Книга - Цугцванг, або Доба перед весіллям

Цугцванг, або Доба перед весiллям
Ярослав Рачковський


Щоб зустрiти серед численних представниць прекрасноi статi свою дiвчину, деколи потрiбно чимало рокiв, а деколи однiеi доби вистачае, щоб зустрiти чимало своiх колишнiх дiвчат i познайомитися з новими. Чи можна, опинившись у калейдоскопi несподiваних i захопливих зустрiчей, не помилитися i вибрати серед подруг справдi свою, справдi кохану дiвчину, якщо, до того ж, менше доби залишаеться до весiлля з однiею з них?





Ярослав Рачковський

ЦУГЦВАНГ, АБО ДОБА ПЕРЕД ВЕСІЛЛЯМ

Казка для дорослих



– У Киевi полудень, – пролунав голос диктора з радiоприймача.

– І у Львовi полудень, – усмiхнувшись, додала Надя.

– Невже до весiлля залишилася лише доба? Мабуть, я й досi цiлком не усвiдомив цього, – зауважив Андрiй.

– Дивуватися не доводиться – родичi звiльнили нас вiд цiлоi купи передвесiльних приготувань, тож маемо час навiть на розгадування кросворду…

Дiвчина прискiпливо поглянула на юнака. Тодi додала:

– Та розгадуемо його дуже стрiмко… Пiдозрiло стрiмко.

Молодi люди сидiли у Надi вдома, за кухонним столом, i, витративши хвилин двадцять, вiдповiли за незначним винятком на усi запитання кросворду. Хоча господиня, як правило, читала запитання, а вiдповiдав ii хлопець. Спершу дiвчина захоплювалася його непересiчним багажем знань. Невдовзi захоплення трансформувалося у подив, а пiсля того, як без ускладнень було вписано усi слова по вертикалi, виникли певнi пiдозри. Однак лише тодi, коли залишилося вiдповiсти на два пункти, вона врештi спробувала дiзнатися, чи юнак не глузуе з неi:

– Андрiю, визнай: ти знав вiдповiдi на цей кросворд.

Хлопець, стримуючи смiх, вiдповiв:

– А звiдки я мiг дiзнатися? Газета, у якiй вмiщено кросворд, вчорашня, а вiдповiдi зазвичай друкують через тиждень пiсля запитань.

Дiвчина переконалася, що стосовно дати виходу газети юнак сказав правду.

– Все ж, щось тут не так, – у Надii залишилися сумнiви.

Андрiй не стримав смiх, однак i надалi заспокоював ii:

– Читай, будь ласка, далi. Можливо, саме тепер я не знатиму правильноi вiдповiдi.

Надя змусила себе прочитати наступне запитання:

– У шахах ситуацiя, коли кожен хiд веде до програшу партii. З восьми лiтер.

Хлопець начебто замислився, зиркнув на стелю, перевiв погляд на подругу i поцiкавився:

– А вписанi лiтери вже е?

– Є, – неохоче повiдомила вона. – Друга – у, сьома – н.

Андрiй витримав паузу i сказав:

– Цугцванг.

Дiвчина прореагувала на почуте дивне слово стримано, заповнила порожнi клiтинки i прочитала останнiй пункт:

– Необхiднiсть вибору мiж двома можливостями.

– Дилема, – спокiйно повiдомв хлопець.

Господиня вписала i це слово, а Андрiй запитав у неi:

– То що, вже на всi запитання вiдповiли?

– Нi-нi, – несподiвано зауважила Надiя.

Андрiй зi здивуванням повiв бровами, а вона продовжила:

– Ім'я юнака, який полюбляе дивнi жарти. Зi шести лiтер. А – перша, й – остання.

Із ледь помiтною усмiшкою Андрiй поцiкавився:

– На мене натякаеш?

– А хiба це не правда?

Хлопець вирiшив врештi задовольнити цiкавiсть подруги i став пояснювати:

– Дiйсно, я знав вiдповiдi. Але ця iнформацiя не з газети.

– А звiдки?… – спробувала уточнити Надiя.

– Якщо прочитаеш публiкацiю кросворду до кiнця, то дiзнаешся.

Дiвчина неохоче взяла у руки газету знову, глянула i зауважила:

– Окрiм повiдомлення, хто надiслав цей кросворд, тут бiльше нiчого немае.

– І хто ж його надiслав?

У квартирi на кiлька секунд запанувала тиша, не порушував ii навiть приймач. Надя прочитала три слова про себе. Тодi вирiшила прочитати вголос:

– Надiслав Андрiй Вербицький.

А ще за мить радiсно вигукнула:

– Не може бути!

– Чому ж не може бути? Може. Ще й як може. І взагалi, чому ти так здивувалася. Я ж не зробив жодного вiдкриття, лише склав кросворд. У цьому немае нiчого надзвичайного.

– Все ж приемно. Твое iм'я та прiзвище надрукували у газетi… І слова якi розумнi використав у кросвордi: дилема, теорема, гiпотеза, метаморфоза i той, як його?…

– Цугцванг, – пiдказав хлопець.

– Так-так, цугцванг… Ти – справжнiй ерудит. Не дарма ж я зiбралася виходити за тебе замiж.

Надя пiднялася, пiдiйшла до Вербицького, присiла у нього на колiнах, обiйняла його.

– Надю, якщо поглянеш на мене по-новому, то зрозумiеш, що досi недооцiнювала, – Андрiй намагався змiцнити позитивнi враження щодо своеi особи у подруги. – От спробуй описати мене. Який я? Кого ти бачиш поряд зi собою? Тiльки постався до цього вiдповiдально.

Дiвчина пристала на пропозицiю: заплющила очi, невдовзi вiдкрила iх, зазирнула у вiчi юнаковi i на якусь мить затримала погляд. Далi попросила його вiдкрити рот i сказати «а», запропонувала напружити бiцепси – потрималася за них. Зiйшла з колiн i попросила напружити м'язи пресу. Потiм Андрiй на прохання Надi зробив так званий мiсток, кiльканадцять разiв виконав упор лежачи, а також поприсiдав. Далi господиня перейшла до запитань. Поцiкавилася, скiльки буде три в квадратi, яке мiсто е столицею Італii, який звiр зимуе у барлозi. На осмислення отриманоi iнформацii дiвчинi не знадобилося багато часу, тож невдовзi вона озвучила характеристику Андрiя:

– Юнак двадцяти трьох рокiв, добре фiзично розвинутий, хоча й не культурист, приемноi зовнiшностi, хоча й не еталон краси. Що ще?…

– Погляд який?

– Погляд?… Погляд здебiльшого привiтний, iнодi веселий… Може, достатньо?

– Загалом, так. І який висновок можеш зробити на основi свого дослiдження? Хто ж я такий?

Пiсля тривалих роздумiв дiвчина спромоглася лише знизати плечима. Андрiй зiтхнув, зрозумiвши, що дiзнатися ще щось нереально, i урочисто повiдомив:

– Дорогенька моя, ти бачиш навпроти себе iнтелiгента. Щоправда, у першому поколiннi.

Почувши це, подруга пирснула зi смiху:

– Теж менi iнтелiгент! Склав один кросворд i вже записався до iнтелiгентiв.

– Ти ж щойно захоплювалася мною, – дивувався вiн.

– Я жартувала, – парирувала дiвчина.

– Але ж справа не у кросвордi. Точнiше, не лише у ньому. По-перше, у мене е вища освiта…

– Ха-ха! Не надто престижний факультет не надто престижного закладу? – продовжила смiятися Надiя. – А я теж буду iнтелiгентом через два роки, коли закiнчу навчання? За цей час постараюся скласти кросворд. А, може, навiть два складу!..

Продовжувати розмову у такому ключi за добу до весiлля в Андрiя не було жодного бажання. Тим паче, що з кожною годиною почувався все бiльш схвильованим i напруженим. Вiн прагнув пiти до себе додому, лягти i сховатися пiд одiялом. Тому вирiшив змiнити тему розмови:

– Як добре, що батьки Сашка дозволили вiдсвяткувати весiлля у iх будинку.

Дiвчина повернулася на колiна, знову обiйняла його i погодилася iз цим твердженням.

Друг Андрiя, Олександр Косар, з батьками кiлька рокiв тому перебрався до Канади. Хоч вони i тут жили в достатку (чого вартi лише iх будинки у Брюховичах, у Схiдницi, п'ятикiмнатна квартира у Львовi), та все ж вирiшили мешкати за океаном. Нерухомiсть продавати не стали, запропонувавши Андрiевi доглядати за нею i за необхiдностi користуватися.

– Бажання запросити гостей у цей красивий будинок дуже велике. Тож не дивно, що ми наважилися на такий крок, – зазначив юнак i додав: – Сподiваюся, що пiсля весiлля не доведеться запрошувати туди ремонтну бригаду.

Молодi люди ще кiлька хвилин посидiли мовчки, пiсля чого Вербицький повiдомив:

– Гаразд, мабуть, вже пiду. Менi ще треба у перукарню. Сьогоднi ввечерi постараюся зайти. Десь до одинадцятоi…

Андрiй поцiлував Надю.

– Вибач, – попросила вона. – Не хотiла тебе образити.

– Я не образився, – запевнив хлопець.


* * *

Вербицький вийшов iз будинку i зупинився. Оглянув простори Сихова, вiдчув гарячий подих липневого вiтру i попрямував до зупинки маршрутних таксi. Чекати довго не довелося. Хвилин через двадцять вiн вже опинився в центрi мiста. У перукарнi, яку вiдвiдував регулярно, на нього чекала несподiванка. Цього дня клiентiв обслуговували дiвчата-практикантки. З огляду на те, що якiсть зачiски мала неабияке значення, Андрiй хотiв було пiти звiдти. Однак, уважно поглянувши на молоденьку сором'язливу дiвчину, яка запрошувала його у крiсло, вирiшив ризикнути. Звiсно, вiдразу повiдомив, до якоi подii готуеться.

Перукарка взялася за справу. Дiяла вона досить впевнено i без поспiху. Тож у Вербицького було вдосталь часу, щоб поспостерiгати за юною майстринею. Спершу вiн кидав у дзеркало поодинокi погляди, згодом став все бiльше задивлятися на дiвчину, адже вивчати ii дii було дуже цiкаво. Вона старалася i хвилювалася за результат – рум'янець на щоках став помiтнiшим.

– Як пiдстригати на скронях – прямо чи навскiс? – поцiкавилася практикантка.

– Єдине прохання, щоб на обох скронях було приблизно однаково, – повiдомив Андрiй.

Дiвчина на мить зупинилася i глянула на клiента – чи, бува, вiн не кепкуе з неi. Але вираз обличчя Вербицького залишався доброзичливим i перукарка повернулася до роботи.

«Яка ж вона все таки симпатична, – розмiрковував юнак. – А скiльки ще таких навколо?… Проте тепер претендувати на ближче знайомство з котроюсь iз них не варто…»

Задоволення вiд зачiски отримали i клiент, i практикантка. Андрiй навiть вiдзначив про себе, що приемнi торкання рук дiвчини дещо заспокоiли його.


* * *

Далi юнак попрямував на ринок, розташований у кiлькох хвилинах ходьби звiдти, щоб зустрiтися зi своею близькою подругою. Там вона мала невеликий власний магазин i ятки. Про зустрiч вони не домовлялися, тож юнак зрадiв, коли ще здалеку помiтив ii. Вона тримала в руках якийсь журнал i щось записувала. Вербицький зупинився, не став вiдразу пiдходити ближче. Звернувся до дiвчини подумки:

«Таню! Навiть пiсля одруження ти не станеш для мене чужою людиною. Хiба можна тебе, яка дала менi стiльки ласки i тепла, назвати чужою. Твоя краса додавала менi наснаги, твiй оптимiзм додавав сил у складних ситуацiях. Тебе не назвеш тендiтною i беззахисною. Правильнi риси обличчя, спортивна статура, впевненiсть у поглядi та рухах, вольовий характер допомагають не лише тобi. Ти спонукала й мене бути рiшучим i наполегливим. Не дарма ж я неодноразово пропонував тобi вийти замiж. Але ти щоразу вiдмовляла менi – сумнiвалася, що у нашого зв'язку е належна перспектива. Та хiба ж причиною для вiдмови можуть слугувати п'ять рокiв рiзницi у вiцi?… То й що, що ти старша за мене?… На вiдмови я довго не зважав, та все ж зрештою зi своею пропозицiею звертатися перестав…»

Не надто райдужним роздумам на змiну прийшли веселiшi. Увагу Андрiя привернуло Танине волосся.

«Знову перефарбувала, – зауважив вiн. – Сьогоднi вона бiлявка з косичками».

Дiвчина регулярно фарбувала волося, змiнюючи кольори i вiдтiнки. Якщо запитували, чому не може зупинитися на якомусь одному, зазначала, що прiзвище у неi – Барвиста.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/yaroslav-rachkovskiy/cugcvang-abo-doba-pered-ves-llyam/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.