Книга - Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні!

За процвiтання слов'янських народiв! Росiяни з украiнцями неподiльнi
Сергей Борисович Александров-Снегирь


Ця книга – переклад, зроблений на украiнську мову. Автор-виконавець слiв i музики для бiльше ста рiзнопланових пiсень, автор понад 3000 гумористичних оповiдань i мiнiатюр на медичнi та загальнолюдськi теми – Александров-Снегирь Сергей Борисович. За фахом – лiкар швидкоi допомоги, психiатр-нарколог. 45 авторських пiсень у вiльному доступi. Книга содержит нецензурную брань.





За процвiтання слов'янських народiв!

Росiяни з украiнцями неподiльнi



Сергей Борисович Александров-Снегирь



© Сергей Борисович Александров-Снегирь, 2024



ISBN 978-5-4490-0164-1

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero












(Переклад на украiнську мову автора С. Б. Александров-Снегирь)



Дана книга е художнiм твором, не пропагуе i не закликае до вживання наркотикiв, алкоголю i сигарет. Книга мiстить образотворчi описи протиправних дiй, але такi описи е художнiм, образним, i творчим задумом, не е закликом до вчинення заборонених дiй. Автор засуджуе вживання наркотикiв, алкоголю та сигарет. Будь ласка, звернiться до лiкаря для отримання допомоги та боротьби iз залежнiстю.

Книга не пропагуе вживання наркотикiв, психотропних речовин або будь-яких iнших заборонених речовин. Автор категорично засуджуе виробництво, поширення, вживання, рекламу i пропаганду заборонених речовин. Наркотики – це погано i зло!




Мiнiстерство Гумору i Здорового глузду


Менi запропонували очолити мiнiстерство Гумору i Здорового глузду. Поки думаю… Але Гумор в краiнi е…




Украiнський дворик





Chynadiyovo, Karpaty






Карпатський краевид








Нам по серцю багато рiзних краiн.
В Украiну закоханi резонно!
«Украiнський дворик» – кращий ресторан!
Страв та вин асортимент величезний!

«Украiнський дворик» – радiсть, пристрасть!
Ми сюди слетаемся юрбою.

Щоб поодинцi будинку не пропасти —
Приходь з подругою i з жiнкою!..

Ми нормальнi i дозу знаемо чiтко!
Пиво п'емо в спеку!.. У морози – горiлку!..

Украiнцям не потрiбна реклама!
Украiна нам – улюблена мама!

Все – честняк, в поряде, по розуму!
Що навкруги кружляете?..

Тут за життя п'ють елiту i фiрму!..
Палева не зустрiнеш!.. Зацiняйте!..

Не корчма-шинок, а ресторан!
Пiдiйде легко будь-яким вигадкам!
Тут пануе добро i дружба наших краiн.

Приводь своiх друзiв i близьких!..

«Украiнський дворик» – дiамант!
Свiтить нам як олiмпiйський факел.

До чого затишний ресторан!
Немае похмiлля i нiхто не запив!..

«Украiнський дворик» – наш маяк!
З ним бажаемо бути у вiдмiннiй формi.

Мир, здоров'я, щастя!.. Тiльки так!..
Тут наллють гiдно i накормять!..

Хай живе i квiтне Украiна!
Росiянин з украiнцем – нероздiльнi!
Украiну любимо, поважаемо!
«Украiнський дворик» вiдвiдуемо!




За процвiтання слов'янських народiв!


Я за процвiтання слов'янських народiв!

Я за пролетарський iнтернацiоналiзм!

Я проти фальсифiкацii iсторii!


Але зараз iсторiя пишеться наёмнимi, корумпованими журналiстами!

Багато в iсторii Русi спiрних питань.

Зараз багато iсторикiв заперечують факт татаро-монгольського ярма.

Мабуть комусь iз полiтикiв було вигiдно налаштовувати народи один проти одного.

І головне! Релiгiйним i державним дiячам Киiвськоi Русi необхiдно було приховати жертви серед мирного населення, якi вiдбувалися внаслiдок «добровiльного"хрещення…

Без сумнiву були факти взаемного протистояння, були i пiдпали сiл, i викрадення в рабство захоплених селян.

Самi слов'янськi князi возили данину ханам Золотоi Орди.

Але i ординськi хани виставляли вiйська проти тевтонських i лiвонських лицарiв на захист Русi.

Чому немае курганiв i слiдiв поховання татаро-монгольського воiнства? Чому нiде в монгольському i татарському епосi немае згадки про походи на Русь? Чому немае жодного документа татарською або монгольською мовами про наявнiсть збору данини та iснування iмперii Чингiсхана i Батия?

Ндё на рiвнi сказань i билин…

Чому Тамерлан на древнiх гравюрах зображений свiтловолосим слов'янином?

І найголовнiша нестиковка!

Як винищити i роз'еднати слов'яни пiсля бiльш нiж двовiкового ярма змогли при Іванi Грозному почати Трiумфальну ходу на схiд?

Росiянами були захопленi в короткi термiни територii Татарii, Башкирii, Поволжя, Казахстану, Уралу, Сибiру i Далекого Сходу.

На прикладi захоплених турками Сербii, Грецii, Болгарii, Грузii, Вiрменii ми бачимо як зменшилися i, головне, не вiдновилися Історичнi територii.

Пiсля завоювання сарацинами Іспанii, Францii та Італii корiннi народи не захопили Африку i Малу Азiю.

І навпаки у нас – територiя «винищених i поневолених слов'ян» виросла в сотнi разiв. Через триста рокiв пiсля Куликовськоi битви Росiя володiла територiями вiд Польщi i Фiнляндii до кордонiв Туреччини та Ірану на Кавказi i Афганiстану, Китаю в Середнiй Азii.

Росiя оволодiла Камчаткою, Чукоткою, Заполяр'ям, Далеким Сходом з Манчжурiею, Командорськими островами!

Росiя опанувала i Аляскою, а це майже третина пiвнiчноамериканського континенту!

Або росiйським допомогла якась надприродна сила? При цьому ми не винищували корiннi народи Пiвночi i Далекого Сходу як в Америцi iндiанцiв i не торгували африканськими рабами!




Подумайте, панове!


Перспектива – Єдине об'еднана Держава: Росiя, Украiна, Європа, Китай, Індiя та США. Подумайте, панове!
А там, дивись, i iншi пiдтягнуться!




Так ось звiдки дiти беруться!


У чому схожiсть гiнеколога i геолога?

І тi, i iншi ведуть розвiдку родовища…

У дитячому садку я намагався просвiтити одногрупникiв та iнших дiтей у дворi з питання звiдки ж беруться дiти.

Я вiв наполегливо розвiдку мiсця народження. Я розпитував дорослих i шукав потiм вiдповiдi в книгах. Але менi все траплялася якась ботанiчна галиматья з маточками i тичинками. Або примiтивна зоологiя з iкрою та молоком.

А про людину iнформацii достовiрноi i зрозумiлою не було!

Тiльки коли я натрапив на пiдручник гiнекологii, всi пазли в моiй головi склалися i я резюмував всi питання розмноження i дiтонародження. Я зрозумiв звiдки беруться готовi дiти i головне, як вони туди спочатку потрапляють з пенiсiв!

Хай живе наука i просвiта!




Робота руками або рукодiлля


У Стародавнiй Індii, Єгиптi та Грецii розвивалося мистецтво лiкування шляхом виробництва операцiй. Для цього використовувалися вже тодi сотнi медичних iнструментiв. Саме слово Хiрургiя перекладаеться як робота руками або рукодiлля.

(Тiльки не плутати з рукоприкладством, рукоблудием i керiвництвом!)

Кожна людина, особливо чоловiк, не обов'язково хiрург, повинен вмiти щось робити своiми руками, володiти досконало якимось ремеслом, iнструментом. Можна розбиратися i займатися чим завгодно, володiти будь-якими лайфхаками. Можна бути лохом-пастухом, унiверсальним полiглотом, фiнансистом, блогером-балаболом, юристом-аферистом, многостаночником-опiвнiчником. Але обов'язково потрiбно вмiти щось робити руками, а не тiльки вистоювати ногами, висиджувати дупою, виварювати головою i набовтувати мовою.




Хто змиваеться першим?


З потопаючого корабля першими змиваються пацюки. А з воюючоi краiни – олiгархи, банкiри, топ-менеджери, шоу-мени i айтiшники…




Покришiть томати


Щоб винним не бути, щоб слiв мата не чути

в державi спрощеному —

при готуваннi салату покришiть томати

сокирою гостро заточеним!




Грошi люблять тишу!


Грошi жили, грошi живi! Грошi можуть жити красиво!

З молодим i старим! Але, таки не дарма!

Навiщо у грошей бути в полонi?

Навiщо друзiв здавати i красти?…

Легко мiняеш ти краiну, дружину, сiм'ю, машину, масть…

Забудь про вахти, про вiйну!

Забудь про статеву пристрасть.

Адже грошi люблять тишу!

І грошi бiльше люблять владу!

Народ в кредитах потонув. Ми не хочемо бути крiпаками!

Пограбувати банк або казну?

– Т-з-з-з! Вже вкрадено iншими!




Не знаете як вiддячити?


Не знаете як вiддячити? Вiддячiть грошима…

Врятуе сума вiд убозтва, що нулiв мае безлiч.




Бiльше ii нiхто не бачив!


Дiвчина брала участь у конкурсi естрадних спiвакiв…

Але вiдмовила в iнтимнiй близькостi членам журi…

Бiльше ii нiхто не бачив!…

Може бути знову спробувати?




Сiрi мiлiцейськi буднi


– «Нехай тебе сниться пальма i майорка!

Грудки i сiдницi, ласкавий прибiй»…

(Перероблена вiдома пiсня)


Будучи студентом, на самому березi моря я знiмав кiмнату у бабки-вiдьми. А познайомився я з бабкою оперативно. Став у кромки прибою намет брезентову ставити. Бабка пiдiйшла i каже:

– Касатик! Тут нiяк не можна ставити намет! Прикордонники тя вiдсиду виженуть i оштрафують. Іди до мене жити! Кiмната вiльна е! Грошей я з тя брати ня буду! Зручностi е. Вода у кранi. А тувалет геть! – Вона провела рукою по горизонту вiд одного берега моря до iншого. – Ось це все… тувалет!

Я заселився у вiльну кiмнату. Весь день ходив стрiляв рибу i ловив рапанiв, мiдiй, крабiв. А iнодi допомагав бабцi по господарству. Я копав i поливав город, продавав зелень прямо бiля хвiртки, робив дрiбний ремонт будинку i домашньоi технiки. І ось в один томний вечiр, коли все узбережжя забарвилося в багряно-золотистi тони через захiд сонця, в хвiртку бабки-вiдьми зайшла майор мiлiцii в сiрiй формi. Вона була ростом як дядько Стьопа з вiрша Михалкова. Баскетболiстка! Два метри з хвостиком. Вона попросила мене пред'явити документи. Поки я пiшов у свою кiмнату, бабка-вiдьма накрила нам на столi галявину: вино, фрукти-овочi i «кошерну» свинину. Бабка сама тримала свиней i купала iх у морi. Я показав паспорт. Майорка уважно його вивчила, подивилася пильно сторiнку, де ставлять штампи про шлюб i сказала:

– З якою метою прибутку i коли?

Коли з'ясувалося, що я вже тут кiлька днiв без реестрацii, вона вся розцвiла i зардiла.

– Будете негайно заарештованi! Викликаю наряд! І готуйтеся заплатити величезний штраф. І все через порушення перебування в прикордоннiй зонi СРСР.

– А можна якось домовитися? – боязко запитав я. Допоможiть менi будь ласка!

І я почав дути iй у вуха солодкi комплiменти.

– Добре! Я допоможу. Вiдведу твою бiду. Бачу, хлопець ти не кволий. Ходiмо, студент!

У повiтрi запахло смiливiстю i феромонами.

Ми усамiтнилися в моiй кiмнатi, випили по келиху вина, закусили. – Роздягайся! І труси знiмай!

Будемо ближче знайомитися! – наказала майорка, що захищае закон. А з законом не посперечаешся!

Вона сама швидко по-армiйському зняла свiй сiрий мундир…

– А вам вiсiмнадцять рокiв, сподiваюся, вже виповнилося? – уточнив я у жiнки-гiганта.

– А у тебе у самого-то вiсiмнадцять хоча б вiдросло? – вiджартувалася майорка…

І на пiонерському сiтчастому лiжку почали спiльне отримання задоволення. Лiжко скрипiло, як щогли корабля в шторм… Добре у мене в рюкзаку був джентльменський набiр з презиками. Матрац ми спустили на пiдлогу, щоб було зручнiше зображати тварину з двома спинами…

Так, дорогi товаришi вiдпочиваючi! Як виявилося, велика рiзниця в зростаннi по горизонталi не так вже й заважае! Це було мое вiдкриття.

Так тривали моi сiрi мiлiцейськi буднi… На майорцi… Протягом усiх моiх студентських канiкул вона регулярно приходила до мене, крiм критичних днiв. І найсмiшнiше! Виявилося, що майорка – внучка цiеi бабки. Але дiйсно майор мiлiцii. А я тепер уже полковник… Довелося переквалiфiкуватися.




Трете око i трете вухо


У одного мого пацiента останнiм часом iнтенсивно болiла голова.

Я тодi вже пiдозрював його в зайвiй спостережливостi i втоми вiд потоку iнформацii. Вiн занадто багато дивиться рекламу по телевiзору i цiлий день сидить у телефонi!

І ось якось прийшов цей спостерiгач на прийом i бачу: на його лобi з'явився трете око!

Ну, з одного боку, начебто естетика тiла порушилася. Зовнiшнiй вигляд – девiантний i крикливий!

Але це як сказати!

З iншого боку для правоохоронних органiв це ж яка пiдмога!

Вiн за моею порадою i пiшов туди на роботу. І досить успiшно працюе!

Так тепер у нього ще й рука iнтенсивно свербить. Я подивився – на його руцi ще одне вухо росте. Це точно до ще бiльших грошей!

Ось так! Краще лiкувати багатих i здорових, нiж бути бiдним i хворим!




Пляшка на снiгу


Пiсля рясних снiгопадiв приемно знаходити кориснi копалини!

З пiд снiгу оголюються загубленi недоумкуватими пляшечки з вогняною водою!

Ось адже народ! З жиру бiсяться! Так нажираються, що не контролюють транспортування спиртного до власного столу! Не можуть вiд магазину додому запечатанi коштовностi донести!

Хтось втрачае, а хтось знаходить! Класика жанру!




Ось такi гiнекологiчнi вiйська!


Мудрим користуйся девiзом:

будь готовий до будь-яких стриптизiв!


Ще в минулому тисячолiттi, на початку моеi лiкарськоi практики менi довелося лiкувати великого чиновника з Союздержцирка.

Лiкував, лiкував i вилiкував…

На знак подяки вiн подарував менi косметичний набiр!

Я не мiг стримати посмiшку:

– Навiщо мужику косметичнi фарби? Для бойовоi розмальовки?

– Ну, це, як би, у вас же жiнки е?

– Так, я одружений!

– Ну, ось дружинi i передаруйте! До речi, а ви в гiнекологii i венерологii щось розумiете? – продовжував вiн. – Нам потрiбен лiкар для поiздок з вар'ете. Бажано з додатковою спецiалiзацiею по гiнекологii i венерологii…

Весь свiт з ними побачите! І дiвок-красунь заодно всiх перепробуете… Всi гiнекологiчнi вiйська будуть вашими!

І вiн почав менi захлинаючись розповiдати про переваги поiздок з цирковим дiвочим вар'ете…

Я прийшов додому, передарував дружинi косметику i спробував закинути вудку щодо поiздок з гiнекологiчнiми вiйськами…

І вона менi без роздумiв вiдповiла:

– Вибирай: або я, або твiй цирк!

Ну i я ii вибрав… Я ii вже давно знав i перевiрив.

Ось такi… гiнекологiчнi вiйська! А ми люди мирнi…




Приборкання норовливого


Бережися коня – ззаду, козла – спереду, а поганого людини – з усiх бокiв!»

(Народна мудрiсть)


В молодостi на Кавказi я гуляв якось по одному аулу. І бачу, на галявинцi молодi мiсцевi хлопцi кучкуються навколо коней, що пасутся. Я заради хохми запитав:

– Вашi конi? Можна покататися?

– Та вони без вуздечки i без сiдла! – вiдповiли хлопцi. – Ну, якщо залiзеш i не скинуть, то будь ласка! Тiльки ззаду пiдходь! – ехидно посмiхнулися вони.

Я пiдiйшов до найбiльшого i мускулистого жеребця i застрибнув йому на спину, мiцно взяв за гриву i злегка шмякнув пiдборами в боки. Хлопцi все повернули голови i з подивом стали спостерiгати за моею джигiтовкой…

Ви коли-небудь лiтали з коня на кам'янистий грунт? І менi б не хотiлося!

Самий цирк, що це був самий норовливий i ще необ'iжджений жеребець-виробник. А норовливий кiнь пару раз здибився вгору, потiм потоптався дрiбноi риссю пiдi мною, пофиркав. Але не скинув! Уявляете? Це була перемога!

Всi мiсцевi роззявили роти вiд подиву! Ще нiхто не змiг навiть застрибнути на цього коня.

– Швидше за все кiнь просто офiгiв вiд такого наiзника! – сказав Я мiсцевим, коли злiз з коня.

(По секрету: я попередньо кiлька днiв пiдгодовував потайки цього коня лiкарськими травами, але якими – не скажу!)




Вiд краваток тiльки шкода!


Головне – щоб вони потужно висiли!

Парламенти деяких европейських краiн (Францiя) стали скасовувати дрес-код для депутатiв i зокрема стало необов'язковим носiння краваток!

Цей висячий фалiчний символ як встановили вченi значно погiршуе мозковий кровообiг. Данi були перевiренi на добровольцях i пiдтвердженi результатами МРТ. А погiршення мозкового кровотоку призводить до сонливостi, знижуе працездатнiсть. А тривале носiння краватки – ризик раннього недоумства i iнсультiв. Так що i нашим депутатам пора задуматися i проводити засiдання без краваток. Дивись, тодi i спати будуть поменше. І взагалi… Вiд краваток тiльки шкода!

Особисто я носив краватку, тiльки поки був пiонером i ще на весiлля!




Всi шляхи ведуть в росiйський Крим!







Солодша i приемнiша немае диму
вiд туристських табiрних багать!
Як же ми скучили без Криму…
І Крим повернувся пiд рiдний дах!
З свiтом повертати необхiдно
землi наших дiдiв та батькiв!

Крим повернувся до Росii, до своiх!
Нiколи Крим наш не був чужим!
Ми нi п'ядi землi не здамо!
Пам'ять предкiв i щастя живим!
Крим повернувся до Росii, до своiх!
Всi дороги ведуть в росiйський Крим!

У минулому залишайтеся нашi бiди!
Процвiтае кримська земля!
Попереду салюти i перемоги!
Рiчки, море, гори i поля!
Вiдпочивати з друзями в Крим поiдемо,

З метою змiцнення рубля!

Змiцнювати себе необхiдно!
Крим – цiлитель краще докторiв!
Приiжджайте! Не лiтайте повз… Криму!
З морем, сонцем будь завжди здоровий!
З гiгiеною, з правильним режимом!
Крим прийняти друзiв завжди готовий!




Москальска мова










Хай живе та квiтне Росiя з Украiною!

Росiянин з украiнцем неподiльнi!





москальска мова (Епiзод перший)


У 2001 роцi з нами на пляжi в Криму весь день купалися туристи iз Захiдноi Украiни (судячи з номерiв автомобiлiв – Івано-Франкiвськ).Одна жiнка i дитина вiдрiзнялися особливо бiлою шкiрою, зовсiм не зворушеною засмагою. Проте вони перебували на пляжi протягом усього дня. Ближче до обiду я, по докторськiй добротi, пiдiйшов до них i говорю на суржику:

– Шановна панi! Вибачте мене! Але вам i дитинi потрiбно вже ховатися в тiнь!

Так як шкiра у вас i дитини вже рожева… Інакше до вечора будуть проблеми: все покриетеся бульбашками! Будь ласка!

Пожалiйте немовляти!

Жiнка пирхнула як кiнь, показавши повну вiдсутнiсть iнтелекту. Потiм вона харкнула в мою сторону i заявила:

– Я вашу москальску мову не розумiю!

Всi днi, що залишилися ми iх бiльше не бачили… Напевно, вони лiкувалися всiею сiм'ею вiд сонячних опiкiв… В принципi, покарання для неi справедливе. Але дитину шкода!




Не потрiбно нас дурити. (Епiзод другий)


На роботi на швидкiй допомозi в Москвi пiзно вночi мене викликали до полковника росiйськоi армii. Вiн виявився уродженцем Схiдноi Украiни, з Донбасу. Я купiрував йому напад миготливоi аритмii, запобiг iнфаркт. Поки я з ним якшался, його паночка-Жiнка все коментувала моi дii i поведiнку чоловiка, як стурбована… Вона менi цiлком сповiдалася. За рахунок чоловiка паночка все життя не працювала нiде жодного дня!

Живучи в трикiмнатнiй квартирi, в центрi Москви вона залишалася ще незадоволеною всiм!

Ця паночка-полковничиха стала дiлитися зi мною враженнями i спогадами. Як вони жили в дитинствi на Волинi (Захiдна Украiна) в хатах iз земляною пiдлогою, разом з худобою, топили хати коров'ячим i козячим послiдом, харчувалися Лободою. Вона згадувала як iх розстрiлювали фашисти… Пiд моiм гiпнозом полковничиха розговорилася i тепер злобно косилася на свого чоловiка, що приносить iй занепокоення. Вона тикала в нього пальцем i сердито бубонiла:

– Не треба нас дурити! Шкiрний по-своему з розуму сходити!

Ось ми iх, схiдних, ненавидимо люто! Бо, дюже злi! Як вовки! Поганцi!

Я запитав ii:

– Як це? Я вас не розумiю!

– Та я сама звидкеля? – з Захiдноi Украiни родом, а вiн —

– зi Схiдноi! – вiдповiла його жiнка. – Вiн теж украiнець! – продовжувала жiнка. – Але ми iх, схiдних, ненавидимо!

– А за що? – запитав я.

– Тю! А ви не знаете? Та тому, шо у них у мовi дюже багато москальських слiв! – вiдповiла паночка.




Гастролi цирку. (Епiзод третiй)







«У кого е злiсть, тiеi свое серце iсть»…


У 1993 роцi в Криму був з гастролями украiнський цирк. Циркачi всi з Захiдноi Украiни. Жили всi вони по приватних квартирах. Кiлька людей жили в нашому дворi. Це були силовi жонглери, акробати, клоуни..Я неодноразово з ними сиджував, ми часто випивали, труiли Анекдоти теплими кримськими вечорами. В якийсь вечiр, на тлi сильного пiдживлення (а пили ми самогон трилiтровими банками в спеку!) я запропонував:

– Панове! Будьма!

А якщо Росiю та Украiну знову об'еднати!

Та й додати б Болгарiю, Югославiю, Румунiю i Грецiю до купи?

Адже ми ж всi православнi брати!

Я дюже переживаю за розвал СРСР! Як кинджалом по серцю! Це не справа!

На моi крамольнi промови нашi циркачi вiдповiли:

– А ми вас нiколи братами не вважали!

Ще з часiв Тараса Шевченка Ви нас зi своiм царем обкрадали i гнобили!

А ми вас всiх годували, дармоiдiв, клятих москалiв!

Ви каталися на шикарних автомобiлях i жили приспiвуючи. Всi нашi дiвчата iдуть до вас працювати повiями i доглядальницями! А хлопцi наймитують водилами i свiтла бiлого не бачать! Ми вас ненавидимо, хоч ви i украiнцi, а що живете у москалiв?…

І iх понесло, i понесло!

– Так, подумав я. – про союзну державу з цими господарями не може бути й мови!

Я тiльки не зрозумiв свiй зв'язок з росiйським царем!

Незважаючи на цю розмову, я не раз приходив в цирк на вистави з сином. Ми сидiли в першому ряду i нам все дуже сподобалося. Але пiсля цiеi розмови на серцi залишився важкий, дуже важкий осад…

Менi було дуже боляче за те, що мене, з дитинства люблячого матiр-Украiну, тепер ненавидять за мое мiсце проживання!

На територii Росii бiльше 30% населення мае украiнське корiння i украiнськi прiзвища. Але це не заважае комусь на Украiнi iх ненавидiти з наполегливим фанатизмом…

На Украiнi велика частина населення-росiйськомовна. Особисто я обожнював украiнську мову та украiнську культуру. Але я i проти утиску росiйськоi мови. Я За дружбу росiйського i украiнського народiв!

Я вiрю в торжество правди i розуму!

P. S. менi прислали рецензiю, з якоi я зрозумiв, що я все ж пов'язаний з росiйськими царями i несу вiдповiдь за них! Нема базару!

З точки зору деяких «украiнцiв»…

Хочеться нагадати для тих, хто не знае iсторiю, що Росiя нiколи не управлялася росiянами!

Спочатку були Рюриковичi, а династiя Романових припинилася фактично з 1761 року, з царя Петра Третього, що мав прiзвище Гольдштейн. Катерина Перша була насправдi була насправдi Скавронська Марта Самуiлiвна. Потiм прийшла Катерина Друга, що мае прiзвища Ангальт-Цербст-Дорнбурзька…

А всi Гольдштейни одружилися на принцесах з Нiмеччини та Данii. Росiйський народ спiльно з украiнським скинув царя, що маскуеться пiд православного. І змусив зректися престолу!




Рольовi iгри в полiтицi на Земнiй Кульцi


Останнiм часом навiть недосвiдченi в полiтичних подiях люди починають розумiти: все що вiдбуваеться – це рольовi iгри на земнiй кульцi i театр марiонеток!

Основна мета ляльководiв – налякати широкi народнi маси, тримати iх в постiйному стресi i рабськiй покорi. Ляльководи повиннi подавати театральну дiю порцiями, часом даючи трохи розслабитися i вiдновитися. Створюеться гра з ознаками смертельноi небезпеки вiд вигаданого ворога або страшноi iнфекцii. І потiм на цiлi боротьби з цими «ворогами» списуються i розкрадаються мiльярди. Самi ляльководи з того i з iншого боку знаходяться в картельнiй змовi. Але створюеться враження протистояння. Перiодично посилюються рольовi iгри в полiцiю, у лiкарiв i медсестер, в кулiнарiв, в армiю…

Основне завдання – вiдвернути маси вiд нагальних завдань, вiд класовоi боротьби. Перемикаеться увага споживача на низиннi iнстинкти.




По-узбецьки, циганськи, французьки, англiйськи


Приiхав до столицi як гастарбайтер, тихо, по-узбецьки…

Спочатку бомжував по-циганськи…

Харчувався тарганами i травою по-в'етнамськи…

Освоiвся, оперився, знайшов дiвчину по-кавказькому…

Почав любити на ii територii по-французьки…

Став пити пиво по-чеськи i горiлку по-росiйськи… Розслабився по-африканськи…

Пiшов, прихопивши всi цiнностi, не прощаючись, по-англiйськи…




Семеро Наташек


Загадка: Що таке – семеро Наташек i все для развлекашек?…

Вiдповiдь: дiвчата з Пiвночi,  що прилетiли на турецький курорт.




Стикайтеся з протилежностями!..







Стикайтеся з протилежностями!.. Тiльки зрозумiвши зло, можна осягнути добро. Спiлкуючись з шахраями, зрозумiете поряднiсть. Навчiться чесностi, розкусивши обманщикiв. Про свiт краще знають воiни. Осягнувши потворне, будете цiнувати красу. Вибравши жiнку, станете чоловiком. Про здоров'я запитайте у iнвалiдiв. Про молодiсть бiльше дiзнаетеся у людей похилого вiку. Про свободу бiльше понять у ув'язнених. Про тверезiсть-у алкоголiкiв. Про життя краще знають патологоанатоми i трунарi. Пiзнавши олiгархiв, будете цiнувати простих людей!.. Пiднявшись пiд хмари, опустившись пiд воду на глибину

будете бiльше цiнувати землю!.. Милосердя виявляйте на противагу катам!..




Розпорядження мiнiстра оборони противника







Якщо не з ким воювати, то немае проблем!

Не потрiбнi тодi вiйськовi зовсiм!

Щоб без дiла не тинятися, не базiкати

нас вiйськовi вiдправлять воювати!…



Для дисциплiни серед особового складу

необхiдно дотримання Статуту.



Для прискорення реальних досягнень

потрiбна рiшучiсть у прийняттi пiдношень.



Для виконання частиною бойовоi задачi

необхiдний ремонт на генеральськiй дачi.



Для отримання у коханки успiху

потрiбнi вироби з iмпортного мiха.



Для маскування бронетехнiки на мiсцевостi

мобiлiзуемо Зiрки свiтовоi популярностi.



Щоб про нас писалися славнi сторiнки

у вiйськах посилити чоловiкоодиници.



Для досягнення бойового результату

не обiйтися без чiтко сказаного мата.



Зважаючи на всi цi та останнiх обставин

не обiйтися в середовищi армiйськоi без лайки.



Знати досконально пророцтва Баби Ванги.

Роздати рогатки, луки, списи, бумеранги.



Щоб уникнути масштабних покарань

блюсти порядок, чекати подальших вказiвок.



(З перехопленоi розвiдкою шифровки)




Гардеробниця за себе не вiдповiдае!


Я тепер зрозумiв, чому менi завжди хитро й хижо посмiхався наша гардеробниця!..

Вона брала у мене пальто або куртку i завжди посмiхався у весь рот, оголюючи фарфоро-фаянсовi iкла.

Адже ранiше у мене була погана звичка залишати в кишенi дрiб'язок…

І от один раз я чiтко знав, що у мене е дрiбниця на метро i автобус.

Як завжди я взяв у гардеробi пальто, а гардеробниця як завжди пiдозрiло посмiхнулася…

Ось я пiдходжу до метро, суну руку зазвичай дзвiнкий дрiбницею кишеню, а дрiбницi-то i не вистачае!..

Тодi я вирiшив ще раз перевiрити гардеробщицу.

І знову ii крисятництво повторилося.

Тепер вже з упевненiстю я конкретно поговорив з гардеробницею…

Вона вiдразу затрiпотiла i написала заяву про звiльнення за власним бажанням. А менi нiчого не залишалося, як повiсити веселе оголошення в роздягальнi:

«Прохання не залишати в кишенях цiннi речi, тому що гардеробниця iз зарплатою 2000 рублiв за себе не вiдповiдае!»..




Фронтовi сто грам







Захiднi лжеiдеологi, якi страждають параноею i дефектами психiки, запропонували переглянути пiдсумки Другоi Свiтовоi Вiйни. Вони хочуть скасувати факт Перемоги Радянського Союзу над Нiмеччиною i Японiею. А мотивують це вживанням допiнгiв бiйцями Червоноi Армii! В якостi допiнгу лжеiдеологi звинувачують «фронтовi сто грам», якi видавалися солдатам перед боем…




Помилковий мер


«На прожженом мера i кепка горить»…


Сьогоднi в будiвлi мерii був затриманий мер-нелегал! Зробивши пластичну операцiю обличчя та загримувавшись пiд цього, використовуючи фальшивi документи, вiн чiплявся до бiзнесменам в коридорах i бiля будiвлi мерii. Шахрай обманним шляхом пропонував рiшення складних питань… За великi суми хабарiв. Середнiй вiдкат вiн вимагав у розмiрi п'ятдесяти тисяч доларiв!.. За просту пiдпис мера!.. Свавiлля!.. При цьому помилковий мер не платив податкiв! І навiть не мав реестрацii!

До речi, не особливо-то вiн на мера i схожий!.. Всiм постраждалим вiд цього злочинця слiд звернутися в полiцiю. Правда, говорять i там стали з'являтися перевертнi-нелегали!..




Мери-браконьери







«Ну i посаду у мене! Просто мэрзкая!»

«Щоб iкру iсти ложками – ворушiть нiжками!

Щоб як птах лiтати – треба сiдницями обертати…»



Основний закон дурня – додавай i розбавляй!

Все, що можна – треба додавати i розбавляти, двабавлять, трибавлять i розмiшувати.

І лiки, i спиртне, i жiнок, i враження, i горе, i радощi…

А один мiй пацiент пив, не розбавляючи. До речi, мер мiста.

Особисто я мерам довiряю. Та i як iм не довiряти? Хочеш вiдкрити магазин чи фiрму – на уклiн до мера мэрзкому з конвертом!

І ось занесло мене лiкувати мера. І мер був дуже задоволений.

Через рiк волею випадку я знову потрапив до хворого мера.

І знову все було на вищому рiвнi. Мер вже примэрял мене до себе в мерiю консультантом i прийняв мене як кращого друга. А пiсля запросив разом з командою мерiв-браконьерiв половити осетрiв у перiод нересту. І я поiхав з ними в якостi сiмейного лiкаря. Моi обов'язки не були чiтко визначенi, але люди з охорони натякнули:

– Дивись! Головне, щоб нiхто з босiв на бабi i вiд горiлки не помер!

Ми приiхали на кiлькох джипах на берег, де гойдався бiля причалу пiратський корабель. На кораблi нас вже чекала пiратська команда. Але капiтан був солiдний i вселяв довiру. У кожного з гостей була персональна каюта. А дiвчат-для русалок «смаження"небожителiв пiдвозили на гондолах гондольери…

З напоiв в барi – все, що душi завгодно! І годували на забiй!

Корабельний кок весь час висовувався з камбуза, лагiдно посмiхався i цiкавився нашим ставленням до съеденному. Я як мiг намагався розбавляти собi i мерам чергову дозу спиртного мiнеральною водою та соками.

Якщо б ви знали, якi там ми ставили рекорди толерантностi!

Доводилося кiлькох мерiв i директор мисливського господарства знiмати алкогольну iнтоксикацiю лiкарськими препаратами.

Повз нас пропливали баржi, завантаженi пiд зав'язку помiдорами, динями i кавунами. Екiпажi проходять судiв весело вiтали нас гудками. Потiм ми пiшли в заборонену зону – заповiдник, де гнiздяться фламiнго, пелiкани. А в серпнi цвiтуть величезнi лотоси. Мiсця дуже красивi. І восени вже практично немае комарiв.

А влiтку тут комарiв i мошку можна заготовлювати i продавати тоннами!

Ми ловили судакiв, щук, лящiв, сомiв. А на осетрiв спецiально навченi люди ставили гачки на дно. Ми ж осетрiв, вилов яких заборонено, тiльки iли. Їли i пили! Пили i iли! Ікра чорна, коли ii багато, швидко приiдаеться i набридае!

Хочеться простоi пролетарськоi iжi – перепелiв, рябчикiв, ананасiв!

Особисто менi хочеться. Жарт!

Ікру ми клали в термоси, а потiм в холодильники. А ракiв спецiально навченi люди ловили для нас кошиками. Дуже смачнi i кориснi органiзми. У сенсi – раки!

Ну, природно, без романтичних зустрiчей i у мене не обiйшлося!

Дiвчат теж можна було ловити кошиками!

Не красунi, звичайно, але на раз пiд низ зiйде! Для сiльськоi мiсцевостi…




Гра в нирки







На пiвночi калорii ми витрачаемо на обiгрiв!
Пiвденцi грiють органи в обiймах пристрасних дiв!

У тi роки, яка пробудилася, як клопи i таргани контрреволюцiя, радiла вiд краху комунiстичних iдеалiв i передчуття шалених грошей…

Вiдьмаки i лiсовики танцювали на гробах… Шабаш!

Руйнувалися пам'ятники вождiв Революцii, замiнялися вивiски, герби i гiмни…

На Червонiй Площi почали проводити концерти напiвоголених кликушествующих упирiв, а Мавзолей вже хотiли перетворити в казино…

Була накладена покута на КПРС i всiх ii членiв… Пiдмiнялися Поняття! Інтенсивно листувалася з жахливим спотворенням вся iсторiя СРСР.

Припинили транслювати фiльми про Революцii i Громадянськоi вiйни, соцiалiстичному процвiтання. Вся iсторiя була заплямована однобiчно. Перевернуло все з нiг на голову вальтом… Перебудова-расчлененка! Почалося вихваляння капiталiстичного способу життя, пiднiс на п'едестал будь-якого багатства, дiловоi бандитськоi хватки, сексуальноi вседозволеностi. Паралельно йшла iнтенсивна повальна религизация населення. Як прелюдiя Інквiзицii…

Спонсори заборонили комсомол, жовтенят i пiонерiю. Припинили знiмати дитячi фiльми i писати дитячi пiснi. Засмiтили телебачення мильними серiалами i рекламою презервативiв. Найпочеснiшими професiями ставали рекетир, педераст, банкiр, фотомодель i валютна повiя. Мiльйони людей пропадали, гинули i виiжджали за кордон. Ваучери номiналом у десять тисяч рублiв (вартiсть автомобiля «Волга») продавали за пляшку горiлки, а квартири в Москвi i Пiдмосков'i за двi… Простим бандитським способом!

Мiськi готелi, пансiонати i колишнi пiонерськi табори наводнялись «бiженцями"з мiшками грошей… Бiженцi, якi з роззявленими дзьобами чекали отримання халявних квартир…

А хiти «Путана», «Синiй вiл, сповнений очей» i «Два кусочека ковбаски» лилися з усiх щiлин…

Затятi прихильники вiдродження монархii встановили над рiчкою на п'едесталi пам'ятник останньому iмператоровi, який мав прiзвище Голдштейн-Анхальт-Цербст-Дорнбургский (!!!).

Але чому-то взяли собi поганяло «Романiв"i iнтенсивно косившему пiд православного…

І ось цей пам'ятник царевi в день рiчницi Великоi Жовтневоi революцii нацiонал-бiльшовики з анархiстами пiдiрвали i кинули в рiчку.

А мiж iншим це три з гаком тонни чистоi бронзи!

Рiчка в цьому мiсцi неглибока. Максимум два метри.

Але вся заросла iз-за повiльного перебiгу водоростями i ряскою.

Мужик-тракторист з погремухи «Копчений» прийшов до мене, як до пiдводному мисливцю з конкретною пропозицiею: знайти «шматки iмператора» на рiчковому днi.

І, природно, здати потiм в пiдгодованих (!) приймальний пункт кольорових металiв.

«Моржевi» передбачалося раздербанiть навпiл.

Вiд мене вимагалося пограти в нирки – знайти i прикрiпити сталевий трос до цих бронзовим чушках.

А «Копчений», що мав таке поганяло за постiйний випал на багаттi обплетення з шматкiв крадених кабелiв, мав своiм трактором витягнути корисна копалина на гора…

– Як що, так вiдразу Косою! – згадав фразу з «Джентльменiв удачi»!

Менi треба було пiрнати в крижану воду з маскою, трубкою i ластами, щоб знайти шматки бронзового iдола на днi. Гiдрокостюма i акваланга у мене не було. Тодi ще дайвiнг не був поширений.

На вулицi мiнус двадцять. У водi плюс нуль. Рiчка вже мiсцями взялася льодком.

І треба було поспiшати! У великiй родинi хайлом не клацай!

Таких як ми шустриков в нашiй ельне (злодiйському районi) навалом. Пiвмiста вiдсидiло, пiвмiста охороняе чи буде чалиться…

І я врубався в цю тему зi всiею серйознiстю, з усiею вiдповiдальнiстю…

Ми розвели на березi багаття, з собою взяли кiлька пляшок горiлки… для моеi «реанiмацii»…

Пiдiрвали пару тротилових шашок, щоб скресла крига. Але вiд вибуху «iмператор"з дна не сплив!

Я випив склянку, попльовував на руки i у вовняному спортивному костюмi полiз на дно!

Лазив, лазив, нишпорив, нишпорив… Мацав через водоростi лижною палицею дно.

Вилазив погрiтися бiля багаття «вогняною водою» i знову в забiй…

І мiй спортивний азарт був винагороджений!

Ми почали пiдйом цих шматкiв наверх. Потiм погрузили в причiп i вiдвезли куди треба… А що було потiм, я розповiм пiзнiше!

Строк позовноi давностi ще не минув! Але якщо б не «розчленований» бронзовий iмператор, не бачити менi стартового капiталу як своiх вух! А так – виринув i реально пiднявся! Вiд душi!

А то б зараз останнiй хрiн без солi доiдав! І iмператора пiдняв!

А «Копчений» тепер власник металургiйного комбiнату…

Кому потрiбнi рейки? Пiдженемо!



1997




Буйок з рiжками












Гойдаеться на море буй.
До нього пливе якийсь дядько.
Вiн довго плавав у буя.
Але не знайшов там нi… кого…

Цього лiта я був на практицi на Чорному морi, мiж Геленджик i Новоросiйськом.

І ось, як-то у вихiдний катаюся в бухтi на водному велосипедi з подругою… Велосипед взяв напрокат на пляжi.

Сонце заслiплюе, вiдбиваючись вiд морськоi поверхнi. Вода – смарагдова! Дiвчина – в самий раз!… Все по розуму!…

…І потрiбно!…

Ми катаемося. Я педалi кручу, кручу зi скрипом. Швидкiсть невелика, особливо проти хвилi важко йти…

Як кiнь педальний!

Раптом бачу: якiсь хлопчаки, теж на водному велосипедi, наблизилися до iржавоi-прержавому буйка з рiжками, порослому мiдiями… І буйок до того ж весь у водоростях заплутаний!…

Пацани плавали бiля буйка i вже хотiли залiзти на нього i пригнати до берега…

І тут у мене всерединi все похололо!…

Це була глибоководна магнiтна мiна, яка з часiв вiйни закрiплена на тросi стирчала у водi. Вона призначалася для великих суден i субмарин. А тут пiсля шторму iржавий трос обiрвався!…

Я закричав хлопцям, щоб вони негайно вiдпливли вiд цього смертоносного «кульки» i термiново вiдправив iх з моею подругою на берег, викликати саперiв з порту.

А сам повернувся охороняти небезпечну зону, щоб яке-небудь судно не наблизилося i не вибухнуло.

Сапери прибули на катерi години через два. Я, звичайно, запарився без води на цьому водному велосипедi. Вiтром мене i бомбу вiднесло на кiлометр в море. Сапери висловили менi подяку за цей «буйок з рiжками».

Вони вiдтягли його на глибину, подалi вiд берега, де i пiдiрвали його.

Вiд вибуху пiднявся водяний стовпчик метрiв на сто, а хвилi пiшли метра в три заввишки, як маленьке цунамi! Але ми це все вже спостерiгали з берега. Задоволенi й щасливi!

З тих пiр я вiдзначаю цей день як свiй другий День Народження!

Орден менi нiхто не дав. Ну, гаразд!… Лише б не було вiйни!

Коли я отямився, що потрiбно здавати взятий напрокат велосипед (а була погодинна оплата i я в заставу залишив паспорт), то виявилося що менi не вистачить грошей заплатити за минулi годинник! І господаревi було наплювати на моi розповiдi про мiну в бухтi!

Довелося викликати мiлiцiю, щоб вiн вiддав менi паспорт!…

Ну, гаразд! Лише б не було вiйни!…



1986









Одна п'ята краiни







– А чого ж вони роблять, коли вони нiчого не роблять?


Одна п'ята населення краiни у нас ще не працюе (дiти i iнфанти до сорока рокiв)…

Одна п'ята краiни вже не працюе (пенсiонери та iнвалiди)…

Одна п'ята краiни не працюе i навiть не робить вигляду, що працюе…

Одна п'ята краiни робить вигляд, що працюе, тiльки нiчого не виробляе…

Одна п'ята краiни робить те, що нiкому не потрiбно, без чого легко обiйтися…

Одна сота населення краiни працюе i виробляе потрiбне, корисне…

Одна тисячна населення краiни володiе всiм корисним i потрiбним i …природно не працюе…

Хочеться, щоб ця всiм володiе тисячна частина перетворилася на сто вiдсоткiв!!!

Але для цього треба попрацювати!!!

Я – за народну еднiсть!!!




Залiзна ледi







Якщо лiкар розумний i вчився – знае:

при занозе в пальцi руку вiдрубують!


Вона була урологиней – завiдувала урологiчним вiддiленням в госпiталi.

Всi ii називали Залiзна ледi.

Але я б навiть сказав, що це Богиня! Все було при нiй, все на мiсцi i все по розуму! Все, що доктор прописав… Все, що Бог послав iй… для залучення нормальних представникiв протилежноi статi…

Причому з когнiтивними мiзками ледi! В повному розумiннi слова! Найвищого iнтелекту!

Абстрактно-конкретна!

І при цьому без дiтей i без мужика!

Навiть самого найгiршого, пропитенького дрища-задрота…

А все тому, що надто сувора i вимоглива i до себе, i до iнших! Надто амбiтна!

Вона лiкувала мене вiд сечокам'яноi хвороби. Ну i заодно, розговорившись про проблеми, вирiшила пiдняти мiй… життевий тонус…

Апельсинчики, вiтамiнчики, клiзми-мелизмы, лаважики-массажики…

Ну i деякi професiйнi медичнi секрети…

І я вам скажу, будьте люб'язнi! Все стало «залiзним»!

Немае нiчого кориснiшого, нiж чоловiче «залiзно»!

Без дорогих препаратiв i спецiальноi апаратури я повiрив у себе, дивлячись на неi… в лiжку… Вона жила недалеко вiд лiкарнi. І я став ночами йти в самоволку, пiсля вечiрньоi переклички, через дiрку в парканi…

Вона довела менi, що головне в Цiй справi жiнка… Вiд неi залежить 99% успiху!

Яке ж було мое здивування, коли вона зiзналася менi, що я – тема ii дисертацii про функцiональних розладах!

– Отже, все це не по любовi, а для Академii Наук?

Для цих сивочолих маразматикiв ти експериментувала зi мною?

Заради кар'ерного росту? – я був у гнiвi.

– Не хвилюйся! Все буде по-старому!

Ми пiдходимо з тобою, як ключ до замка! – заспокоiла мене «Залiзна ледi».

Не психуй! Голосуй! А то програеш! І доведеться лiкуватися по-новiй…



З тих пiр минуло тридцять рокiв… Хай живе Здоров'я! І Ключ до нього!

До речi! І про сечовi каменi забув геть! Растряслись вiд перегонiв!

Так, треба б правнуку подзвонити!









Перукар ходить непричесанным







З Жiночим днем i з Жiночоi вночi!

Будь у всьому гiдною донькою!



Народ бурхливо вiдзначав Мiжнародний Жiночий День i особливо Жiночу Нiч…

А на Швидкiй вночi самi виклики!

Я примчав на виклик до одного танцюе в ресторанi компанii. Одна з дiвчат чотирнадцяти рокiв, вживши кiлька бокалiв шампанського i хвацько проплясав, втратила свiдомiсть…

Мати цiеi дiвчини – гiнеколог, працювала в жiночiй консультацii!

Але, як вiдомо, чоботар без чобiт, а перукар ходить непричесанным.

Ми перенесли дiвчину в окремий кабiнет i я почав ii оглядати.

Смертельно блiде личко, холодний пiт, загостренi риси ii обличчя…

І тиск не визначалося!

У мене виникла думка про матковiй кровотечi.

У присутностi мами-гiнеколога я задав делiкатне питання i вирiшив подивитися живiт. Але матуся вела себе бурхливо-неадекватно…

– Пiднiмiть iй кофту i розстебнiть джинси!… Я живiт подивлюся! – менi вже довелося пiдвищити тон на бесноватую матусю.

– Що за справи?… Навiщо це?… Вона просто не виспалася або просто ii треба винести на повiтря! – гомонила гiнеколог. – Навiщо цю Швидку дебiльну тiльки викликали?

Все ж я змусив ii задерти кофту, розстебнути джинси дiвчата i тут ми з матусею побачили збiльшений вiд вагiтностi живiт! Приблизно на сiм мiсяцiв!

– Дiвчина вагiтна! Можливо маткова кровотеча! – резюмував я. І тут як пiдтвердження моiх слiв просочилася цiвка кровi з пiд дiвочих трусикiв.

– Яка вагiтнiсть? Вона ж дiвчина! Ви менi вiдповiсте в судi за наклеп!

Ви не доктор, а коновал! – репетувала експансивна дама.

Я кiлька разiв вказав iй на цiвку кровi, висоту стояння матки.

П'яна мати дiвчини нiяк не хотiла врубитися в ситуацiю i гальмувала.

З умовляннями i з крапельницею, з мiнiмально пiднятим тиском i кровоостанавливающей терапiею, з льодом внизу живота ми доставили дiвчину вiдразу в операцiйну. Звичайно, була вiдшарування плаценти з кровотечею на тлi семимiсячноi вагiтностi…

Дуже шкода! Але плiд врятувати не вдалося!

Ось такi танцi! Так, деякi мами-гiнекологи «цiкавляться» своiми дочками!




Польовi командири












В ходi операцii «зачистки» територii були знешкодженi польовi командири:

Барак Вiдходiв, Расшат Засадов, Галiм Отстоев, Бархан Окурков, Забiт Помиiв, Салобон Тухлодиров, Надiр Шатаев, Наследiн Разболтаев, Хамiт Навредiнов, Насрул Дебiлoв, Шалман Еблоев, Чумалав Шалавов, Берiхлам Асрiев, Шавкат Абдулабсiров, Роздовбай Бабайобов, Ослан Заiбатов.




Спрут – саме нещасна тварина!


(За мотивами М. Жванецького)













Спрут – саме нещасна тварина!

Сам – як сопля!

Спить з вiдкритими очима. У нього i ноги вiд вух!

І руки з жопи!

І жопа з вухами!

І голова в жопi!

І живе в самотi на самому днi!

І часто масть змiнюе вiд настрою!

Але нiкому не скаржиться!




Розмова з шефом







Разом з Начальством нас трое:

я i Начальство,

i Велике Щастя!



У нас з Адмiнiстрацiею любов за грошi! Так!

Якi вона менi платить iнодi!



Почуття лiктя i боргу – понад нагород!

Ногу в стремено i шашку наголо!

Доктора ми – вiд Бога! Але хто винен,

Що Начальство з хворими – вiд диявола?


Мiй трудоголiзм (робота протягом тривалого часу на декiлькох роботах одночасно на три ставки) дуже дратував начальство! А я вважав це свого роду страйком протесту проти режиму, встановленого Отнимисрацией…

Для мене – захищати слабких i потерпiлих, давати заробити людинi ще з медтехнiкуму було справою життя…

А шеф дуже переживав, що я по зарплатi випереджаю його! Але зате вiн добре вiдiгравався на премiях…

Так! Демократи. Новi росiяни!

Горбатi носи, а очi вузькi!



…Я як вiдчував, що шеф сьогоднi не в дусi!

Вiн ходив по територii взад-вперед, склавши руки на попереку в замок i хрипiв, вивергаючи лайки… На його ременi висiла рацiя i два мобiльника. Не вистачало батоги i коркового шолома плантатора!

Всi працiвники намагалися не потрапляти йому на очi, ховалися по автомобiлiв i примiщень, прослизаючи привидами по стiнах.

Побачив мене!… Вiн став обертати очима як рак i гукнув мене, трясучи вусами i бородою:

– Доктор! Я вас давно хотiв… У мене до вас кiлька запитань! Пiдiйдiть!

Я пiдiйшов i став очiкувати черговий кари.

– Доктор! Я сподiваюся, ви розумiете, про що я хочу з вами поговорити…? -продовжував вiн.

Я зробив розумне обличчя. Навiть дуже розумне…

– Може бути ви менi вiдповiсте, скiльки це… може тривати? Адже ви ж… доросла людина i все чудово… розумiете! – продовжував шеф.

– Так от, я б хотiв знати, коли все це закiнчиться…? Скiльки можна за вами… пiдчищати хвости?… Що ви про все це… думаете?… Може бути, ви все-таки пояснiть менi, коли прийде кiнець всiм цим… справах? Недобре!… Треба розумiти! Як по-вашому? Ви чому?…Недобре!… Вас утворили, роботу довiрили. А ви? Пам'ятайте, що не Швидка Допомога для вас, а ви для Швидкоi Допомоги!…

Вiн все нiс пургу на одну i ту ж тему!… Так, адже коли був виiзним лiкарем, працював на травматологiчноi бригадi з фельдшером i ночами нажирался так, що потiм виповзав на рак з кiмнати вiдпочинку, доповзав до туалету i робив мимо унiтазу!

А бiдний фельдшер iздив за нього один на дзвiнки! Та ще й грошi з викликiв йому половину вiддавав! А я працював на самотi i часто, коли вони робили «ложняки», iздив замiсть них на вуличнi авто i на МКАД, вогнестрiли i падiння з висоти… І це пiд кiнець змiни! Але як став Ш-ш-шефом, вiн все забув! Пiшов Ш-ш-шеф в отрицалово!

Говорили, що вiн тричi потрапляв на своiй машинi в жахливi авто! По п'янцi закрутився… І його голову збирали нейрохiрурги як Кубик Рубика!… Але керувати Ш-ш-шеф мiг вiд Бога!… Незамiнний!… Етилювання мозку не припиняв, особливо на халяву!…

Коли на дзвiнки йому родичi хворих робили закиди за запах спиртного з рота, вiн пояснював це так:

– У нас так багато викликiв i ми обробляемо руки спиртом! Тому вiд виклику до виклику спирт не встигае на руках обсохнути! Ось i запах!

Отже шеф продовжував продовжувати:

– Ви повиннi працювати в повному обсязi! Менi набридло це, нарештi! Скiльки можна? Що за справи?… І з якого дива?… Минуло вже той час, коли… А то у вас в очах тiльки лiчильники для грошей!…

А хто сказав, що буде легко? За воротами стоiть сюди черга, бажаючих на ваше… мiсце! Так ось – iдiть i працюйте!…

Виверження вулкана i землетрус з розладом мови закiнчилося… Все це супроводжувалося безпросвiтним матом.

А в цей час менi дали виклик… Я обтрусив з голови попiл i поiхав лiкувати людей!

Є така професiя – допомагати людям!…

А шеф, як завжди, мене з кимось переплутав… Енцефалопатiя! Змiшаного генезу… І шизофазия!




Фонди допомоги дiтям







Я не боюся твердити про важливе, про що iншим подумати страшно!



– А може вам дати ще й ключ вiд квартири, де дiвки верещать?


Самий перший фонд «пiдтримки дiтей» заснував Остап Бендер у романi Ільфа i Петрова «Дванадцять стiльцiв»!

Але до дiтей цi грошi так i не дiйшли!..

Пам'ятаете, як Остап збирав пожертви i говорив:

– Втiм до дiтей, яких я в даний момент репрезентую, це не стосуеться!..

Нещодавно я познайомився з однiею дiвчиною, дрiбноi «шiсткою» подiбного «фонду».

Вона офiсний планктон. Приiхала з волзького мiстечка i влаштувалася в такiй «фонд"секретарем. За ii словами, коли ви посилаете SMS-ки, то по-перше: 70—80 вiдсоткiв вiд цих коштiв перераховуеться стiльниковим компанiям!!!

По-друге: iнша левова частка йде директорам «фонду»!!!

А по-трете: як вам подобаеться по-перше i по-друге?

При цьому на свою зарплату дiвчина купила за рiк нову двокiмнатну квартиру бiля МКАД, новий великий «Мерседес» i iздила на вiдпочинок в багато гiднi краiни!!!

А якби ви бачили, як вона одягнена! (Як вона роздягнена я вам не покажу!)

Цiна ii сумочок i суконь по мiльйону рублiв!

Я сказав iй, що в наступному життi я б iз задоволенням очолив або хоча б пiшов працювати клерком, двiрником в такiй «фонд»!

Велике мистецтво – сiсти на фiнансовi потоки, пiдв'язати до цього рекламу ЗМІ i з розумним виглядом гребти лопатою бабло? «Це вам не лобiо iсти!»

І головне при цьому потiм не спитися i не «сiсти»!

У мене тiльки питання: а чиiм дiтям цi «фонди"допомагають? Своiм?

Напевно не дарма Ісус Христос бичував батогом торговцiв i змiнював бiля храму!

Деякi категорii людей з давнiх часiв при виглядi великих грошей втрачають розум i почуття мiри!

Допомагати всiм (!!!) дiтям цiлеспрямовано мае держава!

Держава повинна контролювати i всi цi фiнансовi «пiрамiди»!

А також повинен бути встановлений «здоровий межа» зарплат у всiх ешелонах влади!




За такi справи – вишка!







Мiй тато за колишньоi влади жив у станi постiйного стресу. Шифрувався вiд ОБХСС (Вiддiл боротьби з розкраданнями соцiалiстичноi власностi).

Вiн мучився, вкладаючи i перекладаючи грошi в рiзнi мiсця. Йому доводилося користуватися кiлькома ощадними касами. Вiн часто зiзнавався менi:

– Якщо мене вичислять i вiзьмуть, то за такi справи менi – вишка!..

Я продовжив справу батька в умовах стабiльноi держави. У нас тепер все по-дорослому!.. Подiлили з братаном сфери впливу.

Тепер вишка у мене…

І не одна!.. Нафтовидобувна…




Все взяти i подiлити!


Якщо евреi виiжджали в Америку з Європи з кiлькома доларами в кишенi, то пiсля Великоi Жовтневоi Соцiалiстичноi революцii росiйськi буржуi, духовенство, офiцери i помiщики тiкали зi скринями награбованих у народу коштовностей…

Але, оскiльки недавнi рабовласники звикли жити за рахунок експлуатацii робiтникiв i селян, то на Заходi нiхто з них не просунувся, не створив нiчого генiального i суттевого. Як виняток, можна по пальцях перерахувати декiлькох вчених, художникiв i композиторiв.

Молода Радянська Росiя перший час бiдувала за браком власних квалiфiкованих кадрiв. Але недовго Росiя стояла на колiнах. Тому що наш народ здатен на все, а особливо в умовах свободи.

Але в Росii народ завжди був для можновладцiв бидлом, хробаками, чимось ганебним, брудним, дурним. Рабовласники всiляко перешкоджали утворенню та просування простого народу. До цього гноблению пiдключали i релiгiйних дiячiв.

Чому багато сучаснi представники бiзнесу та полiтики, що вийшли з низiв дiти комбайнерiв, прачок i колiйникiв не пам'ятають свого корiння?…

Соцiальне розшарування, соцiальна нерiвнiсть, дика рiзниця в доходах, рiзке зубожiння народних мас i в той же час поповнення списку Forbes новими мiльярдерами – все це атрибути сучасного клептократичного держави.

Сучаснi росiйськi елiти сiм'ями окупують Держдуми, мiнiстерства, телеканали, фiрми видобувнi i перегоняющие кориснi копалини. А всi земнi надра колись належали народу. Адже елiти розбагатiли блискавично в перiод перебудови i прихватизацii. Вони розбагатiли усi знають як!…

Тому справедливим буде Все взяти i подiлити!

Треба переглянути результати прихватизацii промислових пiдприемств, портiв, багатьох об'ектiв нерухомостi, нафтових та газових родовищ, залiзниць, копалень i шахт. Нехай залишаться недоторканними перукарнi, ателье, пекарнi, автомайстернi по двi-три квартири на сiм'ю.

На iншi об'екти для звiльнення вiд кримiнальноi вiдповiдальностi необхiдно надання документiв про походження коштiв. І за вiдсутностi складу злочину неободима нацiоналiзацiя цих об'ектiв! Самим «чесним бiзнесменам можна виплатити компенсацii…

Необхiдна i конфiскацiя нетрудових доходiв у чиновникiв.

Крiм того, термiново необхiдна прогресивна шкала податкiв! А з зарплати менше 50 тисяч податок брати не виправдано.

Необхiдна межа рiвня зарплат для керiвникiв, якi зараз користуються господарськоi i фiнансовоi самостiйнiстю по-своему… Прикриваючи очi i економлячи на спiвробiтниках. А собi при звiльненнi нараховують «золотi парашути"i нечуванi премii.

Сумарний борг невиплаченоi зарплати в Росii 3,5 мiльярда рублiв!

А у одного полковника Захарченко виявлено понад 8 мiльярдiв в квартирi сестри i 20 мiльярдiв на рахунках його батька. Дай бог iм усiм здоров'я!..

Тiльки хлопцi, треба подiлитися!…

Все повинно розподiлятися Державою i належати Державi!..

А Держава – це ми!…

Інакше буде соцiальний вибух, або, як зараз прийнято говорити бавовна!…

Демократiя – це Свобода, Рiвнiсть i Братерство! При однакових стартових можливостей для всiх громадян без винятку.

Багато американськi, арабськi мiльярдери добровiльно жертвують великi частини свого статку на благодiйнiсть. Вони розумiють, що грошей, що залишилися iм та iх сiм'ям вистачить з лишком.

Не рубайте, панове, сук на якому сидите! Грошi повиннi працювати для всього людства, а не тiльки для олiгархiв… Інакше буде хаос!..

Гряде 2017 рiк. Так не танцюйте, не наступайте забезпеченi ви нашi, два рази на однi i тi ж грабельки!…

Це я вам як психiатр кажу!

А корисливiсть, патологiчна жадiбнiсть i накопичення, крисятництво – це i е порушення психiки вiд неврозу до параноi…




Я iнодi – бiологiчний батько!


Я i швець, i жнець, i на дудi грець… І у всiх питаннях спец!

Ну i нарештi, я iнодi – бiологiчний батько!




Пенсiонери – живучi, гади!







У нашу справу без пiдказки

даремно носи суетi!

Тiльки братцi в цю казку ви не потрапите!


Одна лiтня жiнка розповiла менi, як кiлька рокiв тому вона почула по радiо рекламу. Гучномовцях та радiоприймачiв у нас прийнято беззастережно довiряти. А особливо ласi на довiру пенсiонери. У рекламi виспiвували нiжними голосами про те, як добре i надiйно самотнiм пенсiонерам укласти договiр ренти з довiчним утриманням. Мета питання – квартира або будинок пенсiонера. А обiцяють вiдразу велику суму на рахунок i потiм щомiсячнi виплати. І ось жiнка ризикнула, оформила договiр з такою фiрмою. Спритнi фiрмачi виплатили iй половину обiцяноi суми, посилаючись на кризу. А потiм стали задаровувати ii дешевими ширпотребными подарунками та продуктами з пiдвищеним вмiстом жирiв. Спиртне сурогатне несли ящиками. Щоб бабулька швидше скопытилась. Вони по частинах виплачували iй деякий час суму, що залишилася. Але в пiдсумку все одно вийшло менше. А потiм i зовсiм припинили виплати. Бабулька палену горiлку сама не вживала, а реалiзовувала сусiдам. Сусiди ласти склеiли через пiвроку. І ось бабуся вирiшила з'ясувати причину, чому фiрма припинила грошi iй виплачувати. Але до телефону тривалий час в цiй фiрмi нiхто не пiдходив. Спрацьовував визначник номера! А коли вона сама приiхала, щоб дiзнатися про причини затримки, то холеная кобила на ресепшенi пирхнула iй у вiдповiдь:

– Іди на хер звiдси! Не заважай працювати! Хто ж знав, що ти, сука стара, так довго жити будеш?

Ви ж пенсiонери – живучi, гади!




Ретроградна амнезiя







Гiнеколог багато рокiв дивиться жiнок-шалунишек…

Якщо в нiжках правди немае, значить правди немае i вище!


Одна моя пацiентка клiмактеричного вiку скаржилася на пам'ять.

Їi турбувало, що вона забула всi подii з попереднього життя.

Все-Все.

Найстрашнiше, що вона цiлком забула п'ятдесят рокiв свого статевого життя.

Я призначив iй ноотропнi препарати, вiтамiни, йод i антидепресанти зi стимулюючим ефектом. І ось що з цього вийшло.

У жiнки почалося лавиноподiбне вiдновлення пам'ятi. І в першу чергу вона почала згадувати своiх статевих партнерiв. Я спочатку зрадiв, що пам'ять вiдновлюеться. Але коли вона стала щодня приходити в мiй кабiнет i докладно згадувати про секс з одним партнером, то мое терпiння лопнуло.

Вона видала на гора всiх своiх коханцiв: мера мiста, мiнiстра легонькой такий промисловостi, начальника мiлiцii, багатьох великих пiдприемцiв i навiть священика кафедрального собору, який нiбито покривав тютюновий i горiлчаний бiзнес…

Виявилося, що в мiнiстерствi були замаскованi казино i сауна!

І пiд собором теж була сауна для сповiдування та очищення з послушницями!

Справа-то мирське!

А хто без грiха? Киньте в мене камiнь!

В результатi я розчарувався у всiх цих авторитетних особистостей i сам став приймати препарати вiд сорому, огиди i борошна…

Ну, жiнка-то добре! Але як такi авторитетнi особистостi сподобиться змогли?

Нi, панове i панi! Горiлку i тютюн… я не рекламую!




Поштовх, бавовна, шматок i ляпанець


При землетрусi – поштовх… При терактi – бавовна… При дiльбi – шматок… При народженнi – ляпанець…




Троянди в гноi







Мало хто знае, коли вiдзначають в краiнi День медичного працiвника.

День мiлiцii i митника бiльш вiдомий. Ми приiхали на виклик у квартиру до одного художник, який страждае психiчним розладом. Ранiше вiн долучився до важких наркотикiв. І тепер дах у нього знесло геть. Його спiвмешканець вiдкрив нам дверi, i ми пройшли через кiмнату, в якiй було iнтенсивно накурено.

Причому судячи по запаху – курили каннабiноiди.

А в спальнi на шикарнiй двоспальним лiжка лежав цей самий артист.

На головi сiточка для волосся, на ногах педикюр, на руках манiкюр.

Суцiльний гламур! Хоча, я можу переплутати термiни. Чоловiк скаржився на ректальнi кровотеча. І я одягнув рукавицi, щоб його оглянути. Яке ж було мое здивування, коли я побачив у нього в промежинi три стирчать троянди…

– Доктор! А це вам! Вiтаю з вашим професiйним святом! З Днем медичного працiвника! – прошепотiв артист манiрно i посмiхнувся як Юдашкiн.

Незважаючи на цю спробу дачi хабара, вiд якоi я, звичайно, вiдмовився, артист був вiдвезений в стацiонар. Щовесни й осiнь вiн видавав епiзоди загострення з цими комп'ютерними страшилками. Процес прогресував злоякiсно i досяг кризи. Хоча лiкувався цей артист у кращих психiатрiв мiста.




Вие бiс пiд дахом







Знаете, навiщо козакам чуб-оселедець?

Кажуть, що це на той випадок, якщо бисы (тобто украiнськi чорти) в Пеклi будуть iх варити в котлi, то щоб Бог дбайливо змiг витягнути козачка за чуб!



Коли я з дружиною i малими дiтьми жив у пiсляреволюцiйному барацi, де зручностей цивiлiзацii були свiтло, холодна вода i опалення. Це була двоповерхова руiна – щитовий будиночок на околицi мiста бiля залiзничного полотна. Опалення в туалетi i на спiльнiй комунальнiй кухнi не було. Ванни теж не було. Мились над тазиком. Комуналка…

Грiлися взимку постiйним спалюванням газу.

Це був маневрений фонд для переселенцiв. Пiдлоги з дощок, прогинаються навiть пiд дитиною i з щiлинами в пiвкулака. У сильний дощ i навеснi повiнь потоки води текли прямо в пiд'iзд! Стiни всi в «фресках iз плiсняви».

А над нами пiд дахом а i хто тiльки не жив! Перевалочна база!

Збiр блатних i шайка жебракiв! Всi кому не лiнь! Рiзна поипень.

При цьому перекриття в будинку з дощок i чутнiсть стовiдсоткова!

Хирлявi стiни будинку мабуть були сiмдесят рокiв тому оштукатуренi зовнi.

А електропроводка та сантехнiка з сорокових рокiв не змiнювалася! Все в iржi i в павутинi…

Перед будинком – потрiсканий ще при Хрущовi асфальт. Яма на ямi.

Подекуди прямо на асфальтi, порослому травою вже росли кущики.

Коли над нами жили гостi з Кавказу, то я якось пiднявся до них прикрiпити пiд дах телевiзiйну антену, а дрiт протягнути до собi у вiкно.

Я був у потрясе, коли побачив у квартирi чоловiк п'ятнадцять – i дорослих, i маленьких дiтей. При цьому завжди дотримувалась тиша. Дiтей iх ми нi разу не чули.

Потiм жили гостi з Молдови, з Середньоi Азii. І не особливо дошкуляли нам.

Але ось, пiсля невеликого антракту, порожнiй простiр в квартирi заповнилося запорожцями. Вони працювали шабашниками в Жеку. І використовувалися на сантехнiчних та будiвельних високоiнтелектуальних процесах.

Дiм гудiв i трусився як шарабан! Ну прямо «вие бiс пiд дахом»!

Цирк Шапiто! Вони були дуже вогненебеспечны (вогненебезпечнi) з-за непомiрного курiння та алкоголiзацii.

Ми кiлька разiв викликали пожежникiв з-за пiдпалiв. Менi доводилося користуватися вогнегасником. Запорожцi кидали в будинку недопалки, пили, водили жiнок найдавнiших професiй, репетували песняки, нещадно лаялися росiйським матом, з'ясовуючи стосунки. Часто траплялися i бiйки у Верховнiй Радi.

Так вони пiддавали один одного люстрацii…

А вранцi цi козачки з сизими, розпухлими вiд пияцтва i бiйок пиками, витiкали волочачи хвости на роботу.

До чотирьох ранку тусувалися, а в сiм ранку шльопали на заробiтки.

Порожнi пляшки i харчовi вiдходи вони гордо викидали у вiкна мiсцевому населенню.

Інодi дiставалося i на голову випадковим зазiвався перехожим.

А один запорожець з перепою, коли був зайнятий туалет, незворушно высовывал свiй хоботок i мочився тонкою цiвкою на перехожих з висоти!

Пiсяючий турецькому султану запорожець! Картина!

Їх басило (отаман i бригадир) походу не мiг навести порядок в оселi, незважаючи на частi прохання мешканцiв. А я жив прямо пiд ними. Пощастило!

Менi перед добою через гуркоту i бiйок доводилося закривати вуха подушками!

Я спав як затиснутий бутерброд мiж подушок! Кiлька разiв на кiпiш викликали мiлiцiю. Але все марно. Козаки ще в помсту i скло вiконне брукiвкою розбили у сильний мороз…

Ця «солодка казка» тривала пiвроку.

Поки iх отаман не зламав копито…

Його вiдвезли в лiкарню. Але там, як iноземцю у зв'язку з вiдсутнiстю полiса i громадянства йому зробили йодову сiтку i iн'екцiю анальгiну! Не наклали гiпс.

Пiзно вночi його козачки, дiзнавшись, що я доктор, кулею метнулися до мене, з чолобитною i поклоном.

Типу:

– Выбачьте! Звиняйте! Ласкаво просимо до нас! І будь ласка, зробите швидко та добре!

Попросили зробити йому гiпсову пов'язку.

– Завжди! Нема базару! Ми ж шо ж!

Я з своiх гiпсових бинтiв i лонгет зробив йому алебастрову скульптуру.

Та так зробив, що пальчики оближеш! Загипсовал запорожця! Реально!

По самi помiдори…

Пiвтора мiсяця вiн скакав на трьох ногах, з костыликами.

По-братськи я з нього нiчого не взяв.

Менi головне, що в будинку запанувала тиша!

Бiльше не було бiсiвського гомона жодного разу!

Жодного разу!

А коли ще через мiсяць вiн вертался з батькiвщини, то сказав, що поламана нога стала краще здоровою i простягнув менi загорнутий у папiр великий шмот сала!

Кiлограма на три.

Ох i сало було! Вельми смачне! Щиро дякуэмо, панове!

З цибулей, з часником i прожилками м'яса.

Ми з сiм'ею довго пiзднийше (пiзнiше) його iли i нахвалювали запорожцiв…

(в сенсi iх паця!!!)

А я в той день з козаками випив три лiтри спотикача i горiлки…

І ми розiйшлися друзями…




Якщо слiдувати всiм правилам без винятку, то вийде хаос…







Лiкарям-жерцям скажу вагомо:

– У медицинi немае стандартизацii!

Люди – не машини! А симптоми i хвороби без сигналiзацii!


На Швидкоi Допомоги давно помiчено, що якщо часто до дуже важкого хворого потрапляе молодий, недосвiдчений лiкар, то вiн, у стресовiй ситуацii робить лiки навмання, вiд лiхтаря! При цьому рятуе хворого! Якась невiдома життева сила рятуе хворого вiд смертi, а лiкаря вiд кримiнальноi вiдповiдальностi…

Просто початкiвець лiкар ще не може чiтко поставити дiагноз i лiкуе шляхом проб i помилок. При цьому хворi все як не дивно одужують!

І навпаки, часто переучившийся доктор-педант, приiжджаючи на банальний виклик, починае мудрувати, лiкувати за алгоритмами i стандартами… Нiби – все правильно!

А в результатi людина вмирае!…

Я це називаю синдромом переучившегося доктора. Так, медицина – це не просте ремесло!

Це таемниче мистецтво, порiвняне з чарами! На межi реального i божественного!




Нi те, нi се та те, та се







Японцi знають все про все!

Джапанята сидять в ресторанi i iдять паличками кишкових паличок, нi те нi се, те та се i дещо сьто-есе… Щосили! Ськоко хосю! Але все по сють-сють!

І iм все пох… ю. Хоч би сьто! Всi хоросе!

Нi куя! И будут есе покусай! Все буде мицубись! Йобiдойобi…




Поради старих африканцiв





































У племенi ти – найкращий,
але послухай пораду старих африканцiв:
На полювання у бушi з колючою зброею
вийдеш пiсля танцiв!
Слухай землю вухом, бiльше жертвуй духам
i побачиш диво!
Згадай, як там-тамом, потрясаючи срамом, оживляе вуду!

Проти вiтру йди, там де леви обiдають.
І де слоновий трафiк…
Як хороший до обiду з мирною бесiдою
малесенький жирафик!
Амулет перевiрив? Пiдписи запевнив?
А савани схему?
Хочеш без втрати? – Не ходи на звiра
нашого тотема!
Всi чоловiки племенi знають це суворо!

Не расходуй часу ти на носорога!

Сухiсть затягнулася, у дiтей роздулося
пузо без маiсу.

В небi грифи вилися – сараною б розжилися!
Або тушкою щури…
Спека в саванi, сухо. І трава пожухла…
Гну бiля водопою…
Подкрадешься мухою – на порожне черево
будемо iсти м'ясне. Тiльки невдачливого
крокодил замучить – допомагае веслування…
Отрута гримучоi змii, iх у саванi хмари – вiдсоси негайно!

Виходь з утрянки! Та дивись без пиятики!
І маленьке табу: щоб без «чунга-чанги»
з дурноi мавпочкою
i не лiзь на бабу!

Ти чоловiк племенi. Так не будь дебiлом!
На полюваннi тимчасово
вимикай мобiлу!

У племенi ти – кращий!
Але послухай рада
старих африканцiв:

на полювання у бушi
з колючою зброею
вийдеш пiсля танцiв.

Нападай з загоном.
Стрiли мастiть отрутою – це насамперед.
А списами вмiло – принцип: глибше в тiло – добивають бiлих.
Як гiпопотами
бiльше твоеi мами, а солодкi часом…

Страуси в саванi
iз зебрами бажанi!
Бiгають гурьбою.

Леви або гiени – з ними лише проблеми!
Так, морока з ними!
А туристiв бiлих, малiсть засмаглих, можна iсти сирими.

Ти чоловiк племенi. Будь же оптимiстом!
Щоб гарем вагiтнiв – треба з'iсти туриста…
Треба з'iсти туриста… Треба з'iсти!

(«чунга-чанга» – на мовi суахiлi – статевий акт з мавпочкою)

1986




Про Стамбул







Стоiмо на якорi, який раз у Стамбулi.
Передi мною хлюпоче Босфор.
Ось тут Європа, а он Азiя. Зможу
Вам розповiсти, чим славний мiсто з давнiх пiр?

Не раз сей мiсто помiняв свое названье,
Притулок давав купцям, рабам з античних днiв. Константинополь i Вiзантiй – все в преданьи,
Але я скажу, друзi, вам бiльше за людей.

Вчора я з боцманом був у найкращому ресторанi.
Сюди заходить часто сам Осман-фазан.
Його портрет знайдете ви в будь-якому духанi:
Великий шахрай i комбiнатор його сан.

Вiн одному купцевi продав трамвай i поiзд,
Іншому ратушу i мiст через Босфор.
Купцi повiрили розбiйника на совiсть,
Вiн – мер мiста, а вiн хитрий-актор.

Скажу по правдi: турки – славнi хлопцi!
Повно шатенiв, чорних, рудих i лляних.

Орлиний нiс, вуса i кепка трохи прим'ята,
А руки до чого натрудженi у них!

Сам бачив як тягнув носильник пiанiно.
(Повно носильникiв, не треба коней!)
Два кiлометри протягнув, зваливши на спину,

По вузьких вулицях. І не зачепив людей.

Був я в мечетях, по килимах ходив перською,
Святою водою рот i ноги полоскав.
Перебирав я чотки, був до аллаха близьким.
На вiвтарi передi мною коран лежав.

У будинках трудяг водопровiд ще в новинку,
Електросвiтло в Стамбулi обраним горить.
Двадцяте столiття прийшов сюди наполовинку.
І пiвмiсяць це, як би, пiдтвердить.

Всi жертви бiзнесу, кругом – однi контрасти.
Маеш лiри – буде випити i поiсти.
Живе, хто крутиться, живе лише головатий,
Інакше можна мiж стiльцiв боляче сiсти.

В будь-який день сонячний тут парасольку не забувайте:
З вiкон можуть вас ненавмисно облити.
І краще з дiвчатками з вулиць не грайте:
Набiр джентльмена можна запросто схопити.

У порт не встиг i спав у готелi, мимоволi.
Стучалось в номер до ранку до мене бабине.
– О, пане, вам одному не нудно, чи що?
– Ех, якби я турок – посадив б вас на спис!

Потомки Єви тут убивчо грудасты.
І можна жiнку за п'ять секунд зловити.
Але ночами б'ються з ними 3,14дерасти,
Щоб клiентуру на себе переманити.

У Стамбулi так: все, що впало, те пропало.
Балкон вiдпиляють, виймуть грошi та годинник,
Кришки вiд люкiв, урни, все, що з керамiки…
Якщо мiцно спите – сбреют вам вуса зухвало.

Дами турецькi як гарячi лазнi,
Та я й сам, як вогнедишний дракон.
Однак славнi iванiвськi Манi
Їм носа втерли б на свято напiдпитку.

Спустив в Стамбулi я останнi долари.
Зате гуляв i пив, i iв як падишах,
Але ось у снi очi дружини моеi, Варвари,
Немов цунамi зародили в серце страх.

Навантаження скiнчилася i завтра знову в море.
Як шкода рейд стамбульський залишати.
Старпом бадьорить мене:
– Побачиш Варю незабаром.
На що я нiжно вiдповiдаю:
– Йшов би спати!

Вже друкуе вузли корабель не хiло. Стамбул, до зустрiчi!
Пiсля Африки повернуся!
Я полюбив народ твiй дуже милий,

Але на турецькiй дамi навряд чи я одружуся.

В моiй долi штурвалом править Варя.
І до неi швартуюсь пiсля рейсу вмить.
Вона заплаче:
– Бородата ти харя!
Дружину забув, син вiд тебе вiдвик!…

Чотири мiсяцi дружину буду плекати,
Возити в колясцi нових близнюкiв,
Лагодити проводку i шпалери клеiти,
І буду найкращий з батькiв.

Подме з моря – буду озиратися.
І набридне менi у вiдпустцi товстiти.
Я знову буду рейсу домагатися,
За свiй корабель завжди буду вболiвати.

Пiду вперед, знову в Босфору горло.
Татовi знову плавати, знову мамi чекати.
У всiх морях мене штормами терло,
А на обличчi вiд усiх вiтрiв друк…

1987









Витязь у тигровiй зграi












Виховувався я в тигровiй зграi,
У джунглях здичавiв i взматерел.
На людей схожий тiльки мiсцями.
Вiд котячоi життя озвiрiв.

Не можу сказати простого слова,
Кровожерливим i похмурим став.
Нехай позбавлений пухнастого покриву,
Але зате iкла гризуть метал.

Як потрапив до тигренятам пам'ятаю смутно:
Мати порпалася в рисових чеках,
Тигр схопив дитя. І Брахмапутру
Переплив, тримаючи мене в зубах.

Мiй прийомний батько – тигр головний,
Був, бiдолаха, старий людожер.
Я – немовля голенький i славний
Мiг йому дiстатися на обiд.

З«iсти хотiв, але матiнка-тигриця
Полюбила оголену масть:

– Хай живе у нас, стане статечним.
Я не дам дитинчатi прiрву!

І смоктав тигрицю бiльше року,
М«ясо антилопи отримував.
Злився в джунглях з незайманою природою
І науки тигрiв вивчав.

Вирiс, отримав красуню дружину.
Як вогонь ii iскрився хутро.
І народився вiд мене тигреня…
Я не знаю, чи е в цьому грiх?

У джунглях немае машин i телевiзорiв,
Немае одеколону, сигарет. Нi ветеринарiв, нi провiзорiв…
І зрадниць-жiнок теж немае.

За тигрицю бився на турнiрах,
Черепа суперникам дробив.
У нашому прайдi тигрiв багато сильних,
Але мене нiхто не перемiг.

Обожнював свое рiдне лiгво,
Носом вiдчував звiриний слiд,
На снiданок iв буйвола двурогого,
Дiтям нiс козеня на обiд.

Всiм лiкував обдертi лапи.
Благо, у мене двi руки.
Як чудово бути тигровим татом
І не знати нi горя, нi туги.

Як-то раз на буйволiв полюючи,
Справив людський переполох.
– Де моя тигриця, нiжний лотос?
Я в полонi! Вже краще б здох!

Пов'язаний i був доставлений в звiринець.
Тут побачили мiй вигляд людський.
Кожен в клiтку менi кидав гостинець
І я звикся з жизнею мирськоi.

Все-таки працювати менi не треба,
З миски суп лакаю мовою.
Для вчених я – просто нагорода:
Пишуть дисертацii потайки.

Годують, одягають, вивчають
Мiй тигрообразный iнтелект,

До життя людськiй повертають…
Тiльки марний iх проект.

Хижак я. І на свою здобич
В сутiнках полюю i в ночi.

Не повернуть людського менi обличчя
Нi ветеринари, нi лiкарi.

Не потрiбна i трудова книжка,
Не хочу за партою столiття сидiти.
З получеловеческим умишком
Без дипломiв можна померти.

Я вiдкрив рецепт мазi тигровiй
Коновалам i професорам.

Для науки весь Тибет облазив —
Мумiе шукав iм i бальзам.

Мiй портрет друкують в журналах,
Мауглi втраченим звуть.
А менi шкода людей божевiльних, слабких.
Не зрозумiю, куди вони йдуть?

Винищили всi звiри i птицi,
Скоро доберуться до морiв.
Лише сузiр'я Тигра збережеться,
Може бути, в галактицi моеi.

Тут повно очкарикiв-доцентiв,
Жiнки на щоки мажуть грим.
Я вiд сигарет звiрiв як цербер.
Вже не раз гарчав про це iм!
Ходять до мене жiнки гурьбою.
Їх прельщаю дикою красою.
Багато ображених долею,
Жадають в мою клiтку на постiй.
Коли самцi заявляться в мiй будиночок,
Я як тигр рычу, що було сил.
Для мене будь-який мужик як гномик,
Тiкають все, аж до здорованiв.
Приходила матiнка рiдна
– Не визнала свого синка.
Що зi мною наробила зграя?
Душу закручинила туга.

Не потрiбнi менi жiнок комплiменти.
Без тигрицi милоi не можу.
Ось закiнчаться експерименти,
Знову в джунглi до тиграм втечу!




Жовтий огiрок







Я зав'язався, став цiлком пристойний,

Як крокодил, огiрок тепличний.

Мене вкусиш – стане не до сну:

Договiрна в мене цiна.



Мене колгоспник поливав гноем.

Топилася пiч у веснянi морози.

Але не зiрвали вчасно мене.

І почалися моi страждання.



Гей, хто сказав, як огiрочок свiжий?

А ти пiди, купи мене i з'iж!

Я порушник функцii кишковоi!

Такий же смачний, як столiтник вiчний.



Поки потрапив до прилавка магазину,

Тяглася довга i нудна гума.

Тинявся я по складах i базах.

А щоб мене зiрвати i з'iсти вiдразу!?



В суп не годжуся, невкусен я в салатi.

А адже моi побратими прищавi

Кориснi були для будь-яких персон

І пiд спиртне – кращий закусон.



Купив мене якийсь пролетар.

Напевно, взяв синочковi на гербарiй.

Принiс додому i зойкнула дружина:

Куди ж такого? Тiльки насiння!



Ура, ура! Я став виробник!

Ну чим я поганий, жовтiе батько?

Адже вiд таких батькiв настояних

Народиться багато мiцних огiркiв!



1987




До старостi рокiв












Злий псину за шкiрку бери.

А бика за роги.

І кобилi пiд хвiст не дивись,

Якщо життя дорога.



Це ясно i iжачковi.

Не допоможе i боженька.

У двадцять рокiв розуму немае

І не буде до старостi рокiв.



А корови фуражнi

Не бодают вiдважного.

У двадцять рокiв страху немае

І не буде до старостi рокiв.



Вiк живи – вiк учись.

Без дружини дурнем ти помреш.

Слабка стать – вiн прекраснiше весни!

Метушливий, але хороший.



Дай простiр дрiбних радощiв!

Будеш бодреньким в старостi.

У тридцять рокiв дружини немае

І не буде до старостi рокiв.



Ти – з сiмейноi ячейкою,

А холостяк з гонорейкою.

У тридцять рокiв щастя немае

І не буде до старостi рокiв.



До Перебудови прагни,

Прискорюйся, впроваджуй госпрозрахунок!

З бюрократным застоем борись.

Зло само не пройде!



Бийся з лайкою матiрною

І з погрозою ядерноi!

Даремно не трать

Сбереженья на товстий живiт.



Заощаджуй економiку,

Але ходи в модному-новенькому.

У сорок рокiв немае грошей

І не буде до старостi рокiв.



Ти непогано прожив,

Скоро буде тобi шiстдесят.

Не курив i не пив.

І хвороби тобi не загрожують.



І всi звуть по батьковi,

Ти корисний для суспiльства.

У шiстдесят, кажуть,

Оновлюеться весь апарат.



Веселися як молоденький!

Скоро станеш зелененьке!

Пiсля ста життя проста

І скрiзь поступаються мiсця.



1987




Бог i ангелок












На небесах сидiв господь в тiнi,
пiд райскою мичуринскою кроною.
Нiмб з латунi голову кренил.
І Бог-батько розслабився на тронi.

Бог насолоджувався:
– Чим тобi не Крим?
На небеси приемнiше Ливадий!
Я буду вiчно мiцним, молодим,
Нехай горять в непроглядному Пеклi всi справи!…

Раптом прилетiв рум'яний ангелок,
Весь в «Адидасе», в пумовских сандалях,
І каже:
– Всевишнiй, бачиш, Бог!
Знову на Землi Адамiв рiд скандалить!

Все почалося з адамового ребра,
З тих пiр чоловiки з дружинами воюють.
Тобi давно на пенсiю пора!
Ти прогавив Другу Свiтову!

І в мiнiстерствах не був стiльки рокiв,
На самоплив залишив виробництво!
Там, на Землi, народ заревiв вiд бiд
І забув про честь i шляхетнiсть!

Господь закричав:
– Курча, замовкни!
Не те я тобi крила ощипаю!
Мiжзоряних воен менi подобаються поштовхи,
Адже я себе вiйною розважаю!

Землян всiх нацiй жадiбнiсть вразить,
Прагнення iх тупий свинi подiбнi.
За жадiбнiсть дав iм сифiлiс та СНІД,
А до Хiросiмi пiдключу Чорнобиль.

Зараз вiзьму з Чумацького Шляху
Свiй кий бiльярдний i з небес дуплетом…
Земля з Мiсяцем полетить до бiса
І дасть простiр рештi планет!…

Але ангелок у бога вирвав кий
І простягнув на пiдпис стопку бiблiй.
– Ви ж заповiдали людям: «Не убий!»,
Не заподiюйте ближнього погибель!

Програми вашоi пригадуються слова:
«Виростати ако тельцi у хлiвi»…
– Мовчи, щеня, порожня голова!
Як Йосип Сталiн, грiзний я в гнiвi!

На перший раз лише премii лишу,
Вiдрядження на Кассiопею.
Долю твою згодом вирiшу…
Як дисидента зумiю приборкати.

1987




Курячий бунт







У просторому iнкубаторi повним-повно яечок.
Ось-ось вони проклюнуться i хтось прийме пологи.
Спека як на екваторi! Тут справжнiй рай для пташок!
Швидше пташенята оперятся i виростуть великими.

Інкубатор, iнкубатор, куд-кудах-тах-тах…
Це цех яйцепроката, дитячий будинок для птах.
В iнкубаторi тепло, свiтло i немае мух.
Але курям не пощастило – лише один пiвень.

Успiх цивiлiзацii не радуе несучок.
Вони привабливi – блондинки з червоним гребенем.
Кричать: «Емансипацiю! Врятуйте нашi душки!
Зовсiм необов'язково на яйця витрачати час!

Хочемо ми бути культурними, а дiти – це вир!
Кiнчайте нас третирувати! Немае бiльше сил терпiти!
Бажаемо ми мiгрувати вiд одного до iншого.
Хочемо зберiгати фiгури ми, балдеть i гарнiшати!…

Кури, курвочки, подружки! Куртiзан – трах-трах…
Обскубти б вашi тушки на семи вiтрах!
Посадити б вас на мiсце, на простий сiдало.
Ви зовсiм втратили честi, втратили хрест!..

Пух i пiр'я! Пил стовпом! – То кури бiсяться.
Петухов змiнюють кожнi пiвмiсяця.
А курчата в iнкубаторах однi живуть.
У електротрансформаторiв тепло беруть…

Як шкода бiдних пiвнiв! Як кур в ощип потрапили!
Всiх пiд одну гребеночку в супи вiдправлять скоро.
З такою великою кiлькiстю грiхiв свободу курям дали!
Гей, бройлери-ребеночки! Отращивайте шпори!

1987




Людина людинi – вовк







Ми у дитинствi хотiли любити i дружити,
І вiрити в добро i мрiю.
Як шкода! Не вмiли ми вiдразу розкрити
Фальшивих сердець порожнечу.

У поривi звичному прагнучи до краси,
Оберталися ми часу в такт.
Не заради грошей, а заради друзiв,
За iх схвальний погляд…

Людина людинi – друг,
Але облом вiд поганих друзiв!
Ми пiдемо заради слiз i мук
На Голгофу i в Колiзей.

Нас життя навчило: все у свiтi – кураж.
За так далеко не пiдеш.
Поки ти комусь чогось не даси,
Нiчого ти не придбаеш.

Спочатку собi, а потiм вже друзям.
Друзiв не бувае навiк.
І якщо ти не пiднiмешся сам —
Не пiднiме iнша людина.

Людина людинi – вовк.
В дружбi i В коханнi – користь.
І який нам вiд ближнiх толк?
Кожен хоче тебе загризти.
Усюди мафiя, мафiя, мафiя…
Кожен хоче тебе загризти.

Прагнення до розкошi – доля слабких.
Для сильних не треба багатств!
Плетуть паразити «в тiнi» Передiл,
Пiд «дахом» чиновницьких братств.

Іншi народи лають Москви,
Але хочуть жити саме в нiй.
А росiйськi хлопцi йдуть в братву
І в « точки», де гарячiше.

Ми завжди виконували борг.
Кредо росiян: «Бути або не бути!»
Але який в нашому життi толк?
І кого за ганьбу звинувачувати?

Тiльки партiя, партiя, партiя
Розумiе, як треба жити.
Ми покiрнi долi:
Ти – менi, я – тобi.

1987




Совок







В дитинствi я любив грати в пiсочок,
Пасочки з пiску лiпив.
У пухкенькою ручонке я тримав совочок
І дiвчатам дурницi твердив:
– Дам в рiг, дам в рiг, хто вiзьме совок.
Дам в рiг, дам в рiг, я – мента синку.

А тепер у кондитерськiй торгую
І тримаю в руцi великий совок.
У кого хочу – плюю, кого хочу – цiлу.
Дуже потрiбен цукровий пiсок!

Намок, змок цукровий пiсок.
Дай бог, дай бог утримати совок.
Бери, браток, цукровий пiсок.
Я не жорстокий – неси мiшок.

Я лiтаю до моря по суботах,
Залишаю грошi в шинках.
Менi трудитись до поту неохота.
Ех, кого б залишити в дурнях?

Живу, як бог через свiй совок:
Беру «шматок» i йду в «клубок».
Дай бог, дай бог, щоб не дали термiн.
Дай бог, дай бог, щоб не дали термiн.




Будь-яка релiгiя – казка для дорослоi людини






















Згiдно Конституцii Росii будь-яка церква вiдокремлена вiд держави.

Якщо хочеш абсолютно помiняти полiтичний устрiй краiни – помiняй релiгiю!

Одних народжуе мати з бiса брехати! Інших – щоб свято вiрити!…



Бiльшiсть людей з вiком, з накопиченням досвiду та вантажу життевих травм i проблем стають бiльш релiгiйними…

А хто-то просто стае мудрiшим…

Якщо ранiше у вищих навчальних закладах викладали атеiзм, iсторичний матерiалiзм i полiтекономiю, то тепер релiгiезнавство та iсторiю релiгiй!!!

А в школах скоро стане обов'язковим Закон Божий!

Релiгii тихо проникають в дитячi сади i навчальнi заклади. З-за релiгiйних свят в рядi регiонiв вже переносять День Знань у школярiв!

А на прикрасу Москви до Великодня була витрачена сума, порiвнянна iз сумою, що вiдпускаеться на будiвництво дорiг по всiй Росii за рiк!



Сучасним обивателям треба чiтко розумiти: будь-яка релiгiя – казка для дорослого (!) людини. Казка, ним же самим i створена. Релiгii створюються i пристосовуються шляхом природного вiдбору. Практично всi релiгii проникають в iншi, що запозичують чи iснують паралельно. Ще недавно всi ми – i слов'яни, i татари, i араби, i европейцi всi були язичниками. Як так вийшло, що язичницькi боги поступилися п'едестал християнства, мусульманства, буддизму? Іудаiзм, зороастризм, християнство як вiдгалуження iудаiзму, мусульманства виникли в одному конкретному регiонi – дуже Близькому Сходi. І це теж наводить на певнi думки!

Релiгii змiнювалися, тому що змiнилася кон'юнктура, змiнювалася система експлуатацii людей. Язичницькi боги були зрозумiлiше i ближче простим людям. При язичництвi не було монастирiв iз закрiпленими рабами. Тодi стародавнi боги сприймалися як амулети i духи, що живуть в лiсi, на болотi, на горi. Вони сприймалися як друзi i помiчники для будь-якоi людини. А вимагалося формування покiрних, постiйно моляться i залежних вiд господаря рабiв-овець. Головне в сучасних релiгiях привчити не до вiри, а до покiрностi, слухняностi.

Релiгiя також тiсно переплетена з культурою, хоча чисто культурою не назвеш!

Скiльки було написано варiантiв Бiблii! Але все не бажанi варiанти були знищенi. А залишалися тiльки вiдповiднi, трактують подii з потрiбноi точки зору. З вивченням космосу i будови планети Земля релiгiйнi дiячi скоротили своi вигадки про пiдземному свiтi i колах Пекла. У часи соцiалiзму церковники якось навiть називали Ісуса Христа майже комунiстом!…

І звичайно для сучасноi освiченоi людини бути фанатично вiруючим – це психiчна патологiя. А для релiгiйних дiячiв – засiб безбiдного власного iснування i елементарного поневолення iндукованоi багаторазовими ритуальними дiями натовпу. А натовп фанатiв – це страшна сила!

Нiколи релiгiя не сприяла прогресу людства. А навпаки проявляла себе як консерватор, разобщитель далеких i сусiднiх народiв, часто розпалюючи мiж ними релiгiйнi вiйни. Релiгiя – частина полiтики. Причому часто – брудна ii частина.

Але не треба плутати безбожникiв з атеiстами в чистому виглядi. Атеiсти розумiють що таке Святе! Вони виступають проти засилля церковноi влади, проти диктатури церкви, проти ii впливу i боротьби за передiл суспiльства. Атеiсти не проти Бога! Атеiсти проти мусування в засобах масовоi iнформацii релiгiйних i лженаукових тим, проти залучення до секти, проти будь-якого фанатизму. Ставитеся до релiгii як до мистецтва, як до казки. Зараз знову продовжуються фальсифiкацii з приводу дарвiнiзму и эволюции. Хоча вже всi священики i ченцi користуються усiма благами цивiлiзацii: лiтаками, прекрасними автомобiлями, телебаченням, мобiльним зв'язком та iнтернетом. Попи, лами, рабини i муфтii самi ласi на грiхи. Вiд хвороб вони роблять щеплення, ходять у фитнес i сауни. Активно ведуть бiзнес, вiдкривають банки. (Банк «Пересвет» – окрема тема). А адже колись iнквiзитори вважали все це чортiвнею…

Релiгiя веде тихе наступ на культуру, намагаючись вiджати всенароднi iсторичнi цiнностi та музейнi територii для своiх потреб (Херсонес, Ісаакiiвський собор). Бiльшiсть монастирiв (пустелею) засновували колишнi, але розбiйники, що «розкаялися» – Опт, Бобреня, Берлюк, Тяпка, Козьма).

І до цього дня багато парафiй не гребують общаковой грошима… А забийте в iнтернетi тему про педофiлiю i гомосексуалiзм в церквах! Стiльки цiкавого прочитаете!

У дореволюцiйнiй Москвi, тобто в межах Садового Кiльця розташовувалося понад сорок сорокiв храмiв, каплиць! Тiльки вдумайтеся! Бiльше тисячi шестисот культових споруд! За цю силу-силенну ii i прозвали золотоверхою…

Люди! Бога i все божественне i диявольське створюете ви! Пам'ятаете! Майбутне людства тiльки за наукою, матерiалiзмом, атеiзмом, iнтернацiоналiзмом i Вiрою в Добро Людини! Вiра – не святенницька показуха. Вiра всерединi кожноi розсудливоi людини!



А ось колективне, iсторичне народна думка про попах, церквах i бога!

Про монастирях.













Чернець каже: сатана спокусив; а чорт каже: та сама вперше бачу.

У монастирi – що в болотi: зверху гладко, всерединi гидко. Монастир докуку любить (тобто прохання i жертва).

Чернець не кiт, молока не п'е, а вина тiльки подавай. Ченцевi i попу кравець однiею заходи кишенi шие.

Чернець перед богом розумний i перед свiтом хитрий. У монастирi – що в крамницi: все за грошi.

Монастир скудается, а брати з'iдаються.

Ченцi i кури нiколи не бувають ситi.

Чернець на весiллi зловiсний для молодих. Монастирщина – що панщина.

Ченцi та чорти однiеi вовни. Чернець вином пропах.

Церква i попи:

Пiп до церкви йде про дiвках думае, поп в трапезу шкандибае – про чарочцi думае.

Дяк у мiсця – що кiшка у тесту, а як дяк на площi – то прости господи

У попа черево легше пуху – на весiллi поiв, на поминки полетiв.

Дячок не служить, все по дiвчинi тужить; паламар не дзвонить, на ii жопу дивиться; пiп не вiнчае, за сина чае. Поп праведно живе: з жебрака дере, та на церкву кладе.

Попу лише палець покажи – а вже вiн знайде, який у тому грiх.

Мало в попи йде за Ісуса, все бiльше – з-за хлiба куса. Пили попи вино пили, поклони вiдбили i знову запили.

З попом хлiб-сiль не води – тiльки зустрiнь, та проводь. Мужик тiльки-тiльки пиво заварив – а пiп вже з вiдром.

Попу – куницю, дияконовi – лисицю, паламаревi-горюну – сiрого зайчик, а просвирне-хлопушцi – заячi вушка.

Поп ще молитву не починав, а грошi вже забрав.

У попа товар – пекло i рай, що хочеш, те й вибирай. Церковного чину взяти – кутейником стануть кликати.

Попи спiвають над мертвими, комарi над живими.

Пiп не кiт, молока не п'е, а вiд чарочки не проти. Попiвського пуза не наб'еш, не наповниш.

Поп з Христом збирае, а з дияволом пропивае.

Вовча паща та попiвськi очi – ненаситна яма.

«Хто йде?» – «Чорт». «Гаразд, лише б не пiп!».

Попови дiтки, що блакитнi конi: рiдко вдаються.

Поповi дочки, що блакитнi конi: рiдкiсна вдаеться.

Не будуй сiм церков, роди та пристрой сiм дiтей. Не страшно одружуеться, страшно до попа приступится.

З попiвського рукава мужику семеро штанiв виходять. Дьяконство – боярство, попiвство – холопство. Дьячья пиху: на головi чиряк, а ногою храмлет.

Поповi та злодiевi дай хоч золота гору – iм все мало.

Їж, ведмiдь, попа i пана – шпалери не надобны.

Хоч церква i близько, та ходити до неi слизьке.

За грошi i лiнивий поп молебень заспiвае.

Поп втихомолочку знайшов собi богомолочку.

Чим чорт попа гiрше? Одному адже служать.

У поповський кишеня з головою сховаешся.

Попу, що снiп, що стiг, все мало.

Зi ста попов – дев'яносто дев'ять дурнiв.

Попiвськi кишенi – бездонна бочка.

Вiд татя вiдiб'юся, а вiд попа не отмолюсь.

Попу, раз оженившись, та на столiття закаяться.

Пiп з тих чинiв, що билися за млинцiв.

Попiвськi очi завидущи, руки загребущи.

Хоч i три попа – а заросла церква стежка.

У всякого попишки своi темнi справи.

Попiвське черево з семи овчин зшито.

Попiвське черево, що бердо, все мне.

Днi попа в молитвi, а ночi в шинках.

Поп i Богу норовить за чужий рахунок догодити.

У «чесних» отцiв не знайдеш кiнцiв.

Поп покiрливий духом, великий черевом.

Диякон, диякон, не всi б ти гавкотiв!

Дяк у мiсця, так всiм вiд нього тiсно.

Поп той, хто i з живого i з мертвого дере.

З попом водиться в кропиву сiдае.

Ваги – не попова душа, не обдурять.

Поп що клоп – людську кров п'е.

Церква грабуе, так дзвiницю крие.

Церква не в колодах, а в ребрах.

Попу кайся, а попадье не провирайся!

Попомни, попiвна, як за пожне йшла.

Церква не збудуй, а голову прикрий.

Поп на дорозi – недобра зустрiч.

Попу, що снiп, що стiг, все мало.

Попи да чорти однiеi вовни.

Поп i рай за грошi продавав.

І чорт на старiсть у попи пiшов.

Чотки на руцi, а дiвки на умi.

Отець Тит i у Великий пiст блудить.

Батько Кир'ян i у Великий пiст п'яний.

Диякон у весь народ завякал.

Мужик плаче – а пiп танцюе.

Заздрiсний, що попiвськi очi.

Попа i дурня в один кут садять.

Добрий богослов: спiвае з чужих слiв.

Тихо кадит, так вонько несе.

Варто пекло попами та дияконами.

Попова душа не бере баришу.

Попу немае череди на млинi.

Попово черево з семи овчин зшито

Поповський норов собi норовить.

Попiвського черева не наб'еш.

Церковне стяжанье – боже.

Попову собаку не батьком кликати.

Немае пророка без пороку.

Поп так чорти однiеi вовни. У попа очi ширше черева.

Поповi та злодiевi – все впору.

Напав, що пiп на бабу.

Ряса просить м'яса.

Бог.

Ранiше без богiв не до порога, не за порiг,

а тепер i без Бога широка дорога.

Нехай Бог поп тодi хороший, поки розум поганий,

а з ясним розумом i без них проживемо.

Знають про те i чудотворцi, що ми – не богомольцi.

Бог не велить ворушити хвостом, а тiльки кiнчиком.

Деньга не тiльки попа купить, але i Бога обдурить.

Близько церкву, так далеко вiд бога.

У них грошики i на Небеса шлях вiдкривае.

Взяти Боженьку за ноженьку, та й об пiдлогу.

За Богом пiдеш, нiчого не знайдеш.

Пашi не для Ісуса, а заради хлiба куса.

Богу молися, а в справах не плошись!

Богу молись, а добра-ума держись!

На волю божу прохання не подаси.

Що Богу дали, то, вважай, i втратили.

Бог уродив, чому пiп не втопив?

Бог живе нагорi, а мучить внизу.

Не тому Богу попи нашi моляться.

Бог пристане – i попа приставить.

Яка вiра, така в неi i Бог.



Богу молись, а до берега гребись!

Бога клич, а чорта не гнiви!

Святий Боже орати не допоможе.

Деньга не тiльки попа купить.

Чужий бог гiрше свого лiсовика.

Який бог, така йому й свiчка.

Бог богом, а люди людьми.

Бог дае – дурень не бере.

Святий Боже орати не допоможе.

За грошi i Бога можна купити.

Вiльно Богу i роги приставити.

Ось тобi, Боже, що нам негоже.

Божбой прав не будеш.

Без Бога широка дорога.

Де страх, там i Бог.



Звичаi



Аминем лихого не избудешь.

Допоможе, як попова молитва.

Пiст-не мiст, можна й оминути.

Аминем дiжок не замесишь.

Що нам не любо, то в попу кадило.

Хоч молебень отпет, та користi немае.

Измолился в нитку, а все немае прибытку.

Часто кадят – не встигнеш кланятися.

Як почав говеть – початок i черево хворiти.

І без кропила i кадила Земля ласкаво нам вродила.

З каменю лик не надерешь,

Аминем вiд бiса не вiдбудеш.

Нiби Тарас, та нiс не як у нас. (про зображення «святих» на iконах)

З попом свято, з дворянином чесно, а з чувашином i грiх, та краще всiх!



Украiнськi прислiв'я



Святий боже зорати не поможе.

На бога покладайся, а розуму тримайся.

Богу не молись, а до берега гребись.

Бог лякае мужика громом, чорт рогом, а пiп знов богом. Боже ти мiй, за що ти мене караеш?

Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли корчму мину?

Добре – в пекло, бо там тепло, а пiди в рай, то ще й про дрова дбай.

Якби не мужик i не хлiб, здохли б i пан i пiп.

З одного дерева iкона й лопата.

Не годиться богу молиться – будемо горшки накривати (iконами).

Пiст – не мiст, можна об'iхати. Говiе, а у рот вiе.




Із грекiв у варяги






















Мiй дiд Сергiос Aлександрiдiс народився в Санкт-Петербурзi на Мiльйоннiй вулицi в будинку барона Врангеля, навпроти Зимового палацу, який зараз називають Ермiтажем. За рiчкою Мийкою був будинок великого Александра Пушкiна i бабуся мого дiда, Софiя дружила з пушкiнськими дiтьми. Двiстi метрiв вiд iхнього будинку була царська стайня, а трохи далi – Михайлiвський палац, в якому придушили iмператора Павла, сина Катерини Великоi. Бабуся Софiя була дуже красива i спритна, пальця в рот не клади!

Вона працювала в Зимовому Палацi (запалювала i гасила свiчки, прала, прибирала) i щось там по-молодостi нашкодила, так iмператор, сидячи на тронi чи то з перепою, то спохмела як-то закричав на неi:

– На колiна!..

А вона не розгубилася й стрибнула до нього на колiна…

Вся челядь палацова заржала i цар ii простив за гумор та винахiдливiсть!..

Дiд Сергиос розповiдав, що його прадiд Тимафеос Александрiдiс (по-росiйськи Тимофiй) був греком з Македонii. Вiн був художником i чеканником. Цей найперший наш предок в Росii – дiд Тимофiй приiхав у Санкт-Петербург розписувати i вiдновлювати iкони в храмах i картини у палацах на початку вiсiмнадцятого столiття. Прибув iз грекiв у варяги!

Гастарбайтер в загальному!.. Але робив богоугодна справа!

А роботи було хоч вiдбавляй! Скiльки храмiв i палацiв будувалося – i Исакиевский собор, Казанський, i Александро-Невська лавра, i Петергоф, Костянтинiвський Палац, Царське Село, Гатчина. І здавалося б, що робота пiд куполом церкви не особливо важка. Але тiльки по лiсах лазити треба було скiльки! А прадiд силою володiв неймовiрною! Це при зростаннi пiд два метри! Македонцi адже найбiльшi з усiх балканцiв. І своему синовi Лаврентiю, тобто дiда мого дiда силушку богатирську вiн передав у спадок. Коли чиiсь конi вiдмовлялися тягнути воза, перевантажену поклажею, вiн мiг розсердитися i сам взяти голоблi i повезти важку вiз!… Сам!… Замiсть конячок!…

Мiг запросто пiдняти корову або коня. Ланцюги рвав, пiдкови разгибал, тiльки в цирку не виступав. Так ось!…

А дiд Лаврiн з бабусею Олiмпiадою тримав кузню на царському трактi з Петербурга в Петергоф. Дорога була тодi не асфальтова, а сумiш булижникiв з пiском. Залiзниць тодi i в поминi не було. Проходила ця дорога через Стрельну, уздовж Фiнськоi затоки. Або як його ще називали – Маркизовой калюжi. Імператори i iх свита перемiщалися в каретах, якi з-за поганих дорiг часто ламалися. Дiд Лаврiн ремонтував карети i подковывал коней. А в Фiнськiй затоцi ходили на яликах i з братами ловили мережами корюшка i оселедець, дрiбних акул. Казали, що тодi там на пiску були шматки бурштину завбiльшки з великий кулак!

Тодi це не вважалось браконьерством. Один раз по дорозi з Петербурга то в Ропшу, то в Петергоф iхав iмператор. І у однiеi карети вiдвалилося колесо, зламалася вiсь. Дiд Лаврiн сам викував оперативно в кузнi потрiбну деталь, пiдкував коней.

Але що-то iмператорськi холуi йому дали мало грошей!.. Тiльки на горiлку без закуски!.. Загалом дiд Лаврiн побiг за каретою з'ясовувати стосунки. А iмператорський вiзник стьобнув коней, запряжених цугом i покотив галопом. Думав вiдiрветься!…

Імператор перiодично висовуеться з карети у вiкно, а дiд за ними бiжить собi марафон i бiжить. І у вус не дме. Одну версту бiжить, другу, третю, десяту…

Охорона в iмператора була мiнiмальною i досить демократичною. Роти нiкому не затикали!.. Імператор крикнув дiдовi:

– Коваль! Що тобi треба? – Ваша iмператорська Величнiсть! Додати б треба… за роботу! – вiдповiв дiд, анiтрохи не захекавшись i продовжуючи свiй марафон…

Через якийсь час, проiхавши ще п'ять-шiсть верст, iмператор пошушукался зi слугами i викинув йому мовчки на дорогу срiбний рубль…

Уважив спортсмена!…

З тих пiр в Петербурзi влади стали пiдтримувати фiзкультуру i спорт в масах!

А все завдяки нам, грекам!…

Так, що хлопцi треба бiгати, якщо хочете iсти добре!.. І нагинатися за кожним кинутим кермом!.. Тiльки зараз царiв уже не доженете!..




Поворожи-но менi, Держдума!







Кажуть, що цигани володiють особливим даром передбачення…

А якщо в Держдуму набрати тiльки одних скальцi циганок, якi володiють ворожiнням? І зарплату iм не платити!…

Може тодi i всi довгостроковi прогнози уряду збудуться?

Поворожи-но менi, Держдума!




Батькiвський капiтал







Нас батяня в карти програв
І любовним користувався нагодою.

Вiн нам грошей просто не давав, а своiх гламурочек пiдгортав.
Я вiд життя багато чого не взяв. Не ганяв автомобiлi новi.
Крав, крутився, голодував. Але дiлився з дiвчатами кльовими.
Щоб народити гарненьких дiтей, мужику доводиться старатися.
Не бухати до сексу багато днiв, І в гарячiй ваннi не плескатися.
Я ж стiльки жiнок пiдiбрав
І допомiг iм на ноги пiднятися.

Дайте менi батькiвський капiтал!
Дайте менi швидше грошей, братцi!

Хто б дав капiтал? Я б взяв
За працю батькiвський компенсацiю.

Скiлькох я мiстив, ризикував…
Але бездоганна репутацiя.

Важко в Росii мужику!
В головi весь час вiтру спiв.

Не дають дiвчата старому
забути приемнi митi. Ну, припустимо, борода седа,

а обличчя – однi суцiльнi бланши!
Шишкетеру роки – не бiда!
Бiс у ребрi мрiе про реванш!
Глубоколюбимый президент!
Як нам оцiнити чоловiчi ролi?
Ви створюете прецедент, порушуючи правове поле!
Жiнка з чоловiком – ян i iнь. Ми – двi сторони однiеi медалi. Тiльки для маманек-героiнь
чомусь почести вiддали?

Хто б дав капiтал? Я б взяв
За працю батькiвський компенсацiю.

На карачках додому приповзав
Весь втомився, в прострацii.

Телевiзiйнi кретини
загрiбають кошти королiв.

А чим поганi папи-героины?
Дайте iм трiшечки рублiв!
Жiнка з чоловiком – полюса.

Протилежнi, але единi. Не винаходьте колеса, а в дiтородiннi – штурмiвщини!
Дефiцит у бiзнесу в рабах.

У краiни потреби в солдатах.
Нас знову залишать у дурнях!
Злиднi плодимо для депутатiв!
Дайте нам батькiвський капiтал!
Ми пiдвищимо детопроизводство!
А хто меншини – стане натурал
І пiзнае красу батькiвства.

Хто б дав капiтал? Я б взяв
За працю батькiвський компенсацiю.

Скiлькох я мiстив, ризикував…
Не потерплю дискримiнацiю!

2010




Спартакiвський тiфозi в лiфтi







Раз я на матч зi «Спартаком» зiбрався.
Чекаю бiля дверей, поки приiде лiфт.
А з корiнцем в той день сильно набрався
І обблевал свiй червоно-бiлий клифт.
Повзуть зi скрипом дверi гiльйотиннi.
Встиг зайти – враз iз брязкотом запахнулись.
І стiни лiфта з фресками, з картинами,
Ох, не до добра все разом здригнулися.

Зазвичай в лiфт застрибую весело.
Як каратист штовхаю дверi ногою.
Плюю, шмаркаю прямо на пiдлогу мiсиво…
У моему пiд'iздi лiфт, а значить мiй!
На стiнах финкою дряпаю:
«Тут Вася був». Внизу – автопортрет.
І про «Спартак» рiдна – метафори,
Що краще клубу не було, i немае.

Спускаюся нiби в невагомостi,
Танцюю брейк, i корпус мiй висить.
Недопалок почав повiвати з губи i моi порожнини
Смердючий дим вiд сигарет валить.
Однак бачу, що застрягла в повiтрi
Лiфта поганого пiдла коробка.
Менi не фонтан сидiти ось в цьому кожусi!
Я весь напружився як пробка в пляшцi.

Я закричав:
– Ох, пробка менi i кришка!
Швидше рятуйте! Сiв в галошу я!
В капкан потрапив аки тупа мишка.
Гей, ти! Вахтерка нехороша!..

Вахтерки немае. Мати ii саме так.
Я натискаю кнопки все пiдряд.
Бив у стiнку так, що закурились кеди.
Клацання, динамiк що-то кажуть:
– Один застрягла? Тама не палiть!
Твоя застряг – моя не винна!
Їi прошу:
– Скорiше лiфтерiв покличте!
Вона не чуе, немов у вусi вата.

Минуло двi години, минуло три.
Я iй кричу:
– Ну, Бiкса руда! Дивись!
Звiдси вийду – натолкаю в рот
Таких сардельок, що не нюхав кiт!.

– Нашi лiфтери на обiд пiшли.
– Ох, цей сервiс! Бик його колi!
Раптом кроки слоновi чую через дверi.
Майстри бiдовi! Я гасаю як звiр.
– Гей, ви, добрi молодцi! Вызвольте мене!
Вкляк в колодязi. Синiй як синяк.

Чую голос п'яних опудал:
– Своiм криком ти задрючил!
Що ревеш-то як бiзон?
Лiфт-то пороблено!
Вирiж фiнкою з трьох сторiн,
Що «Динамо» чемпiон – отопрется знову.

Кiшки шкребуть на серцi.
Ножа в руцi стискаю. Ех, «Динамо»! Вам салют!
Про «Спартак» перу.
Вiдчинилися дверi i нате: знову на землi!
В життi в лiфтi не iдьте, за «Спартак» вболiваючи!

1982




«Варенка»







Варенi джинси – предмет поклонiння.

В шкiрках плямистих – колiр населення.

У глухоманi й у столицi, немовлята в пелюшках

І дорослi особи хипуют в «варенках».



Сусiди забили корiвку – в магазин завозять «варенку»!

Їхня донька у вареному костюмi

Смачнiше булки з изюмом!



Один пiонер молодий, неодружений

Варенку стягнув з пiонерською вожатою.

Пахан i маханя забули про дитину.

Його воспитаньем займеться «колонка».

Тыщенка, дублянка, варенка…

З дiвчиськом в салон «жигуленка»…

Варенку напялишь – нiштяк!

Всi дiвки твоi, чуеш чувак?!



В пральних машинах суцiльнi поломки

Ми на керосинках готуемо варенки.

Хай живуть тiльки варенi ганчiрки!

В прикидi вареному пiднесуться хлопцi!



На вулицях голосно лунае:

– Варенка, варенка, варенка!

Напевно, мода настане

На смажений лiфчик у сметанi!

– Варенка, варенка, варенка!

Прекрасний подарунок дитинi.

Дiвчина в вареному костюмi

Смачнiше булки з изюмом!



1987




Багатi i бiднi


Якщо ти багатий – ти завжди здоровий…

Якщо ж ти бiдний – ти завжди хворий…

Бiзнесу акули вiльно розмножуютсься.

А малькiв з планктоном вимирае пласт…




Гумова лялька





– У вас е дiвчина?

– Лише надувна…


В океанi бив китiв владний, потужний шкiпер.
Грубим голосом китiв паралiзував.
Не тягнувся до знань i не знав про трипер.
Вiд його подиху обгорал штурвал.

Шкiпер брав iз собою в рейс надувну ляльку,
Як закортить – вiн на нiй запал свiй розряджав.
Вiд садистських нахилiв лялечка пожухла:
Вiн ii за груди тискал, на гарпун садив.

Гумова лялька, гумовий пупок,
Для насолод великих – жiнки шматок!
Прекрасне решенье статевих проблем!
Суцiльна насолода… на кораблi!

Але дiзнався екiпаж про таку любов.
Зав'язали кураж, в оргiях радiють.
Шкiпер вахту варто, а команда з нею…
І гума скрипить все сильнiше, сильнiше.

Багато плакав потiм хворий шкiпер
І мочився з працею, як акула зол.
Вiд досади вийняв цвях: «Ось тобi за трипер!»
І зазнобе наскрiзь грудей розпоров.

Гумова лялька, гумовий пупок.
Для насолод великих жiнки був шматок!
Гумову ляльку вiн викинув за борт,
Нехай тепер акули iй роблять аборт.

1987




Грузинська мадонна















Брати! Кидайтеся на першу зустрiчну!

Сiйте рясно гаряче, млечное!

Пороться й шукати! Знайти i вiддаватися!


Вах! Якi жiнки в окрузi!
Мiж нiг шикарна роскiшниця!
Груди немов куполи! Пружнi!
Мерщiй люби! Не запiзнися!

Так люблю затрахать бабу в дошку!
Щоб мiй член в городки грав!
Пару раз даю iй в зуби соску!
Поточу в отворах «кинджал»!

Таз твiй як гiтара-семиструнка!
Чути скрип спiралi з зiрки?
Як настрою з пружинним звукiв – заграеш на моi лади!

«Дирижабль» в шорстке пiхву
Вставив як у вушко голки!
Ну скажiть, чабани-товаришi!
Ви з вiвцею так впораетеся легко?..

Ось з тобою ми злилися в екстазi!
Распашу зiрку елдой як плугом!
Нiби лижник я пробiгаю за кращою мазi!..

Тащиться!.. Дiйшла моя подруга!..

Твою щiлину шпигую колбасою,
Затиснувши в лещата гарячий спiтнiлий зад…
Ми з тобою працюемо з душею!..

У тебе… зiрка!.. Ну просто скарб!..

Продуваемо матковi труби…
Кувыркайся матка в животi!..

Хлюпайте про член великi губи!..
Органiзм твiй жiночий так хотiв!..
Вивергаюся вогненним вулканом!.. Мало!..
Розпечена Лава тече!..
Вже вiд сперми  ковдру мокро!..
Але мiй член пульсуе, еbет!..

Над зiркою член стоiть як тесляр…
Як рубанком клiтор задеру…
В шийку матки тикаеться похотник…
В слизьку i теплу нору…

До потилицi закотила очi…
І кусаеш губи вiд напруження!..

Я дев'ятий раз спускаю… мастило!..
Ну, а ти мычишь:
– Серго!.. Менi мало!..

Ну, а набридне з зiркою гратися, в дупу я втулю хрiн сталевий!.. У волохатих лапах звиватися
Ти не станеш подлою змiею!..

Перервав кондомiв я штук вiсiм…
І смердiло жженою гумою…
Мая!… Ми хоча i не грузини,

Але теж можемо телиць пилососити!..

Так!.. У сталеварiв сила в плавках, у шахтарiв сила в молотки!..
У лiкарiв сильний мужик в натертих матках!..
Бабу скоблишь часто – все хокей!..

1984




Реготухи







Якщо жiнка регоче
то – не проти, а навiть хоче…

Хто без КПРС став безпартiйним членом,
Кого з роботи бос штовхае в зад колiном,
Хто просто хоче життя свое виправити,
А зробити це можна уявити…
Хто з армii в запас звiльнений старим хрiном,

А хтось збирае бакси до прийдешнiх змiн.
І хто любитель гострих вiдчуттiв,
Чоловiк холостий або сiмейний…
Приспiв:

Я не втомлюся, буду повторювати,
Що треба хохотушечек шукати.
А хто вони такi – ти зрозумiеш,
Коли ти з ними нiчку проведеш!
Як старий ловелас на них я покладаюся.

У любовнiй справi ас, перед ними схиляюся.
Вони вилiкують всякi хвороби. (?)
Як солодкi реготухи i кориснi!

І щоб не збирати лiкарськi трави,
Не треба забувати любовнi забави.
На жiнок витрачай грошi – не на аптеку.
І ти будеш щасливою людиною.
Приспiв:
Я не втомлюся, буду повторювати
Що треба хохотушечек шукати.

А хто вони такi – ти зрозумiеш,
Коли пристойно баксiв набереш.

Хто iздить на курорт, хто ходить в ресторани,
Тi знають – цей спорт спотворюе дивани.
Пенсiонери можуть приплохеть,
А пiонери можуть залетiти.

Але що за лицар той, хто не шукав удачу?
Покараний буде жаднюка, який просить здачу.

Щоб грошi самi прилипали до рук —
Летите реготухи до мужикiв!
Приспiв:
Регочуть на волi i у в'язницi!
Без реготу опинитеся в лайнi!
А хто без хохотушечек живе,

Тих боженька на небо не вiзьме.

І косо нехай дивляться пiд'iзнi бабусi!
На бiса нам це навiщо – нудьгувати без реготухи?
Шампанського в багажник набирай!
І на машинi до плешке пiд'iжджай!

Ти, якщо не верблюд, шукай скорiше оазис!
Навiщо кидати сiм'ю? Сiм'я – надiйний базис!
Але загнаних коней не стрiляй!
Частiше хохотушечек мiняй!

Приспiв:
Я не втомлюся, буду повторювати,
Що треба хохотушечек мiняти!
До дiрок ж ви не носите костюм,
Вiд старих позбавляетеся купюр.

Навiщо ваш агрегат покладений в довгий ящик?
Хто в цьому винен, що захований у пiхви хрящик?
Застiй для демократii, як отрута!
Розкрутять апарат реготухи!

Я пiсеньку заспiвав вiдкрито, без натякiв.
Сказав, я, як умiв. Дав кiлька урокiв.
Але головне, що я хотiв сказати,
що треба хохотушечек мiняти!

Приспiв:
Я не втомлюся, буду повторювати,
Що треба хохотушечек мiняти.
А хто вони такi, знають всi:
Джентльмени, панi, панове, месье!

1993




Летючi мишi







Коли приходять морози трiскучi
i скорочуеться день свiтловий,

Шукають укриття мишi летючi,
щоб зависнути головою вниз.

Мишi летючi! Ми невдахи!
Чарiвно сiрого кольору!
А люди злющi збивають хмарами
Царицю сутiнкiв! Не справа!..

В дуплах смердючих хочемо досконалостi
на горищах i пiд склепiнням печери.

Ми – переносники чуми i сказу, туляремii, тифу, холери.

Мишi летючi! Ми невдахи!
А наша дiета – комахи.

В iншому випадку ми вас замучаем:
Станемо вампiрами! Ви знайте це!

1986




Злодii i паркани







Як багато коштiв iде на паркани!
Часом бiльше, нiж на створений об'ект.

А як же бути? Нас тримають пiд прицiлом злодii,
Вони не дрiмають, пiдвищуючи iнтелект.
Паркани прагнуть увись, назустрiч господу,
Парканом брати дiлять землю навпiл.
Ех, Homo Ѕарiепs, розумна людина!
Коли прийде кiнець стяжателям, злодiям?

Земля в полонi. Парканами як льодовиком вкрита!
А як боротися з крадiями? Рецепти забутi.
Ось Хаммурапi цар схiдний – мудро надходив:
Вiн всiм злодiям, ми знаемо точно, руки вiдрубував.
Навiщо ж руки вiдрубувати?
Подумайте про людей!
Нехай краще за парканом тать розум свiй остудить.

Як державi iнвалiдiв армiю набрати?
Як задовольняти лiбiдо, сiяти i стрiляти?

У багатьох злодiйство, як шкiдлива звичка.
Будь цвiркун гребе добро пiд свiй припiчок.
Зарплата витрачаеться на горiлку та на сiрники,
Але додае спритнiсть рук i швидкiсть нiг.

Ну чому тягне людей добро чуже?
Адже неможливо неосяжне осягнути!
Не вкрадеш – вiзьме iнший, спритнiше вдвiчi
І лiктi станеш ти вiд заздростi кусати.

Іван Васильович, Грiзний цар, стратити любив вiн дуже: На палю садив, четвертував розбiйникiв та iнших.
Вiн розумiв, що злодiй в парканi дiрочку знайде. Профилактическою стратою цар лякав народ.

Земля в полонi. Парканами як льодовиком вкрита,
А як боротися з крадiями – рецепти забутi.
Мiзки розкиньте i зрозумiете: щоб зло присiкти
– Зiрвати замки в квартирах треба i паркани спалити!

Планета майбутнього – вся без злодiiв i парканiв!
Не буде полiцейських там, не буде прокурорiв.

Будь-яка рiч, куди не кинь, на мiсцi пролежить.
Тодi i вовк голодненький з лiсу не втече.




Весiлля на небесах







Гора не сходиться з горою.
А життя людей сповнене чудес!
Двох, що зрiднилися душею
Любов пiдносить до небес!

Спалахнули зiрки, проколовши невагомiсть.
Сонце приносить приемну новину:
Нема вiйни в затаених свiтах.
Весiлля здiйснюеться на небесах!

Любов-богиня править свiтом.
Так подаруй долi полiт!
Вiзьми Амур стрiлу i лiру!
Рятуй закоханих вiд нещасть!

Люди закоханi, будьте щасливi!
У почуттях сильнi, до дрiбниць терплячi.

Будьте рiвнi на сiмейних вагах.
Весiлля здiйснюеться на небесах!

Закоханих чекають шипи та троянди.
Але ти, любов, завжди живи!
У пустелi – дощ, тепло в морози

– Святе таiнство любовi!

Ви на порозi долi невiдомою.
Ви – двi планети у космiчнiй безоднi.
Силу любовi збережiть у серцях.
Весiлля здiйснюеться на небесах!

Любов для вас нагородою буде,
Скрiпленоi узами сiм'i!
Несiть свiтло i радiсть людям,

І щастя для дiтей своiх!

Господом ця любов скрiплена!
Так насолоджуйтесь ви нею сповна.
Щоб вiнчальний вогонь не згас!
Весiлля здiйснюеться тiльки для вас!




Пiсня про Море Свiту







Нi, не прожить менi без синього моря!
Без чайок i шуму прибою.

З ним розставання – безмежне горе,
Адже все для мене тут рiдне.
Море, море, море – ти моя стихiя!
Море, море, море – серцю милий дiм!
Коли бачу у свiтлiй дали кораблi я,

Мрiе стати бiлим кораблем!

Нiби лечу по блакитних просторах,
Де море зливаеться з небом.
У цiй краiнi немае мiсця розбратiв.
Тут всiм вистачить даху i хлiба.

Море, море, море – покровитель сушi!
Море, сонце, вiтер очищають свiт.

Я кричу: «Рятуйте люди своi душi!
І все сюди з кам'яних квартир!»

Вiриться менi, що наш свiт удостоений
Долi без страждань i плачу.

Людський океан буде вiчно спокiйний,
Адже всi ми загинемо iнакше.

Море, море, море – немае тебе прекраснiше!
Життя з моря вийшла, ми – морiв сини.
Океан здатний дати всiм людям щастя.
Врятуемо його вiд ядерноi вiйни!

Хай буде свiт без вад i чвари,
Все зло немов айсберг розтане.
Але хай до небес розлiтаються бризки!
Корабель у Морi Свiту впливае!

Море, море, море гартуе звичаi.
В дружбi з морем людина сильна.
Немов виверження розпеченоi лави
Змiтае зло вiн на своему шляху.




А бандити – теж люди?







У блатних – своi проекти, схеми…
Немае людини – немае проблеми!..

Хочеш жити i пити нормально, iсти посмачнiша,
Дiвок вiдриватись сексуальних i покрасивiше?
А щоб модельок з журналiв в Майбаху катати

– Вам дорога до кримiналу i ночами не спати!
А пiд покривом ночi – Наше Царство!

Ми цiнностi беремо у Козу-Дарства!
На невизначений термiн беремо «надлишки в борг».

З грошима ходить навiть Колобок!..

Чесних грошей вiчно мало!
А, щоб хотiлось i моглось-
Нам не можна без кримiналу!..

Так, щоб по кайфу нам жилося!
А бандити – теж люди? Знають точки, де болючiше!
А ми бiльше… так не будемо!

З кожним строком ми розумнiше!

Щоб досягти результату – арсенал хороший:
Джип, пластид, волына, бiта, праску i нiж…
Кожен знай свою роботу! Свiй портфель неси!
А наша доля – знiмати Джек-поти,«кришувати», «мiсити»!
А пiд покривом ночi – Наше Царство! Ми цiнностi беремо у Козу-Дарства!
На невизначений термiн беремо «надлишки в борг».

З грошима ходить навiть Колобок!..

Ти, народжений повзати – ползай! І клади кучней гнiй!
Лише б на лавцi соватися пiдсудних не довелося!
Сиди з вудкою на рiчцi i дивись на поплавцi!..

Ти – безневинна овечка, а ми – Акули i Вовки!
Знай, що при будь-якому розкладi, при режимi будь-якому,
Життя бандитiв в шоколадi (i в мармеладi!) i пристойний будинок при тому!..

Мие золото старатель з драгою i кайлом.
А тюремний наглядач крутить лише хайлом…
Я – чарiвник i мрiйник! Я – з жовтенят!..

Я з ментами в пополаме… А прокурор – мiй брат!..
Праця бандита привабливий на перший погляд!..

А бандити – теж люди? А який кар'ерний рiст:





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «Литрес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/chitat-onlayn/?art=27613517) на Литрес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.