi знання та навички з навчальноi тематики, а й допомагае змiнити неконструктивне ставлення до iнших людей на ефективну модель спiвробiтництва.

Вiдомо, що досягти потрiбного рiвня пiдготовки можливо за умов використання сучасних технологiй навчання, побудованих на iнтерактивних методах навчання, якi розвивають творчi i дослiдницькi навички.

У цiй книзi мiститься багато порад, як органiзувати i провести тренiнг, починаючи вiд успiшного старту груповоi роботи; як досягти того, щоб зустрiчi учасникiв були корисними, приемними, залишили радiснi спогади; як навчитися працювати в командi, цiнити iндивiдуальнiсть (власну та партнерiв по групi), без чого неможливе успiшне спiльне вирiшення складних багатоступеневих завдань тренiнгу; як використовувати фантазiю та iнтуiцiю у взаемодii з людьми, отримувати задоволення вiд роботи в командi. Вона написана для тих, хто хоче навчитися проводити тренiнги, зробити першi кроки до здобуття тренерськоi майстерностi.

Звичайно, книга не може замiнити безпосереднього навчання з пiдготовки професiйних тренерiв, проте вона буде корисна тим. хто хоче спробувати себе в ролi тренера або поповнити уже наявний методичний арсенал – свою тренерську валiзу.

Тим, хто нiколи не проводив тренiнги самостiйно, доцiльно починати з якомога уважнiшого знайомства з матерiалами щодо основних складових тренiнгового процесу. Отримана iнформацiя буде корисною при плануваннi кожного наступного тренiнгу.

Тим, хто уже мае значний досвiд роботи тренером, корисним буде поповнення своеi тренерськоi валiзи, змiстом який збагатить i урiзноманiтнить наявний методичний арсенал, допоможе пожвавити спiлкування, пiдтримати й пiдвищити iнтерес учасникiв в складних психологiчних ситуацiях пiд час тренiнгу.




Тренiнг та його атрибути


Тренiнг (вiд англ. to train), що означае «навчати, тренувати, дресирувати».

Тренiнг – це одночасно:

цiкавий процес пiзнання себе та iнших;

спiлкування:

ефективна форма опанування знань;

iнструмент для формування умiнь та навичок;

форма розширення досвiду.

Пiд час тренiнгу створюеться неформальне, невимушене спiлкування, яке вiдкривае перед групою безлiч варiантiв розвитку i вирiшення проблеми, заради якоi вона зiбралася. Як правило, учасники в захватi вiд тренiнгових методiв, тому що вони роблять процес навчання цiкавим, не обтяжливим.

Тренiнг i традицiйнi форми навчання мають суттевi вiдмiнностi. Традицiйне навчання бiльше орiентоване на правильну вiдповiдь, i за своею сутнiстю е формою передачi iнформацii та засвоення знань. Натомiсть тренiнг, перш за все, орiентований на запитання та пошук. На вiдмiну вiд традицiйних, тренiнговi форми навчання повнiстю охоплюють весь потенцiал людини: рiвень та обсяг ii компетентностi (соцiальноi, емоцiйноi, та iнтелектуальноi), самостiйнiсть, здатнiсть до прийняття рiшень, взаемодii тощо. Звичайно, традицiйна форма передачi знань не е сама по собi чимось негативним, проте в свiтi швидких змiн i безперервного старiння знань, традицiйна форма навчання мае звуженi рамки застосування.

Так само, як i будь-яке навчальне заняття, тренiнг також мае певну мету:

iнформування та набуття учасниками тренiнгу нових навичок та умiнь;

опанування новими технологiями;

зменшення чогось небажаного (проявiв поведiнки, стилю неефективного спiлкування, особливостей реагування тощо);

змiна погляду на проблему;

змiна погляду на процес навчання як такий, що може приносити наснагу та задоволення;

пiдвищення здатностi учасникiв до позитивного ставлення до себе та життя;

пошук ефективних шляхiв вирiшення поставлених проблем завдяки об'еднанню в тренiнговiй роботi рiзних спецiалiстiв, представникiв рiзних вiдомств, якi впливають на вирiшення зазначеноi проблеми;

Атрибут (вiд лат. Attributum – додане) – iстотна ознака, властивiсть чого-небудь.

Атрибути тренiнгу

тренiнгова група;

спецiально прилаштоване примiщення та приладдя для тренiнгу (флiпчарт, маркери тощо);

тренер;

правила групи;

атмосфера взаемодii та спiлкування;

iнтерактивнi методи навчання;

структура тренiнгового заняття;

оцiнювання ефективностi тренiнгу.

Тренiнгова група – це спецiально створена група, учасники якоi за сприяння ведучого (тренера) включаються в iнтенсивне спiлкування/спрямоване на досягнення визначеноi мети та вирiшення поставлених завдань. Тренiнгова група зазвичай включае 15-20 осiб. Така кiлькiсть людей дозволяе оптимально використати час та ефективно навчати людей.

Тренiнговi заняття можуть бути рiзноi тривалостi: вiд 1,5-3-х годин (2-4 академiчнi години, тривалiстю 45 хвилин кожна) до декiлькох днiв поспiль. За тривалiстю найбiльш вдалою формою груповоi роботи е марафон, тобто проведення занять тривалiстю 6-8 годин щоденно, протягом кiлькох днiв. За такоi форми роботи передбачаеться велика обiдня перерва (не менше години) та двi перерви по 15-20 хвилин через кожнi 1,5-2 години роботи. Пiд час коротких перерв учасникам доцiльно запропонувати напоi (чай, каву, воду, соки тощо), можна й легку iжу (бутерброди, цукерки, печиво тощо). Вважаеться, що за такоi тривалостi перерви е достатнiми для вiдновлення сил учасникiв.

Робочi мiсця для учасникiв у примiщеннi можуть бути розташованi по-рiзному, але доцiльно уникати «аудиторного» та «шкiльного» стилiв. Добре, коли стiльцi для учасникiв розташовуються пiвколом, – це сприяе створенню неформальноi атмосфери, забезпечуе можливiсть кожному бачити всiх учасникiв тренiнгу, пiдкреслюе рiвнозначнiсть позицiй усiх учасникiв. Усе це сприяе створенню атмосфери вiдкритостi, розвитку довiри, уваги та iнтересу учасникiв один до одного.

Головне, що забезпечуе сприятливу атмосферу для навчання у тренiн-говiй групi, – правила, яких мае дотримуватися кожний учасник. Основнi з них: цiнування часу; ввiчливiсть; позитивнiсть; розмова вiд свого iменi; «додавання»; добровiльна активнiсть; конфiденцiйнiсть; «стоп»; «пiднята рука»; зворотний зв'язок.

Правила приймаються на початку тренiнгу всiми учасниками групи i потрiбнi для того, щоб кожний мiг:

працювати в комфортних умовах;

отримувати iнформацiю самому i не заважати отримувати iнформацiю iншим у зручний для кожного спосiб;

вiдверто, без побоювань висловлювати своi думки;

дозволити собi спонтаннi, попередньо не зваженi ретельно вислови, що наближатиме тренiнг до реального життя;

бути впевненим, що надана ним iнформацiя буде використана тiльки в iнтересах учасникiв.

Тренiнг проводить тренер, який спiлкуеться з учасниками «на рiвних», тобто е таким самим учасником тренiнговоi групи, як i iншi учасники. Але вiн одночасно е й каталiзатором усiх процесiв, що вiдбуваються в групi, «водiем» групи на шляху до досягнення визначеноi мети тренiнгу (для цього повинен розумiти настрiй кожного учасника).

Тренер вiдрiзняеться вiд iнших учасникiв тим, що:

володiе iнформацiею щодо означеноi теми;

знае методику проведення тренiнгових занять;

вмiе працювати з аудиторiею i володiе методикою навчання дорослих i дiтей;

володiе навичками ведення тренiнговоi групи (регулюе груповi процеси, знае, як зацiкавити учасникiв, зняти напруження, спрямувати групу на конструктивне вирiшення проблеми тощо):

постiйно пiдвищуе свiй тренерський потенцiал;

знае методи оцiнювання результатiв тренiнгу i вмiе iх застосовувати;

знае про вiдстроченi результати впливу тренiнгу, як очiкуванi, так i неочiкуванi.

Остання теза пов'язана з тим, що пiсля завершення тренiнгу не всi його результати осмислюються учасниками одразу. Повною мiрою ефект тренiнгу з'ясовуватиметься пiзнiше, коли учасники застосовуватимуть набутi знання та змiни в практицi, повсякденному реальному життi:








У тренiнгу широко використовуються методи, якi спрямованi на стимуляцiю взаемодii учасникiв. Всi вони об'еднуються пiд назвою iнтерактивнi технiки i забезпечують взаемодiю та власну активнiсть учасникiв пiд час динамiчного навчального процесу

Інтер (лат. inter) – префiкс, то означае перебування помiж.

Актив (лат. actus) – приводжу в рух.

Інтерактивний – рух, що вiдбуваеться мiж об'ектами зовнiшнiми – мiж окремими людьми, внутрiшнiми – активнiсть, яка вiдбуваеться в самiй людинi, i яка призводить до змiн а поглядiв, думок, поведiнки тощо.

Проведення тренiнгу вiдбуваеться за чiтко визначеною структурою. Типова структура, мета та завдання тренiнгу разом слугують основою для складання плану його проведення (див. табл. Типова структура тренiнгу).

Типова структура тренiнгу








Такий план може мати рiзнi форми (табличну, перелiку послiдовних дiй, схеми, мали тощо), але принципово (i це слiд добре засвоiти майбутньому тренеру), що план тренiнгу повинен бути складеним обов'язково. Природно, це не означае, що тренiнг пройде повнiстю так, як було заплановано, проте план допоможе тренеру дотримуватися основних питань, якi мають бути опрацьованi в ходi роботи групи, iнакше неможливо досягти поставленоi мети тренiнгу. Пiд час тренiнгу неодмiнно виникають багато побiчних тем для обговорення, i кожна з них виявляеться бiльш чи менш привабливою, такою, що цiкавить учасникiв. Проте iх опрацювання слугуватиме iншим цiлям. Тим часом термiн заняття спливатиме, i обов'язковi питання можуть залишитися не розглянутими. Тож саме завчасно складений план допоможе дотримуватися обраноi теми, дiстатися бажаноi мети.

Рефлексiя (вiд лат. reflexio – вiдображення) – осмислення людиною власних дiй та iх закономiрностей, дiяльнiсть, самопiзнання, що розкривае специфiку духовного свiту людини, самоаналiз.

Пiдсумувати викладену iнформацiю щодо того, як розумiти тренiнг та його атрибути, можна так.

Тренiнг – це:

група, яка допомагае стати кожному ii учаснику бiльш компетентним;

процес, пiд час якого учасники вступають у взаемодiю;

процес, у центрi якого е проблема та ii розумiння учасниками групи, а не компетентнiсть ведучого щодо зазначеноi проблеми;

навчання, пiд час якого активнiсть учасникiв вища, нiж активнiсть ведучого;

навчання, яке доставляе учасникам задоволення, активiзуе iх, стимулюе iнтерес та пiзнання;

навчання, результат якого досягаеться у взаемодii всiх учасникiв тренiнгу;

можливiсть вiдкриття учасниками в собi нових можливостей, вiдчуття, того, що вони знають та вмiють бiльше, нiж до цих пiр думали про себе;

можливiсть вiдкриття iнших людей, навчання через взаемодiю з ними, розумiння того, на що здатнi люди, вiд яких ранiше не очiкувалося цiкавих вiдкриттiв;

можливiсть в безпечних, з одного боку дещо штучно створених, аз iншого боку, наближених до реальностi умовах взаемодii з iншими людьми досягнути бажаних змiн.

Тренiнг сприяе iнтенсивностi навчання, результат якого досягаеться завдяки власнiй активнiй роботi його учасникiв. Знання не подаються в готовому виглядi, а стають продуктом активноi дiяльностi самих учасникiв. У центрi уваги – самостiйне навчання учасникiв та iнтенсивна iх взаемодiя. Вiдповiдальнiсть за результативнiсть навчального процесу несуть в однаковiй мiрi як ведучий, так i кожний учасник тренiнгу.




Процес формування та розвитку групи


Важливо не лише те, що ви сказали,

а й те – як ви це сказали!

Спiлкування учасникiв у ходi тренiнгу охоплюе двi складовi: змiст i процес. Змiст тренiнгу – це тематика (iдеi, питання, закономiрностi явиш), що вивчаеться в ходi роботи (наприклад, вплив тютюнокурiння, алкоголю, наркотикiв на органiзм людини тощо). Процес тренiнгу – це те, як взаемодiють учасники тренiнгу пiд час навчання, яку атмосферу створюють, якi ролi вiдiграють, як впливають один на одного.

Метод тренiнгу – це те, у який спосiб органiзоване навчання (мiнi-лекцiя, дискусiя, робота у складi малих груп тощо), як вiдбуваеться процес засвоення змiсту тренiнгу.

Для вичерпного розумiння взаемозв'язку цих трьох ключових понять тренiнгу (метод, змiст, процес), досягнення професiйного умiння оптимально використовувати iх та керувати ними, тренер повинен добре орiентуватися щодо почуттiв людини, яка потрапляе в групу iнших людей, процесiв груповоi динамiки, структури групи, проблемних ситуацiй, що виникатимуть у групi.

Для кожноi людини ситуацiя потрапляння в будь-яку групу е, певною мiрою, хвилюючою, тому що людина в групi прагне одночасно реалiзувати два взаемно протилежнi комплекси мiркувань, психологiчних установок: з одного боку, вона природно прагне до об'еднання з собi подiбними, а з iншого – так само природно, до виокремлення себе серед iнших.








У зв'язку з такою еднiстю та боротьбою протилежностей кожний учасник групи схвильований (як правило – пiдсвiдоме) тим, як об'еднати рiзнi прагнення: бути разом, але у никнути небезпеки поглинення iншими; зберегти власний внутрiшнiй комфорт, але у станi об'еднання з iншими, притому реалiзувати це без шкоди для себе. Необхiднiсть вирiшувати подiбнi питання спричиняе учасникам групи певну психiчну напругу (усвiдомлювану чи неусвiдомлювану), i ii наслiдки можуть бути як негативними, так i позитивними.

З одного боку, якщо напруга зростатиме надмiрно, це може призвести до негативних наслiдкiв, наприклад, член групи може не прийняти запропонований стиль i правила груповоi роботи; чинити опiр створенню доброзичливоi атмосфери тощо. Тодi група ризикуе зруйнуватися ще на початку формування. Можливо також, що для мiнiмiзацii нервового напруження хтось вiзьме на себе роль «миротворця», а це не сприятиме вiдвертому обговоренню гострих питань, i група може обрати неконструктивний шлях розвитку. Адже, з iншого боку, напруга, що виникае в групi, несе » позитивний потенцiал як рушiйна сила розвитку групи. Суперечнiсть прагнень до уособлення та об'еднання одночасно, вiдповiдне зростання конфлiктного потенцiалу та згуртованостi групи водночас активiзуватимуть групову енергiю, спонукуючи до вибору певного шляху розвитку, притаманного саме цiй групi. У психологii процес пошуку i знаходження цього шляху дiстав назву процесу розвитку групи або груповоi динамiки. Одне з важливих умiнь тренера – уважно простежувати процес груповоi динамiки, регулювати його. Допомагае цьому компетентне встановлення тренером часових та поведiнкових меж груповоi роботи.

Тренер мае враховувати напругу, яку вiдчувае кожний член групи, та вмiти спрямовувати цей феномен на конструктивний розвиток усiеi групи i на користь кожного учасника тренiнгу.

Як вiдбуваеться процес розвитку групи

Групи, так само як люди, проходять певний життевий шлях. Цей процес розвитку включае всi змiни, якi вiдбуваються з iндивiдом та групою вiд початку роботи до завершення тренiнгу. Успiшна робота групи можлива лише за умови знаходження балансу мiж напругою та згуртованiстю учасникiв (див табл. 2). Надмiрний рiвень напруги породжуе конфлiкти, а надмiрна згуртованiсть заважае здатностi групи до конструктивного розвитку в напрямi досягнення мети тренiнгу. Члени надмiрно згуртованоi групи виявляються задоволеними тренiнговим спiлкуванням, але група в цьому разi «вмирае» – не може знаходити ефективнi способи вирiшення тренiнгових завдань, органiзувати для цього зiткнення учасникiв рiзних точок зору i досвiду.

Характеристики напруги i згуртованостi тренiнговоi групи

Напруга. Учасники групи приносять в групу рiзнi погляди, уподобання, ставлення до себе та iнших, рiзне бачення навчального процесу та ролi ведучого. Необхiднiсть тимчасового пристосування до умов i правил груповоi роботi обмежуе свободу учасникiв, iнколи навiть дратуе. Так виникае напруга. Часом вона може призвести до антагонiзму, прихованого чи навiть явного конфлiкту в групi, якщо хтось з членiв комусь дуже не сподобався. Проте напруга активiзуе учасникiв, стимулюе iх до дiй, проявiв власноi точки зору, дае групi енергiю та силу. Майстернiсть тренера полягае в умiннi утримати напругу в оптимальних межах, не лiквiдувати ii, а спрямувати на конструктивне вирiшення завдань тренiнгу. Тому тренер постiйно стежить за розвитком напруги в групi, своечасним втручанням регулюе ii у бiк збiльшення/зменшення.

Згуртованiсть. На вiдмiну вiд напруги, згуртованiсть е стабiлiзуючим чинником. Вона спричиняе учасникам тренiнгу вiдчуття пiдтримки, безпеки, бажання дiлитися та допомагати. Рiвень груповоi згуртованостi слугуе показником готовностi групи до спiльного виконання завдань тренiнгу. Групова згуртованiсть виникае при вiдкритих обговореннях та спiльних дiях, коли кожний учасник вiдчувае свою приналежнiсть до групи, розумiе i приймае те, що вiдбуваеться, сприймае дii ведучого щодо керування тренiнгом та прийняття рiшень як справедливi, чеснi. Сприяе формуванню згуртованостi довiра мiж учасниками групи та щирiсть ведучого. Тодi створюеться ситуацiя на кшталт спiлкування з добрими друзями, учасники почувають себе вiльно, виявляють активнiсть І здатнiсть до коригування власноi поведiнки.

Щоб група вiдчула згуртованiсть, потрiбна взаемодiя всiх учасникiв тренiнгу, ii основою е взаемодовiра, але для виникнення такоi атмосфери тренеру потрiбно докласти значних зусиль, i в умiннi це робити також проявляеться майстернiсть тренера.

Ідеальна модель динамiки групи








Тренеру потрiбно спрямувати динамiку групи на конструктивну роботу, тобто якнайшвидше досягнути разом з учасниками третьоi стадii груповоi динамiки. Але групу не можна одразу штучно ввести в третю стадiю розвитку, перескочивши двi попереднi. Розвиток завжди передбачае наявнiсть процесу, кожна наступна стадiя якого зумовлена попередньою. Отже, тренер повинен дати цьому процесу вiдбутися, слiдкуючи за тим, щоб мiнiмiзувати всi перешкоди на шляху досягнення групою зрiлостi.

Тренер мае пам’ятати, що:

стадii груповоi динамiки найбiльш чiтко i яскраво проявляються у тривалих тренiнгах (два, три i бiльше днiв);

групова динамiка активiзуе кожного пiд час тренiнговоi роботи настiльки, наскiльки вiн е включеним у цей процес. Активнiсть учасника у групi е еквiвалентом ефективностi його навчання;

ефективнiсть розвитку процесiв груповоi динамiки у навчальних тренiнгах значною мiрою залежить вiд рiвня довiри та згуртованостi учасникiв групи;

успiшно вирiшити всi поставленi завдання навчального тренiнгу група може в тому разi, якщо досягне стадii функцiонування (третьоi стадii, для якоi характерна стабiльна працездатнiсть групи).

Отже, знання тренером щодо сутностi груповоi динамiки допомагае управляти процесом розвитку групи, спрямовувати ii на досягнення бажаних результатiв.

Структура групи, ролi, лiдерство

Структура групи на початку тренiнгу визначаеться формально: е тренер, е учасники. Далi, в процесi розвитку взаемодii, встановлення мiж людьми певних взаемин, з'ясовуються й Іншi ролi учасникiв тренiнгу, iх характеристики. Учасники приходять на тренiнг iз своiми ролями, якi зазвичай виконують у реальному життi (начальник, пiдлеглий, батько, мати, дитина, «миротворець», «забiяка» тощо). Пiд час роботи тренiнгу, в мiру розвитку динамiки групи i появи потреби в якiйсь ролi, учасники можуть на деякий час привласнювати iншi ролi, якi можуть будуть для них незвичними та новими.

Прийняття та змiна ролей учасникiв особливо активно вiдбуваються при виникненнi в групi напруги та конфлiктiв. Змiна ролей зменшуе напругу, але сама по собi не лiквiдуе ii, не спрямовуе на конструктив. Позитивно використати напругу та лiквiдувати причину конфлiкту може лише взаемодiя учасникiв з точки зору тих ролей, якi вони взяли на себе в тренiнгу. Прийнятi учасниками ролi допомагають групi розвиватися, але вiдповiдно до обставин. Чим гнучкiше учасники будуть приймати/позбавлятися ролей, тим ефективнiше розвиватиметься група в напрямi досягнення мети тренiнгу.

В групi, яка функцiонуе, виконавцi ролей постiйно змiнюються, i тренеру слiд враховувати, що повнiстю уникнути утворення ролей або сприяти лише прийняттю позитивних ролей учасниками – неможливо. Отже, тренер ретельно слiдкуе за появою нових ролей пiд час роботи групи, попереджае Можливе зiткнення ролей, обраних учасниками. Вiн знае, що мiж роллю, яку обрав учасник на тренiнгу, та його реальною життевою сутнiстю iснуе суттева рiзниця. Якщо учасник повнiстю ототожнюе себе з прийнятою роллю, тренер може роз'яснити недоцiльнiсть такого ставлення: зокрема, якщо прийнята роль не до вподоби учаснику, ii можна легко позбавитися. Особливо це важливо, якщо прийнята учасником роль заважае конструктивному розвитку групи. І, навпаки, якщо нова роль подобаеться учаснику, можна запровадити розширення репертуару ролей у реальному життi.

Отже, тренеру потрiбно постiйно стежити за розподiлом ролей у групi, структурувати групу так, щоб сили довiри та згуртованостi були сильнiшими, нiж сили конфлiкту та напруження на всiх стадiях розвитку групи.








Люди, якi зiбралися в групу, як правило, не орiентованi на аналiз процесу з точки зору створення сприятливоi атмосфери для роботи. В життi вони традицiйно звикли вважати, що найважливiше, – це власне робота, а не та атмосфера, у якiй вона вiдбуваеться. Образно кажучи, люди звикли до того, що «робота» важливiша, нiж «любов» до iнших, тобто першочергова увага придiляеться результатам дiяльностi, а не тому, наскiльки приемною, сприятливою для досягнення цих результатiв е атмосфера, у якiй дiяльнiсть вiдбуваеться. Тому учасники тренiнгу зазвичай не налаштованi обговорювати своi думки, поведiнку, особливостi мови, невербальнi засоби спiлкування (жести, пози тощо), вважаючи це зайвими балачками, непродуктивними витратами часу на неважливi речi. Здебiльшого люди не звикли думати про те, що саме iх манера спiлкування, ставлення до оточення створюе реальнiсть життя не меншою мiрою, нiж матерiальнi предмети середовища.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/olena-pavlivna-glavnik/keys-trenera/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.