Книга - Технолог

Технолог
Сергiй Залевський


Макс Шнiтке #1
Ти добре жив на Землi? У тебе була хороша i високооплачувана робота? Тобi подобалося ходити в гори наодинцi? Максим був саме таким мешканцем нашоi планети, отримуючи задоволення вiд життя. А потiм опритомнiв на борту рабовласницького рейдера iнопланетян з рабським нашийником – оце удар долi! Довелося прийняти пропозицiю, вiд якоi не можна вiдмовитися: хочеш стати вiльним громадянином Спiвдружностi? Попрацюй на нас рокiв п'ятнадцять в забутiй порожнiй зорянiй системi. Мозковi симбiонти, штучний iнтелект, бойовi дроiди, просунута iнопланетна технiка, фантастична мiсцева медицина, що творить дива, – усе це побачив i вiдчув на собi наш герой. Але головне: передова технологiя отримання знань i професiй у цьому свiтi – все набагато простiше i швидше. Макс приймае рiшення стати профi, користуючись такими технологiями, але бажання втекти сильнiше…





Сергiй Залевський

Технолог





Тривiальна i одночасно фантастична iсторiя переселення нашого сучасника у свiти Спiвдружностi. Герой вiдбувся на Землi як фахiвець, першу частину життя прожив в Росii, але потiм вона йому остаточно осточортiла, i вiн виiхав за контрактом до Європи. Тема Спiвдружностi була йому цiкава, як варiант другого життевого втiлення – i ось вiн там. Трохи не так, як йому представлялося, але вiн там. Герой потрапляе в рабство до просунутих iнопланетян, де йому пропонують вiдробити певний термiн для можливостi викупитися з нього. Симбiонти, нейромережi, бази знань, дроiди, космiчна технiка, штучний iнтелект – все, як годиться, присутне в романi. Паралельно iнодi освiтлюватиметься доля попаданцiв-iнтелектуалiв з середньоi смуги Росii.





Десь в просторi…


Останнi шiсть мiсяцiв для Дро Гобра були виключно вдалими. І престиж в кланi пiдняв, i кредитiв заробив пристойно, та i що там соромитися – майном цiнним обрiс (вiджав, якщо говорити прямо). Про своiх двох наложниць – няшок можна взагалi не згадувати – i так, тi хто в курсi про них, слину ковтають при думцi про таких подруг i кусають в нападi заздростi лiктi. Не у всякого глави клану такi знайдуться, а ось Дро пiднапружився трохи, i в результатi рядовой офiцер володiе нерядовим майном.

Дро мрiйно прикрив очi i вдався до приемних спогадiв: починав вiн свою кар'еру в кланi, як i багато хто в iмперii Гармор, у кого були слабкi показники КІ – показники iнтелекту i КЗ – коефiцiента засвоювання знань, в якостi простого м'яса – бiйця ближнього бою, абордажника. Низькi показники – КІ-102, КЗ-1,2, не дозволяли сподiватися на безкоштовне навчання на престижнi(читай високооплачуванi) спецiальностi коштом держави або стороннiх спонсорiв у виглядi корпорацiй або багатих приватних iнвесторiв.

Загалом, звичайний шлях звичайного гарморця. Багатьох з його друзiв i знайомих або тих, хто просто був поруч, вже давно поглинув холодний i байдужий космос, а ось Дро досi живий – удача не вiдвернулася вiд нього, як вiд iнших. Згадувати про те життя особливо було нiчого – тренування до знемоги, вiдвертий садизм iнструкторiв, якi здавалося, отримували заряд бадьоростi вiд виду розбитих голiв i вибитих з кров'ю зубiв пiдлеглих. Абордажi – вдалi i смертельно провальнi, коли склад абордажних команд iнодi мiнявся на 50 % i бiльше. Смерть соратникiв i друзiв, розiрванi на декiлька частин тiла знайомих бiйцiв, якi ще зовсiм нещодавно поряд з тобою радiли черговiй удачi, пропалювали кредити на станцiях клану i iнших вiльних пустотних об'ектах цього сектора iмперii.

Декiлька рокiв життя в такому убивчому ритмi зробили Дро, з мiсцями наiвного пiдлiтка в жорсткого, а коли потрiбно i жорстокого бандита, не позбавленого до всього тверезого i рацiонального погляду на життя. По ходу служби Дро був помiчений керiвництвом клану, його стали поступово заохочувати i пiдвищувати по службових сходах, ну якщо так можна сказати про то, чим вони усi займалися.

Першим приемним дзвiночком для нього стала установка нейромережi «Воiн 3.4/П» виробництва iмперськоi фiлii мегакорпорацii «Нейромережа-Глоботех» (природно не в подарунок, а у борг з вiдробiтком) i деякоi кiлькостi стандартних баз знань для спецiалiста-абордажника. У такий спосiб керiвництво дало Дро зрозумiти, що вiн досить добре зарекомендував себе в якостi бiйця першоi лiнii, i прийшов час пiдвищувати його навички справедливого вiдбирання цiнностей у ворогiв клану, стаючи фахiвцем бойового ремесла. А це вже iншi грошi, та i шанси на виживання значно стрибають вгору. Фахiвцiв не кидають першими в атаку.

Звичайно, Дро мiг собi поставити i стандартну безкоштовну в усiй Спiвдружностi нейромережу. Але ж спецiалiзованi нейромережi – це наступний ступiнь розвитку цих симбiонтiв, це iстотне збiльшення КІ, в порiвняннi з безкоштовною, бонус до вивчення профiльних баз знань, бiльша кiлькiсть формованих нейромережею нейровузлiв для пiдключення додаткових iмплантiв. Але ж рано чи пiзно довелося б ii знiмати, щоб поставити щось трохи краще, чекати мiнiмальний перiод для адаптацii мозку пiд установку нового симбiонту. Втрачати час загалом, хоча не це важливо, а головне – це давати медикам свiй мозок другий раз для дослiдiв. Хоч i випадкiв невдалоi установки украй мало, але свое здоров'я Дро цiнував вище за статистику. Хоч вiн i не був iнтелектуалом, але простi роздуми на дозвiллi пiдштовхнули його до висновку, що мозку такi операцii над собою навряд чи сподобаються, i треба iх кiлькiсть звести до необхiдного мiнiмуму.

– Як би в слинявого iдiота не перетворитися в процесi експериментiв яйцеголових – резюмував Дро.

Того дня, коли вiн отримав в голову такий потрiбний за мiрками Спiвдружностi девайс, Дро увiрував остаточно у свою щасливу зiрку i прийняв до виконання план подальшого життя – там всього були три пункти:



1. Не сунься в першi ряди – це вiдгукнеться втратою здоров'я, навкруги стiльки активного молодого м'яса, яке спить i бачить, як би десь пострiляти, повбивати i зайнятись мародерством. Кредити заробляють з розумом, а героi i iдiоти помирають першими.

2. Вивчай бази по максимуму, що зможеш дiстати, i не лише по абордажному мистецтву i iм спорiдненим. Не усе ж життя ти будеш бойовим м'ясом.

3. Кредити вкладай в себе у прямому розумiннi – зайвий iмплант ще нiкому не зашкодив.



Ось так наслiдуючи цi нехитрi правила, Дро прийшов до того, чим вiн е на сьогоднiшнiй момент. Первиннi параметри: коефiцiент iнтелекту КІ-102, нейроактивнiсть НА-138, коефiцiент навчання КЗ-1,2. Нейромережа виявилася дуже непоганою, з бонусом: «Воiн 3.4/П» – трете поколiння, мiнiмальний рiвень КІ для установки 100, надбавка до КІ 18 % пiсля повного розгортання, можливiсть установки чотирьох iмплантiв, а найприемнiше – це бонус у виглядi букви «П». Мережа дозволяла освоювати бази пiлотськоi спрямованостi без штрафу за швидкiстю засвоення. Фактично, можна повноцiнно опанувати двi поширенi в космосi спецiальностi. Дро часто запитував сам себе, як так йому поталанило, але сам факт такоi приемноi несподiванки йому дуже подобався.

У одному такому вдалому абордажi Дро пощастило обiкрасти каюту першого пiлота невеликого каботажника, чию назву i номер системи, де це сталося вже i не згадати. Нiчого особливо цiнного, окрiм чипа на пару китiв, i накопичувач з особистою iнформацiею жмурика. Так от iнформацiя показалася Дро цiнною, тому ще в каютi того пiлота вона була скопiйована на нейромережу, а накопичувач вiдправився в утилiзатор.

Хлопець вирiшив втаiти iнфу вiд клану з надiею колись нею скористатися. Суть була в чому: цей каботажник частенько стрибав в систему без назви пiд каталожним номером 22-К35-122Х. У системi була киснева планета класу А+, де була присутньою цивiлiзацiя розумних на докосмiчному рiвнi – ну щось там намагалися вже запускати на орбiту, але так, поки що по дрiбницям – супутники зв'язку – шпигували один за одним за допомогою цих супутникiв. Декiлька астероiдних полiв з середнiми за цiною Спiвдружностi сумiшами, пара газових гiгантiв. Але головне, як вказувалося в накопичувачi – це досить високий за мiрками тiеi ж Спiвдружностi КІ аборигенiв 110–180, хоча часто попадалися унiкуми з КІ за 200.

Загалом, чистий работорговець був той каботажник. Розумнi з такими високими показниками високо цiнувалися в усiх державних i приватних органiзацiях, хоча, де в якiй якостi – можна було швидко отримати високооплачувану посаду, а можна було пiти як сировина для виготовлення штучного мозку (ШМ) високого рангу або елiтного регенерина для просунутих медкапсул. Ось тодi у Дро i дозрiв далекосяжний план по використанню цiеi iнформацii в майбутньому.

По ходу своеi творчоi кар'ери на посадi громили-абордажника, iмплантiв Дро постарався поставити собi по максимуму своiх фiнансових можливостей, хоча частину з них вiн винiс при мародерцi як трофеi iз захоплених суден. Імплант збiльшення КІ – «Інтеллi 50+», iмплант збiльшення оперативного об'ему сховища нейромережi «Мемо 100+», по-простому iмплант на пам'ять, iмплант пiлотажний «Волум 2», iмплант-нанофабрика «Хел-Д-100». І якщо з першими двома все було просто i зрозумiло – цифра означала кiлькiсне збiльшення до природного параметра носiя, то останнiй був неоднозначною рiччю.

Конкретних точних даних по ньому в Глобомережi не було, виготовляли iх сполоти – гуманоiдна раса Спiвдружностi, одна з найстарiших у вiдомому просторi обжитого космосу. За своi симбiонти i iмпланти дерли просто непристойнi грошi, проте кiлькiсть бажаючих на такi iмпланти не зменшувалася. Робили вони i нейромережi, але тi приживалися у людей украй рiдко, в перелiку корпорацii «Нейромережа-Глоботех» вони були присутнiми з позначкою «пiд замовлення», гарантiй того, що приживиться така нейромережа корпорацiя не давала.

Так от про цей iмплант – встановлювали його майже всi, але у всiх ефект був рiзним. Поясню: цифра в найменуваннi цього iмпланта означала первинний об'ем нанофабрики, який буде перероблений частково нейромережею пiд потреби конкретного розумного. Якщо це боець, абордажник, десантник i тому подiбне – нанофабрика йшла на посилення кiсток, збiльшення м'язовоi маси, у пiлотiв i операторiв систем озброень iмплант йшов на посилення нейроактивностi i прискорення проходження нейроiмпульсiв. Ну а наприклад медики, iнженери, технiки, як фахiвцi, працюючi iз складним устаткуванням, для яких вирiшальним був рiвень КІ, такий iмплант не ставили, оскiльки численнi дослiдження учених Спiвдружностi затверджували той факт, що надбавки до КІ вiн не дае. А займати слот даремним iмплантом дурнiв немае.

Питання «Як таке дороге диво потрапило до звичайного абордажника» пояснювався просто: винiс як трофей з тайника старпома одного з корабликiв, що розпатрали. Як свiдчить право на трофеi серед найманцiв – все, що можеш винести в руках – твiй трофей. На той час, як Дро поставив собi пiлотський iмплант «Волум 2», у нього вже були вивченi мiнiмально необхiднi бази для пiлотування КВП (космiчний винищувач перехоплювач), i хлопець вирiшив закiнчувати сумнiвну кар'еру абордажника. Особливо йому стала не подобатися статистика бойових втрат при абордажах, чомусь втрати постiйно збiльшувалися.

Хоч i загальний рiвень баз абордажника був твердо на четвертого рангу, Дро також вивчив пiлотажний пакет баз в третьому ранзi i продовжував його поступово пiдвищувати, спасибi бонусу вiд його нейромережi. Вирiшено було пiти пiлотом легкого КВП спершу. У статусi пiлота малих суден Дро також досяг успiху: спочатку були легкi КВП, там ризик був високий, але не так як у абордажникiв, потiм перейшов на важкi КВП, або штурмовики, по-простому, освоiв роботу з малими внутрисистемними розвiдниками. Правда, бази «системи зв'язку», «постановка перешкод», «сканер», «спецiалiзованi малi судна» вивчалися довго. Всього третiй ранг, а бiльше i не потрiбно, якщо подивитися на чому лiтали, але йшли iз скрипом, як непрофiльнi.

Ставка пiлота була диспропорцiйно вища за ставку абордажника i Дро жодного разу не пошкодував про змiну амплуа, хоча про трофеi в руках можна забути. Трохи це засмучувало, оскiльки велику частину баз, якi вивчив i зараз продовжував вивчати, Дро знайшов в особистих речах невдах, яких вони розпатрали i вiдправили гуляти у вiльний космос. Але пiлоти отримували грошову долю з трофеiв, реалiзованих керiвництвом, а шанс уцiлiти пiлот цiнував вище, нiж шанс щось десь знайти. Багато хто так знаходив останнiй привiт в шолом скафа, який вiдправляв невдачливого археолога до прабатькiв.

Ось таким чином – спочатку пiлот легкого КВП, потiм пiлот важкого КВП, пiлот розвiдника, як апогей пiлотськоi кар'ери перед тим, як глава клану запропонував Дро мiсце другого пiлота легкого носiя. На цiй посадi хлопець показав себе тямущим пiлотом, що пропонуе нестандартнi рiшення, що досить швидко перемiстило його на посаду першого пiлота. А пiсля одного важкого бою в нiкому не потрiбнiй цифровiй системi без назви, в ходi якого Дро змiг показати неординарну холоднокровнiсть i витримку, йому запропонували посаду капiтана i за сумiсництвом першого пiлота нового корабля, який власне в цьому бою i дiстався як приз.

Середнiй транспортник «Рант-су» – виробництв верфi Корита, який невiдомо яким чином виявився в цiй дiрi, використовувався попереднiми власниками по прямому призначенню – каботажнi рейси по перевезенню всього, що влiзе в трюми мiж системами директорату Корит i Гарморською iмперiею. Був узятий на абордаж в нiчийному просторi близько до фронтира iмперii, без втрат з обох бокiв, коли капiтан транспортника зрозумiв даремнiсть опору i зважив за краще здатися на милiсть переможця. Переможцi природно вiдправили iх до простору Гармора, де продали в рабство. Реалiзацiя вмiсту трюмiв призу дозволила провести деякi модернiзацii з самими транспортом, перетворивши його на легку подiбнiсть бойового. Проти дiйсно вiйськових кораблiв шансiв нуль, а проти торгашiв i одинакiв – нормально. Тим бiльше, тепер в рейди ходили на двох корабликах.

Транспортника вирiшено було по-швидкому переробити в легкий носiй. Тепер вiн нiс на своiх льотних палубах 22 КВП, з них:

18 були гарморськими легкими «Тувис» 3-го поколiння з однiею курсовою скорострiльною роторною гарматкою i можливiстю навiшування двох блокiв некерованих ракет або протиракет на вибiр для атаки ворожих КВП на видаленнi,

4 важких КВП «Самтур», також 3-го поколiння виробництва Корита. Озброенi двома курсовими великокалiберними гарматами; двома зенiтними турелями в заднiх нижнiй i верхнiй пiвсферах. Можливiсть навiшування блокiв ракет або протиракет на вибiр, також для далекого впливу на супротивника. Курсовими гарматами управляв пiлот, турелi управлялися бортовим ШМ.

2 спецiалiзованих кораблика-розвiдника «Фушен» виробництва iмперii Гармор. Цi верткi малюки не мали нiякого озброення i бронювання. Увесь внутрiшнiй простiр займали модулi зв'язку, постановки перешкод, сканування простору i генератори для живлення усього цього енергiею. Два маршевi двигуна в режимi короткочасного форсажу дозволяли розвивати скажену швидкiсть i повертати кораблик до свого носiя у разi небезпеки. Розвiдник пiлотувався одним пiлотом-унiверсалом. На такому колись лiтав Дро.

2 абордажних бота «Райз-25» для висадки абордажних груп i вивезення передбачуваних трофеiв. Кожен такий бот мiг доставити до мiсця «роботи» 25 абордажникiв, пiлот для управлiння кораблика на час абордажу брався з числа штатних пiлотiв КВП. До речi, такий пiлот також мiг розраховувати на трофеi з абордажу. Броньований корпус, емiтери одноразового щита, так щоб максимально прийняти вогонь вiд турелей ближньоi оборони i доставити десант в цiлостi, в носовiй частинi розмiщували також разовий плазмовий заряд спрямованоi дii для пробиття шлюзових стулок або заслiнок польотних палуб.

Сам носiй по класифiкацii Спiвдружностi тепер належав до категорii легких, оскiльки нiс менше сотнi малих бортiв. Модернiзацiя, проведена на верфi клану, додала додаткове бронювання критичних мiсць корпусу: район основноi рубки, район капсули з реакторами, i також наступне озброення: 12 скорострiльних турелей «КС-10» вiтчизняного виробника для протидii москiтному флоту супротивника, 4 броньованих башти iз гарматами середньоi дальностi «Гросс-8/2», що представляе з себе спаренi кiнетичнi гармати.

Далекоi дii не ставили взагалi, оскiльки стиль бою припускав раптовi удари iз засiдки, знерухомлення корабля супротивника шляхом вибивання двигунiв, потiм зближення на вiдстань поразки «Гроссами», пригнiчення зовнiшнiх вузлiв оборони i висадка десанту для остаточного контакту тет-а-тет з супротивником. Якщо цiль виявлялася занадто зубастою, або можливi трофеi не перекривали майбутнiх втрат, вступала в дiю директива «Б» – форсаж, розгiн i ходу, ходу…

Декiлька вдалих для клану мiсяцiв пролетiли швидко. Вдалi рейди збiльшеноi ескадри принесли немало кредитiв усiм дiйовим особам, у тому числi i Дро. Можливiсть викупити у клану «Рант-су» у власнiсть, що з'явилася, була обдумана його керiвництвом i прийнята до виконання. Дро увiйшов до числа «важливих осiб клану» i оскiльки вiддiлятися вiд клану не квапився, змiна власника пройшла буденно. Однiею з умов Дро було поставлено в правило обов'язкова участь в рейдах клану, що доки повнiстю влаштовувало його. Вiльного часу тепер у нього додалося – розвiдка клану не часто пiдкидала вигiднi цiлi, можливо просто район полювання потрiбно було мiняти, але Дро доки не лiз з радами до старших «акцiонерiв». У такi затяжнi моменти бездiяльностi Дро стрибав в яку-небудь систему Фронтира, i на свiй страх i ризик борознив небезпечний нiчийний космос.

В основному дотримувався тiеi ж тактики – сидiв в засiдцi в астероiдах i чекав легкоi здобичi. Працював десь в мiнус, ледве утiкаючи вiд таких самих любителiв вiджати барахло, але частiше в плюс – так поступово збiльшуючи свiй банкiвський рахунок, не забуваючи природно про полiпшення для корабля i премii командi. Ось зараз вiн сидiв в засiдцi вже третiй тиждень, все що пролiтало повз них, могло само наваляти Дро i командi, тому люди поступово скаженiли вiд нудьги i вiдсутностi здобичi. Трохи простiше було пiлотам розвiдникiв – тi майже постiйно висiли в просторi, активно скануючи систему, хоча тут i так все було вiдомо, як своi п'ять пальцiв. Капiтан розумiв, що якщо в найближчi пару днiв нiчого в руки не потрапить, доведеться гасити вогнища можливого бунту. Але удача знову посмiхнулася Дро.



– Це Соло-1. Спостерiгаю спотворення метрики i формування вихiдного тунелю гiперпереходу, капiтан у нас гостi – вiдгукнувся один з «Фушенiв».

– Зрозумiв тебе, Соло-1. Як тiльки вийдуть з пухиря, швидкий пiдскан i розпiзнання, потiм пасивне спостереження. У разi виходу з нього малих бортiв – активне сканування, форсаж i назад на носiй. Можливо, не встигнуть засiкти нашi сканери, все-таки у момент змiни метрики сканери майже слiпнуть.

– Зрозумiв, виконую.



Через хвилину.

– Передаю пакет, е збiг: великий мiжсистемник проекту «Тейгол» верфi директорату, мабуть тiльки iз зiткнення – половина маршових не визначаеться, наскрiзнi пробоiни на палубах, носова частина знищена до силового набору. Сильно «побитий» стан капiтан. Братимемо?

– Хоч i перепало iм, але все одно вiн для нас мiцний горiшок. Але чекати бiльше не будемо, усiм приготуватися до захоплення призу. Дiемо за накатаною схемою.

– Капiтан, це Соло-1. Об'ект мiняе курс у бiк астероiдного поля, на рубiж поразки головним калiбром вийде впродовж двох годин.

– Вiдмiнно, наздоганяти не потрiбно, Чекаемо. Пiлотам КВП зайняти своi мiсця. Абордажнiй групi низький старт, готовнiсть до виходу.



Рубка «побитого» транспорту.



– Вишли штатно, пiлот, починай розгiн в астероiдний пояс, ремонтуватимемо що зможемо. На трьох двигунах ми занадто уразливi i повiльнi.

– Виконую, капiтан.

– Скiльки нам тепер потрiбно часу для зарядки гiпердвигуна, iнженер?

– Годин 5–6, точнiше доки не скажу, потрiбно провести поглиблену дiагностику двигунiв.

– Працюй, нiби тут чисто, не хотiлося б знову потрапити в халепу, як в тiй системi, Ми втратили майже усi малi борти, хоча, скiльки iх там i було то, все-таки ми транспорт, а не пiрати. А ось турелей нам вибили порядно.

– Капiтан, фiксую короткочасне опромiнення корпусу.

– От гiвно! Значить, даремно ми увiйшли до слiпого стрибка, i тут у нас комiтет по зустрiчi. Сидять десь в каменях, щурi бродячi i чекають. А оскiльки досi не лiзуть до нас, значить, що не упевненi у своiх силах. Є у мене план, як з такими налагоджувати контакти. Нумо зв'язок, органiзовуй менi широкий канал для спiлкування.

– Готово, капiтан. Можете говорити.



Рубка носiя «Рант-су».



Нетривале мовчання першим порушив пiлот:

– Капiтан, я чесно кажучи, мало що зрозумiв з цього послання, але мене особливо цiкавить що таке велике i товсте на нас хоче покласти iх капiтан, i з чиею саме матiр'ю вiн збираеться вступати в нетрадицiйнi зв'язки?

– Це рушики, е така раса в директоратi, вони в основному, компактно мешкають в протекторатi Рушкостан. Нiби, такi як усi, тiльки чогось iм завжди бракуе. А його промова, яку ми прослухали, це як говорять «нi про що». Ну, принаймнi капiтан – точно рушик – iх спосiб спiлкуватися, але ось менi цiкаво, що вони тут забули, iх сектори звiдси в двадцяти стрибках?

– Гаразд, далi дiемо за планом: вихiд москiтноi групи – вiдпрацьовуете маршевi i гнiзда ПКО, потiм ми пiдтягнемося, разом давимо щит. Капiтан перемкнув свою увагу на льотну палубу, де технiки за допомогою дроiдiв навiшували на КВП блоки некерованих ракет. Виходячи з даних розвiдникiв про стан льотних палуб транспорту, малий флот явно вiдсутнiй, та i за визначенням такi кораблi самостiйно не лiтають – тiльки у складi караванiв. Окрiм турелей безпосередньоi оборони там нiчого не ставлять, а ось щит зобов'язаний бути.



Рубка «побитого» транспорту.



– Капiтан, вони випустили малий флот, два десятки, в зону дii наших турелей увiйдуть за годину.

– Ууу жаби, вирiшили узяти нас тепленькими, хрiновi тварюки. Що у нас залишилося з того, що може лiтати?

– Тiльки один розвiдник i два вантажнi боти, решта у виглядi металобрухту на льотнiй палубi.

– Запускайте все що е, навiсьте ракет, може, хоч кудись потрапимо, з розвiдника викиньте максимум апаратури i набийте вибухiвкою – зробимо брандер. Пiлотовi брандера двi ставки за вилiт! А ми тим часом влаштуемо iм тут теплу офiцiйну зустрiч. Вiдступати нам нiкуди, позаду Рушкостан!

– Ээм, капiтан – взагалi то звiдси до Рушкостана досить далеко! Може, домовимося, якщо вже не устигаемо пiти в стрибок.

– Облишити розмови, пiлот. У ще один стрибок ми не встигаемо, контакт з КВП ворога менш нiж за годину. А з ким ти хочеш домовлятися, з гарморцями? Наiвний хлопчисько – там тiльки один варiант договору – рабство. Ще е бажаючi домовитися?

– Нi, капiтан, краще померти у бою, нiж рабство.

– Так, наказую: усьому екiпажу видати штурмових двiстi грам вадяри для пiдняття морального духу. Пiлотовi брандера ще двiстi грам з собою – капiтан не поскупився, адже можливо вiд цього пiлота залежав результат цiеi зустрiчi.

– Рушики не здаються! Слава Вiчному Кориту i Єдиному Рушкостану!

– Смерть вороговi! Порвемо усiх на матраци!

Капiтан вiдчув, як увесь корабель наповнюють емоцii команди, в цих емоцiях вiн iз задоволенням читав вiрнiсть своему боргу, готовнiсть рвати пiдлого ворога. Запах нацiонального напою заповнював палуби транспорту.



Рубка носiя «Рант-су».



– Капiтан, транспорт випустив три малi борти, курс на зближення з носiем.

– Напевно, там як мiнiмум, один брандер. Так, москiтна група – змiна прiоритету – спочатку б'ете всю дрiбницю, потiм все за планом.

Дро перемкнувся на тактичний термiнал, де зеленi точки, активно маневруючи, йшли на перехоплення червоних – капiтан перебував в подивi – шансiв у червоних не було навiть в теорii. Інша думка злила – усе це могло бути трофеями, а тепер напевно перетвориться на лом.

Вiсiмнадцять легких КВП «Тувис» перебудовувалися в шiсть ланок по три машини i йшли на перехоплення ворожих суденець. Ще двадцять хвилин сторони зближувалися, потiм обидвi сторони запустили ракети i скинули порожнi контейнери. Явна кiлькiсна перевага вирiшила все швидко – три ворожих червоних точки згасли на тактичному термiналi. Потiм об'еднавшись з важкими «Самтурами», що стартували в другiй хвилi, попрямували до транспорту. Атака усiма наявними ракетами особливого успiху не принесла – щит продовжував мерехтiти пiд вогнем КВП, все-таки це був великий транспорт, потужнiсть щита тут мае бути великою. Дро вже примiряв цей щит до свого носiя, така кориснiсть явно кораблю не завадить.

Розподiливши мiж собою сектори обстрiлу, усi зайнялися просадженням щита, а коли до зони дii своiх «Гроссiв» увiйшов носiй, справа пiшла веселiше – двадцять хвилин щiльного вогню i чверть боезапасу «Гроссiв» – i щит лопнув, чим вiдразу скористалися КВП, атакуючи гнiзда турелей ПКО i маршевi двигуни призу. Коли всi вдосталь пострiляли, настала завершальна фаза операцii – абордаж. Вирiшено було вiдразу послати усiх п’ятдесят абордажникiв – по-перше, усi хотiли розiм'ятися пiсля довгого неробства, по-друге – трофеi усiх цiкавили. Крiм того Дро побоювався наявностi на такому великому кораблi найманцiв, яких часто наймали капiтани великих транспортiв для захисту вантажу безпосередньо на борту.



Палуба трофея. Пiвгодини з початку абордажу.



– Капiтан, а що це було взагалi? Вони не лише захисних дроiдiв не задiяли, вони i в нас майже не стрiляли. Кинулися на нас з цими копирсалками врукопашну, хоч скафи додумалися одягнути. Червонi божевiльнi обличчя, очi, що горять – острах якiйсь! А цi крики «Ща ми вас усiх порвемо як тузiк грiлку» – повна дикiсть якась.

– Так, чув я про цих тубiльцiв, повнiстю здурiлий народ. Це дiя iх нацiонального напою «вадяря». Вони його приймають з дитинства в малих дозах. Ця штука в певних кiлькостях, знiмае у розумного усi бар'ери, напiй дозволений до застосування в усiй Спiвдружностi, одна з нечисленних статей iх експорту. Але ось у них вiд постiйного застосування напевно з'являються пост-ефекти, що дiють на мозок як розчинник. А тут мабуть прийняли ударну дозу i зовсiм мозки вiдключилися – ти правий, он навiть про дроiдiв забули, кинулися на нас врукопашну. А то боюся, нам би припало тут добре. До речi, цi копирсалки у них називаються «саперна лопатка».

– А ось я читав в Глобомережi, що ШМ iх виробництва теж охолоджуеться цiею рiдиною, навiть деякi стверджують, що при активацii ШМ тестуе склад сумiшi охолодження, i якщо це не вадяра, вiдмовляеться приймати коди доступу до повноi замiни рiдини.

– Так, дивнi вони якiсь, хоча як рукопашники показали себе вiдмiнно. Ну все закiнчуемо пустi розмови i приступаемо до сортування трофеiв – тут роботи на пару днiв.

Процес перевантаження i сортування здобичi тривав бiльше трьох днiв За цей час трюм i палуби носiя були повнiстю забитi трофеями – попереднi iх власники ними охоче подiлилися. Знайшлися досить цiннi речi, так наприклад, капiтан неадекватних невдах подiлився скафом «Аван-5к» – командирський варiант вiдрiзнявся модулем зв'язку, що дозволяв усiх бiйцiв пiдроздiлу включати в едину тактичну мережу, направляючи i координуючи iх дii i пересування. Плазмовий пiстолет «Зоран-18у» був чисто офiцерською зброею виробництва конгломерату Хаман – як вiн опинився серед цих мандрiвникiв, було загадкою. Такий пiстолет мiг зробити вiсiмнадцять пострiлiв з iнтервалом близько одноi секунди або десять посилених поодиноких з iнтервалом двi секунди, який гарантовано пробивав важкий скаф без активного екрану.

Такi ж були знайденi у колишнiх офiцерiв призу, усi мали прив'язку до користувача, але ця проблема вирiшувалася штатним зброярем швидко. Скафи офiцерiв особливо не вражали – поширенi Коритськi «Ковор-4е» могли бути укомплектованi користувачем силовим екраном третього i четвертого поколiнь за умови доукомплектацii навiсним реактором будь-якого виробника. Нечисленний екiпаж (все ж побоювання Дро про найманцiв не виправдалися) подiлився простенькими скафами третього поколiння «Збур-3» i «Техо-3» – останнi були знятi з мiсцевих технiкiв. Нiчим особливим вони не вiдрiзнялися, усi виробництва директорату, пiдключення щитiв в них не передбачалося виробником.

Мiсцевий iнженер здивував усiх трохи, коли пiшов в рукопашну атаку з плазмовим рiзаком а не з лопаткою – все-таки цей мабуть був не фанат вадяри. i мозки ще тверезо оцiнювали ситуацiю. Все-таки працював цей тип iз складним устаткуванням, що вимагае пильноi уваги. Особистi каюти i речi були вiдданi на огляд абордажникам, окрiм каюти капiтана – ii оглядав сам Дро, рiзнi дрiбницi в руках i кишенях не враховувалbся – законнi трофеi команди. Сейф капiтановоi каюти особливо не вражав: декiлька чипiв на пред'явника на загальну суму двiстi вiсiмдесят тисяч кредiв, пару зовнiшнiх сховищ, декiлька кристалiв баз знань – от i все, чим подiлився мертвий капiтан транспортника. Ну не рахувати ж в трофеi пляшку елiтного напою рушикiв «Пушонка» – ii капiтан вiддав пiлотам розвiдникiв як заохочення, пробувати на собi такий ексклюзив Дро не наважився.

Знiмати двигуни, генератори, реактори i iнше устаткування капiтан заборонив, оскiльки вирiшено було повернути свiй хiд призу. А причина була дуже шанобливою – в трюмах призу знаходилася в згорнутому станi мобiльна рудо-збагачувальна фабрика повного циклу «Гурто-С-38мк». Згiдно iз специфiкацiями, знайдених в мережi Глобонету, фабрика працювала з усiма типами ссм (стандартна сумiш металiв), кiнцевим продуктом випускаючи стандартнi блоки концентратiв сумiшей металiв КССМ, крiм того iндекс «м» означав наявнiсть лiнii по видiленню з сировини чистих металiв. Також було вирiшено залишити три медкапсули «Шабель-мед-3у» виробництва конфедерацii Дiвелi, оскiльки аналогiчного класу були на носii.

Для Дро це був джекпот, вiн вже деякий час роздумував, куди б вкласти вiльнi кошти з рахунку, щоб отримувати гарантований щомiсячний дохiд, враховуючи, що кар'ера рейдера-грабiжника не могла гарантувати такий постiйний прибуток. А купувати ще одне судно i розширювати своi бойовi можливостi вiн доки не планував. Все одно в цьому секторi особливо цiннi призи пересувалися тiльки з караванами i бойовим супроводом, а такi були йому не по зубах, та що там говорити – навiть сил iх маленького клану не вистачить длубати такi.

А ось порожнiх систем, де немае нiчого, окрiм мертвих планет i астероiдних полiв, було багато в навколишньому космосi. Правда, бажаючих зайнятися розкопками в небезпечному просторi, було зовсiм мало. Вважалося, що шлях шахтаря довгий, небезпечний i непередбачуваний. До того ж, якщо дивитися увесь час на астероiди можна i пошкодити психiку розумному. Копати в нiчийному космосi без прикриття потрiбно на свiй страх i ризик, а якщо з прикриттям, то дiлитися потрiбно, а це ще менше кредитiв особисто собi. Не кажучи вже, що потрiбно навчатися шахтарськiй справi, бази, iмпланти i час, щоб це все вивчити.

Трофей вiдбуксирували в пояс астероiдiв, заглушили реактори i залишили до кращих часiв – вiрогiднiсть виявлення його в цiй порожнiй системi прагнула до нуля. Вартiсть трофея була оцiнена i подiлена на частки, i по прибуттю на мiсце постiйного базування була виплачена командi. На той час у Дро на рахунку утворилася значна сума, так що проблем з виплатою часток не було. Але залишалася проблема ремонту i приведення транспорту в робочий стан, при якому вiн мiг зробити декiлька стрибкiв в одну з вiдомих Дро систем, де лiтали рiдко, але було що покопати.

Крiм того, потрiбнi були на першому етапi декiлька простих шахтарських корабликiв для постачання збагачувальноi фабрики сировиною, стандартнi нейромережi, бази знань у шахтарськiй справi, мiнiмальнi бази по пiлотажу для майбутнiх працiвникiв копального профiлю, ну i найморочливiше – потрiбнi працiвники, якi погодяться там працювати на Дро.

Враховуючи, що серед вiльних гарморцiв таких не знаходилося, на думку спадав тiльки один варiант – раби-шахтарi. Але купувати рабiв для початкуючого пiдприемця було дорого – цей товар був цiнним на ринку i ходовим. Ось тут Дро згадав про ту iнформацiю, яку вiн пiд час перебування абордажником перенiс собi в сховище нейромережi – дика планета з дикими аборигенами, у яких непристойно високi показники КІ

Вирiшено було зайнятися накопиченням капiталу для вище позначених заходiв технiчного характеру свого бiзнес-плану, оскiльки виплата часток за фабрику з'iла майже усi наявнi на рахунку кредити. Питання з кадрами Дро вирiшив вiдкласти до моменту концентрацii необхiдних коштiв. Планетка нiкуди не подiнеться, це просто питання часу, а у свою удачу капiтан вiрив твердо.




Глава 1


Макс Шнiтке сидiв на валунi i вдихав запах Альп, який п'янив. Не сказати, щоб йому нiчим було зайнятися на вихiдних, просто вiн гори любив. Незважаючи на злегка розрiджене повiтря, дихалося легко, а променi Сонця приемно грiли обличчя. Як спiвав В. Висоцький: «Кращими за гори можуть бути тiльки гори» – Макс був емiгрантом з колишнього СРСР, що згодом став незрозумiлим СНД – в оригiналi Максим Шнiт. Свою кар'еру вiн починав на одному з гiрничо-збагачувальних комбiнатiв мiстечкового значення. На освiту не скаржився, все-таки в СРСР дипломи видавали за знання в головi, а не як останнiм часом – за грошi. Але якiсть зарплати на такому комбiнатi досить швидко стала засмучувати молодого фахiвця i вiдпрацювавши обов’язкових три роки, Максим знайшов собi нове, бiльше грошове мiсце.

Пропрацювавши частину свого життя на одному з Уральських гiрничо-збагачувальних комбiнатiв, вiн вирiшив для себе, що можливостi росiйських працедавцiв для нього вичерпалися. Зростання квалiфiкацii не спостерiгалося, технологii не мiнялися, а можлива кар'ера головного iнженера в росiйськiй глибинцi його не спокушала.

Вiн усвiдомлював, що тут тупiе, а якщо додати мiсцеве населення, постiйно перебуваюче в станi перманентного алкогольного трансу, то бажання врятувати своi мозки i пошукати кращоi долi, росло з кожним роком. І прийшло тверде рiшення шукати роботу за кордоном. Нацiлившись на контракт в Нiмеччинi, Максим додавав немало сил i засобiв для досягнення своеi мети. І ось у вiцi 34 рокiв йому запропонували контракт на одному з комбiнатiв Рура.

На першому етапi його нового мiсця проживання i роботи було пiдтвердження диплому i квалiфiкацii, випробувальний термiн – усе це злегка напружувало, оскiльки у своi роки вiн вважав себе квалiфiкованим фахiвцем у своiй справi. Але новi працедавцi ставили такi стартовi умови, а враховуючи досить доброзичливе вiдношення до себе, вiн це перенiс фiлософськи. Робота поступово увiйшла до спокiйного ритму, життя в нових умовах поступово налагоджувалося.

Проблеми з житлом i особистим транспортом вирiшилися досить швидко, що навiть злегка здивувало Макса. З'явився вiльний час, який вiн дiлив мiж невеликими дозами фiзичних навантажень в найближчому фiтнес-центрi, i читанням на дозвiллi лiтератури фантастичноi тематики на нiмецькiй i росiйськiй мовах. Що таке файлообмiнник i торент вiн добре знав. Нiмецькою мовою – швидше, для розвитку i закрiплення грамотноi мови, на росiйськiй – швидше, за звичкою.

Кожну п'ятницю пiсля роботи разом з колегами вiн вiдвiдував найближчi питнi заклади, вiддаючи данину традицiйному нiмецькому комплекту: пиво i смаженi ковбаски. Походи в найближчий фiтнес-клуб були противагою ковбаскам i пиву – Макс намагався пiдтримувати свою фiгуру в належнiй формi. Читаючи лiтературу з росiйськомовних сайтiв, Макс наштовхнувся на тему по грi «Eve-online».

Цiкаво, що нiмцi таку лiтературу не писали – тiльки жителi колишнього СРСР. Мабуть менталiтет i склад розуму рiзний. Але сама iдея Спiвдружностi, нейромережi, зорянi подорожi i дуже оригiнальна система отримання спецiальностей йому сподобалася. Вiн навiть хотiв би провести ще одне життя в такому технологiчному суспiльствi. Можливiсть iншого життя або «реiнкарнацii» запала йому в душу i вiн сподiвався на друге життя пiсля смертi.

Альпи вiн полюбив пiсля корпоративного виiзду фахiвцiв комбiнату на одних з вихiдних. Як не дивно, але монотона робота ногами вгору по схилах йому сподобалася. Слухаючи прискорений ритм свого серця, вiдчуваючи як наливаються важкiстю ноги, Макс зрозумiв, що цей вид вiдпочинку для нього. Згодом вiн часто виiжджав в австрiйськi Альпи на суботу-недiлю, кожного разу намагаючись пiднiматися по новому маршруту. Сьогоднi вiн намагався пiднятися на вершину, яку минулого разу не здолав – дихання не вистачило. Але цього разу вiн дiйде! Вiдпочивши трохи на Сонцi, вiн рушив в дорогу.

– І все-таки я змiг – посмiхнувшись Сонцю, сказав сам собi, тепер законний вiдпочинок, перекус, але спочатку себе позначитися – i з цими словами дiстав з бiчноi кишенi рюкзака маленький прапорець з емблемою фiрми, де працював. Увiткнувши його неподалiк в землю, мандрiвник став готувати нехитрий обiд – ковбаски обов'язково, а ось пиво в горах нi-нi. Неквапом пережовуючи i вiдновлюючи сили для спуску, турист дивився, як коливаеться на вiтрi прапорець – його вiн запозичив в рекламному вiддiлi комбiнату. Нi, можна було купити щось оригiнальне в якiй-небудь крамничцi, але видимий вплив мiсцевих вже давав про себе знати – Макс тупо заощадив пару евро на дрiбницi, нiмцi все-таки економний i рацiональний народ.

Вирiшивши перед зворотним спуском трохи вiдпочити, вiн примостився на найближчий теплий валун, яке нагрiвало Сонце, притулився до сусiднього каменю i пiдставив лице сонячним променям. Так його i розморило…



Інокентiй i Федiр були колегами по роботi, часто разом випивали пiсля напруженого трудового дня, iздили на рибалку, там теж випивали. Хоча друзями один одного не вважали. Працювали обое в сибiрськiй фiлii всеросiйського НДІ по системах утилiзацii i обробки вторинноi сировини, зiрок з наукового небосхилу не хапали, спокiйно i розмiрено просиджували штани, проiдаючи бюджетнi грошi. Обое вважали себе iнтелектуалами, частиною росiйськоi елiти суспiльства, часто дискутуючи на цю тему за склянкою традицiйноi горiлочки. Федiр поки що обмiрковував тему своеi майбутньоi докторськоi дисертацii, вiн доки був к.т.н., а ось Інокентiй через два днi повинен був захищати свою докторську.

У черговий виiзд на рибалку вирiшили завчасно вiдмiтити майбутне звання в неформальнiй, звичнiй вже обстановцi на природi. Наловивши пiсля ранiшньоi зорi рибки на юшку, колеги-ученi стали готуватися до обiду. Юшка бадьоро кипiла в казанку, поширюючи аромат i провокуючи щедре слиновидiлення у рибалок, в прибережному пiсочку охолоджувалася i чекала своеi години звична емнiсть зi «Столичною». Нарiзавши цибулi, ковбаски, сирка i батон, приятелi вирiшили трохи перекурити перед офiцiйною частиною.

– Колега – почав розмову Федiр, нагадайте менi тему своеi дисертацii, щось я забув, тиждень видався непростим.

– Охоче колега – вiдповiв Інокентiй – «Мокрi i частково зволоженi картони. Теоретичнi основи стрибкоподiбного приросту об'емiв виробництв Росiйських паперово-картоних комбiнатiв».

– Та тема вiдмiнна, думаю докторська вже у вас в кишенi.

– Я в цьому теж абсолютно упевнений, подумайте колега, як мокрий картон пiдiрве ринок! Це буде бомба свiтового масштабу, прорив росiйського товару на свiтовi ринки. Мiнiмальнi витрати води на виходi дають майже подвоений об'ем картону. Про перспективи з папером я взагалi мовчу. Моi опоненти задушаться власними краватками, ха ха.

– А який об'ем вашоi дисертацii, дозвольте поцiкавитися, колега?

– Все як годиться: сто аркушiв формату А4 теоретичних викладень i обгрунтувань, чотири аркуша формату А1 з дiаграмами i графiками.

– Кхе, просто заздрю вам бiлою заздрiстю. Ось менi б схожу тему пiдiбрати для моеi дисертацii. Не хотiлося б вiд вас вiдставати, колега.

– Ось так з лiту i не пiдкажу, дайте подумати, м-м-м, а як вам таке: «Використання вторинних горючих газiв стихiйних i офiцiйних смiттевих звалищ РФ для обiгрiву асфальтового покриття дорiг Заполяр'я i Приполяр’я»

– Так, непогано, я обдумаю цю тему.

– Колега, по-моему, юшка готова, давайте дiставайте нашу рiдну з пiсочку i розливайте.

– Перший тост за майбутнього доктора наук!

– Понеслася…

Поглинув за пiвгодини юшку, горiлочку i усю закусь, Інокентiй i Федiр стали розважати себе анектодами i iсторiями з життя. Поряд з потрiскуючим вогнищем, розслабленi алкоголем, ситi i задоволенi вони непомiтно для себе задрiмали…



… Дро перебував в пiдведеному станi – рейд на цю видалену дику планету виявився просто вище за всякi очiкування – якiсть i кiлькiсть набраного матерiалу перевершила усi найсмiливiшi сподiвання. І хоча в iнформацii вiд мертвого пiлота i була фраза про несподiвано високi показники КІ тубiльцiв, повiрив вiн в це тiльки зараз, коли дiагност по черзi видавав данi про спiйманi зразки. В основному, аборигенiв ловили групами, намагаючись вибирати мiсця чимдалi вiд великих населених пунктiв.

– Майже всi вище 120, ось тiльки останнiй спiйманий сильно здивував Дро: з КІ 188 i КЗ 2,8, вiн чомусь спав на вершинi однiеi мiсцевоi гори, сидячи на каменях. Що вiн тут робить? – дивувався капiтан, може це гiрський житель? Чи вiн вигнанець з клану, вимушений поневiрятися в глухих мiсцях? А як вiн тут живиться, де його будинок? Багато схожих питань турбувало Дро – йому, що прожив усе свое життя в пустотних спорудах i зорельотах було цiкаво, що занесло дикого так високо вiд мiсцевоi цивiлiзацii.

– Ну, скоро вiн з ним поговорить, цьому аборигеновi повезло – з такими показниками Дро йому запропонуе посаду iнженера на своiй збагачувальнiй фабрицi. Псувати такий прекрасний мозок рабським iмплантом безглуздо.



Пробудження не радувало Макса – тiло затекло i майже не реагувало на сигнали мозку, чомусь було дуже холодно, сухiсть i печiя у ротi доповнювали картину.

– Знову снилися зiрки i зорельоти – подумав Макс i подумки вилаяв себе за те, що заснув на вершинi гори. Так можна було серйозно замерзнути по дуростi, що мабуть i сталося – буде менi наука на майбутне – гори не прощають легковажного до них вiдношення. З цiею думкою вiн спробував розплющити очi.

– Шшайсе!!! Я напевно ще сплю – на Альпи зовсiм не схоже – примiщення в сiрих тонах, тверда основа, швидше схожа на полку, згори теж полиця, судячи з того, що з неi звисае чиясь синюшна рука, слабке незрозумiле тремтiння полицi, на якiй вiн лежав. І що найжахливiше i не зрозумiлiше – я голий i на шиi якесь металеве кiльце – такий удар мозок був не в змозi перенести, i свiдомiсть вiдключилася, оберiгаючи Макса вiд iстерики.

Друга спроба пробудження нiчого не змiнила в навколишньому оточеннi, хiба що пропала iз зору рука згори, навкруги чулися слабкi стогони i схлипи. Загальний стан був набагато кращий, тiло вiдгукувалося на сигнали з мозку, тiльки вiдзначалась вiдсутнiсть одягу – теплiше Максу не стало. Та i сама ii вiдсутнiсть нервувала хлопця, доставляючи сильний дискомфорт. Я тут не один – зробив висновок хлопець, трохи заспокоiвшись, i почув кроки.

Той, що увiйшов вiдразу сильно не сподобався йому – сiра особа з яскраво-бiлими очима, великий м'ясистий нiс псували цiлком звичне людське обличчя. Але головним в незнайомцевi був його погляд – вiн дивився на хлопця як на порожне мiсце, байдуже-оцiнююче. У iншому, мiж тим, нiчим особливим вiд звичайноi людини не вiдрiзняючись. Оцiнивши одяг того типа хлопець здивувався i посмутнiв. Це був явно не земний високотехнологiчний вирiб! Незважаючи на високий рiвень життя i технологiй Нiмеччини, про щось подiбне там могли тiльки мрiяти ще довго.

Костюм незнайомця щiльно облягав торс, видiляючи солiднi м'язи, нижче пояса вiн навпаки був вiльнiший. Невiдома Максу тканина (чи матерiал) видавало слабке дряпання, неначе кольчуга з накладками на грудях i кiнцiвках. Суглоби видiлялися набором пластин, якi зрушувалися одна вiдносно iншоi при русi. На лiктьовiй частинi лiвоi руки у гуманоiда розмiщувався пристрiй що нагадуе планшет, який в даний момент мабуть був активним, оскiльки екран свiтився зеленуватим пiдсвiчуванням. На правому стегнi крiпилася кобура з невiдомим пiстолетом: розмiрами iз звичайний револьвер, зброя мала непомiрно товстий здвоений ствол з дулами пiд калiбр земноi двостволки. «Космiчний обрiз» – подумалося чомусь Максу. У лiвiй руцi незнайомець тримав щось схоже на подовжений лiхтар, кiнець лiхтаря злегка свiтився блакитним i зрiдка потрiскував. Цей предмет чомусь асоцiювався у хлопця з палицями-шокерами, якi застосовували земнi полiцейськi – мабуть звук потрiскування наводив на такi роздуми.

– Та мене вiдвезли iз Землi сiрi прибульцi! – ця думка твердо засiла в мозку – зовсiм як в тих книгах, якi встиг прочитати.

Тут роздуми землянина перервав голос того сiрого:

– М'ясо, досить прохолоджуватися, ваш вiдпочинок закiнчений на сьогоднi, пiднiмайтеся, одягайтеся i на розподiл.

Мова була чужа для свiдомостi але, проте зрозумiла, i це було дивно. Трохи тягуча, сама вимова у iнопланетника була повiльною, але слова вимовлялися чiтко, нерозумiння або подвiйного сенсу не давали.

– А хто ти такий i де ми знаходимося?

– Чому нас називають м'ясо?

– Так-так, хотiлося б дiзнатися, як ми тут виявилися, i чому ми усi розумiемо вас?

– Де тут вихiд? Я на роботу спiзнююся – посипалися питання з усiх бокiв.

– Так i бути м'ясо, пояснюю один раз: я i моя команда вивезли усiх вас з вашою вошивоi планетки, щоб ви могли принести користь менi, заробити для мене багато кредитiв, оскiльки ваше безглузде iснування менi iх не приносило, ха ха ха – розсмiявся цей тип нам в обличчя. Мову Спiвдружностi ви знаете з мнемограми, яку вам закачали в мозок, поки ви були без свiдомостi в криокапсулах – раджу забути свою тубiльську мову i говорити тiльки на ньому – так ви швидше адаптуете ii у своему мозку як основну.

– Менi потрiбнi робiтники на шахтарськi кораблi, технiки i iнший обслуговуючий персонал на мобiльний рудо-збагачувальний комбiнат в цiй системi. Усiм буде встановлений симбiонт для роботи з технiкою, закачанi необхiднi бази знань за профiлем, кому буде потрiбно – поправимо трохи стан здоров’я. Деяким – i сiролиций подивився на Макса, буде встановлена спецiалiзована нейромережа, у борг звичайно, але з можливiстю вiдробiтку його в майбутньому.

– Я не звiр i не чудовисько, я практичний тверезомислячий гарморець, тому у тих, хто прийме моi умови без опору, буде можливiсть в майбутньому викупитися з рабства i жити вiльним громадянином Спiвдружностi.

– Нiчого собi, пред’ява! А ось хрiн тобi, пане гарморець на усю морду вiд мене особисто i вiд мого колеги – пролунав голос на росiйськiй з кута примiщення.

– Так-так, пiдтримую колегу! – iнший голос.

– Я не зрозумiв, що ти сказав м'ясо, але думаю, ти мене образив, тому я зроблю так – i незнайомець, доторкнувся кiлька разiв до екрану свого планшета на лiктi. Вiдразу за цими дiями зi сторони тих, що це сказали, пролунали невиразнi крики i звук падаючих тiл.

– Наших б'ють! – ще декiлька вигукiв на росiйськiй з того ж кута, i до iнопланетника кинулися двое хлопцiв з недвозначними намiрами. Мiсцевий виявився досить умiлим бiйцем – спочатку декiлькома ударами уклав тих, що напав, потiм приклав тих, що вже лежали зi свого «лiхтарика». Все сталося настiльки швидко, що Макс навiть не встиг встати з полицi – майстернiсть бiйця вражала.

– Тепер поступимо так – продовжив незнайомець – це енергiйне м'ясо продам на планету – пiдуть на арену або в прислугу, там е куди прикласти зайву енергiю – дуже гарячi для шахтарiв, iншi одягаються i в медсекцiю – будемо вас залучати до роботи, пiдлiкуемо по ходу справи.

– Та i останне. Мене звуть Дро Гобор – я капiтан i власник цього корабля i мобiльноi збагачувальноi фабрики. До мене звертатися – хазяiн, хто прийме моi умови i виправдае надii, зможе називати мене Дро.

У примiщення тут-же зашли ще двое таких самих сiрих i стали роздавати усiм пакети з одягом. Розгорнувши пакет Макс вiдмiтив деяку схожiсть iз земним одягом – рукави, штанини були присутнiми.

Процес одягання iнопланетного дива був показаний на найближчому до сiрих земляниновi: одягалося це в два прийоми – спочатку брюки, що нагадують тренувальнi трико – ну тут все i так зрозумiло. Потiм, взявши щось подiбне на легку куртку за краi повздовжнього шва, що нагадував багаторазову клiпсу на пакетиках для приправ, розвести цi шви в рiзнi боки, роздiливши лицьову частину куртки надвое. Далi надiти куртку звичним чином i поеднати краi швiв мiж собою, придавлюючи по довжинi пальцями рук – шви при цьому з'еднувалися в едине цiле.

У верхнiй зовнiшнiй частинi трико i в нижнiй внутрiшнiй частинi куртки по периметру одягу йшли повздовжнi ущiльненi смуги – iх вимагалося поеднати один з одним i притиснути – обидвi деталi гардеробу з'еднувалися, i в результатi проведених манiпуляцiй, перетворювалися на комбiнезон. Невеликi ущiльнення-подушечки на кожнiй частинi комбiнезона дозволяли регулювати мiру обляганнi тiла тканиною. Таких Макс налiчив п’ять – на манжетах, на литках, i один внизу застiбки на куртцi.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/sergiy-zalevskiy/tehnolog/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.