Книга - Найманець

Найманець
Сергiй Залевський


Макс Шнiтке #4
Макс зi своею нерозлучною супутницею – рудоволосою красунею Юлi – продовжуе життя у свiтах Спiвдружностi. Пара вирушае у тривалу подорож в далекий директорат Корит. Пiд час перельоту Макс стае власником дивного i загадкового трофея, який насправдi виявляеться скафом древнiх, що контролювали колись цю галактику. А згодом герой розумiе, що отримав у спадок надзвичайно цiннi i дуже рiдкiснi данi про устаткування спецiалiзованого корабля зi штучним iнтелектом зниклоi раси. Нарештi з'явилася можливiсть долучитися до технологiй предкiв.





Сергiй Залевський

Найманець





Глава 1


– Менi не подобаеться цей корабель – хмурився Крун, розглядаючи щось на тактичнiй схемi.

– І чим же вiн тобi не подобаеться? – перепитав у нього наш герой – вiн теж знайомився з даними, якi вивiв ШМ. Звичайний середнiй транспортник, напевно торговець вузькоокий.

– Нi, це не торгаш, я в цьому упевнений. Швидше, перероблений в середнiй носiй транспорт, тримаеться окремо вiд iнших. До речi, поки ми тут розважаемося, змiнився увесь склад на орбiтi – ось цих вiсiм пришли разом, напевно це караван, та i тримаються купи. А цей транспорт тут вже був до нас – чуе мое серце, що вiн чекае на вiдповiдну цiль, щоб дiстати в порожнiй системi. Та i я наказав за ним стежити ШМ, i ось якi спостереження: кiлькiсть малого флоту на його борту явно не вiдповiдае звичайнiй вантажiвцi, крiм того, бiля нього постiйно крутяться п'ятiрка легких КВП – навiщо транспорту бойовi КВП? Його завдання в караванах лiтати – там, на палубах повиннi вантажi стояти, а не кораблi вiйськового призначення. Пiдозрiлий кораблик, м-дя.

– Раз вiн такий пiдозрiлий, збирай команду, i валимо звiдси – припаси ми закупили, команда трохи вiдпочила – у нас ще половина шляху попереду. А для таких ось незрозумiлих об'ектiв у нас в арсеналi е «Део-Б» – якраз для того, щоб вiдохотити цiкавитися нашими трюмами.

– Так, «Део-Б» знатна рiч – хихикнув капiтан – керована торпеда подвiйноi дii – винахiд хаманцев, вони намагаються цими штуками розколупати валлiнгiв. Правда, поки iм це вдаеться погано, швидше валлiнги iх колупають, ха-ха-ха. Але торпеда дуже серйозна, ага.

Ще добу команда повiльно збиралася на борту свого носiя. Нарештi, закiнчивши це невелике свято життя, корабель став набирати прискорення у бiк своеi новоi мети маршруту. Присутнi в рубцi керiвники загону були злегка спантеличенi повiдомленням бортового ШМ про те, що пiдозрiлий транспорт теж почав розганятися паралельним курсом. Капiтан i землянин переглянулися – схоже, пiдозри бувалого найманця мали пiд собою пiдстави, i незабаром iх чекае бойовий контакт з незрозумiлим супротивником.



Капiтан середнього транспортника проекту «Шоги-су» був корiнним жителем Корита. Зараз вiн з цiкавiстю спостерiгав зображення середнього корабля проекту «Фардi-624». За даними класифiкатора, це був легкий носiй бриларцiв на двадцять чотири малi борти – чотири важких i двадцять легкого типу – проти його п'яти десяткiв бортiв. Його корабель тiльки на вигляд залишався все тiею ж непоказною вантажiвкою, а ось усерединi вiн пiддався серйозним переробкам: тепер замiсть чотирьох вантажних палуб i двох трюмiв, в ньому розмiщувалося тридцять легких «Тувис-Б5» – самi кращi легкi винищувачi коритськоi розробки п'ятого поколiння – полiпшена версiя поширених гарморських винищувачiв третього поколiння. Інженери директорату особливо не парилися – здерли увесь функцiонал з iмперського варiанту КВП. Трохи помiняли компонування i видали як свiй винахiд – легкий винищувач iз спареною курсовою гарматою.

Іншi двадцять його малих бортiв були важкими штурмовиками «Самтур-Б5» – полiпшена версiя простих «Самтурiв» третього поколiння – цi вже були споконвiчно коритськими винаходами. Два курсовi гармати i двi турелi – ось iх озброення, нiяких енергощитiв i iнших винаходiв. Тактика боiв цiеi зоряноi краiни передбачала масовiсть ось таких лiтаючих трун, замiсть того, щоб випускати добре захищенi машини – так було дешевше.

Ось i у цього легкого, за критерiями Корита носiя, якiсть була замiнена кiлькiстю – майже двократна перевага в малих кораблях, в порiвняннi з аналогами iнших держав. Саме тому, спираючись на такий бойовий потенцiал, Сунь-чо Фчай абсолютно спокiйно борознив фронтир директорату i вiльний космос. Команда була вiдповiдно капiтановi: сумiш рiзних народiв, що населяють великий простiр директорату: вузькоокi чини, тупуватi, але зухвалi рушики, кмiтливi япi i корi – строката команда ловцiв удачi. Деякi проблеми спочатку створювали рушики – тим був потрiбний iх нацiональний напiй вадяра – без нього у них починалася формена ломка i психоз. Але Сунь-чо швидко знайшов вирiшення проблеми, трохи повороживши над харчовим синтезатором. Оскiльки сам напiй був заборонений до кодування в цих агрегатах, капiтан найняв одного iскера, який провiв невелику операцiю: помiняв назву одного сильного алкогольного напою «смага» на «вадяра» – рушики не вiдчули рiзницi. З тiеi митi вони стали найщасливiшою частиною команди на борту «Шоги-су».

Постеживши тиждень за можливою жертвою, Сунь-чо прийняв рiшення переслiдувати бриларцiв, чим неабияк пiдняв настрiй екiпажу – мiж цими двома державами були натягнутi стосунки, тому пощипати зухвалих сусiдiв погодилися усi без виключення. Трохи бентежило те, що це був повноцiнний бойовий носiй шостого поколiння, але ватажок пiратiв покладався на стару, добре перевiрену тактику чисельноi переваги, широко вживану в директоратi. Тим бiльше, як вiн вважав, рiзниця мiж двома сумiжними поколiннями технiки невелика – те, що у нього була перероблена вантажiвка, його не бентежило.

Розiгнавшись услiд бриларцю, коритський транспортник повторив його маневр – бортовий ШМ давав 90 % гарантiю стрибка в ту ж систему, куди вистрибнув потенцiйний супротивник. Вискочивши через дев'ять днiв в мертвiй системi, Сунь-чо Фчай радiсно потер руки – слава космiчному рандому, вони прибули першими – е час пiдготуватися.

– Пiлотам зайняти своi машини – перша хвиля десяток легких «Тувисiв» – помацаемо нашу дичину про всяк випадок. Друга хвиля: десять «Тувисiв» i ланка «Самтурiв». Третя хвиля – усi, хто залишився, ха-ха-ха. Завдання для усiх – прикриття наших абордажних ботiв – нам цей кораблик потрiбний цiлим – працюемо тiльки по прикриттю i бортовим турелям. Не дай древнi боги, хтось з вас, дибiли, палитиме по двигунах – особисто вiдправлю до утилiзатора. Особливо це стосуеться третьоi ланки «Самтурiв» – для вас, три Івана з Рушкостана, повторюю спецiально: в корму не стрiляти, синеморде м'ясо, iпать.

– А чого вiдразу Івани – як тiльки що, вiдразу ми крайнi? – вiдгукнулася бойова трiйка з незабутнього протекторату – самi вони були з якоiсь ватноi територii i називали себе ватниками.

– Мовчати м'ясо – за успiшний бiй ваша трiйка буде премiйована. На вибiр: премiя на особовий рахунок або оригiнальна вадяра.

– Нафiг премiю, де ii тут витрачати то? – вiдразу пожвавилася дiлова трiйця – даеш пiвлiтра на гора!

Сунь-чо поморщився – вiн так досi i не розумiв до кiнця цих гуманоiдiв – остання iх фраза збила його з пантелику. Зараз вiн спостерiгав, як його пiлоти займали мiсця в рубках своiх бойових машин, але особливо уважно вiн стежив за трьома Іванами з Рушкостана – тi навiть у бойовi вильоти намагалися протягнути з собою свiй напiй i легку закуску. Правда, безрезультатно – технiки, що готували iх кораблi до вильотiв, вже знали усi способи проносу цього напою цими органiзмами, i упевнено вилучали заборонену у бойовiй обстановцi сумiш. Але ватники не здавалися i постiйно намагалися придумати щось нове.

Ось i зараз ця трiйця намагалася пронести емностi з напоем у своiх нацiональних головних уборах – на мовi цього народу вiн звучав, як «сапка-уссанка». Досить оригiнальний вирiб ватникiв – головний убiр робився iз хутра рiзних тварин, що мешкають на планетi ватникiв. У холодний перiод року цей предмет одягався на голову хутром назовнi i зав'язувався внизу пiд пiдборiддям розумного. Таким чином, на вiдкритому повiтрi залишалося тiльки обличчя ватника. В усi iншi сезони року сапку-уссанку ватники носили оригiнально: один кiнець ii вiльно звисав вниз, частково закриваючи одне вухо аборигена, iнший пiднiмався вгору, вiдкриваючи друге вухо гуманоiда i коливаючись над його головою при ходьбi, як своерiдний мiнi-прапор.

У оригiналi, за давньою традицiею ватникiв, носити у такому виглядi головний убiр вимагалося при синюшному кольорi обличчя, що у свою чергу досягалося багатоденним вживанням тiеi ж вадяри, з невеликою кiлькiстю закуски (останне не обов'язково, в принципi). Але з часом, ця традицiя трохи забулася, i сучаснi ватники i ватницi (що цiкаво!) охоче iх носять iз звичайним кольором обличчя,… щоправда, вiн у них бувае дуже рiдкiсно.

Роздуми Сунь-чо Фчая перервав черговий зв'язкiвець:

– Зареестрований вихiд iз стрибка невiдомого корабля, сканую простiр.

– Давай iдентифiкацiю, вiдчуваю, це наша здобич до нас летить.

– Пiдтвердження: легкий носiй «Фардi-624», рееструю опромiнення обшивки – вони нас бачать, бос.

– Атакуемо сходу. Пiлот – зближення на мiнiмальну дистанцiю, перша хвиля – старт – помацайте наших гостей. Друга хвиля – старт через три хвилини пiсля першоi, далi працюемо по стандартному плану – пора цим зухвалим бриларцям пояснити, хто в цiй дiрi головний.

У локальнiй мережi лунали рiзнi крики i гасла, якими команда надихала сама себе. Як завжди, трiйця ватникiв вiдрiзнилася своею оригiнальнiстю, прокричавши щось подiбне до: «Погнали коней, або погнали мiських коней – якось так». Капiтан найманцiв вирiшив, що потрiбно трохи вивчити нацiональнi традицii Рушкостана, щоб краще розумiти своiх пiдлеглих, про що поставив собi нагадування у своiй нейромережi.



– Штатний вихiд iз стрибка, система 07-СБ-012к, рееструю опромiнення обшивки,…сканую,…iдентифiкацiя – середнiй транспорт проекту «Шоги-су», п'яте поколiння, директорат Корит.

– А ось i нашi друзi – недобре посмiхнувся Крун – як я i припускав. Висить прямо по вектору розгону – не проскочимо, доведеться приймати бiй.

– Змiна тактичноi обстановки – знову влiз в розмову бортовий мозок – цiль нарощуе прискорення в нашу сторону. Випуск малих бортiв,…iдентифiкацiя успiшна – легкий КВП «Тувис-Б5», десять одиниць.

– Ось тобi i здрастуйте – прокоментував почуте Макс i став вивчати тактичну схему: десять маленьких червоних точок i одна велика рухалися прямо до них. Юлi, дiвчинка, приймай вахту, я пiшов в «Фортер» – зараз кожен пiлот на рахунку.

Дiвчина обiйняла i поцiлувала свого чоловiка, потiм уляглася в пiлотський ложемент i поглянула на капiтана, неначе запитувала подальших iнструкцiй. І капiтан виправдав ii очiкування:

– Пiлот, зближення з супротивником на дистанцiю поразки курсовими гарматами. Увага екiпажу – нас атакуе носiй вузькооких – схема роботи – захист базового корабля.

Легкi i важкi кораблi бортовоi ескадрильi упевнено вибудовували захисний ордер бiля свого носiя – цей варiант дiй був основним iх тренувальним боем по дорозi сюди – його вiдпрацьовували на усiх промiжних зупинках. Усi пiлоти були зiбранi i зосередженi – вони розумiли, що iх чекае важкий бiй – двократна перевага супротивника налаштовувала усiх на тривалу сутичку.

Зайнявши мiсце пiлота у своему шахтарi, наш герой упiймав себе на думцi, що вiн навiть радий тому, що зараз вiдбуваеться – одноманiтнiсть декiлькох мiсяцiв його натомила так само, як i усю команду. Вивiв кораблик в космос i звернувся до Круна:

– Капiтан, познач мое завдання – мое мiсце в ордерi?

– Подивися на тактичну схему – вони випустили вже чотири десятки бортiв, i думаю, що це ще не межа. Твоя головна мета – два абордажнi човники, не дай iм дiстатися до носiя, воювати на своiй територii – погана iдея. Як розберешся з човниками, прикривай нам корму – не хочеться залишитися тут без розгiнних двигунiв.

– Зрозумiв, зараз займу позицiю.

Технолог вирiшив не свiтити сьогоднi своi здiбностi без крайньоi потреби – Крун вже ставив йому навiднi питання, i повторювати слабенькi вiдмазки було б безглуздо. Хоча перевантажити парочку реакторiв у москiтного флотi супротивника вiн мiг собi дозволити – вибух буде схожий на попадання з тунельноi гармати.

Мiж тим перша десятка ворогiв вже зцiпилася iз захисною лiнiею носiя – спроба розвiдки боем виявилася для вузькооких плачевною. Якiснiша технiка бриларцiв, плюс солiдний досвiд бриларських пiлотiв зробили свiй перший внесок в результат цього зiткнення – 6:0 на користь наших, хе-хе. Четверо що утекли, швидко зблизилися з другою хвилею i влилися в ii ряди. Захисники провели злагоджену ракетну атаку, можна сказати, вдалу – нападаючi втратили ще п'ять бортiв, якi втратили управлiння i стали розлiтатися в рiзнi боки, втрачаючи по дорозi елементи корпусу i обшивки. Поки що гостi з гостинного Брилару вели з рахунком 11:0. Атака у вiдповiдь ракетами принесла першi втрати – два легкi винищувачi отримали ушкодження, i вишли з бою, насилу дотягнувши до льотноi палуби – пiлоти не постраждали.

Супротивник, бачачи, що бриларцi успiшно вiдбиваються, майже не несучи втрат, змiнили тактику – дочекавшись пiдкрiплення з третьоi хвилi, накинулися на захисний ордер великою купою – двадцять дев'ять на двадцять два. «Фортер» майже не брав участь в звалищi, оскiльки вiдстежував рух абордажних ботiв – тi роздiлилися i рухалися до розгiнного коридору з двох сторiн. Оцiнивши ситуацiю, i зрозумiвши, що на два напрями вiн не зможе зреагувати, Макс рiзко прискорився у напрямi одного iх них, намагаючись вийти на дистанцiю стрiльби з тунельних гармат.

Все-таки абордажний бот, це багатомiсна труна, що летить прямо – в цьому переконалися через декiлька хвилин його пасажири – в стандартний човник, розрахований на двадцять п'ять чоловiк, вузькоокi ухитрилися запхати сорок низькорослих головорiзiв. Куди вони там влiзли то…? Одне попадання болванки з «Фортера» випарувало кормову частину човника, i шахтар жваво розгорнувся у бiк його побратима, не цiкавлячись, що стало з тими, хто залишився в обламку. Другого вiн не устигав пiдрiзати, але тут йому допомогла бортова турель носiя, майстерно прошивши непрошеного вiзитера уздовж усього корпусу. Проте, пошкоджене суденце змогло досягти створу розгiнного коридору i влетiти всередину льотноi палуби.

– Макс, вони проникли на борт – почув вiн голос своеi подруги – капiтан пiшов iх зустрiчати з комплексом штурмових дроiдiв i загоном абордажникiв. Думаю, вони впораються – там повноцiнний бойовий керiвник ШМ, та i сам Крун досвiдчений погонич. Я виходжу на дистанцiю прямого попадання – ти займися загальним звалищем – нашим КВП там важко. У третiй хвилi явно найдосвiдченiшi – ми втратили ще вiсiм кораблiв, з трьома немае зв'язку – гадаю, що пiлоти мертвi.

– Добре, я у бiй, а ти стрiляй точно, крихiтка.

У цей момент «Фардi» виплюнув першi два подарунки у бiк транспортника – той вiдповiсти нiчим не мiг, оскiльки не був озброений нiчим, окрiм турелей ближньоi оборони. Тому, корабель вузькооких гопникiв став намагатися вiдхилитися вiд пострiлiв супротивника, що йому погано вдавалося iз-за своiх габаритiв. Почався повiльний вальс двох пiвкiлометрових гiгантiв, де один був iз зубами, а iнший без. Навколо них вели свiй бiй дрiбнi кораблики – у тих були своi цiлi i своi завдання.

Крун гнав перед собою корабельний абордажний комплекс – дванадцять павукiв з бойовим керiвним ШМ, були серйозною силою в прямому зiткненнi. Поряд з металевими павуками пересувалася уся компанiя штатних бiйцiв ближнього бою – усi пiвсотнi абордажников горiли бажанням взяти участь в перестрiлцi, що намiчаеться – два мiсяцi майже тiльки i робили, що тренувалися.

– Давно я вже так не працював – збуджено думав найманець, крокуючи поряд з дроiдами – трусну старовиною, як сказав один мiй знайомий. ШМ корабля передавав йому картинку з льотноi палуби – з абордажного бота нападаючих вилiзли майже чотири десятки бiйцiв.

– Іпать, звiдки там стiльки? – очi капiтана полiзли з орбiт – вони там що, розмножуються по ходу справи, чи що? – його здивуванню не було меж. м-дя, ну що ж, потрiбно захищати свое майно – корабель, по сутi, був його власнiстю, вимагалося тiльки долетiти до Корита.

А цьому зараз заважали ось цi сорок органiзмiв, якi стали розповзатися по льотнiй палубi, як щури у пошуках iжi. Дюжина бойових броньованих машин, що увiрвалися першими на палубу, змела передовий загiн ворожих бiйцiв за декiлька секунд – усiх нападаючих були в скафах без захисних екранiв, якi плавилися i рвалися разом з тiлами тих, на кому вони були одягненi. Тут до павукiв приедналися i мiсцевi гуманоiди, що бажали розiм'ятися – непрошеним гостям стало некомфортно на чужому кораблi. Через пару хвилин така ж доля осягнула iншу частину маломiркiв – ця група була екiпiрована краще, але протиставити щось машинам смертi укупi iз розлюченими головорiзами носiя вона не змогла. У результатi, не пiдлозi валялося багато розiрваних тiл i розбитий абордажний човник нападаючих.

– Вiдмiнно, основну загрозу лiквiдовували – вголос прокоментував Крун – потрiбно повернутися в рубку, подивитися, як там справи у моiх пiлотiв.

Погнавши дроiдiв назад, заквапився iм услiд. Бiйцi ж, трохи посумувавши про те, що сутичка закiнчилася занадто швидко, зайнялися оглядом поля битви i пошуком можливих трофеiв.

Ситуацiя навколо носiя була неоднозначною: з одного боку, Юлi пристрiлялась i вже майже усi пострiли лягали в цiль – кожен залп курсових знарядь проробляв новi дiри в звичайнiй обшивцi цивiльного переробленого судна, поступово пiдбираючись до захищених коконiв рубки i реакторного сектора. А з iншого боку його малий флот був в тяжкому положеннi: супротивник використав чисельну перевагу в технiцi i упевнено давив захисникiв. Зараз спiввiдношення вибулих з бою було 24:16 на користь своеi команди – фактично, бiй вели останнi вiсiм штурмовикiв, дев'ятий вже був виведений з ладу.

Перелом в ходi бою внiс його партнер на своему «Фортерi» – влетiвши у гущу битви, вiн буквально за пару секунд вивiв з ладу шiсть кораблiв супротивника, а впродовж наступноi хвилини вибив ще трьох.

– Іпать, це якийсь КВП-рiзак, чи що – дев'ять кораблiв за хвилину – уражено дивився капiтан на тактичну схему – забiйний кораблик i вiдмiнний пiлот.

Тут вiн згадав, як втратив увесь свiй флот в убивчiй сутичцi з цим кораблем – тодi цей шахтар обiграв його тактично, умiло використовуючи астероiдне поле у своiх цiлях. Звичайно, пiлот цього кораблика показував вiдмiннi результати: доки Крун згадував свое недалеке минуле, «Фортер» зменшив кiлькiсть ворожих КВП ще на двi одиницi. Тепер спiввiдношення було 31:20 на користь захисникiв «Фардi», i на полi бою залишалися чотири важкi штурмовики i «Фортер» проти дев'яти кораблiв у супротивника.

Тим часом Юлi, очевидно, змогла дiстатись до чогось важливого в конструкцii транспортного корабля вузькооких, оскiльки вiн перестав намагатися маневрувати пiсля чергового вдалого попадання дiвчини в його борт. Мабуть, це попадання стало останньою краплею, яка вирiшила результат битви – флот супротивника став виходити з бою, намагаючись прорватися до свого носiя – жест вiдчаю, швидше за все. Втративши ще два важких КВП, залишки атакуючоi сторони влiтали в льотнi палуби свого базового нерухомого корабля, намагаючись знайти там неiснуючий порятунок.

– Тепер можна нанести нашим негостинним гостям з директорату вiзит у ввiчливостi у вiдповiдь – посмiхнувся капiтан i став вiддавати накази абордажнiй командi. Там усi були готовi, вимагалося тiльки знайти двох пiлотiв для управлiння цих самих ботiв. Але спочатку, треба упiймати усiх своiх i потурбуватися про поранених.

Своiх пiлотiв з тих бортiв, якi не могли самостiйно пересуватися, знiмали на абордажний бот – ним управляв один з найманцiв, якого першого збили в минулiй сутичцi. За результатами рятувальноi операцii зняли сiмнадцять чоловiк в рiзному станi: половина була цiлою i неушкодженою, друга половина умовно дiлилася на трьох тяжкопоранених i п'ять легкопоранених. Задiяли чотири медичнi капсули на «Фардi» – туди уклали усiх важких i одного легкопораненого пiлота, ще одного Макс особисто уклав у свою капсулу на «Фортерi», четверо потерпiлих, що залишилися, були обробленi iндивiдуальними автоматичними аптечками i залишенi у своiх каютах чекати черги на лiкування. Легкопоранений пiлот в капсулi «Фортера» повинен був вилiкуватися через чотири з половиною години – приблизно стiльки ж вiдводилося на лiкування такого ж легкопораненого бiйця на «Фардi». Важкi повиннi були пролежати в капсулах по-рiзному: вiд доби до чотирьох – всi трое були пiлотами важких «Кат-6х1», на яких припала основна сила удару нападаючих.

Закiнчивши з медициною, вирiшили навiдатися до ворога – збiр пошкоджених КВП i розбiр трофеiв почекае, тим бiльше що уся абордажна секцiя фонтанувала бажанням помститися за смерть п'яти пiлотiв. Саме стiльки екiпаж втратив в цiй сутичцi – усi загиблi пiлоти виявилися з легких винищувачiв «Монтри-6а» – все-таки позначилося бiльш нiж пiвтора кратна чисельна перевага супротивника в технiцi, i iх задавили просто числом. Летiти у гостi до вузькооких вирiшили усi: Макс на своему «Фортерi» вiз капiтана i його штурмових дроiдiв, а iншi пiвсотнi абордажникiв мали бути доставленi двома ботами. На носii залишалася Юлi на посту чергового пiлота i шiсть найманцiв, яких зняли з пiдбитих корабликiв, не вважаючи звичайно, на поранених в каютах i медичних капсулах. Шестiрка, що залишилася, не мала нiяких навичок штурмовоi пiдготовки, i тому Крун усiх вiдправив до резерву, оскiльки толку вiд них в замiсi, що намiчаеться, було б мало.

Юлi не мiняла положення носiя вiдносно супротивника, тримаючи його пiд прицiлом курсових гармат – з ближчоi дистанцii використовувати iх би стало проблематично. «Фортер» i обидва абордажнi боти пропливли невелику вiдстань мiж кораблями за двадцять хвилин, увесь час чекаючи якоi-небудь гидоти вiд ворога. Цей недовгий час польоту iх страхувала четвiрка важких штурмовикiв, що залишилися на ходу – все, що залишилося вiд повноi бортовоi ескадрильi носiя в цьому непередбаченому зiткненнi. Технолог плювався i матюкався, не особливо вибираючи вирази: невiдомо, скiльки вiн зможе вiдновити з того, що залишилося десь поруч лiтати, але втрата одного «Кат-6х1» – це чотири мiльйони, а один «Монтрi-6а» – це два з гаком мiльйона кожен.

– П'ять висококласних пiлотiв, i два десятки новiтнiх КВП шостого поколiння – пiдраховував вiн втрати. Якщо на цьому коритi я не знайду що-небудь настiльки цiнне, що покрие моi втрати, то я придумаю щось неординарне для гопникiв, що вижили на цiй посудини, стопудово…!

Першими вивантажувалися бойовi дроiди – спочатку Крун вивiв свою дюжину, потiм за ними вискочили на оперативний простiр палуби «Кланчi» технолога – залiзнi бiйцi повиннi були провести розвiдку i забезпечити прикриття для другого ешелону – абордажноi групи. До речi, Макс вирiшив вiддати назад головному найманцевi його штурмовий скаф – такий же «Шонц-6у», як i у нього самого, з тiею вiдмiннiстю, що у Круна була вiдсутня плечова турель. В принципi, це було нормально – капiтан цiлого носiя не повинен ходити в атаку в перших рядах бiйцiв, в той час, як для свого захисту вiн може використати тiльки дроiдiв i iх екрани. Другий скаф вищого захисту, знятий з покiйного глави корпорацii «Зальт-ШМ», вiн думав вiддати своiй дiвчинi,…напевно,…чи вiддати iй свiй нинiшнiй, а бiльше просунутий забрати собi – досi вiн остаточно не вирiшив цю дилему, м-дя.

На тiй льотнiй палубi, де вони дружно висадилися, було порожньо, якщо не рахувати абсолютно цiлого абордажного бота на крайньому парковочному майданчику – цей факт сильно здивував обох партнерiв.

– Це скiльки ж iх тут ще залишилося, якщо у них ще один бот в комплектi? – спiлкувався з капiтаном наш герой, використовуючи командну мережу загону – куди вони тут помiщаються то?

– Гм, думаю, ще мiнiмум пiвсотнi бiйцiв, i iншого персоналу ще пару десяткiв – задумливо розглядаючи бот, вiдповiв Крун. А може i взагалi, iх тут ще цiла сотня – це ж коритцi, у них тактика боiв заснована на чисельнiй перевазi. Дивно, що вони нас тут не зустрiли.

– Тут занадто просторо, нiде влаштувати засiдку – гадаю, що нас чекае теплий прийом в коридорах – помiтив наш герой, отримуючи iнформацiю вiд своiх дроiдiв – тут чисто, йдемо всередину.

Отримавши наказ, з ботiв стали вивантажуватися абордажники, що пiдганялися своiми командирами – група головорiзiв утворила нескладну наступальну схему за дроiдами, i уся компанiя рушила на ознайомлювальну екскурсiю по нутрощах корабля. Коридори i переходи на цьому суднi разюче вiдрiзнялися вiд таких же аналогiв на «Фардi»: пiд ногами було досить засмiчено i брудно – землянин iз здивуванням i гидливiстю дивився на цей безлад – це нагадувало лiтаючий покинутий склад. Проте досить швидко знайшлося пояснення таким купам смiття: з багатьох стали вискакувати дрiбнi дроiди, якi намагалися напасти або нанести ушкодження загону, що просувався. Але оскiльки попереду йшли iх власнi павуки, то такi витiвки швидше веселили найманцiв, нiж турбували.

Макс штовхнув черевиком скафа одного такого нахабу, якому його дроiди зробили незапланований конструкцiею зайвий отвiр в корпусi: ремонтний дроiд четвертого поколiння зi знайомого йому комплексу «Фiрос-4.44». Трохи спантеличено попинав того ногою, рушив далi, ставлячи собi питання: «А де ж бойовi»? Через деякий час мiсцевi жителi змiнили тактику, i тепер жучки вискакували з рiзних несподiваних мiсць тодi, коли iх передовий механiчний авангард проходив далi – нападали на людей ззаду. Пара таких несподiваних атак принесла супротивниковi певний результат: одному абордажнику вiдрiзало ногу плазмовим рiзаком, а ось iншому бiйцевi не повезло – павук, що вискочив з бiчноi сервiсноi нiшi, встиг пропалити найманцевi лицьовий щиток, поки iншi бiйцi не докiнчили залiзяку.

Пiсля цього команда екскурсантiв теж помiняла тактику: дроiди, що йшли попереду, поливали плазмою i iмпульсами усi пiдозрiлi нагромадження предметiв i смiття, де теоретично могли ховатися партизани. Своiх чотирьох помiчникiв технолог тепер тримав з бокiв групи, перевiряючи усi вiдгалуження i люки: тактика дала своi результати – в спину нiхто не стрiляв i не плювався плазмою. У мiру просування загону всередину корабля, кiлькiсть сюрпризiв стала рости, i до вже вiдомих стали додаватися новi «приемнi» несподiванки: стельовi турелi, замаскованi мiни. Усе це, що вискакувало зовсiм не до мiсця i не вчасно, створювало неприемнi ситуацii – так було поранено ще декiлька абордажникiв. Тенденцiя починала напружувати землянина, i вiн вирiшив використати свiй дар для орiентацii в мiсцевих умовах – початковий проект був серйозно перероблений, як зрозумiв вiн, порiвнюючи iнформацiю з бази по середнiх кораблях з реальнiстю.

– м-дя, мiсцевi конкретно тут навернули, доведеться хитрувати, а то так по трохи, i виб'ють менi усiх людей. Потрiбно з цим закiнчувати – особливо йому не подобалися потайнi турелi – не один вiн такий розумний, виявляеться.

Огляд наступного коридору вторинним зором вiдразу дав результати: знайшов двох партизан у бiчних нiшах i пару турелей на перехрестях проходiв – по тих мiсцях ударили його дроiди, пiдкоряючись прямому наказу погонича. Подальше пересування загону екскурсантiв помiтно прискорилося – Макс став вбивати накопичувачi i реактори ворожоi технiки здалека. Зовнi це нiяк не проявлялося – просто в потрiбному мiсцi не спрацьовувала турель, або з купи не вискакував черговий механiчний дрiбний партизан.

Потiм вони вийшли у великий коридор – очевидно, це був головний магiстральний шлях усерединi цього корабля – тут iх зустрiли вже бойовi дроiди i частина екiпажа нападаючих, що залишилася в живих. Зустрiли дружним залпом зi всього, що у них було – у бiк загону з «Фардi» полетiли ракети, гранати, згустки плазми i ураган дрiбнокалiберноi кiнетики. Особливо видiлявся серед усього ворожого озброення масивний величезний павук близько трьох метрiв в поперечнику з двома великокалiберними роторними гарматками – цей гiгант безупинно поливав гостей струменем швидкiсних снарядiв, випробовуючи на мiцнiсть щити прибулих екскурсантiв. Крун не став довго терпiти це знущання, i зарядив в цю конструкцiю вiдразу десяток плазмових гранат зi своiх павукiв – у дроiдiв Макса гранатометiв не було в озброеннi, на жаль. Ще двi мiнi-ракети зробили в гiгантовi велику дiрку, викликавши детонацiю боезапасу, який зберiгався у того в задньому вiдсiку корпусу.

Вiдразу пiсля пiдриву основноi оборонноi сили захисникiв справи пiшли жвавiше – Крун накидав в зону розташування захисникiв ще пару гостинцiв, тому усi щити у них вiдключилися майже одночасно. Цим скористалися абордажники, якi пiд прикриттям екранiв своiх дроiдiв швидко скоротили дистанцiю i стали рвати членiв ворожого екiпажа цього рейдера, що залишилися без захисту. Очевидно, це була головна лiнiя оборони супротивника, оскiльки далi по маршруту iм майже не чинили опору – тiльки одного разу на технолога спробував встрибнути зовсiм дрiбний павук – звiдки той вистрибнув, залишилося загадкою. В той момент наш герой не користувався своiм вторинним зором: постiйно знаходитися в такому поеднаному станi вiн довго не мiг – починалися неприемнi вiдчуття, i зiр розпливався, втрачаючи чiткiсть.

Так от, цей дрiбний нахаба наполегливо намагався дотягнутися до його шолома, навiть коли фахiвець притиснув його черевиком до пiдлоги – дроiд був зовсiм мiнiатюрний, не бiльше дюжини сантиметрiв у своiй найширшiй частинi. Погонич дав вказiвку одному зi своiх «Кланчiв» пiдчепити агресивну малявку за манiпулятор i став його розглядати – рухи i смикання цього замiрка розсмiшили його. Та i не тiльки його – на манiпуляцii з таким крихiтним агресором звернула увагу уся команда абордажникiв.

– Дроiд-дiагност «Мiкро-Фе4к» – так пiзнала його нейромережа.

– Погана справа у ворога, якщо ось навiть такi дрiбнi пiшли в хiд – констатував землянин пiд регiт його команди, яка продовжувала стежити за безуспiшними потугами цього дива дотягнутися до кривдника.

– Якось вони швидко закiнчилися – задумливо помiтив Крун, рахуючи трупи ворогiв, що валяються навкруги. Тут не бiльше п'ятдесяти, десь мають бути ще залишки команди, та i сам керiвний склад, швидше за все, цiлий доки i неушкоджений.

– Пора вiдвiдати мiсцеве керiвництво – хтось повинен менi вiдшкодувати втрату такоi кiлькостi майна – сказав технолог i наказав дроiду кинути дрiбного партизана об найближчу стiнку.

Нiжний органiзм дiагноста не перенiс такого варварського способу пересування i незабаром затих на пiдлозi, заздалегiдь пару разiв посмикавши своiми манiпуляторами. До рубки управлiння добралися швидко i без неприемних мiсцевих несподiванок – схоже, що фантазiя i домашнi заготiвки у захисникiв закiнчилися – так думав наш герой, але жорстоко помилився. На останньому переходi до рубки iх чекав останнiй блокпост: два десятки коритцiв, одягнених в якiсь блискучi костюми, i озброених короткими тонкими мечами. Вiд побаченого апофеозу уся команда завмерла в нерiшучостi i здивуваннi: мiсцевi мешканцi реально зiрвали усiм шаблон. Дивлячись на цi блискучi костюми, технолог чомусь згадав Землю i фiльми про середньовiччя, яких надивився колись досить.

– Це…це ж обладунки,…на зразок якихось рицарських, чи що,… а мечi – це взагалi жерсть. Вони що, збираються нас цими копирсалками до смертi залоскотати? – першим опам'ятався вiд цiеi сюрреалiстичноi картини Макс, здивовано поглядаючи на Круна.

– Сам в шоцi, перший раз таке бачу – в розгубленостi пробурмотiв той – ти подивися краще геть на тих двох, вони взагалi якiсь ударенi на голову.

Чоловiк перевiв погляд на парочку мiсцевих пасажирiв, якi рiзко видiлялися на тлi iнших двадцяти «лицарiв»: це були два органiзми звичайноi бiлоi раси, один вище за iншого. Руки i обличчя у них були покритi страхiтливими смугами темноi фарби – усе це було виконано на них хаотично, без певноi системи i порядку. Характер цього бойового, мабуть, розфарбовування був в чомусь аналогiчний зовнiшньому забарвленню його бойових дроiдiв – тiльки тут переважали чорнi i зеленi мазки.

– Цiкавий пiдхiд – резюмував своi першi враження фахiвець – авангардний макiяж, iпать.

Обидва органiзми носили однаковi головнi убори, прикрашенi по центру червоною п'ятипроменевий фiговиною, смутно знайомою йому з далекого минулого. Сам убiр теж щось навiвав iз спогадiв: масивний волохатий предмет, що частково закривае одне вухо органiзму, в той час, як друга частина цiеi загадковоi штуки була засунута вгору, де закiнчувалася коротким шнурком. На самих розумних з одягу були тiльки дивного вигляду брюки iз смужками, знизу заправленi у високi черевики без шнуркiв i iнших крiплень, а згори ця частина гардеробу була непропорцiйно розширена i вiльно бовталася навколо тiла цих незнайомцiв.

– Менi це нагадуе чоботи – подумав Макс, роздивляючись одяг цих двох невизнаних лiдерiв пiкету. Брюки теж щось нагадують, але згадати не виходило поки що.

Мiж тим, очi самi продовжували оглядати несподiваних супротивникiв – нижня частина гардеробу цих двох непорозумiнь пiдтримувалася на iх тiлах спецiальними вузькими смужками гнучкоi тканини, або чогось iншого, крiпившись за одяг невеликими металевими затискачами, i йдучи через плечi кудись за спину.

– Іпать, я згадав!!! Галiфе i пiдтяжки – хлопнув себе по шолому рукавицею землянин, забувши, що вiн в скафi. Цього не може бути,… тому що цього не може бути! А ще на них шапки-вушанки…пiсець пiдкрався непомiтно, мля.

– Що ти сказав, Макс? – вiдреагував капiтан – я не зрозумiв сказаного.

– Не звертай уваги, Крун, деякi аналогii з минулого життя.

Але найбiльше його уразила верхня частина гардеробу двох неформалiв: торс iм прикривали смугастi майки без рукавiв. У того, що був вище, ця частина одягу була в червону i бiлу смужку уперемiш i написом на усi груди «Менi усе пофiг»!. У його партнера це була така ж майка, тiльки жовта з бiлим i написом «Менi теж налийте»!

– Гей, органiзми, ви хто? Що за спектакль? – вирiшив поцiкавитися про всяк випадок наш герой.

Тут два неформатних жодного разу типу, знову рвонули усiм шаблон. Той, що був нижче зробив крок вперед, i з криком «Хто на Васю»? розiрвав на грудях свою полосатку. Бiльш високий його напарник не став байдуже за цим спостерiгати i провiв свою партiю з розривом смугастого предмета гардеробу.

– А я взагалi дурний, хто на нас з Васею?

Потiм цi двое придуркуватих артистiв ще деякий час сперечалися на незрозумiлiй усiм мовi, не звертаючи уваги на усiх присутнiх навкруги. Приблизно у такому стилi:

– Ступид вата iдiото органiзмо!

– Ноу, итс ю ступид вата iдiото органiзмо!

– Фак ю, iдiото!

– Фак ю ту, вата! – i далi в такому ж стилi.

Ця словесна коротка перестрiлка ввела в ступор не лише команду з «Фардi» – бiйцi у блискучих обладунках позаду цих двох теж вирячували очi на своiх партнерiв по командi, намагаючись зрозумiти, що вiдбуваеться. Вираження повного нерозумiння ситуацii виразно читалося на iх жовтих лицях – «лицарi» стали трохи вiдсовуватися вiд двох неформатних органiзмiв, намагаючись дистанцiюватися вiд колоритноi парочки. Врештi-решт, перепалка перейшла в з'ясування стосункiв мiж цими двома: штовхаючи один одного в груди кулаками, вони запитували один одного сердитими голосами: «А ти хто такий»? Нарештi у когось iз найманцiв не витримали нерви, i вiн поставив точку в цiй дискусii двома прицiльними чергами. «Лицарi» у блискучих костюмах, що стояли позаду, вiдразу пожвавилися, i стали насуватися на команду найманцiв, розмахуючи мечами, вигукуючи короткi рiзкi фрази, пiдстрибуючи i проводячи iншi незрозумiлi рухи руками i ногами. Ідiотизм ситуацii дiйшов до межi, добивши землянина, i вiн кинув в командну мережу свiй наказ:

– Валiть цих клоунiв, ми тут i так злегка затрималися – потрiбно мiсцевого главгада знайти.

Блискучi обладунки були дуже красивi i ефектнi, але проти сучасноi зброi абсолютно не котирувалися – пiвхвилини масованого вогню з боку гостей залишили вiд команди лицарiв гiрку скривавлених i рваних тiл – бiйцi з мечами не встигли навiть дiйти до дроiдiв.




Глава 2


У рубцi транспортника виявився головний гопник мiсцевого простору: видовище вражало – тi блискучi лати, що були надiтi на бiйцях останнього заслону i поруч не лежали з його костюмом. По витонченостi форм i лiнiй цього обмундирування технолог зрозумiв, що це справжнiй витвiр мистецтва якихось древнiх майстрiв. Соковитого темно-синього кольору, оброблений жовтими i срiблястими вставками iнших матерiалiв по вигинах рукавiв i нiг, древнiй наряд був в деяких мiсцях прикрашений рiзними виблискуючими каменями. Усе це говорило про його ексклюзивнiсть i чималу цiннiсть – тим незрозумiлiше було бачити таке диво на такому кораблi. Голова цього типу була чомусь зовсiм не захищена – це трохи спантеличило нашого героя, але виду вiн не подав. Картину завершували два клинки, якi мечник тримав у своiх руках – теж ексклюзив, як встиг визначити землянин. Завдовжки близько сiмдесяти сантиметрiв, з матового сiрого металу iз зеленим вiдливом. Гарда також була прикрашена коштовними каменями i мала у своiй конструкцii срiблястий i жовтий матерiал, як i в деяких мiсцях костюма. Першим порушив мовчання мiсцевий:

– Поганi бриларскi собаки, даремно ви сюди прийшли – ви усi тут залишитеся – я зараз вас усiх повбиваю! Цi обладунки i мечi тримав у своiх руках великий Дже Кiчан – легенда нашого директорату – вони допоможуть менi сокрушити моiх ворогiв в цiй битвi. Іййяя!

З криком цей гад кинувся на найближчого до нього бiйця загону – той трохи забарився, за що i поплатився: мечник двома швидкими рухами укоротив того на голову. Іншим бiйцям такий розвиток сюжету не сподобався, i вони зiбралися розстрiляти кривдника.

– Не вбивати! – крикнув в командну мережу Крун – використайте паралiзатори, не пошкодьте костюм – вiн, напевно, коштуе серйознi грошi, раритет якийсь, iпать.

Декiлька трiскучих розрядiв, i ось мiсцевий самурай повалився тушкою, що сiпалася, пiд ноги абордажнiй командi – найближчi до нього найманцi не утрималися i вiд злостi вiдважили по парi хороших стусанiв. Два ексклюзивнi клинки розлетiлися в рiзнi боки, випавши з рук вузькоокого героя на пiдлогу рубки. Крун дав вказiвку бiйцям зняти з пiрата, що лежав на пiдлозi, збрую i зiбрати раритети: по прибуттю в простiр директорату трофеi будуть оцiненi i виставленi на продаж на бiржовий майданчик – обидва партнери прийшли до думки, що такий набiр повинен коштувати серйозних грошей. Зараз слiд було зайнятися визначенням цiнностi цього корабля – для цього партнерам був потрiбний доступ до центрального ШМ. А ось для цього потрiбно щiльно поговорити з головним вузькооким на цiй посудинi, який, до речi, залишився на борту в однинi з усього екiпажа.

Дiя паралiзатора повинна була закiнчитися через двадцять-тридцять хвилин – за цей час було вирiшено оглянути найближчi примiщення на предмет безхазяйних цiнностей. Найманцi розбрелися по каютах мертвого екiпажа у пошуках цих самих цiнностей. Схема збору трофеiв була усiм давно вiдома i проста: збираеться все в загальний котел, потiм оцiнюеться i кожному членовi екiпажа налiчуеться доля згiдно з угодою. Потрiбно вiдмiтити, що хоч безпосередньо в абордажi брала участь тiльки абордажна група, Макс i капiтан Крун, проте, i усi члени екiпажа отримували долi – у тому числi i пiлоти – iх внесок в сутичцi також враховувався. Дрiбницi, якi трофейники могли узяти собi, також обмовлялися: тiльки те, що можеш винести в руках, i окрiм стратегiчних речей – як, наприклад, дрiбнички древнiх, платiжнi чiпи. «Забудькуватiсть» не заохочувалося: член команди, що втаiв такi речi, ризикував прогулятися у вiльний космос без скафа. Каюти капiтана, старпома i рубка вважалися зоною iнтересiв керiвництва загону – обшукувати iх дозволялося пiсля того, як Макс з Круном особисто оглянуть цi примiщення.

Але спочатку потрiбно отримати код доступу до бортового мозку, i оцiнити мiру ушкоджень транспортника – Юлi кудись вдало потрапила, так що зараз корабель не рухався, хоча система життезабезпечення працювала справно – атмосфера i гравiтацiя були в межах норми. Поки жовтошкiрий органiзм вiдходив вiд дii паралiзатора, технолог сходив подивитися на те мiсце, де зяяла дiра вiд попадання головного калiбру «Фардi» – фахiвець хотiв приблизно оцiнити масштабнiсть руйнувань i шанси на запуск рухових систем корабля. Все-таки, якщо вiн зможе вiдновити хiд цьому монстрику, то це диво iнженерноi думки мiсцевих генiiв змогло б саме дiстатися до того мiсця, де його можна буде продати i частково покрити збитки вiд втрати москiтноi групи носiя.

Перероблений транспорт п'ятого поколiння «Шоги-су» мiг потягнути на сiмдесят-вiсiмдесят мiльйонiв кредитiв, а при удачi i бiльше. Технолог пiдрахував, що зараз цей лiтаючий монстр був чимось середнiм мiж легким i середнiм носiем за стандартами Спiвдружностi: бiльше двадцяти п'яти москiтiв на льотних палубах, але менше ста. Хоча кiнцева вiдсутнiсть зовнiшнього озброення псувала усю картину – неповноцiнна переробка, iпать. Думаючи в такому напрямi, наш герой добрався, нарештi, до пробоiни: курсова гармата «Фардi» проплавило собi тунель всередину корпусу на пару десяткiв метрiв – все-таки це звичайний транспорт, а не бойовий корабель – з бронею тут кисло.

Огляд ушкоджень на перший погляд був багатообiцяючим: до бронекапсули з реакторною групою Юлi не добралася, але розподiльний модуль, що вiдповiдае за зв'язок ШМ з руховим вiдсiком, був знищений. Макс плекав надiю, що вiн знайде на цьому кораблi необхiднi матерiали i запчастини для вiдновлення виконавчоi лiнii – увесь модуль повернути до життя навряд чи вийде, але змусити корабель розганятися i стрибати вiн, швидше за все, зможе. Склавши собi, таким чином, загальне уявлення про стан справ, землянин став рухатися назад в рубку, оскiльки отримав повiдомлення вiд Круна про те, що мiсцевий капiтан починае оживати.

– Гутен морген – привiтав вiн головного пiрата, увiйшовши до рубки.

Самурай i найманець, що стояв поряд з ним, здивовано подивилися на фахiвця – нiмецькоi мови тут нiхто не знав, швидше за все, тому повторив те ж на iнтерi.

– Код до ШМ, э… як тебе там…? – питально подивився наш герой на спантеличеного полоненого.

– Сунь-чо Фчай – вiдповiв той.

– Що??? Сам туди щось засунь! – вигукнув технолог i приклався черевиком скафа до грудини головного гоп-стопера цього корабля. Код давай, бiбiзяна! – Крун, що стояв поряд, з нерозумiнням i здивуванням подивився на свого партнера.

– Чого потрiбно засунути, я не зрозумiв?

– Я сам не зрозумiв. Коротше, не бери в голову, партнер, це я так, до слова припало. А ти чого завис Щось-Фсунь? Код давай, говорю – або ти хочеш обговорити це питання з рiзаком дроiда?

При цих словах мiсцевий главгад помiтно зблiд, хоча ненавистi в його очах тiльки додалося – через пару секунд на нейромережу прийшов пакет з необхiдною iнформацiею. Макс тут же скористався можливостями, що вiдкрилися, i змiнив старий код на новий – його нейромережа згенерувала випадкову послiдовнiсть символiв на запит хазяiна. Авторизувався, як новий хазяiн корабля i зажадав повний звiт про стан, включаючи вантажнi декларацii. Поки бортовий мозок складав доповiдь новому власниковi, останнiй вирiшив прояснити деякi моменти у старого.

– Слухай, э…, як тебе там, знову забув… О! Засунь-чо, згадав!

– Я Сунь-чо Фчай! – потомствений капiтан великого Корита – заявило це диво.

– Та пофiг, Сунь або Засунь – неважливо. Ти менi ось що скажи: як у тебе з кредитами – готовий викупити свое життя, потомствений ти наш, мля.

– Я вiддам тобi корабель, повний костюм Кiчана, пару легендарних мечiв i ще парочку мiльйонiв кредитiв. Як тобi?

– А-ха-ха-ха – землянин разом з Круном зiгнулися в нападi реготу – розсмiшив ти нас, Сунь-чо там щось кудись,… м-дя. Це i так вже наше, а пара мiльйонiв – це занадто мало за життя такого героя, як ти, хе-хе. Спробуй подумати ще разок,… до речi, я ось не зрозумiв: костюмчик цей твiй – вiн якийсь незавершений, чи що – голова зовсiм не захищена, та i кистi рук вiдкритi. Деталей як би бракуе – де втратив, хворобливий?

– Бриларцi – сказав, як сплюнув полонений – все мислите своiми категорiями, шолом iм подавай, i так далi. Все там е, просто вичерпалася енергiя божественна, як герой Дже останнiй раз його зняв з себе: цьому набору декiлька тисяч рокiв – вiн старше нас усiх разом узятих. Я його отримав вiд свого батька, мiй батько отримав вiд мого дiда, i так далi. Це наша нацiональна релiквiя – обладунки померлого бога, як називав це герой Дже Кiчан. Моя сiм'я зберiгала цей релiкт декiлька сотень рокiв, а як вiн потрапив до нас, нiхто не пам'ятае вже – це було ще до того, як у нас дiзналися про Спiвдружнiсть. За цей час загублений секрет перетворення костюма в повний закритий скаф та i мечi втратили частину своеi потужностi – за переказами наших легенд вони розрiзали будь-якого супротивника у будь-якому захистi. Думаю, навiть вашi бриларськi скафи цi мечi теж би розрiзали без зусиль в повному iх функцiоналi. Ось так ось, а ти менi «шолома немае, рукавичок немае»,… мля.

– Гм, усе це, звичайно, дуже цiкаво, мiй вузькоокий друг, але повернемося до грошей: не повiрю, що у такого бiйця зовсiм немае кредитiв – два мiльйони, якось замало, як вважаеш, Крун?

– Точняк, думаю, вiн нам бреше – потрiбно йому цю тему перетерти з дроiдом – пiдтримав його думку напарник.

– Гаразд-гаразд, умовили – пожвавився Сунь-чо – е деякi резерви, тримав для душi, так би мовити. У моiй каютi в подушцi чiп запаролений – там чотирнадцять мiльйонiв кредiв – цього вистачить на безкоштовний проiзд в Пiднебесну систему?

– Кидай пароль до чiпа, перевiрю. Якщо все так, як говориш – поiдеш, як вiп-пасажир… у медичнiй капсулi, з комфортом, ха-ха-ха.

Тут чоловiковi прийшов на нейромережу короткий набiр символiв, i вiн поспiшив в каюту головного пiрата перевiрити iнформацiю. Чiп дiйсно опинився в подушцi – оригiнальний спосiб зберiгати грошовi кошти, технолог навiть здивувався такому тактичному ходу, правда подушка пiсля його пошукiв перетворилася на купу рiзаного лахмiття. Перевiрка наповнення чiпа пiдтвердила iнформацiю пiрата, тому досить скоро Сунь-чо вiдправився вiдпочивати в тривалий оздоровчий сон: договiр е договiр – слiд було дотримуватися неписаних законiв найманцiв.

Потiм разом з Круном стали оглядати каюти капiтана i старпома, роздiлившись при цьому: Круну вiдiйшла каюта старпома, а Максу капiтанове примiщення. Сейф ватажка нiчим особливим не обрадував землянина – куди дiвав награбоване колишнiй хазяiн судна, було незрозумiло – посередня зброя п'ятого поколiння коритського виробництва, комбiнезони, iнша щоденна дрiбниця – усе це не зацiкавило нашого героя. Велика кiлькiсть рiзних сувенiрiв i незрозумiлих дрiбниць також не вразила дослiдника, i взагалi складалося враження, що капiтан i його команда пропалювали своi кредити при першiй слушнiй нагодi, оскiльки цiнних речей майже не спостерiгалося – тiльки те, що потрiбно людинi на кожен день.

Вже збираючись покидати свою каюту, вирiшив оглянути ii своiм вторинним поглядом: тут виявилися деякi цiкавi моменти. У стелi вiн побачив вiдразу декiлька мiнiатюрних активних енергоматриць: жовту, зелену, блакитну i синю – все чотири знаходилися як би в однiй точцi, перекриваючи свiтiння одна вiд одноi.

– Знову верхнi комунiкацii i знову якийсь неправильний дроiд, швидше за все – думав технолог, зв'язавшись при цьому зi своiм ШМ на «Фортерi» – для розкриття обшивки в такому мiсцi iдеально пiдходив дiагност – ремонтники для такоi тонкоi роботи не пiдходили.

Чекав прибуття бiйця недовго – швидкiсть перемiщення у павукiв була вища, нiж у людей. Вiдправив працiвника працювати – пару хвилин, i павук повертаеться з шестигранним цилiндром – аналогом того, що вiн розкривав колись у Мiхала, ще у свое перебування гарморським рабом. Придивився уважнiше до самого сховища – жовта матриця вiдповiдала, швидше за все, за активну кодову лицьову панель мiнi-сейфа – минулого разу не наважився ii розкривати, побоюючись неприемного сюрпризу усерединi. Оскiльки знову захотiлося залишити такий красивий девайс собi, то прийшла думка вiдкачати енергiю з його мiкро накопичувача – може тодi вiн сам вiдкриеться. Сказано-зроблено! Секунда часу, i активна лицьова панель пристрою гасне i з легким клацанням вiдвалюеться вiд корпусу – вуаля, доступ вiдкритий. Усерединi виявив три вже знайомих йому незрозумiлих цилiндра – такi ж, як i у нього, тiльки поверхня у усiх була рiзною: той, що свiтився синiм мав гладку полiровану без единоi подряпини. Два iнших, якi вiн сприймав як зелений i блакитний вогнi, були не такi iдеальнi: трохи шорсткi з поперечними концентричними борознами.

– Цiкаво, хтось збирав таку колекцiю, ось тiльки незрозумiло для чого: у базi артефактiв Де'галiр цi предмети не мали нiяких пояснень – що це, навiщо це треба, як його застосовувати? І хто це збирав: наш сплячий капiтан або попереднiй власник цього корабля? Питання, питання… Гаразд, знахiдку потiм осмислюватиму i, до речi, сам контейнер можна спробувати використати по новiй,… хоча чого тягнути – прямо зараз i перевiрю своi припущення.

Ідея грунтувалася на гiпотезi, що пiсля вiдключення енергii вiд кодовоi панелi, в пристроi скидаються усi установки, i можна буде ввести новий пароль. Вирiшив влити крапельку зi свого резерву – видавлювати з себе енергiю вже призвичаiвся непогано – пара секунд напруги, i панелька привiтно пiдсвiтилась його нейромережею. Пропонувалося ввести новий пароль, що вiн тут же виконав, згенерувавши його своею сiткою. Декiлька нескладних процедур, i ось вже цилiндр повернув собi свiй закiнчений вигляд – нехай доки це незрозумiле добро полежить там, чекаючи своеi години. За такими справами його застав бортовий мозок, що скинув звiт про стан судна. Нiчого непоправного: був потрiбний ремонт обшивки в тих мiсцях, де Юлi пару разiв вдало потрапила в корпус, вiдновлення модуля комутацii з руховою групою i ремонт каркаса в мiсцi, де курсовi гармати «Фардi» зробили невеликий тунель, добираючись до цього самого модуля. Список вантажiв пригнiчував – схоже, що ця гоп-компанiя тiльки вийшла на полювання, коли iм попався iх кораблик – нiчого цiнного, що могло б покрити його втрати в москiтному флотi.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/sergiy-zalevskiy/naymanec/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.