Книга - Бесіди майстра Хай Тао про стратегію

Бесiди майстра Хай Тао про стратегiю
Валерiй Пекар


Схiд
Стратегiчне мислення, хоч i з’явилося двi з половиною тисячi рокiв тому, е вираженням духу сучасностi й поки що надбанням небагатьох. Як навчати стратегiчного мислення? Пiдручники не допоможуть, лише особиста участь у стратегiчних iграх, а ще оповiдки, притчi – найдавнiший жанр людськоi творчостi, який знову набув актуальностi у ХХІ сторiччi. Саме в такому жанрi книжка викладае здобутки свiтовоi стратегiчноi думки останнiх двохсот рокiв. Як i будь-якi схiднi притчi, тут вони часто мають другий, прихований вiд квапливого погляду рiвень. Основнi принципи стратегii единi для вiйни, бiзнесу, дипломатii та полiтики, адже в усiх випадках ми маемо справу з противником, найчастiше стiйким, розумним i розважливим, i так само единi принципи управлiння людьми – носiями вiльноi волi та власного погляду на свiт.

Видання розраховане на широке коло читачiв, особливо корисним буде менеджерам-практикам i пiдприемцям. Автор – викладач Киево-Могилянськоi та Львiвськоi бiзнес-шкiл та Украiнськоi академii лiдерства.



У форматi PDF A4 збережено видавничий макет.





Валерiй Пекар

Бесiди майстра Хай Тао про стратегiю



Серiя «Схiд» заснована 2020 року



Художник-оформлювач Максим Мендор



© В. О. Пекар, 2020

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2020




??

Передмова


Лiтописи кажуть, що Хай Тао – великий китайський стратег давнини. Ми не знаемо, коли й де вiн жив, та чи жив вiн взагалi. Але перекази стверджують, що в нього було безлiч учнiв, а сам вiн подорожував i воював, не цурався торгiвлi та цивiльноi служби. Його рукописи не збереглися, якщо вони взагалi iснували, але його думки чiтко звучать у Наполеона та Лiддел Гарта, у Клавзевiца та Люттвака, а також у класикiв бiзнес-стратегii, таких, як Портер i Траут. Багатьом цi думки можуть здатися парадоксальними, але ж все мистецтво стратегii таке. Багатьом цi думки можуть здатися тривiальними, але майже завжди в них е глибокий план, непомiтний на перший погляд.

Цiлком можливо, iдеi Хай Тао будуть набагато кориснiшими бiзнесменам, нiж вiйськовим, що й не дивно: вiйськових обов’язково вчать стратегii, а бiзнесменiв – нi. Основнi принципи стратегii единi для вiйни, бiзнесу, дипломатii та полiтики. Що об’еднуе цi такi рiзнi сфери? У всiх випадках ми маемо справу не з неживими об’ектами, а з противником – найчастiше розумним i розважливим, який зовсiм не збираеться здаватися. З цiеi ж причини, власне, основнi принципи управлiння людьми единi в комерцiйному пiдприемствi, державнiй установi та вiйськовiй частинi – i там, i там ми маемо справу з носiями вiльноi волi та власного погляду на свiт.

Нехай вас не бентежить, що iнодi Хай Тао промовляе вiдверто менторським тоном. Адже його притчi та iсторii дiйшли до нас у записi учнiв, причому з глибокоi давнини, та ще й китайською мовою. Тож вслухаемося разом в цi стародавнi мотиви, примiряемо на ситуацii сучасного життя й здивуемося, наскiльки все звучить актуально. Рекомендуеться читати не все вiдразу, а одну – двi iсторii на день, примiряючи на свое життя й справи, на своi перемоги й поразки та обмiрковуючи, як це застосувати.

Досить складно прив’язати Хай Тао до якоiсь епохи. Судячи з певних ознак, вiн жив в епоху Весен та Осеней i, таким чином, був сучасником Сунь Цзи та Кун Фу-цзи (Конфуцiя), але численнi деталi спростовують цю версiю (зокрема, 36 класичних стратагем виникли пiзнiше); втiм, деталi могли бути доданi пiзнiшими переписувачами, i тому в текстi досить багато анахронiзмiв. Явним наслiдком редагування в наступнi епохи е кiлькiсть оповiдок – 108, адже це число стали поважати в Китаi набагато пiзнiше. Судячи з усього, Хай Тао був полководцем i наставником у царствi Цзiнь, втiм, в iсторii Китайськоi цивiлiзацii е кiлька державних утворень з такою назвою. Цiлком можливо, що мiсце служби великого майстра було виправлено в наступнi столiття з якихось невiдомих нам полiтичних мiркувань.

Про особисте життя великого стратега ми не знаемо нiчого. Вдалося зiбрати тiльки вiдомостi про походження (можна сказати, еволюцiю) його iменi. Сiм’я Хай (?) назвала сина дитячим прiзвиськом Тао – «персик» (?), збираючись пiсля досягнення повнолiття дати йому горде й дуже поширене iм’я Тaо (Хай Тaо – морський вал, ??). Однак юнак, мабуть, зi скромностi вирiшив вибрати iм’я Тао ? (глиняний посуд), пов’язане з гончарним, а не вiйськовим мистецтвом. А в рукописах учнiв вони звуть майстра зовсiм iншим iм’ям Тaо (?), що означае пiхви меча або чохол лука, в переносному сенсi – приховування своiх сил, тобто iм’ям, безпосередньо пов’язаним iз вченням про вiйськове мистецтво (Тaо Люе – вiйськове мистецтво, ??). Юнацьке iм’я пояснюе, чому до майстра iнодi шанобливо звертаються дивним титулом «таогун», гончар, напевно, з огляду на його вплив на уми й долi учнiв (сучасний читач, напевно, вiдразу згадае Гаррi Поттера). Не виключено, що це все пiзнiшi вигадки.

Втiм, насправдi неважливо, чи дiйсно все описане в книжцi трапилося з однiею людиною або ж це пiзнiша компiляцiя рiзних авторiв, як нерiдко бувало в ту епоху. Головне не це, а мистецтво стратегii як таке, що постае нам в життевих iсторiях та оповiдках великого майстра – справжнього або вигаданого.



Примiтки до слiв, позначених в текстi зiрочкою.

Вейцi – китайська назва гри го.

Лi – мiра довжини, в рiзнi епохи становила вiд 300 до 600 метрiв.

Мацзян – правильна вимова назви гри, вiдомоi як маджонг.

Сянцi – китайська гра, можливо, мае спiльне походження з шахами.

Цi – життева енергiя, що пронизуе Всесвiт i людину.



Чимало стародавнiх китайських термiнiв замiненi сучасними, щоб не перевантажувати читача. Це, звичайно, позбавляе текст етнографiчного шарму, натомiсть очищае основний сенс.




??

Як ухвалювати рiшення







Якось учнi запитали Хай Тао:

– Учителю, як вам вдаеться завжди знаходити правильнi стратегiчнi рiшення? Адже часто бувае так, що iнформацii бракуе, а часу на ii аналiз немае зовсiм! А цiна помилки дуже велика. Як бути?

– У мене е надiйний, перевiрений часом прийом, заповiданий менi моiм учителем, – вiдповiдав Хай Тао.

– Учителю, розкажiть нам про нього! Навчiть нас!

– Я завжди ношу в кишенi двi квасолини – чорну й бiлу. Ось вони, бачите? Передусiм я намагаюся сформулювати стратегiчну задачу у виглядi такого питання, на яке можна вiдповiсти «так» або «нi». Потiм я лiзу в кишеню й навмання дiстаю одну квасолину. Бiла значить «так», чорна – «нi». І пiсля цього я послiдовно й жорстко втiлюю отримане стратегiчне рiшення.

– Але ж виходить, що рiшення вибрано випадково, вчителю?

– Звiсно. Але в умовах невизначеностi, якщо рiшення треба ухвалити негайно, послiдовнiсть i жорсткiсть завжди краще коливань i нерiшучостi. Краще якiсно втiлити будь-яке рiшення, нiж сахатися вiд одного до iншого, вагатися та змiнювати думку до останнього.




??

Як вивчати мистецтво управлiння







Якось правитель царства Цзiнь забажав, щоб його син пройшов навчання в Хай Тао. Молодий принц на початках був смиренний, скромний i старанний. Але так було лише доти, доки не прийшов час вивчати мистецтво тактики бою.

– Перший рiк ми будемо вивчати управлiння в бою десятком воiнiв, – оголосив Хай Тао учням.

– Але як же так, вчителю, – пiднiс голос молодий принц. – Адже менi судилося бути правителем, успадковувати царство мого батька, хай триватимуть довго його роки. Я керуватиму не десятком воiнiв, i навiть не сотнею, i навiть не тисячею. Батько вiдразу призначить мене командувачем десяти тисяч вiдповiдно до мого високого походження.

– Починати вивчення мистецтва управлiння все одно потрiбно з малого, – вiдповiв Хай Тао. – Не навчившись керувати десятком, ти нiколи не зможеш керувати сотнею. Полководець повинен пройти послiдовно всi рiвнi розвитку, тiльки так вiн зможе розумiти своiх воiнiв, своiх десятникiв i сотникiв. Тiльки опанувавши тактику, можна переходити до стратегii.

– Те ж саме стосуеться i грошей, – додав, трохи помовчавши, майстер Хай Тао. – Тiльки навчившись поводитися зi 100 юанями, ти стаеш готовий до того, щоб мати справу з тисячею юанiв. І тiльки досвiд поводження з тисячею дозволить тобi бути гiдним розпоряджатися десятьма тисячами юанiв.




??

Бiй за правилами


Одного разу у ворота майстра Хай Тао постукав якийсь чоловiк.

– Я викликаю тебе на двобiй, великий воiне, – сказав вiн, зайшовши на подвiр’я й поставши перед очима Хай Тао i його домочадцiв. – Я викликаю тебе на двобiй i якщо ти приймеш виклик, вiн вiдбудеться просто тут i зараз, за правилами, викладеними в цьому манускриптi.

І вiн, вклонившись, подав Хай Тао згорнутий трубочкою й перев’язаний квiтчастою стрiчкою дорогий папiр.

– Я приймаю твiй виклик, невiдомий воiне, – вiдповiв Хай Тао, бо то був його звичай та обiтниця.

– І хто порушить правила, той вважаеться таким, що отримав ганебну поразку, – додав незнайомець.

Хай Тао висловив свою згоду легким поклоном i став розгортати документ.

У поглядi гостя блиснуло щось таке, що спонукало Хай Тао зупинитися й уважно подивитися на нього.

– Але ми ж ще не почали?.. – напiвствердно-напiвзапитально вимовив Хай Тао.

Незнайомець посмiхнувся й трохи схилив голову.

– Поединок вiдбудеться згiдно з правилами, – пiдкрес-лив вiн.

Хай Тао швидко згорнув документ.

– Цiлком можливо, у правилах написано, що поединок починаеться негайно, i той, хто завдав першого удару, вважаеться переможцем, – сказав Хай Тао. – Поки я читатиму, ти тим часом гепнеш мене палицею, i наш поединок буде завершено.

Обличчя незнайомця нiчого не виказувало, як у професiйних гравцiв в мацзян*.

– А якщо я триматиму тебе за зап’ястки, поки читатиму, а в правилах написано, що не можна торкатися супротивника до сигналу? Тодi я стану порушником правил, – вiв далi майстер. – А якщо я накажу слугам потримати тебе, а правила це забороняють? Поки я не знаю правил, я програв. І поки я iх вивчаю, я теж програв.

І Хай Тао, не розгортаючи, жбурнув сувiй у багаття, в якому слуги палили листя.

– Ну що ж, будемо битися за твоiми правилами, невiдомий воiне! – виголосив вiн з посмiшкою. – Нехай всi, хто бачить нас, стежать за дотриманням правил i визнають порушника тим, хто програв.

– Ти перемiг, мудрий Хай Тао, – вiдповiв незнайомець з глибоким поклоном. – Воiстину, сила великого воiна не тiльки в його м’язах.



– Нiколи не грайте з чужинцями за iхнiми правилами, особливо, якщо не знаете iх до пуття, – так закiнчував зазвичай цю iсторiю майстер Хай Тао, розповiдаючи ii своiм учням. – Будь-який ваш крок лише наблизить вас до поразки. І якщо ви потрапили в таку халепу, змiнiть правила. Це не бiльше нечесно, нiж змушувати вас грати за правилами, якi вiд початку не залишають вам жодного шансу.









??

Занадто серйозно







– Ви не можете адекватно оцiнювати себе, поки ви ставитеся до себе надто серйозно, – говорив Хай Тао учням.

Але молодий учень Жень не послухав порад учителя. Адже вiн прийшов до Хай Тао, щоб опанувати вiйськову майстернiсть, якiй вирiшив присвятити свое життя, – якi ж тут жарти? Жень не пропускав занять, приходячи на них першим i йдучи останнiм. Вiн прочитав всi книжки з вiйськового мистецтва й вивчив iх напам’ять. Вiн ретельно випрасовував свiй одяг i зав’язував пояс красивим вузлом. Вiн вирiвнював по нитцi смужки на своiй ковдрi та вiдбивав край табуреткою. Вiн був першим у теорii – й останнiм на практицi.

Одного разу Хай Тао вирiшив покласти цьому край. Вiн знав, що моралiзаторство не приносить користi.

– Послухай, Жень, ти вивчив так багато правил. Але ти так i не вивчив «Шiстнадцять Правил Великого Воiна», – сказав Хай Тао. – Може, тому в тебе нiчого не виходить?

Молодий учень рвучко повернувся до вчителя, очi його загорiлися.

– Але я нiколи не чув про них, учителю! – вигукнув вiн. – Ви навчите мене, правда?!

– Звiсно, – з м’якою усмiшкою вiдповiв Хай Тао. – Почнемо з правила номер шiстнадцять. Воно просте: нiколи не сприймай себе i те, що ти робиш, занадто серйозно.

– Так, учителю, я зрозумiв! А першi п’ятнадцять правил? Ви розкажете про них?

– Нi. Їх не iснуе, – вiдповiв Хай Тао й додав: – Те, що я тобi розповiв, це едине.




??

Розмова з мешканцями мiста


Одного разу Хай Тао був призначений намiсником великого мiста Сiньтянь в тi часи, коли пiвнiчнi варвари постiйно здiйснювали на нього своi набiги. Природно, передовсiм Хай Тао зайнявся змiцненням оборони мiста. Але, поза тим, вiн започаткував один дивний звичай. Вiн встановив на головнiй базарнiй площi високий помiст. Щочетверга за годину до заходу сонця пiд барабанний дрiб Хай Тао пiднiмався на цей помiст. Вiн виголошував коротку промову, звертаючись до мирних жителiв мiста: ремiсникiв, торговцiв, пастухiв, що пригнали на ринок свою худобу, чоловiкiв i жiнок.

Хай Тао говорив дуже коротко. «Жителi мiста Сiньтянь, – говорив вiн, – за минулий тиждень ми зробили ось це й ось це для оборони нашого мiста, були такi сутички з варварами, ось такi люди вiдзначилися, тож я iх так нагородив, а ось такi люди схибили або не впоралися, тож я iх ось так покарав». Пiсля цього пiд барабанний дрiб Хай Тао сходив з помосту й бiльш на ньому не показувався до наступного четверга, а поява на помостi сторонньоi людини жорстоко каралася. Хай Тао говорив так коротко й чiтко, що навiть найбiльш прудконогий хлопчисько за цей час не встиг би перетнути головну базарну площу. Тому жителi мiста щочетверга заздалегiдь збиралися на площi i з завмиранням серця чекали, коли пролунае барабанний дрiб i намiсник вийде на помiст, що був порожнiм цiлий тиждень.

– Навiщо ти це робиш, правителю? – питали його офiцери.

– Бо жителi мiста повиннi знати: ситуацiя пiд контролем, i з кожним тижнем вона покращуеться, – вiдповiдав Хай Тао.

– Але ж це простi пастухи, ремiсники й торговцi, – говорили офiцери. – Негоже правителю виступати перед ними.

– Саме завдяки iм наше мiсто тримаеться при наступi переважаючих сил пiвнiчних варварiв, – вiдповiдав Хай Тао. – Якщо мiсто впаде, для варвара немае рiзницi мiж вiйськовим тисячником та останнiм пастухом. Жителi вiрять нам i тому приганяють худобу, рубають лiс, виготовляють цеглу. Якби цi люди перестали вiрити, мiсто давно б уже впало.

– Але чому не призначити для цих виступiв спецiального чиновника?

– Тому, що люди розумiють владу як персону правителя. І вони повиннi знати: правитель все знае, все розумiе, i вiн справедливий. Вiн не бариться, не поспiшае, вiн нагороджуе й карае за справу. Якби не вiйна, можна було б iнакше. Але вiйна – це тривога в серцi, i ця тривога е найголовнiшим союзником пiвнiчних варварiв.



За багато рокiв, розповiдаючи про цей епiзод свого життя учням, Хай Тао зауважив:

– Згодом ми дiзналися, що багато жителiв не вiрили в можливiсть оборонитися вiд пiвнiчних варварiв. Бiльше тисячi сiмей збиралися покинути мiсто та виiхати подалi вiд набiгiв, а деякi подумували допомогти варварам захопити мiсто в обмiн на помилування. Але щотижневi виступи переконали всiх, що ситуацiя пiд контролем, а перемога неминуча. Тому, – пiдкреслив Хай Тао, – нiколи не забувайте особисто говорити з мирними мешканцями, адже вiйсько мiцне тiльки завдяки iм.









??

З чого почати реформи


Одного разу Хай Тао був запрошений до двору правителя Цiнь, щоб дати правителю пораду щодо реформ. Царство було небагатим, а новий князь недавно став спадкоемцем i горiв бажанням влаштувати гiдне життя собi i своiм пiдданим.

– Скажи, вчителю, з чого починати? – запитав князь. – Може, зi створення потужного вiйська? Адже пiвнiчнi варвари, знаючи нашу слабкiсть, готовi виступити в похiд. Може, з податкiв? Колишнiй правитель обклав провiнцiю непомiрними податками, i тепер купцi минають нашi мiста, а селяни, побачивши митаря, ховаються по лiсах. А, може, iз запрошення вчених мужiв i прекрасних музикантiв? Адже якщо в нашому краю поселяться мудрiсть i краса, народ радiтиме, а всi жителi Пiднебесноi захочуть до нас у гостi? З чого ж почати?

– Почни з чиновникiв, – вiдповiв Хай Тао. – Це ключова точка змiни краiни й головна опора правителя, який прагне добра та справедливостi. Без чесноi i професiйноi бюрократii, що вiрна державi, твоя влада не буде нi доброю, нi справедливою, нi довговiчною. Скарбницю розкрадуть, народ розчаруеться, i незабаром все в державi занепаде. Твое вiйсько залишиться без iжi та стрiл, твоi селяни почнуть не ховатися вiд митарiв, а вiшати iх. Мудрецi й музиканти зубожiють i розбiжаться. Тому почни з чиновникiв. Твоiм палацом вештаеться маса нероб i казнокрадiв – я бачив iх дорогою до твоеi тронноi зали.

– Але як же менi вчинити?! – вигукнув князь. – Де я вiзьму вiрних i вiдданих, мiцних розумом i швидких думкою?

– У тебе е бодай скiлькись таких? – запитав Хай Тао.

– О, так, але лише трое. Вони вiдповiдають за все, тому втомлюються й нiчого не встигають.

– Скажи iм кинути на тиждень всi справи й зайнятися тiльки одною. Оголосити по всiх мiстах i селах через глашатаiв, що великий правитель закликае на службу всiх розумних, смiливих i вiрних. Синiв селян i синiв купцiв, синiв воiнiв i синiв знатi. І буде великий iспит у дворi твого палацу. І будуть усi рiвнi, селяни й аристократи, i навiть чужинцi, так-так. І трое твоiх вiрних помiчникiв прийматимуть цей iспит. Математика i вчення мудрецiв про небеса i землю, калiграфiя й вiршування, стратегiя та витривалiсть тiла й духу. Кращi з кращих обiймуть посади у твоему палацi. Гiршi з кращих вирушать наглядати над сховищами й пристанями, над ринками й воротами. Кращi з гiрших зможуть спробувати себе у вiйську, замiсть калiграфii отримавши можливiсть показати мужнiсть i вмiння володiти зброею. А нинiшнi мешканцi палацу вiдправляться разом з ними до вiйська доводити, що вони не даремно iли хлiб правителя та спали на м’яких ложах. І тодi, о правителю, вже через рiк тебе називатимуть «великий».

Правитель Цiнь дослухався до поради мудрого Хай Тао, i незабаром мiста й села розквiтли. Провiнцiя швидко накопичила потугу й багатство. У наступнi столiття по всiй Пiднебеснiй проводилися вiдкритi iспити претендентiв на посади, i китайська бюрократiя стала найкращою у свiтовiй iсторii. Мало хто знае, що все починалося з поради мудрого Хай Тао, який повернувся до своеi гiрськоi обителi, де продовжував навчати молодь мистецтву стратегii.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=63833211) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.