Книга - Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання

Бiблiя саморозвитку. Ілюстроване видання
James Allen

Лао-цзи

Наполеон Гiлл


Багато людей на своему життевому шляху приходять до усвiдомлення того, що е якась зупинка в особистiсному зростаннi, i пора почати займатися саморозвитком.

Саморозвиток – це постiйна робота над собою, самовдосконалення i вироблення особистих якостей. У цьому процесi людина концентруеться на своiх власних бажаннях i цiлях i постiйно видобувае все новi i новi знання для iх досягнення. Цей процес е основним для досягнення життевого успiху.

Якщо Ви не впевненi в собi, постiйно отримуете вiд життя стусани i набиваете шишки, не отримуючи при цьому задоволення вiд життя, вихiд з цiеi ситуацii iснуе тiльки один, i це саморозвиток.

А правильно починати такий вiдповiдальний процес з вивчення основ i досвiду видатних людей, що досягли висот в самовдосконаленнi та як результат – в життi.

До збiрки Бiблiя саморозвитку увiйшли основоположнi класичнi роботи, якi досить просто, доступно, i одночасно детально i глибоко описують, як мислити i дiяти, щоб стати успiшним i щасливим в нашому свiтi:

Наполеон Гiлл. Думай i багатiй

Лао Цзи. Дао-де-цзин

Джеймс Аллен. Як людина мислить

Уоллес Д. Уоттлз. Наука про те, як розбагатiти

Уоллес Д. Уоттлз. Наука про те, як бути здоровим

Уоллес Д. Уоттлз. Наука про те, як бути великим

Сун-Цзи. Мистецтво вiйни





Бiблiя саморозвитку

Ілюстроване видання

Наполеон Гiлл. Думай i багатiй

Лао Цзи. Дао-де-цзин

Джеймс Аллен. Як людина мислить





Наполеон Гiлл

Думай i багатiй



Переклад украiнською Юлii Шматько




Вперше пропоную до вашоi уваги знамениту формулу Ендрю Карнегi з примноження капiталу, засновану на тринадцяти перевiрених кроках до багатства.

Перед вами 25 рокiв вивчення досвiду бiльш нiж 500 найбагатших людей свiту, якi своiм прикладом довели, що дана фiлософiя дiйсно приносить плоди на практицi.

    Наполеон Гiлл




Роздiл 1. Вступ



Шлях сили: вiд самоi думки до реального бiзнес-партнерства з великим Томасом Едiсоном. Людина, яка «надумала» собi успiх.

Ви напевно чули фразу: «думки матерiалiзуються». Так от, це абсолютна правда, скажу я вам. Вони можуть легко стати реальнiстю, особливо якщо за ними стоiть чiтка мета, наполегливiсть i палке БАЖАННЯ перетворити iх на грошi або iншi матерiальнi об'екти.

Едвiн С. Барнс власне з особистого досвiду переконався, наскiльки правдиво те, що люди дiйсно можуть ДУМАТИ i БАГАТІТИ. Але усвiдомлення цього прийшло до нього не вiдразу, воно приходило поступово. Все почалося з його палкого бажання стати дiловим партнером великого Томаса Едiсона.

Однiею з головних особливостей БАЖАННЯ Барнса була чiткiсть i визначенiсть. Вiн хотiв працювати разом з Едiсоном, а не на нього.

Ознайомтеся з його бiографiею, звернiть увагу, як вiн починав i як поступово втiлював своi бажання у життя, i тодi ви напевно зрозумiете, у чому полягають тринадцять принципiв, якi ведуть до багатства.

Коли це БАЖАННЯ (або, iншими словами, iмпульс думки) вперше спалахнуло в його головi, вiн був не в змозi вiдразу його реалiзувати. На його шляху стояли двi перешкоди. По-перше, вiн не був знайомий з паном Едiсоном, а по-друге, у нього навiть не було грошей, щоб купити собi квиток на поiзд до Оранжа, штат Нью-Джерсi.

Для бiльшостi людей цих труднощiв вже було б досить, щоб все покинути i вiдмовитися вiд такоi вiдчайдушноi затii. Але бажання Барнса було не звичайним рядовим бажанням! Вiн був сповнений рiшучостi йти до перемоги будь-що, тому вiн навiть зважився на подорож у поштовому вагонi, бо поразка в його плани не входила. (Для тих, хто не знае, що таке поштовий вагон, пояснюю, що вiн рушив до Схiдного Оранжу на товарному поiздi).

Барнс зайшов до лабораторii пана Едiсона i оголосив, що збираеться стати його бiзнес-партнером. Через багато рокiв, згадуючи про свою першу зустрiч з Барнсом, Едiсон казав: «Вiн стояв передi мною, наче звичайнiсiнький волоцюга, але у його поглядi було щось, що говорило про те, що вiн прийшов отримати бажане i не збираеться йти з порожнiми руками. Багаторiчний досвiд роботи з людьми навчив мене, що коли людина дiйсно БАЖАЄ чогось настiльки сильно, що готова заради цього поставити на кiн свое майбутне, вона обов'язково досягне бажаного. Я дав йому можливiсть, про яку вiн просив, бо в його очах я побачив рiшучiсть досягати свого i нiколи не здаватися. Наступнi подii довели, що я не помилився у ньому».

Те, що молодий Барнс говорив тодi Едiсону, було не важливо. Важливим було те, що вiн думав. Навiть сам Едiсон так казав! Зовсiм не зовнiшнiсть Барнса забезпечила йому дiлове партнерство з видатним винахiдником, тому що вона, лiпше навпаки – працювала проти нього. Саме його ДУМКИ, його спосiб мислення, стали вирiшальним фактором його кар'ери.

Якби кожен мiг легко та швидко зрозумiти всю важливiсть цiеi фрази, навiть не було б потреби намагатися писати продовження цiеi книги, бо тодi, як то кажуть, секрет фокусу був би розкритий.

Так, Барнс не став партнером Едiсона вiдразу пiсля iх першоi зустрiчi, але йому випав шанс попрацювати в офiсах Едiсона за символiчну зарплату, виконуючи роботу, яку сам Едiсон не вважав важливою, але для Барнса вона була дiйсно такою, тому що вона давала йому можливiсть «показати» себе там, де його потенцiйний «бiзнес-партнер» мiг це помiтити. Минали мiсяцi. Барнс зрозумiв, що нiяких конкретних зрушень не вiдбуваеться, але ж йому треба було якось наближатися до своеi заповiтноi, чiткоi та КОНКРЕТНОЇ мети. Проте в головi Барнса процес йшов повним ходом, i процес цей був дуже важливим. Його БАЖАННЯ стати дiловим партнером Едiсона все посилювалося, воно вже кипiло.

Психологи правильно кажуть, що «коли людина дiйсно готова до чогось, це щось до неi приходить». Барнс був готовий до дiлового спiлкування з Едiсоном, бiльш того, вiн був РІШУЧЕ НАЛАШТОВАНИЙ НЕ ВТРАЧАТИ ЦЮ ГОТОВНІСТЬ, ПОКИ НЕ ОТРИМАЄ БАЖАНЕ.

Вiн не говорив собi: «Ну, i що з того? Думаю, прийшов час кинути цю затiю i спробувати влаштуватися торговим агентом в якомусь iншому мiсцi». Нi, любi друзi, вiн наполегливо говорив собi: «Я прийшов сюди, щоб стати партнером Едiсона по бiзнесу i я ним стану, нехай навiть на це пiде залишок мого життя». І вiн говорив це абсолютно серйозно! Люди могли б кардинально змiнювати свое життя, якби тiльки вони вмiли так само ставити собi ПЕВНУ i ЧІТКУ МЕТУ та йти до неi з таким самим завзяттям як Барнс!

Можливо, тодi молодий Барнс ще не усвiдомлював повнiстю, що саме завдяки своiй сталевий хватцi та наполегливостi у вiдстоюваннi свого БАЖАННЯ вiн подолав усi перешкоди i проклав собi шлях до тих можливостей, якi вiн i шукав.

Коли перед Барнсом з'явилася можливiсть, вона з'явилася в iншiй формi i в iншому напрямку, нiж вiн очiкував. Можливiсть – неабиякий хитрун, вона любить прослизнути задными дверима, замаскувавшись як невдача або тимчасова поразка. Можливо, саме тому багато хто не може ii розпiзнати.

У цей час пан Едiсон саме удосконалив свiй новий офiсний пристрiй, вiдомий у той час як Диктофон Едiсона (пiзнiше його стали називати Едiфоном). Його торговi агенти були не в захватi вiд цього апарату. Вони не вiрили, що його буде легко продати. Але Барнс розгледiв i розпiзнав можливiсть. Вона тихо пiдкралася у виглядi дивного пристрою, який не зацiкавив нiкого, крiм Барнса i, власне, його винахiдника.

Барнс знав, що може продати Диктофон Едiсона. Вiн запропонував це Едiсону i швидко отримав свiй шанс. І вiн дiйсно продав цей апарат. Ба, навiть, вiн продав його з таким успiхом, що Едiсон запропонував йому контракт на розповсюдження i продаж його винаходу всiею краiною. З цього дiлового спiвробiтництва народилося гасло «Вироблено Едiсоном, запроваджено у вжиток Барнсом».

Цей бiзнес-альянс успiшно проiснував понад тридцять рокiв. Барнс розбагатiв, але крiм цього вiн зробив дещо набагато важливiше: вiн довiв, що дiйсно можна «Думати i багатiти».

Якою сумою грошей можна оцiнити БАЖАННЯ Барнса, я не знаю. Можливо, воно принесло йому два або три мiльйони доларiв, але сума, якою б вона не була, стае неважливою у порiвняннi з великим досвiдом, який вiн отримав у формi чiткого знання, що нематерiальний iмпульс думки може бути перетворений на його фiзичний аналог шляхом застосування певних принципiв.

Барнс буквально «надумав» собi партнерство з великим Едiсоном! Вiн «надумав» свое багатство. На початку у нього не було нiчого, окрiм усвiдомлення того, ЩО ВІН ХОТІВ КОНКРЕТНУ РІЧ. І вiн мав ТВЕРДИЙ НАМІР досягти бажаного.

Коли вiн починав, у нього не було анi цента за душею. Освiта теж не була його сильною стороною. Вiн не мав жодного впливу i статусу у суспiльствi. Але у нього була iнiцiатива, вiра та воля до перемоги. Завдяки цим невидимим (i одночасно небаченим) силам вiн зробив себе правою рукою видатного винахiдника.

А зараз давайте розглянемо iншу ситуацiю i проаналiзуемо приклад людини, у якоi, навпаки, було реальне багатство, але вона втратила його, тому що зупинилася за один крок вiд заповiтноi мрii.


За крок вiд золота

Однiею з найбiльш поширених причин провалу е звичка все кидати через тимчасову невдачу. Рано чи пiзно кожен iз нас стикаеться з цим.

За часiв «золотоi лихоманки» Р. А. Дербi зi своiм дядьком теж подалися на пошуки сяючоi руди. Вони поiхали на захiд КОПАТИ i багатiти. Дядечко купив дiлянку i почав старанно орудувати заступом. Однак, вiн нiколи не замислювався над тим, що бiльше золота можна отримати працюючи мiзками, а не заступом. Робота була складною, але пристрасне бажання золота було чiтким i певним. І ось через тижнi тяжкоi працi до них прийшла винагорода у виглядi виявлення джерела заповiтноi сяючоi руди. Тепер iм потрiбно було обладнання, щоб пiдняти цю руду на поверхню. Вони спокiйно закрили вхiд до шахти i поiхали додому у Вiльямсбург, штат Мерiленд, щоб розповiсти родичам i кiльком сусiдам про свою «знахiдку». Вони зiбрали грошi на необхiдне обладнання, доправили його до шахти. Дербi з дядьком знову повернулися до роботи.

І ось перша вагонетка руди була здобута та вiдправлена на плавильню. Виявилося, що у них була одна з найбагатших шахт у Колорадо! Ще кiлька вагонеток руди, i вони зможуть розплатитися з усiма боргами. І ось тодi вони почнуть гребти грошi лопатою.

Чим нижче вони бурили, тим вище пiднiмалися iх надii! Але тут щось пiшло не так! Золота жила зникла! Як же так? Вони пiдiйшли до кiнця веселки, а горщик iз золотом iх там не чекав! Вони продовжували бурити глибше, вiдчайдушно намагаючись знову знайти жилу, але все марно.

Нарештi, вони вирiшили все кинути. Вони продали шахту та технiку лахмiтнику за кiлька сотень доларiв i сiли на поiзд додому. Зазвичай лахмiтники не надто розумнi, але цей виявився з клепкою! Вiн покликав гiрського iнженера, щоб оглянути шахту та зробити деякi розрахунки. Інженер повiдомив, що проект попереднiх видобувачiв зазнав невдачi, бо тi не знали про iснування так званих «лiнiй розлому». Його розрахунки показали, що «золота» жила повинна з'явитися буквально за метр ВІД ТОГО МІСЦЯ, ДЕ ПРИПИНИЛИ БУРИТИ ДЕРБІ І ЙОГО ДЯДЬКО! Саме там вона i була!

Лахмiтник видобув руди на мiльйони доларiв, тому що йому вистачило розуму звернутися за порадою до фахiвця, перш нiж здатися.

Велика частина грошей, якi пiшли на обладнання, була отримана завдяки молодому Дербi, чиi родичi i сусiди повiрили в нього i зiбрали необхiднi кошти. Вiн повернув iм все до цента, хоча на це i пiшли роки.

Ще довгий час пан Дербi обмiрковував i аналiзував невдачу, яка спiткала iх з дядьком, i в пiдсумку усвiдомив, що БАЖАННЯ все ж може бути перетворене на золото. Усвiдомлення цього прийшло до нього пiсля того, як вiн почав займатися страховим бiзнесом.

Пам'ятаючи, що вiн втратив величезнi статки, зупинившись буквально в метрi вiд золота, Дербi використовував цей досвiд в обранiй ним професii. Вiн просто казав собi: «Я був за крок вiд золота, але зупинився. Але тепер я не зупинюся, нехай навiть люди кажуть «нi», коли я пропоную iм купити страховку».

Дербi входить у досить невелику групу людей (менше п'ятдесяти чоловiк), якi щорiчно продають страхових полiсiв на мiльйони доларiв. Своею «наполегливiстю» вiн зобов'язаний уроку, який вiн засвоiв через свою «не наполегливiсть» у золотовидобувному бiзнесi.

До того як у життя будь-якоi людини приходить успiх, вона неодмiнно стикаеться з тимчасовою невдачею i, можливо, навiть з провалом. Коли людина зазнае поразки, вона часто приймае найпростiше для себе рiшення – здатися i все покинути. Саме так i робить бiльшiсть людей.

Бiльше п'ятисот найуспiшнiших людей, що iх коли-небудь знала Америка, розповiли менi, що своiх найбiльших успiхiв вони досягли, коли були всього за крок вiд того, щоб скласти руки перед обличчям поразки. Невдача – та ще хитра шахрайка з гострим почуттям iронii. Нiчого не приносить iй бiльшого задоволення, нiж звалитися на людину, коли успiх вже майже був у тiеi в руках.


Урок наполегливостi за 50 центiв

З вiдзнакою закiнчивши «Унiверситет жорстких ударiв долi», Дербi вирiшив все ж досягти успiху, спираючись на свiй «золотий» досвiд. Йому пощастило бути свiдком ситуацii, яка остаточно довела йому, що «Нi» не обов'язково означае «нi».

Одного чудового дня вiн допомагав своему дядьковi перемелювати пшеницю на старому млинi. Його дядько керував великою фермою, на якiй жили i працювали робiтники. Дверi тихо вiдчинилися i до кiмнати увiйшла маленька дiвчинка, дочка одного з орендарiв. Вона сором'язливо стала бiля входу i спостерiгала за ними.

Дядько, пiднявши очi, побачив дитину i грубо крикнув в ii сторону: «Чого тобi треба?» Дитина смиренно вiдповiла: «Моя мама сказала, щоб ви передали iй п'ятдесят центiв». «Нiчого я не буду iй передавати, – вiдповiв дядько, – а тепер тiкай звiдси». «Так, сер», – вiдповiла дiвчинка. Але вона не зрушила з мiсця. Дядько продовжив молоти. Вiн так захопився, що навiть не помiтив, що дiвчинка нiкуди не пiшла. Коли вiн пiдняв голову i побачив, що вона все ще стоiть там, вiн крикнув iй: «Я ж велiв тобi йти! Все, йди звiдси, iнакше дам тобi прочуханки!»

Маленька дiвчинка сказала «так, сер», але не зрушила з мiсця нi на дюйм. Дядько кинув мiшок з зерном, який якраз збирався перемелювати, взяв бочкову клепку i попрямував до дiвчинки. Вираз його обличчя не обiцяв нiчого доброго.

Дербi затамував подих. Вiн був упевнений, що зараз станеться щось жахливе. Вiн знав, що у його дядька був жорсткий характер i той не терпiв, коли йому перечили.

Коли дядько наблизився до дiвчинки, вона швидко зробила крок вперед, подивилася йому прямо в очi i пронизливо закричала у весь голос: «МОЯ МАМА ОТРИМАЄ ЦІ П'ЯТДЕСЯТ ЦЕНТІВ!»

Дядько зупинився, подивився на неi уважно, потiм повiльно поклав клепку на пiдлогу, засунув руку у кишеню, витяг пiвдолара i дав iй.

Дитина взяла грошi та повiльно вiдступила до дверей, не зводячи очей з цього суворого чоловiка, якого вона тiльки що перемогла. Пiсля того, як вона пiшла, дядько сiв i бiльше десяти хвилин непорушно дивився у вiкно. Вiн з благоговiнням розмiрковував над тим, який урок йому тiльки що дала ця маленька дiвчинка.

Дербi теж задумався. Вперше за все свое життя вiн побачив, як звичайна дитина, бiльш того, маленька дiвчинка, свiдомо перевершила дорослу людину. Як вона це зробила? Що в цей момент сталося з його дядьком? Що змусило його втратити всю свою жорсткiсть i стати покiрним, немов ягня? Яку дивну силу використала ця дитина, щоб приструнити цього суворого дорослого чоловiка? Цi та iншi подiбнi питання роiлися в головi Дербi, i вiн не знайшов на них вiдповiдi ще багато рокiв, аж до того моменту, коли розповiв цю iсторiю менi.

Дивно, але iсторiя цього незвичайного досвiду була розказана менi на тому ж старому млинi i на тому самому мiсцi, де тодi все сталося. А ще дивно те, що я потiм присвятив майже чверть столiття вивченню тiеi сили, яка дозволила неосвiченiй i неграмотнiй дитинi перемогти дорослу розумну людину.

Поки ми стояли там, на цьому затхлому старому млинi, пан Дербi все повторював цю iсторiю про незвичайну перемогу маленькоi людини над великою, i нарештi вiн запитав мене: «А що ви думаете про це? Яку дивну силу використовувала тодi та дiвчинка, що так сильно вразила мого дядька?»

Що ж, вiдповiдь на його питання ви знайдете в принципах, викладених у цiй книзi. Вiдповiдь буде повною i вичерпною. Вона буде мiстити деталi та iнструкцii, яких буде достатньо, щоб будь-хто мiг зрозумiти i застосовувати ту ж силу, яка волею випадку зiйшла на ту малу дитину.

Якщо ви вiдкриете свiй розум, ви точно зрозумiете, яка дивна сила прийшла тодi на допомогу дитинi. Ну, а якщо не зрозумiете зараз, я розповiм вам про цю силу в наступних роздiлах. На сторiнках цiеi книги ви обов'язково знайдете iдею, яка покращить вашу здатнiсть сприйняття i тодi у вашому розпорядженнi буде ця непереможна сила, яку ви зможете використовувати для свого блага. Усвiдомлення цiеi сили може прийти до вас як у першому роздiлi, так i спалахнути у вашiй головi ближче до кiнця книги. Це може прийти просто у формi iдеi або намiру, а може постати перед вашими очима у виглядi цiлого готового плану дiй. Знову ж таки, це може змусити вас повернутися до минулого досвiду невдач i поразок, щоб винести з них урок, за допомогою якого ви зможете надолужити згаяне.

Пiсля того, як я пояснив пановi Дербi, що за сила мимоволi прийшла на допомогу тiй маленькiй дiвчинцi, вiн, швидко проаналiзувавши свiй тридцятирiчний досвiд роботи страховим агентом, вiдверто визнав, що його успiх у цiй сферi був багато в чому обумовлений тим уроком, який вiн засвоiв тодi на цьому старому млинi.

Пан Дербi зазначив: «Кожного разу, коли потенцiйний покупець намагався мене позбутися i не купувати страховку, в моiй головi виникав образ тiеi маленькоi дiвчинки на млинi, яка кинула виклик моему дядьковi, i тодi я казав собi: Я ПРОДАМ ЦЮ СТРАХОВКУ! Велика частина всiх моiх продажiв була зроблена пiсля того, як люди говорили менi «НІ».

Вiн також згадав i свою помилку, коли зупинився тодi всього за крок вiд золота, «але, – сказав вiн, – той досвiд був прихованим благословенням. Той випадок навчив мене не здаватися i продовжувати боротися за своi мрii, незалежно вiд того, наскiльки важким це може здаватися. Це був урок, який менi потрiбно було засвоiти, перш нiж я змiг досягти успiху в подальшому життi».

Цю iсторiю про пана Дербi, його дядька, маленьку дiвчинку i золоту копальню, безсумнiвно, прочитають сотнi страхових агентiв, i всiм iм я хотiв показати, що саме завдяки цим подiям у своему життi Дербi досяг такого приголомшливого успiху в страховому бiзнесi. Життя часто бувае дивним i незбагненним! Успiхи i невдачi, якi воно пiдкидае нам, сягають корiнням в простий життевий досвiд. Цi два випадки в життi пана Дербi були абсолютно звичайними i не примiтними, але саме цей досвiд став ключовим у його подальшiй долi. Вiн засвоiв урок, який дало йому життя у виглядi цих двох важливих подiй, тому що вiн проаналiзував i усвiдомив iх. Але як бути людинi, у якоi немае нi часу, нi бажання аналiзувати своi невдачi в пошуках знань, якi можуть привести ii до успiху? Де i як вона може навчитися мистецтву перетворення поразки на можливiсть? Ця книга якраз i була мною написана, щоб дати вiдповiдь на цi питання. Ця вiдповiдь буде складатися з опису тринадцяти крокiв на шляху до успiху. Але не забувайте, що ви можете знайти вiдповiдь на вашi питання у вашiй власнiй свiдомостi завдяки iдеi, намiру або плану дiй, якi можуть блискавично промайнути у вашiй головi, поки ви будете читати цю книгу.

Хороша iдея – це все що потрiбно для успiху. Принципи, описанi в цiй книзi, це просто найбiльш практичнi способи для формування хороших i корисних iдей.

Перш нiж заглибитися в опис цих принципiв, я хочу зробити ще одне невелике, але вкрай важливе зауваження… КОЛИ У ВАШЕ ЖИТТЯ ПРИХОДЯТЬ ГРОШІ, ВОНИ ПОЧИНАЮТЬ ПРИХОДИТИ НАСТІЛЬКИ ШВИДКО І У ТАКІЙ ВЕЛИКІЙ КІЛЬКОСТІ, що ви реально питати себе: «ДЕ Ж ВОНИ ховалися вiд мене ВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС?» Це здаеться ще бiльш вражаючим на тлi поширеноi думки, що багатство приходить тiльки до тих, хто працюе довго i важко. Коли ви почнете ДУМАТИ i БАГАТІТИ, ви помiтите, що шлях до багатства починаеться, перш за все, з вашого особистого ставлення до життя, постановки чiткоi мети i прикладання зовсiм невеликих зусиль. Будь-яка людина, яка бажае, щоб у ii життi з'явилося багатство, повинна знати, як досягти необхiдного ставлення до життя. Я провiв двадцять п'ять рокiв дослiджуючи i аналiзуючи досвiд бiльше 25 тисяч чоловiкiв i жiнок, тому що я теж хотiв знати, «як люди стають багатими».

Без цього дослiдження не було б i цiеi книги. Читаючи ii, звернiть увагу на дуже важливу iстину, а саме: Велика депресiя в економiцi почалася у 1929 роцi i досягла рекордного рiвня, поки через деякий час Рузвельт не став президентом США. Саме з того моменту економiка почала оживати. Подiбно до того, як в театрi поступово запалюються лампи пiсля спектаклю, перетворюючи темряву на свiтло, так i страх в головах людей поступово зникав, перетворюючись на надiю та вiру у свiтле майбутне.

Вивчивши принципи успiху i почавши застосовувати iх на практицi, ви помiтите, що ваше фiнансове становище почне полiпшуватися, та й взагалi все, за що ви будете братися, почне працювати вам на благо. «Неможливо», – скажете ви? А ось i нi! І ви самi матимете змогу у цьому впевнитися!

Одна з головних слабкостей людства – це при нагодi прикриватися таким зручним для багатьох словом «неможливо». Людина списуе на «неможливо» успiх, який до неi НЕ приходить, i речi, якi вона НЕ МОЖЕ зробити. Ця книга була написана саме для тих, хто шукае правила успiху, якi принесли багатства iншим людям, i готова поставити на кiн усе, слiдуючи цим правилам. Багато рокiв тому я купив гарний словник. Насамперед я знайшов у ньому слово «неможливо» i акуратно вирiзав його з книги. Може, i вам варто зробити щось подiбне?

УСПІХ приходить до тих, хто подумки ГОТОВИЙ до нього. НЕВДАЧА ж наздоганяе тих, хто подумки мириться з нею.

Мета цiеi книги полягае в тому, щоб допомогти всiм бажаючим навчитися мистецтву перетворення ДУМОК ПРО НЕВДАЧІ на ДУМКИ ПРО УСПІХ.

Ще одна слабкiсть, яка властива дуже багатьом людям – це звичка судити про все i кожного за своiми враженнями i переконаннями. Хтось, прочитавши цю книгу, все одно залишиться при думцi, що неможливо ДУМАТИ i БАГАТІТИ. Цi люди просто не здатнi мислити про багатство, тому що iх розумовi звички застрягли у бiдностi, злиднях, стражданнях, невдачах i поразках.

Такi нещаснi люди нагадують менi одного видатного китайця, який приiхав до Америки, щоб отримати американську освiту в Чиказькому унiверситетi.

Одного разу Вiльям Рейнi Гарпер, засновник Чиказького унiверситету, зустрiвши цього молодого китайця на кампусi, зупинився, щоб поговорити з ним кiлька хвилин. Вiн запитав, що б той назвав найбiльш вiдмiнною рисою американського народу.

«Вашi очi, – вигукнув китаець, – у вас дуже дивний розрiз очей!»

Але ж те ж саме i ми говоримо про азiатiв.

Ми вiдмовляемося вiрити в те, чого не розумiемо. Ми нерозумно i наполегливо продовжуемо вiрити в те, що нашi власнi обмеження е нормою. «Звичайно, очi того iншого хлопця дивнi, тому що вони не такi самi, як у мене».

Мiльйони людей дивляться на досягнення Генрi Форда i заздрять його вдачi, щасливому збiгу обставин, генiальностi, та, власне, всьому пiдряд, на що можна було б списати його успiх. Можливо, одна людина зi ста тисяч i розпiзнае секрет успiху Форда, але все одно буде мовчати чи то через свою скромнiсть, чи то впертiсть, бо вирiшить, що секрет цей занадто простий, щоб навiть говорити про нього. Зараз я наведу приклад, який прекрасно вам проiлюструе суть цього «секрету».

У 1930-тi роки Генрi Форд зробив чергову автомобiльну революцiю, запустивши виробництво i почавши встановлювати у своi автомобiлi двигун V8, який здобув славу iнженерного дива. Вiн вирiшив побудувати двигун з усiма вiсьмома цилiндрами, вiдлитими в одному блоцi, i спантеличив своiх iнженерiв розробкою такоi конструкцii. Креслення були готовi, але його iнженери повiдомили, що такий вирiб виготовити просто неможливо. Генрi Форд, який дуже часто у своему життi робив неможливi речi можливими, вiдреагував на ситуацiю по-своему. Вiн сказав: «Знайдiть спосiб це зробити». «Але, – вiдповiли вони, – це неможливо!» «Попрацюйте над цим, – наказав Форд, – працюйте, поки не досягнете успiху, скiльки б часу на це не було потрiбно».

Інженери почали працювати. У них просто не було вибору, якщо вони хотiли продовжувати працювати на Форда. Минуло шiсть мiсяцiв, результату не було. Минуло ще шiсть мiсяцiв, а результату знову не було. Інженери випробували всi вiдомi способи, щоб виконати наказ Форда, але це здавалося iм поза всяких сумнiвiв «неможливим!»

Наприкiнцi року Форд знову переговорив зi своiми iнженерами, i знову вони повiдомили йому, вони не знайшли спосiб виконати його наказ.

«Продовжуйте працювати, – сказав Форд, – я хочу цей двигун, i я його отримаю». Вони продовжили роботу, i потiм, немов за помахом чарiвноi палички, секрет успiху був знайдений. Створення V-подiбного мотора стало початком розробки цiлого сiмейства двигунiв V8, багато з яких продовжують випускатися i в наш час.

РІШУЧІСТЬ Форда знову дала своi плоди! Можливо, я описав цi подii не дуже детально, але головне, що результат i змiст iх чiтко видно. Вони пiдкажуть вам, бажаючим ДУМАТИ i БАГАТІТИ, секрет багатомiльйонних статкiв Форда. Вiдповiдь лежить на поверхнi.

Генрi Форд досяг успiху, тому що вiн розумiв i застосовував принципи успiху. Одним з них е БАЖАННЯ: знання, чого ти хочеш. Тримайте iсторiю життя Генрi Форда в головi, поки будете читати цю книгу, бо в нiй криеться формула його грандiозних досягнень. Якщо вам вдасться ii розгадати, ви зможете застосовувати цю формулу до будь-якоi сфери дiяльностi i результатом будуть такi ж грандiознi досягнення.


Ви – «володар своеi долi», ви – «капiтан своеi душi», тому що…

Коли Вiльям Ернст Генлi написав, не побоюся цього слова, пророчi рядки: «Я – володар своеi долi, я – капiтан своеi душi». Вiн хотiв тим самим сказати нам, що ми е володарями наших доль i капiтанами наших душ, бо у нас е сила керувати своiми думками. Вiн хотiв донести до нас, що вселенська субстанцiя, в якiй рухаеться та iснуе наша маленька планета, в якiй рухаемося та iснуемо ми, е енергiею, що рухаеться з неймовiрно високою швидкiстю вiбрацii. І що субстанцiя ця наповнена силою, яка пристосовуеться до тих думок, якi мiстяться в нашому розумi, i ВПЛИВАЄ на нас, використовуючи iснуючi в природi сили, щоб надати нашим думкам матерiальноi форми.

Якби поет розкрив нам цю велику iстину, пояснив все детально, ми б знали, ЧОМУ ми е Володарями наших доль i Капiтанами наших Душ. Вiн повинен був сказати нам, навiть зробити на цьому акцент, що ця сила не бачить рiзницi мiж деструктивними i конструктивними думками, i що вона матерiалiзуе думки про бiднiсть так само просто i швидко, як i думки про багатство.

А ще вiн повинен був сказати нам, що наш мозок заряджений домiнуючими думками нашоi свiдомостi, цi «зарядженi» думки нiби магнiт притягують до нас сили, людей i життевi обставини, якi вiдповiдають природi наших домiнуючих думок.

Вiн повинен був сказати нам, що перш нiж ми зможемо накопичити незлiченнi багатства, ми повиннi зарядити нашi розуми iнтенсивним БАЖАННЯМ цього багатства, що ми повиннi налаштувати нашi ДУМКИ НА БАГАТСТВО, i саме наше БАЖАННЯ дасть нам натхнення i наснагу створити алгоритм його отримання.

Але, будучи поетом, а не фiлософом, Генлi просто виклав велику iстину в поетичнiй формi, щоб читачi самi розмiрковували над ii тлумаченням. І ось так, мало-помалу iстина розкрилася вам сама по собi, i тепер ви зрозумiете, що принципи, описанi в цiй книзi, вiдкриють вам секрет управлiння вашою економiчною долею.

Що ж, ось i настав час розглянути перший з цих принципiв. Вiдкрийте свiй розум, вiдкиньте всi сумнiви i упередження. Не забувайте, що цi принципи – то не вигадка i не забаганка однiеi людини. Вони були сформульованi на основi життевого досвiду бiльше 500 людей, яким вдалося заробити мiльйони доларiв. Цi люди починали свiй шлях у бiдностi, без належноi освiти i положення у суспiльствi. Принципи успiху допомогли iм стати на ноги, вибитися в люди i розбагатiти. Цi ж самi принципи можуть допомогти i вам. Ви самi переконаетеся, що це буде досить нескладно. Перш нiж ви перейдете до наступноi глави, я хочу, щоб ви знали, що все, що там написано, може легко змiнити всю вашу фiнансову долю, оскiльки це вже докорiнно змiнило життя двом людям, про яких я збираюся вам розповiсти далi.

Я також хочу, щоб ви знали, що цi двое настiльки близькi менi люди, що я не взяв би на себе смiливiсть перекручувати факти, навiть якби i хотiв цього. Один з них був моiм найближчим другом майже двадцять п'ять рокiв, iнший – мiй власний син. Незвичайний успiх цих двох чоловiкiв, як вони самi зiзналися, був побудований на принципах, про якi буде йти мова в наступному роздiлi. А те, що я наводжу такий, можна сказати, особистий i близький менi приклад, ще бiльше пiдкреслюе сильний вплив цих принципiв.

Майже п'ятнадцять рокiв минуло з тих пiр, як я виступав з напутнiм словом на церемонii вручення дипломiв в Салемському коледжi в Захiднiй Вiрджинii. У цiй промовi я зробив великий акцент на принципi, про який йтиметься у наступному роздiлi. Один з випускникiв безумовно надихнувся цим принципом i зробив його частиною своеi життевоi фiлософii. Цей молодий чоловiк в подальшому став членом Конгресу i важливою фiгурою в урядi. Незадовго до того, як рукопис цiеi книги був переданий до видавництва, вiн написав менi листа, в якому настiльки чiтко виклав свою думку щодо принципу, про який я вам зараз розкажу, що я вирiшив опублiкувати його лист у якостi передмови до наступного роздiлу. Просто прочитайте i задумайтесь, якi можливостi може подарувати вам дотримання цього принципу.

«Шановний Наполеоне,

Моя служба в якостi члена Конгресу дозволила менi побачити проблеми багатьох людей, так би мовити, не з чуток. І ось я пишу Вам, щоб запропонувати рiшення, яке може допомогти тисячам гiдних людей.

Заздалегiдь приношу своi вибачення, але моя пропозицiя потребуе кiлькох рокiв вашоi працi i вiдповiдальностi, але я всеодно буду радий вам ii озвучити, тому що знаю, що ви дiйсно завжди радi допомогти людям.

У 1922 роцi ви виступали з напутнiм словом на церемонii вручення дипломiв в Салемському коледжi, i я був серед випускникiв. Тодi ви надихнули мене iдеею, якiй я вдячний за тi можливостi, якi вiдкрилися передi мною зараз, а саме служити народу своеi держави. Це iдея, якiй я буду вдячний за будь-який успiх, який чекае на мене в майбутньому.

Я пропоную вам включити у свою книгу тi iдеi i переконання, якi ви донесли нам у тiй напутнiй промовi, тому що таким чином ви дасте i iншим людям можливiсть скористатися вашим багаторiчним досвiдом спiлкування з людьми, якi завдяки своiм досягненням прославили Америку як найбагатшу нацiю на землi.

Я пам'ятаю, немов це було вчора, вашу неймовiрну розповiдь про Генрi Форда, який не маючи нi копiйки за душею, нi належноi освiти, нi впливових друзiв, пiднявся до величезних висот. Саме завдяки вашiй промовi я вирiшив для себе, що теж досягну чогось у цьому життi, скiльки б труднощiв та перешкод менi не довелося подолати для цього.

Щорiчно тисячi молодих людей закiнчують свое навчання i вступають у доросле життя. Я впевнений, що кожному з них було б корисно почути такий самий надихаючий посил, який я тодi отримав вiд вас. Вони напевно хочуть дiзнатися, з чого iм варто почати будувати свое успiшне життя.

Ви можете розповiсти iм все це, тому що вашi поради вже допомогли налагодити життя дуже багатьох людей.

А ще я був би безмежно Вам вдячний, якби до кожноi вашоi книги додавався один з ваших Тестiв для самоаналiзу, щоб кожен покупець книги мав можливiсть скористатися цим вичерпним алгоритмом особистiсного зростання, щоб, як i я свого часу, надихнутися i знайти свiй шлях до успiху.

Це буде просто чудово, якщо ви надасте вашим читачам можливiсть побачити повну i неупереджену картину iх власних недолiкiв i переваг, i навчитися вiдрiзняти успiх вiд провалу.

Мiльйони людей зараз стикаються з проблемою надолуження втраченого через перiод економiчноi депресii. Виходячи з особистого досвiду, можу сказати Вам, що знаю, що цi люди вкрай потребують такоi авторитетноi i надихаючоi поради, яку вони можуть отримати вiд Вас.

Вам чудово вiдомi проблеми тих, хто стикаеться з необхiднiстю починати все спочатку. Сьогоднi в Америцi е тисячi охочих дiзнатися, як перетворити своi iдеi на грошi. Це люди, якi втратили все, i тепер вони мають починати все з чистого аркуша. Якщо хтось i може iм допомогти, то це Ви.

Дуже сподiваюся отримати одну з перших надрукованих копiй вашоi книги з вашим автографом.

З найкращими побажаннями,

Щиро ваш Дженнiнгс Рендольф




Роздiл 2. Бажання



Вiдправна точка всiх досягнень


Перший крок до багатства

Коли Едвiн С. Барнс зiйшов з вантажного поiзда в Оранж, штат Нью-Джерсi, зовнi вiн був бiльше схожий на волоцюгу, але його думки були воiстину вартими короля!

Вiн попрямував до офiсу Томаса Едiсона прямо з вокзалу, i всю дорогу думав про майбутню зустрiч. Вiн уявляв, як стоiть перед Едiсоном, як просить дати йому шанс втiлити МРІЮ ВСЬОГО ЙОГО ЖИТТЯ, як його переповнюе палке бажання стати дiловим партнером великого винахiдника. Бажання Барнса не було просто надiею! Воно не було просто примхою! Це було сильне, пульсуюче бажання, яке було вище всiх зовнiшнiх обставин. Воно було чiтким i виразним.

Бажання Барнса не було новим або скороминущим, вiн виношував цю iдею вже довгий час i вона стала домiнуючою в його свiдомостi. На самому початку, коли бажання тiльки з'явилося в його головi, можливо, це i було просте рядове бажання, але коли Барнс стояв перед Едiсоном, це вже було щось набагато бiльше.

Кiлька рокiв по тому Едвiн С. Барнс знову стояв перед Едiсоном в тому ж офiсi, де вони вперше зустрiлися. І на цей раз його БАЖАННЯ стало реальнiстю. Вiн почав працювати з Едiсоном. Домiнуюча МРІЯ ВСЬОГО ЙОГО ЖИТТЯ стала реальнiстю. Згодом люди заздрили Барнсу, тому що доля не встояла перед його напором i щедро нагородила його. Однак вони бачили лише його трiумф, навiть не намагаючись з'ясувати причину такого успiху.

Барнс досяг успiху, тому що поставив собi певну мету, а потiм доклав всю свою енергiю та силу волi для ii досягнення. Вiн не став партнером Едiсона вiдразу ж у день iхнього знайомства. Але вiн був щасливий почати навiть з незначноi роботи, якщо це могло наблизити його хоча б на крок до його заповiтноi мрii. Минуло цiлих п'ять рокiв, перш нiж з'явився шанс, на який так чекав Барнс. За всi цi роки не було жодного променя надii, жодноi ознаки втiлення його БАЖАННЯ. Всi вважали Барнса лише ще одним гвинтиком у дiловiй машинi Едiсона. Так думали абсолютно всi, крiм самого Барнса, бо вiн вважав себе ПАРТНЕРОМ Едiсона З ТІЄЇ САМОЇ ХВИЛИНИ, коли переступив порiг його офiсу в день iхнього знайомства.

Це якнайкраще демонструе, яку силу мае ЧІТКЕ i КОНКРЕТНЕ БАЖАННЯ. Барнс досяг своеi мети, тому що вiн хотiв бути дiловим партнером пана Едiсона бiльше всього на свiтi. Вiн склав для себе план досягнення цiеi мети. Потiм вiн СПАЛИВ ВСІ МОСТИ. Вiн нi на мить не вiдрiкся вiд свого БАЖАННЯ, вiн шлiфував його, поки воно не стало його життевою метою, а потiм i реальним фактом його життя.

Вирушаючи до Оранжу, вiн не сказав собi: «Я спробую вмовити Едiсона дати менi якусь роботу». Вiн сказав: «Я поставлю Едiсона перед фактом, що я прийшов робити з ним бiзнес». Вiн не сказав: «Я попрацюю у Едiсона кiлька мiсяцiв, i якщо не отримаю пiдтримки з його боку, пiду i знайду роботу деiнде». Вiн сказав собi: «Я почну з чого завгодно. Я вiзьмуся за все, що запропонуе менi Едiсон. Але я стану його дiловим партнером ще до того, як закiнчу поратися с дрiбними дорученнями».

Вiн не сказав: «У мене буде кiлька «планiв Б» на випадок, якщо не вигорить моя затiя з Едiсоном». Вiн сказав: «У цьому життi в мене е тiльки ОДНА мета, i я маю намiр ii досягти. І це дiлове партнерство з Томасом Едiсоном! Я спалю всi мости i поставлю ВСЕ свое МАЙБУТНЄ на те, щоб отримати те, що я хочу».

Вiн не залишив собi шляхiв для вiдступу. Пан або пропав!

Ось, власне, i вся iсторiя успiху Барнса!


Перемога або смерть!

Давним-давно великий военачальник зiткнувся з ситуацiею, яка змусила його прийняти рiшення, яке принесло йому перемогу на полi битви. Йому потрiбно було зiткнутися з могутнiм ворогом, армiя якого в рази перевищувала за чисельнiстю його власну. Вiн посадив своiх солдатiв у човни i вiдправив iх на територiю противника. Коли вони прибули на мiсце битви, вiн наказав спалити кораблi, на яких вони припливли. Звертаючись до своiх воiнiв перед першою битвою, вiн сказав: «Погляньте на нашi палаючi кораблi. Це означае, що ми не покинемо цi берега живими, якщо не переможемо! Зi щитом або на щитi! Перемога або смерть!» У пiдсумку вони виграли бiй.

Той, хто хоче досягти успiху в будь-якому починаннi, повинен подiбно цим воiнам бути готовим спалити своi кораблi i вiдсiкти всi шляхи для вiдступу. Тiльки так можна налаштувати себе на те, що я називаю палким бажанням ПЕРЕМОГИ, бо вiд цього безпосередньо залежить, досягнете ви успiху чи нi.


Загартоване бажання у вогнi не горить

У 1871 роцi Чикаго охопила величезна пожежа, яку не могли загасити впродовж двох днiв. Пожежа знищила бiльшу частину мiста, при цьому сотнi жителiв мiста загинули. Велика чиказька пожежа стала однiею з наймасштабнiших катастроф XIX столiття.

Наступного ранку пiсля пожежi група торговцiв стояла на Стейт-стрiт i розглядала тлiючi залишки того, що колись було iх магазинами. Вони зiбралися, щоб вирiшити, чи намагатися iм вiдновити свiй бiзнес тут або ж вiдправитися шукати кращоi долi кудись в iнше, бiльш сприятливе для бiзнесу мiсце i почати там все з чистого аркуша. Всi торговцi вирiшили покинути Чикаго. Всi, крiм одного. І звали цього торговця Маршал Фiлд. Вiн вказав пальцем на залишки свого магазину i сказав: «Колеги, на цьому мiсцi я збудую найбiльший магазин у свiтi, незалежно вiд того, скiльки разiв йому доведеться горiти».

Це було багато рокiв тому. Магазин дiйсно був побудований. Вiн стоiть там i сьогоднi, нагадуючи нам всiм про силу по-справжньому ЗАГАРТОВАНОГО БАЖАННЯ, яке не боiться вогню. Найлегшим шляхом було поiхати з мiста, як i зробили товаришi Фiлда. Коли робота здавалася непосильною, а майбутне похмурим, iншi торговцi здалися i пiшли найпростiшим, як iм здавалося, шляхом.

Звернiть увагу на вiдмiннiсть мiж Маршалом Филдом та iншими торговцями, тому що це те саме, що вiдрiзняе Едвiна С. Барнса вiд тисяч iнших молодих людей, якi працювали на пiдприемствi Едiсона. Це те, що вiдрiзняе практично всiх, хто досягае успiху, вiд тих, хто зазнае поразки.


Шiсть крокiв

Кожна людина, яка досягла вiку, коли приходить розумiння цiнностi грошей, бажае iх мати. Але просте бажання не приносить багатства. Це повинно бути палке бажання, яке переростае в свого роду нав'язливу iдею, а потiм i у певний план дiй щодо примноження багатства. Але все це повинно супроводжуватися наполегливiстю, яка не визнае поразку. Тiльки комбiнацiя всiх цих чинникiв прокладе вам шлях до багатства.

Метод, за допомогою якого ваше по-справжньому палке бажання багатства можна перетворити на його фiнансовий еквiвалент, складаеться з шести чiтких практичних крокiв, а саме:

Крок перший. Чiтко визначте в своiй свiдомостi ту кiлькiсть грошей, яку ви хотiли б мати. Це важливо. Недостатньо просто сказати: «Я хочу багато грошей». Існуе певна психологiчна обгрунтованiсть для такоi визначеностi, але про неi ми поговоримо у наступному роздiлi.

Крок другий. Визначте, що саме ви готовi зробити, так би мовити, чим «заплатити», щоб отримати цi грошi, бо безкоштовний сир бувае тiльки в мишоловцi.

Крок третiй. Встановiть для себе певний термiн, до якого ви маете намiр отримати бажанi грошi.

Крок четвертий. Складiть чiткий план дiй по втiленню вашого бажання, i почнiть слiдувати йому вiдразу ж, незалежно вiд того, чи вважаете ви себе готовим до цього чи нi.

Крок п'ятий. Викладiть у письмовiй формi чiтко i коротко суму грошей, яку ви маете намiр отримати, термiни реалiзацii вашого бажання, вкажiть, що ви маете намiр дати взамiн цих грошей, i чiтко розпишiть план, за допомогою якого ви маете намiр всього цього досягти.

Крок шостий. Читайте вашу письмову заяву вголос два рази на день, один раз перед сном i один раз вранцi, коли прокинетеся. ЧИТАЮЧИ, ВИ ПОВИННІ УЯВЛЯТИ, ВІДЧУВАТИ І ВІРИТИ, ЩО ЦІ ГРОШІ ВЖЕ ВАШІ.

Важливо, щоб ви виконали всi цi кроки, бо вони вкрай необхiднi. І особливо важливий саме шостий крок. Ви можете скептично вiдзначити: «Як же я можу уявити, що у мене вже е цi грошi, якщо у мене iх поки немае?» У цьому вам допоможе ваше палке бажання. Саме наполегливiсть вселить у вас вiру, переконае, нав’яже (називайте це як хочете, головне – результат), що ви отримаете цi грошi. В цьому i полягае мета шостого кроку.

Тiльки тi, хто по-справжньому вiрить у свое майбутне багатство, в результатi його i отримують.

Для тих, що не заглиблювався у вивчення тонких матерiй та механiзмiв роботи людського розуму, цi iнструкцii можуть здатися не дуже практичними. Тим, хто не бачить сенсу в цих шести кроках, може бути корисно дiзнатися, що про цi кроки менi розповiв сам Ендрю Карнегi. Вiн починав як звичайний робiтник на сталеливарних заводах, але незважаючи на такий доволi скромний початок, йому вдалося заробити статок, який на той час становив понад сто мiльйонiв доларiв. І все це завдяки вищевказаним принципам.

Бiльш того, цi шiсть крокiв були вздовж i поперек вивченi покiйним Томасом Едiсоном, i схваленi iм не тiльки як iнструмент для примноження грошей, але i для досягнення будь-якоi iншоi чiткоi мети.

Всi цi кроки не вимагають вiд вас якихось надзусиль, вони не передбачають «тяжкоi працi» або якихось непосильних жертв. Виконуючи iх, ви не будете виглядати смiшними або легковiрними. Не потрiбно бути мудрiшим за Соломона, щоб виконувати цi простi iнструкцii. Все, що вам потрiбно, це трохи уяви, щоб побачити, зрозумiти i усвiдомити, що якщо ви хочете заробити великi грошi, не можна покладатися лише на випадок i вдачу. Ви повиннi засвоiти, що всi, хто нажив величезнi статки, спочатку мрiяли, сподiвалися, хотiли, пристрасно бажали i створювали ПЛАНИ ДІЙ перед тим, як заробили своi грошi.

А ще ви повиннi засвоiти, прямо тут i прямо зараз, що не бачити вам ваших багатств, ЯКЩО ви не розпалите ВОГОНЬ вашого БАЖАННЯ грошей i по-справжньому не повiрите у те, що вони стануть вашими.

Всi великi лiдери, вiд початку цивiлiзацii i до теперiшнього часу, були мрiйниками. Християнство зобов'язане своему величезному впливу у сучасному свiтi тому, що його засновником був наполегливий мрiйник, який змiг навчитися чiтко бачити речi у своiй уявi, перш нiж вони набували фiзичноi форми.

Якщо ви не бачите у своiй уявi великих багатств, ви нiколи не побачите iх на своему банкiвському рахунку.

Ще нiколи в iсторii Америки перед мрiйниками настiльки широко не були вiдкритi дверi можливостей. Економiчна криза всiх поставила у рiвнi умови. І тепер новi перегони за успiх i багатство вже чекають на стартовий пострiл. На кону величезнi статки, якi будуть накопиченi протягом наступних десяти рокiв. Однак правила гри змiнилися, тому що старий свiт зазнав змiн, а новий свiт вiдтепер прихильний до тих, у кого не було можливостi виграти в умовах, якi iснували пiд час кризи, коли зростання i розвиток були паралiзованi страхом.

Нам, безпосереднiм учасникам цiеi гонки за багатством, слiд знати, що цей новий свiт вимагае новаторства: нових iдей, нових способiв ведення справ, нових лiдерiв, нових винаходiв, нових методiв навчання, нових пiдходiв у маркетингу, нових книг, новоi музики i кiно. Але крiм всього цього, е ще дещо, одна якiсть, якою потрiбно володiти, щоб виграти цей забiг – це вмiння ЧІТКО ВИЗНАЧАТИ МЕТУ, знати, чого ти хочеш, i ПРИСТРАСНО БАЖАТИ досягти цiеi мети.

Економiчна криза ознаменувала загибель однiеi епохи i народження iншоi. Цей змiнений свiт вимагае практичних мрiйникiв, якi можуть i будуть втiлювати своi мрii в життя. Такi мрiйники завжди були i завжди будуть нарiжними каменями розвитку цивiлiзацii.

Ми, бажаючi накопичувати багатства, повиннi пам'ятати, що справжнiми лiдерами завжди були людьми, якi використовували i застосовували на практицi невловимi, невидимi сили ще не очевидних можливостей i перетворювали цi сили (або iншими словами iмпульси думки) в хмарочоси, мiста, заводи, лiтаки, автомобiлi та всi види зручностей, якi роблять наше життя бiльш приемним i комфортним.

Терпiння i неупереджений розум – це тi якостi, без яких не обiйтися сучасним мрiйникам. Тi, хто бояться нових iдей, приреченi на провал. Нiколи ще не було часу, бiльш сприятливого для новаторiв, нiж зараз. Вже не потрiбно нiкуди бiгти i нiчого завойовувати. Зараз нас оточуе величезний дiловий, фiнансовий i промисловий свiт i у нас з'явився шанс направити його по новим i кращим лiнiям зростання i розвитку.

Не дозволяйте нiкому впливати на вас i пригнiчувати мрiйника, який живе у вас всерединi. Щоб виграти у цьому мiнливому свiтi, ви повиннi перейнятися духом великих новаторiв минулого, чиi мрii заклали фундамент можливостей для нас з вами, щоб сьогоднi ми могли рости i розвиватися, реалiзовувати нашi таланти i накопичувати потенцiал для майбутнiх поколiнь.

Давайте не будемо забувати, що Колумб мрiяв знайти Невiдомий свiт, вiн був упевнений в його iснуваннi i поставив на кiн свое життя. Результат ми всi знаемо – вiн вiдкрив його!

Мрii великого астронома Миколи Коперника наповнювали думки про безлiч свiтiв – i вiн вiдкрив iх! Сьогоднi свiт схиляеться перед його досягненнями, i це ще раз доводить, що «ДЛЯ УСПІХУ ВСІ ЗАСОБИ ДОБРІ, А ПРОВАЛ НЕ ТЕРПИТЬ ВИПРАВДАНЬ».

Якщо те, що ви хочете зробити, правильно, i ви у це вiрите, продовжуйте i зробiть це! Ідiть до своеi мрii i не звертайте уваги, що скажуть iншi, якщо ви зiткнетеся з тимчасовоi невдачею, тому що цi «iншi», можливо, просто не знають, що КОЖНА НЕВДАЧА НЕСЕ В СОБІ НОВІ МОЖЛИВОСТІ НА ШЛЯХУ ДО УСПІХУ. Все, що вам потрiбно, це просто iх розгледiти.

Генрi Форд був бiдним i неосвiченим, але це не заважало йому мрiяти про карету, яка iде без упряжки. Томас Едiсон мрiяв про лампу, яка свiтила i керувалася за допомогою електрики. І вiн наполегливо йшов до втiлення своеi мрii, не дивлячись на тисячi невдалих спроб.

Лiнкольн мрiяв про свободу для темношкiрих рабiв i поклав на це свое життя. Сьогоднi ми бачимо, що праця його не була марною.

Брати Райт мрiяли про машину, яка буде лiтати по повiтрю. Що ж, сьогоднi плоди iхнiх мрiй ми щодня бачимо в небi по всьому свiту.

Марконi мрiяв про систему використання невловимих сил для передачi сигналiв по повiтрю. А от вам i доказ того, що мрii його не були марними – сьогоднi «по повiтрю» працюе практично все. Мрiя Марконi зробила всiх людей на землi сусiдами, люди можуть спiлкуватися один з одним, де б вони не знаходилися. Найцiкавiше, що «друзi» запхали його у психiатричну лiкарню, коли вiн оголосив, що знайшов спосiб надсилати повiдомлення по повiтрю, без допомоги дротiв або iнших прямих фiзичних засобiв зв'язку. Погодьтеся, сьогоднi мрiйникам живеться набагато легше.

Свiт звик до нових вiдкриттiв. Бiльш того, зараз свiт винагороджуе мрiйника, який дае йому нову iдею або винахiд.

«Найбiльшi досягнення починалися з мрii. Дуб спить у жолудi, птаха чекае в яйцi, а у вищiй мрii душi пробуджуеться ангел. МРІЇ – ЦЕ грядки для розсади РЕАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ» (Джеймс Аллен «Якi мислить людина»).

Прокинься i спiвай, о мрiйнику свiту! Твоя зоря зiйшла i свiтить яскраво, показуючи шлях. Свiтова криза принесла можливiсть, на яку ти так довго чекав. Вона навчила людей смиренностi, терпiння i неупередженостi.

Свiт сповнений МОЖЛИВОСТЕЙ, яких не було у мрiйникiв минулого.

БАЖАННЯ КИМОСЬ БУТИ І ЩОСЬ РОБИТИ – це трамплiн для всiх мрiйникiв. Мрii не народжуються з байдужостi, лiнощiв i вiдсутностi амбiцiй.

Свiт бiльше не знущаеться над мрiйниками i не називае iх не практичними. Щоб побачити це на власнi очi, вирушайте в штат Теннессi i подивiться, що вдалося зробити президенту-мрiйнику, який пiдкорив велику силу води. Багато рокiв тому така мрiя здавалася б просто божевiллям.

Нехай ви розчарувалися, нехай зазнали поразки, нехай ваше серце розбилося i обливаеться кров'ю. Зберiться i не впадайте у вiдчай, тому що всi цi переживання загартовують духовний метал, з якого ви зробленi – а це надбання небаченоi цiнностi.


Якщо життя пiдкинуло вам лимони, годi кривитися – робiть лимонад!

Всi, хто досяг успiху в життi, не раз спотикалися на стартi, отримуючи вiд життя доброго стусана пiд зад, але саме це змушувало iх додати швидкостi i мчати вперед до заповiтноi фiнiшноi стрiчки. Поворотний момент в життi часто настае у часи кризи, i ось як раз у такi моменти ви пiзнаете себе з iншого боку, у вас вiдкриваеться, так би мовити, друге дихання.

Джон Буньян написав свiй роман «Подорож пiлiгрима», який е одним з найкращих романiв у всiй англiйськiй лiтературi, пiсля того, як потрапив до в'язницi i пiддався жорстокому покаранню за своi погляди на тему релiгii.

Генiальнiсть О. Генрi вiдкрилася свiту саме у кризовий момент його життя, коли вiн потрапив до в'язницi у Коламбусi, штат Огайо. Обставини змусили його проявити «iншого себе» i почати використовувати свою УЯВУ – саме тодi в ньому прокинувся великий письменник, витiснивши жалюгiдного злочинця та вигнанця.

Життя дiйсно дивне i непередбачуване, його хитросплетiння нескiнченнi i незбагненнi. Не менш дивними е методи Безмежного вселенського Розуму, за допомогою яких вiн iнодi пiддае людей всiляким випробуванням, перш нiж вони вiдкривають у собi великий потенцiал i джерело прекрасних iдей.

Томас Едiсон, найбiльший винахiдник i вчений, зазнавав невдачi незлiченну кiлькiсть разiв, перш нiж розбудив генiя, який спав у його мозку.

Чарльз Дiккенс спочатку працював на фабрицi з виробництва вакси, де наклеював ярлики на банки з гуталiном. Але трагедiя його першого кохання настiльки вразила його, що пробудила в ньому одного з найкращих авторiв у свiтi. Ця любовна трагедiя подарувала свiтовi спочатку «Девiда Копперфiльда», а потiм i ряд iнших прекрасних лiтературних робiт. Однак, як правило, розчарування у коханнi призводить до того, що чоловiки починають пити, а жiнки занурюються у глибоку депресiю. Все це вiдбуваеться, тому що бiльшiсть людей так i не захотiли навчитися перетворювати своi найпотужнiшi емоцii на мрii творчого характеру.

Американська письменниця та полiтична активiстка Елен Келлер була глухою, нiмою та слiпою практично вiд самого народження. Але незважаючи на це, ii iм'я навiки залишиться у списку великих свiту цього. Все ii життя е доказом того, що нiхто не переможений, поки не визнав свою поразку.

Чудовий шотландський поет Роберт Бернс був неписемним сiльським хлопцем. Вiн рiс у злиднях i, здавалося б, повинен був стати рядовим п'яницею. Але вiн не пiшов цим шляхом! Вiн зробив свiт кращим, вiдобразивши своi прекраснi думки у поезii i, таким чином, вирвав бур'ян обставин i посадив на iх мiсце троянду.

Букер Талiафер Вашингтон – один з найвидатнiших борцiв за право на освiту для афроамериканцiв, оратор, полiтик i письменник – був сином чорноi рабинi, з народження загнаний у рамки дискримiнацii через свою расу та колiр шкiри. Але маючи терпiння та будучи неупередженим, вiн став тим самим мрiйником, якому вдалося побороти обставини i зробити багато добрих справ для людей своеi раси.

Бетховен був глухим, а Мiлтон слiпим, але iх iмена пам'ятатимуть завжди, тому що вони мрiяли i надавали цим мрiям чiткi органiзованi форми.

Перш нiж перейти до наступного роздiлу, розпалiть у розумi вогонь надii, вiри, вiдваги та терпiння. Розвиваючи у собi цi якостi та слiдуючи описаним вище практичним принципам, все iнше прийде до вас, коли ви будете готовi до цього. Як говорив Емерсон: «Кожна притча, кожна книга, кожна приказка, призначена для допомоги або розради, неодмiнно дiйде до тебе прямим чи обхiдним шляхом. Кожен друг, якого потребуе не твоя воля, а твоя велика та нiжна душа, прийме тебе у своi обiйми». (Ральф Волдо Емерсон, «Наддуша»).

Існуе рiзниця мiж БАЖАННЯМ щось отримати i готовнiстю це отримати. Нiхто не буде готовий щось отримати, поки не повiрить в те, що може це отримати. У вас повинна бути ВІРА, а не просто надiя або бажання. Вiдкрийте свiй розум для вiри, це вкрай важливо. У закритому розумi не живе нi вiра, нi вiдвага.

Запам'ятайте, що для того, щоб рости i розвиватися, досягти достатку i процвiтання буде потрiбно не бiльше зусиль, нiж для того, щоб змиритися з убогiстю та злиденнiстю. Цю унiверсальну iстину дуже добре вiдображають чудовi вiршi американськоi поетеси Джессi Рiттенхаус:

Коли з Життям уклав ти
Контракт цiною в грiш —
То грiш тобi i свiтить,
І нити ти облиш!

Життя суддя суворий —
«Отримай, що просив»,
Та е цiна усьому,
Будь-ласка, заплати.

Ти краще усвiдомлюй
Цю iстину просту,
Як просиш ти багатства
Отримаеш його.


Як бажання може перехитрити матiнку-природу

В якостi кульмiнацii до цiеi глави я хочу розповiсти вам про одного з найбiльш незвичайних людей, яких я коли-небудь знав. Я вперше побачив його двадцять чотири роки тому, через кiлька хвилин пiсля його народження. Вiн народився без вух, i на думку лiкаря ця дитина була приречена бути глухою та нiмою все свое життя.

Але я був не згоден з думкою лiкаря. Я мав на це право, адже я був батьком цiеi дитини. В мене теж була своя думка на цей рахунок, але я висловив ii НЕ вголос – я висловив ii своему серцю. Я прийняв для себе рiшення, що мiй син буде чути та говорити. Нехай Матiнка-природа i дала менi дитину без вух, але вона не може змусити мене змиритися з цим нещастям.

У глибинi душi я знав, що мiй син буде чути та говорити. Як? Я був упевнений, що е якийсь спосiб, i я знав, що знайду його. Я згадав слова безсмертного Емерсона: «З усiх бокiв нас навчають вiрi. Нам залишаеться тiльки бути слухняними i смиренними. Для кожного з нас е шлях, i, прислухаючись, ми зрозумiемо, який напрямок е правильним».

Що це за правильний напрямок, запитаете ви? БАЖАННЯ! НАЙБІЛЬШЕ НА СВІТІ Я бажав, щоб мiй син не був глухонiмим. І я нi на мить не зрiкся цього бажання.

Багато рокiв тому я писав: «Нашi единi обмеження – це тi, якi ми встановлюемо в нашому власному розумi». Але тодi я вперше замислився, чи дiйсно це правда. На лiжку передi мною лежала новонароджена дитина без природного органу слуху. Навiть якщо вiн i зможе чути та говорити, вiн буде явно знiвечений на все життя. Звичайно, це було обмеження, яке ця дитина не сама встановила у своему розумi.

Що я мiг вдiяти в тiй ситуацii? Я повинен був знайти спосiб прищепити цiй дитинi свое власне палке бажання вигадати спосiб i алгоритм передачi звуку в його мозок без допомоги вух.

Як тiльки мiй син став досить дорослим для цього, я почав наполегливо наповнювати його розум непереможним бажанням чути, щоб Природа, вiдомими тiльки iй методами, трансформувала це бажання у реальнiсть.

Всi цi думки постiйно крутилися у моiй власнiй головi, але я нiкому про це не говорив. Кожного дня я знову i знову повторював свою обiцянку не миритися з глухотою сина. Коли вiн пiдрiс i почав помiчати оточуючi його речi, ми помiтили, що вiн все ж трохи чуе. Коли вiн досяг вiку, коли дiти зазвичай починають говорити, вiн не намагався говорити, але по його дiям ми бачили, що вiн мiг чути певнi звуки. Це було все, що менi потрiбно було знати! Я був переконаний, що якщо вiн мiг чути, нехай навiть зовсiм трохи, вiн може розвинути цю здатнiсть ще бiльше. Потiм сталося те, що дало менi яскравий промiнь надii. І сталося це, як зазвичай бувае, геть несподiвано.

Ми придбали патефон. Коли наша дитина вперше почула музику, вона була просто в неймовiрному захватi, i, звичайно ж, забрала його собi. Незабаром в нашого сина навiть з'явилися певнi улюбленi записи. Якось вiн програвав одну платiвку знову i знову, майже двi години, затиснувши зубами край корпусу програвача. Ми не розумiли важливiсть цiеi самостiйно сформованоi iм звички до тих пiр, поки через деякий час не дiзналися про так звану «касетну провiднiсть» звуку.

Незабаром пiсля того, як син забрав собi патефон, я виявив, що вiн мiг чути мене досить чiтко, коли я говорив, торкаючись губами його скронi. Це вiдкриття дало менi необхiднi засоби, за допомогою яких я почав втiлювати в життя свое палке бажання – допомогти моему маленькому синовi розвинути слух i мову. На той час вiн почав робити короткi уривчастi звуки, намагаючись вимовити певнi слова. Перспектива була далеко не обнадiйлива, але БАЖАННЯ, пiдкрiплене ВІРОЮ, не знае слова «неможливо».

Переконавшись, що вiн розрiзняе мiй голос, я вiдразу ж почав вселяти своему синовi бажання чути та говорити. Незабаром я виявив, що йому подобаються казки на нiч, тому я почав вигадувати розповiдi, якi закликають його розвивати впевненiсть у собi, уяву та гостре бажання чути та бути нормальним.

Зокрема, була одна iсторiя, яку я часто йому повторював, надаючи iй все новi вiдтiнки та деталi. Метою цiеi iсторii було навiяти йому думку про те, що його недуга була не недолiком, а навпаки цiнним надбанням. Незважаючи на те, що фiлософiя, дослiдженням якоi я тодi займався, стверджувала, що КОЖНА НЕВДАЧА НЕСЕ У СОБІ рiвнозначну МОЖЛИВІСТЬ, я повинен вам зiзнатися, що не мав нi найменшого уявлення, як таке нещастя як вiдсутнiсть вух могло коли-небудь стати надбанням. Проте, я продовжив навiювати йому цю фiлософiю у виглядi казок на нiч, сподiваючись, що прийде час, коли вiн знайде який-небудь спосiб використовувати свое, вибачте на словi, калiцтво для якоiсь корисноi мети.

Розум прямо говорив менi, що у долi навряд чи знайдеться адекватна компенсацiя за вiдсутнiсть вух i слуху. Але мое Бажання було пiдкрiплене вiрою, тому воно заглушало голос розуму i надихало мене не здаватися.

Коли я аналiзую всi цi подii у ретроспективi, я бачу, що у значнiй мiрi саме вiра сина в мене принесла такi вражаючi результати. Вiн вiрив у все, що я йому говорив. Я навiяв йому iдею, що вiн мае очевидну перевагу перед своiм старшим братом, i що ця перевага не раз допоможе йому у життi. Наприклад, вчителi у школi, бачачи, що у нього не було вух, проявляли до нього особливу увагу та ставилися з надзвичайною добротою. Його мати подбала про це, домовившись iз вчителями, щоб тi придiляли йому додаткову увагу. Я також навiяв йому iдею, що коли вiн стане досить дорослим, щоб продавати газети (чим вже займався його старший брат), вiн отримае велику перевагу над братом, тому що люди будуть давати йому бiльше грошей за його газети, бачачи, як незважаючи на свою недугу, вiн так старанно працюе.

Згодом ми помiтили, що поступово слух нашого сина покращився. Бiльш того, вiн абсолютно не соромився своеi недуги. Коли йому було близько семи рокiв, вiн вперше продемонстрував, що нашi методи «навiювання» мали успiх. Протягом декiлькох мiсяцiв вiн дуже просив вийти на вулицю i продавати газети, але мати не пускала його. Вона боялася, що через глухоту йому буде небезпечно перебувати на вулицi одному.

Нарештi, вiн вирiшив взяти справу у своi руки. Одного разу вдень, коли вiн залишився вдома зi слугами, вiн вилiз на вулицю через кухонне вiкно i вирушив на зустрiч пригодам. Вiн позичив шiсть центiв у сусiдського шевця, купив на них газет, розпродав iх, на вирученi кошти купив ще, i продовжував так до пiзнього вечора. Пiдрахувавши свiй денний заробiток, вiн повернув борг своему «кредитору», i в результатi мав чистого прибутку на суму сорок два центи. Коли ми ввечерi повернулися додому, вiн вже був у лiжку. Вiн спав, стискаючи в кулачку заробленi грошi.

Мати глянула на монети i розплакалася. Що за дивна реакцiя! Ридати над першою перемогою сина менi здавалося зовсiм недоречним. Моя реакцiя була зворотною. Я вiд душi смiявся, бо знав, що мое прагнення прищепити дитинi вмiння вiрити в себе виявилося успiшним.

У цьому першому дiловому досвiдi його мати бачила маленького глухого хлопчика, який вийшов на вулицю i ризикував життям, щоб заробити грошi. Я ж бачив смiливого, амбiтного, впевненого у собi маленького чоловiка, чий дохiд був бiльш нiж стовiдсотковим, тому що вiн зайнявся бiзнесом за власною iнiцiативою i перемiг. Все це мене тiшило, бо я знав, що вiн довiв, що вiдтепер винахiдливiсть i вiдвага будуть супроводжувати його все життя. Подальшi подii тiльки пiдтвердили це. Коли його старший брат хотiв чогось, вiн лягав на пiдлогу, дригав ногами i руками, канючив – i в пiдсумку отримував свое. Коли ж цей «маленький глухий хлопчисько» чогось хотiв, вiн вигадував чiткий план заробiтку грошей, а потiм йшов i купував собi, що хотiв. Вiн i донинi так робить! Воiстину, мiй власний син навчив мене тому, що фiзичнi вади можна перетворити на трамплiн, який пiдкине вас до гiдноi мети, якщо тiльки ви не будете сприймати iх як перешкоди i використовувати в якостi вiдмовок i виправдань своiй немiчностi. Маленький глухий хлопчик закiнчив середню школу i коледж, навiть не чуючи своiх вчителiв, за винятком випадкiв, коли вони голосно кричали з близькоi вiдстанi. Вiн не ходив у школу для глухих. Ми НЕ дозволяли йому ВЧИТИ МОВУ ЖЕСТІВ. Ми вирiшили, що вiн повинен жити нормальним життям i спiлкуватися з нормальними дiтьми, i ми не вiдступали вiд цього рiшення нi на крок, хоча воно i коштувало нам багатьох гарячих суперечок зi шкiльними чиновниками.

Коли вiн навчався у середнiй школi, вiн спробував носити електричний слуховий апарат, але вiн йому не допомагав. Ми вважали, що це було пов'язано з операцiею, якоi наш син зазнав у шестирiчному вiцi, йому прооперували одну сторону голови i виявили, що там не було нiяких ознак природного слухового механiзму.

Пiд час його останнього тижня у коледжi (через вiсiмнадцять рокiв пiсля операцii) вiдбулося дещо, що ознаменувало поворотний момент в його життi. Так сталося, вiн отримав iнший електричний слуховий апарат, який його попросили випробувати. Але вiн не поспiшав тестувати його через минуле розчарування в аналогiчному пристроi. Врештi-решт вiн все ж взяв його недбало, надiв на голову, пiдключив батарейку i… вуаля! Немов помахом чарiвноi палички його довiчне прагнення нормально чути стало реальнiстю! Вперше в життi вiн чув практично так само, як i будь-яка людина з нормальним слухом. «Шляхи Господнi несповiдимi, чудеса трапляються».

Сповнений радостi, вiн кинувся до телефону, подзвонив матерi i прекрасно почув ii голос. Наступного дня вiн вперше почув голоси своiх професорiв у класi! Ранiше вiн мiг чути iх тiльки коли вони кричали, та ще й з близькоi вiдстанi. Тепер вiн чув радiо. Вперше в життi вiн мiг вiльно спiлкуватися з iншими людьми без необхiдностi говорити голосно. Воiстину, свiт для нього змiнився.

Ми вiдмовилися змиритися з помилкою Природи, i завдяки наполегливому бажанню змусили Природу виправити цю помилку, використовуючи доступнi нам практичнi засоби.

БАЖАННЯ почало втiлюватися в життя, але перемога ще не була повною. Хлопчику все ще потрiбно було знайти чiткий i робочий спосiб перетворити свiй фiзичний недолiк в рiвнозначне надбання.

Ледве усвiдомлюючи важливiсть того, що вже було досягнуто, сп'янiлий вiд радостi нещодавно вiдкритого свiту звукiв, мiй син написав лист виробнику слухового апарату, з ентузiазмом описуючи свiй неймовiрний досвiд. Щось у його листi дiйсно вразило компанiю-виробника, i мого сина запросили до Нью-Йорка. Коли мiй син приiхав, його повели на екскурсiю по фабрицi, i пiд час розмови з головним iнженером, розповiдаючи про своi вiдчуття i про те, як змiнився його свiт, в його головi промайнуло передчуття, iдея, натхнення – називайте це як хочете. Саме цей iмпульс думки перетворив його нещастя на надбання, ознаменувавши, що з цього моменту доля сторицею компенсуе всi його страждання як у виглядi грошей, так i у виглядi особистого щастя.

Суть цього iмпульсу думки полягала в наступному: йому спало на думку, що вiн мiг би допомогти мiльйонам глухих людей, якi ще не використовують слуховi апарати. Якби вiн тiльки мiг знайти спосiб розповiсти iм свою iсторiю, розповiсти, як змiнився його свiт. У цей момент вiн прийняв для себе рiшення присвятити залишок свого життя допомозi слабочуючих людям.

Цiлий мiсяць мiй син провiв за дослiдженням i аналiзом маркетинговоi системи виробника слухового апарату. Вiн розробив цiлу систему спiлкування зi слабочуючими людьми в усьому свiтi з метою розповiсти iм про «Інший чудовий свiт», який вiдкрив йому слуховий апарат. Вiн написав дворiчний план, заснований на його висновках. Коли вiн презентував свiй план, йому вiдразу ж дали посаду у компанii для реалiзацii його амбiцiй. Чи уявляв вiн тодi, тiльки починаючи свiй шлях, що подаруе надiю i полегшення тисячам глухих людей, якi без його допомоги так назавжди i залишилися б приреченими на глухоту?

Незабаром пiсля того, як вiн почав працювати на виробництвi слухових апаратiв, вiн запросив мене вiдвiдати заняття, якi проводила його компанiя з метою навчання глухонiмих чути та говорити. Я нiколи ще не чув про таку форму навчання, тому, зiзнаюся вам, ставлення мое було трохи скептичним. Але мiй скептицизм був марним. Цi заняття розширили мое бачення щодо того, що я колись робив, щоб пробудити i укоренити у свiдомостi мого сина БАЖАННЯ нормально чути. Я бачив, як глухонiмих дiйсно вчили чути та говорити, застосовуючи той самий принцип, який я використовував понад двадцять рокiв тому, щоб врятувати мого сина вiд одвiчноi глухоти. Таким чином, завдяки такому дивному повороту Колеса Долi, моему синовi Блеру i менi судилося допомогти глухонiмим людям, в тому числi i майбутнiм поколiнням, оскiльки, наскiльки я знаю, ми були единими людьми, якi довели (на власному прикладi), що глухота може бути виправлена до такоi мiри, щоб усi, хто страждае вiд цiеi недуги, могли жити нормальним життям. Якщо це спрацювало для одного, спрацюе i для iнших.

Я впевнений, що Блер так i залишився б глухонiмим на все свое життя, якби ми з його матiр'ю тодi не почали формувати його життеву позицiю. Лiкар, який був присутнiй при його народженнi, сказав нам тодi, що ця дитина нiколи не зможе нормально чути та говорити. Кiлька тижнiв тому вiдомий фахiвець з таких випадкiв дуже ретельно обстежив Блера. Вiн був вражений, коли дiзнався, наскiльки добре мiй син тепер чуе та говорить, i сказав нам, що «теоретично, хлопець взагалi не повинен чути». Але вiн чув, незважаючи на те, що рентген показав, що в його черепi немае отворiв, через якi звук мае надходити до мозку.

Коли я посiяв i виростив у його свiдомостi БАЖАННЯ чути i говорити, жити як нормальна людина, цей iмпульс змусив Природу побудувати мiст через тиху прiрву глухоти i вiдкрити моему синовi зовнiшнiй свiт з усiма його прекрасними звуками. Лiкарi розводили руками i не знали, як пояснити цей феномен. А я навiть не брався припускати, як Природа зробила таке диво. Я вважаю своiм обов'язком розповiсти свiту все, що знаю про цей дивовижний досвiд. Я дiйсно вiрю, i не без причини, що немае нiчого неможливого для людини, яка пiдкрiплюе БАЖАННЯ твердоi ВІРОЮ.

Воiстину, палке бажання використовуе найбiльш непередбачуванi i хитрi шляхи, щоб стати реальнiстю. Блер бажав нормально чути – i отримав бажане! Вiн був народжений з калiцтвом, з яким iнший би просто змирився i у кращому випадку заробляв би на життя тим, що просив би милостиню на вулицi. Але приклад Блера надихае i даруе надiю мiльйонам людей з вадами слуху, а також забезпечуе його роботою з адекватною фiнансовою пiдтримкою.

Маленька «невинна брехня», яку я навiював йому, коли вiн був дитиною, спонукала його ВІРИТИ у те, що його недуга стане величезним надбанням, i це безсумнiвно виправдало себе. Істинно, поняття правильного i неправильного вiдходять на заднiй план, коли ВІРА i палке бажання можуть зробити щось реальним. І найголовнiше те, що цi якостi не будуть коштувати вам нi цента, адже всi вони вже живуть у вас.

Протягом усього мого досвiду роботи з людьми, ще жоден випадок не демонстрував СИЛУ БАЖАННЯ так яскраво i наочно. Інодi автори книг роблять помилку, починаючи описувати випадки i ситуацii, про якi вони мають поверхневi або дуже примiтивнi знання. Менi пощастило, що я мав можливiсть випробувати СИЛУ БАЖАННЯ на прикладi власного сина. Можливо, це було провидiння, що цей досвiд прийшов до нас у формi таких життевих випробувань, тому що iсторiя цього маленького глухого, але поза всякими сумнiвами вiдважного i сильного хлопчика, служить яскравим прикладом того, чого може досягти ваше БАЖАННЯ.

Якщо матiнка-природа пiдкоряеться волi бажання, то логiчно припустити, що люди можуть пiдпорядкувати ii своiм палким бажанням.

Сила людського розуму дiйсно дивна i незбагненна штука! Часом ми не розумiемо методи, за допомогою яких вона використовуе кожну обставину, кожну людину, кожну фiзичну рiч, яка знаходиться в межах ii досяжностi як засiб перетворення БАЖАННЯ на його фiзичний реальний аналог. Можливо, коли-небудь науцi вдасться розкрити цей секрет.

Кожного разу, коли доля приголомшуе нас важким випробуванням, у нас е лише два варiанти розвитку подiй, двi стратегii поведiнки, якi в подальшому вплинуть на весь наш життевий шлях. Перша з них – впасти у глибокий вiдчай, звинувачувати всiх i вся у своiх невдачах, нити та бубонiти «Чому я?!». Інша стратегiя поведiнки – боротися. Боротися до самого кiнця, з вiрою у серцi та надiею у розумi. У свiтi немае нiчого, що не можна змiнити, пiдлаштувавши обставини пiд себе, а не себе пiд обставини. Саме у цьому i полягае секрет людей, якi встигли за свое життя досягти величезних успiхiв, а деякi створили навiть щось на кшталт дива. Адже iнакше як дивом не можна назвати кар'еру Блера Гiлла, мого любого сина, народженого глухим, який попри своi природнi вади став повноцiнним членом суспiльства завдяки мiцнiй вiрi та величезному бажанню. Спосiб, яким був досягнутий цей вражаючий результат, неважко описати. Вiн складався з трьох простих i чiтких елементiв: по-перше, я змiшав ВІРУ з БАЖАННЯМ нормального слуху. По-друге, я розповiдав i навiював йому це бажання всiма можливими способами (завдяки наполегливим, безперервним зусиллям) протягом декiлькох рокiв. По-трете, вiн менi ПОВІРИВ!


Голос генiя не заглушити

Коли я дописував цю главу, на очi менi потрапила звiстка про смерть панi Ернестiни Шуман-Гайнк. Один короткий абзац мiстив у собi ключ до розумiння надзвичайного успiху цiеi спiвачки. Я процитую цей абзац, тому що ключ цей i е БАЖАННЯ.

«На початку своеi кар'ери, панi Шуман-Гайнк прийшла до директора Вiденськоi придворноi опери (зараз Вiденська державна опера) на прослуховування. Але вiн навiть не став ii слухати. Поглянувши на незграбну i погано одягнену дiвчину, вiн доволi грубо крикнув: «Як ви взагалi очiкуете досягти успiху в кар'ерi оперноi спiвачки з таким обличчям i зовнiшнiстю? Дитя мое, вiдмовтеся вiд цiеi iдеi. Купiть собi швейну машинку i йдiть працювати швачкою. НІКОЛИ НЕ БУТИ ВАМ спiвачкою!».

Що ж, «нiколи» це досить довго! Директор Вiденськоi опери багато знав про технiку спiву, але вiн мало знав про силу бажання, коли воно приймае масштаби одержимостi. Якби вiн знав бiльше про цю силу, вiн не зробив би помилку, засудивши генiя i не надавши iй можливостi показати себе.


«Що ми говоримо богу смертi?» – «Не сьогоднi!»

Кiлька рокiв тому один iз моiх дiлових партнерiв захворiв. Згодом йому стало гiрше, i, нарештi, його вiдвезли до лiкарню на операцiю. Безпосередньо перед операцiею я глянув на нього i в моiй головi промайнуло питання, як такий худорлявий i виснажений чоловiк, як вiн, зможе успiшно перенести таку серйозну операцiю. Лiкар попередив мене, що шансiв на те, що я коли-небудь знову побачу свого друга живим, було мало. Але це була ДУМКА ЛІКАРЯ. Думка ж пацiента була зовсiм iншою. Незадовго до того, як його вiдвезли до операцiйноi, вiн прошепотiв: «Не турбуйтеся, шеф, вже через кiлька днiв я виберуся звiдси». Медсестра з жалем подивилася на мене. Але як не дивно операцiя пройшла успiшно i пацiент вижив. Пiсля того, як все було скiнчено, його лiкар сказав менi: «Його врятувало лише його бажання жити. Вiн нiколи б не пережив цю операцiю, якби не вiдмовився миритися з можливiстю смертi».

Я вiрю у силу БАЖАННЯ, пiдкрiплену ВІРОЮ, тому що я на власнi очi бачив, як з ii допомогою люди долали шлях вiд злиднiв до багатства i влади. Я бачив, як ця сила рятувала людей вiд смертi. Я бачив, як ця сила допомагала людям досягати успiху пiсля сотень невдач. Я бачив, як ця сила забезпечила моему синовi нормальне, щасливе i успiшне життя, незважаючи на те, що Природа послала його у цей свiт без вух.


Промiжнi пiдсумки

Але як розвинути i використовувати силу БАЖАННЯ? Вiдповiдь на це питання ви знайдете у наступних роздiлах цiеi книги. Особливо помiтним вплив цiеi сили був наприкiнцi найдовшоi i, можливо, найбiльш руйнiвноi свiтовоi кризи, яку Америка коли-небудь бачила – Великоi депресii 1929 року. Ця сила допомогла тим, хто був побитий депресiею, тим, хто втратив своi статки, своi позицii в бiзнесi та суспiльствi, тим, хто готовий був почати все з чистого аркуша i вибратися на поверхню з цiеi прiрви.

Всiм цим я хочу донести до вас думку про те, що всi досягнення, незалежно вiд iх природи, повиннi починатися з iнтенсивного, палкого та пристрасного бажання досягти чiткоi та КОНКРЕТНОЇ мети.

Природа використовуе тiльки iй вiдомi дивнi та потужнi методи «ментальноi хiмii», перетворюючи iх на iмпульси СИЛЬНОГО БАЖАННЯ, для яких не iснуе слова «неможливо» i якi не визнають «невдачу».




Роздiл 3. Вiра



Вiзуалiзацiя бажань i вiра в iх здiйснення


Другий крок до багатства

ВІРА – головний «хiмiк» нашого розуму. Коли ВІРА змiшуеться з вiбрацiею думки, пiдсвiдомiсть миттево вловлюе цю вiбрацiю, трансформуе ii у духовний еквiвалент i передае ii Безмежному вселенському Розуму. Те ж саме вiдбуваеться пiд час молитви.

Емоцii ВІРИ, ЛЮБОВІ та СЕКСУ е найсильнiшими з усiх основних позитивних емоцiй. Коли всi вони змiшуються i дiють разом, вони «насичують» вiбрацii думок таким чином, що вони миттево досягають пiдсвiдомостi, де перетворюються на iх духовний еквiвалент, едину форму, яка здатна встановити зв'язок з Безмежним Розумом i надихнути його.

Любов i вiра мають психiчну природу, вiд грецького слова «psyche» – «душа», тобто вони пов'язанi з духовним боком людини. Секс мае чисто бiологiчну природу i пов'язаний з фiзичним станом. Поеднання цих трьох емоцiй призводить до встановлення прямого зв'язку мiж обмеженим розумом людини i Безмежним розумом всесвiту.


Як розвинути вiру

Що ж, ось ми i пiдходимо до твердження, яке дозволить нам краще зрозумiти важливiсть самонавiювання при перетвореннi бажання на його фiзичний або грошовий еквiвалент, а саме: ВІРА – це стан розуму, який може бути навiяний або створений за допомогою самонавiювання або регулярного повторення iнструкцiй пiдсвiдомостi.

В якостi iлюстрацii цього твердження розглянемо мету, заради якоi ви, ймовiрно, i читаете цю книгу. Мета полягае у тому, щоб навчитися перетворювати нематерiальний iмпульс думки – БАЖАННЯ – на його фiзичний аналог – грошi. Дотримуючись iнструкцiй, викладених у роздiлах про самонавiювання та пiдсвiдомiсть, ви можете ПЕРЕКОНАТИ пiдсвiдомiсть, що ви вiрите, що отримаете те, про що просите. Ваша пiдсвiдомiсть трансформуе вашi посили у форму «ВІРИ» i дае вам зворотний iмпульс, який вже i спонукае вас вигадати та сформулювати певнi плани досягнення того, що ви бажаете.

Метод, за допомогою якого ВІРА розвиваеться там, де ii ще немае, надзвичайно важко описати. Це майже так само складно, як пояснити слiпому, як виглядае червоний колiр, якщо той нiколи нiчого не бачив i йому немае навiть з чим порiвнювати те, що ви йому описуете. Вiра – це стан розуму, який ви можете розвинути силою своеi волi пiсля того, як зрозумiете та засвоiте всi тринадцять принципiв успiху, тому що це такий стан свiдомостi, який розвиваеться саме шляхом застосування та використання цих принципiв.

Постiйне повторення або навiювання вказiвок вашiй пiдсвiдомостi е единим вiдомим методом самостiйного або вольового розвитку емоцiй вiри.

Можливо, менi вдасться краще пояснити це все на прикладi того, як люди iнодi стають злочинцями. Як сказав один вiдомий кримiнолог: «Коли люди вперше стикаються зi злочиннiстю, вони ненавидять ii. Якщо вони деякий час продовжують стикатися зi злочиннiстю, вони звикають до неi i терплять ii. Якщо вони стикаються зi злочиннiстю досить довго, вони, нарештi, миряться з нею i потрапляють пiд ii вплив».

Це еквiвалентно твердженню, що будь-який iмпульс думки, який неодноразово передаеться нашiй пiдсвiдомостi, в кiнцi кiнцiв приймаеться нею та пiддаеться ii впливу, внаслiдок чого пiдсвiдомiсть переводить цей iмпульс в його фiзичний еквiвалент найбiльш практичним для неi способом.

У зв'язку з цим давайте ще раз розглянемо твердження: ВСІ ДУМКИ, ЯКІ БУЛИ ЕМОЦІОНАЛІЗОВАНІ (тобто перетворенi на почуття, насиченi емоцiями) i поеднанi з ВІРОЮ, починають одразу ж перетворюватися на iх фiзичний еквiвалент або аналог, тобто матерiалiзуватися.

Емоцii, або «чуттевi» складовi думок, е тими елементами, якi надають думкам життеву силу та спроможнiсть дiяти. Емоцii Вiри, Любовi та Сексу, з'еднанi з будь-яким iмпульсом думки, мають набагато бiльшу силу, нiж будь-яка з цих емоцiй окремо.

Але досягати нашоi пiдсвiдомостi i впливати на неi можуть не лише думки, з'еднанi з вiрою, а й думки, з'еднанi як з позитивними, так i негативними емоцiями. З цього твердження можна зробити висновок, що пiдсвiдомiсть матерiалiзуе нашi позитивнi (конструктивнi) думки так само легко, як i негативнi (деструктивнi). Це пояснюе явище, з яким стикаються мiльйони людей, називаючи його «нещастям» або «невдачею».

Дуже багато людей ВІРЯТЬ, що вони «приреченi» на бiднiсть i невдачi через якусь дивну силу, яку (як вони знову ж таки ВІРЯТЬ) вони не контролюють. Але саме вони е творцями своiх власних «нещасть» через негативне мислення, яке вловлюеться iх пiдсвiдомiстю i трансформуеться нею в його фiзичний еквiвалент.

Я не втомлюся повторювати, що Ви маете силу матерiалiзувати будь-яке ваше БАЖАННЯ, ви просто повиннi ВІРИТИ, що це станеться. Ваша впевненiсть, або ВІРА, е тим елементом, який визначае дii вашоi пiдсвiдомостi. Ви легко можете «перехитрити» свою пiдсвiдомiсть, даючи iй iнструкцii за допомогою самонавiювання, оскiльки саме таким чином я свого часу перехитрив пiдсвiдомiсть мого сина.

Щоб зробити цей «обман» бiльш реалiстичним, коли ви кличете на допомогу свою пiдсвiдомiсть, поводьтеся так, нiби у вас ВЖЕ Є те, чого ви бажаете. Пiдсвiдомiсть перетворюеться на свiй фiзичний еквiвалент найбiльш прямим i практичним з усiх доступних iй засобiв.

Спираючись на всi цi iнструкцii, ви можете на практицi (не обов'язково з першого разу) навчитися «приправляти» ВІРОЮ всi вказiвки, якi ви даете своiй пiдсвiдомостi. Пам'ятайте, що важко у навчаннi, легко в бою. Але просто читаючи iнструкцii, ви нiчого не досягнете – треба ДІЯТИ!

Якщо вiрно те, що людина може стати злочинцем, будучи постiйно оточеною злочиннiстю (i це вiдомий факт), то в рiвнiй мiрi вiрно i те, що можна розвивати вiру, вселяючи пiдсвiдомостi, що вона цю вiру мае. Зрозумiйте цю iстину, i ви зрозумiете, чому дуже важливо заохочувати позитивнi емоцii як домiнуючi сили вашого розуму i перешкоджати (й усувати) негативнi емоцii.

Свiдомiсть, у якiй переважають позитивнi емоцii, стае гарною домiвкою для вiри. Такий розум може на вашим бажанням давати пiдсвiдомостi вказiвки, якi та буде сприймати i вiдразу ж працювати над iх виконанням.


Вiра та самонавiювання.

Протягом столiть релiгiйнi дiячi закликали людство «знайти вiру» за допомогою тих чи iнших догм, але вони не могли пояснити людям, ЯК знайти цю вiру. Вони не говорили iм, що вiра – це стан розуму i що ii можна «знайти» самонавiюванням.

А тепер, так би мовити зрозумiлою та простою мовою, давайте пiдсумуемо все, що вiдомо про принципи, за допомогою яких можна змiцнити ВІРУ та розвинути ii там, де вона ще не iснуе.

Вiрте в себе. Пам'ятайте, що Вiра живе в Безмежному розумi всесвiту.

Перш нiж ми почнемо, нагадаю вам, що:

ВІРА – це «елiксир безсмертя», який дае життеву силу i наснагу iмпульсу думки!

Цi твердження раджу вам прочитати багато разiв, бiльше того, прочитати його вголос!

ВІРА – це вiдправна точка для накопичення багатства!

ВІРА – це основа всiх «чудес» i всiх таемниць, яким наука не може дати пояснення!

ВІРА е единою вiдомою протиотрутою вiд невдачi!

ВІРА – це «хiмiчна сумiш», це елемент, який у поеднаннi з молитвою встановлюе прямий зв'язок з Безмежним Розумом.

ВІРА – це елемент, який перетворюе звичайну вiбрацiю думки, створену обмеженим розумом людини, на ii духовний еквiвалент.

ВІРА – це единий засiб, за допомогою якого людина може використовувати силу вселенського Безмежного Розуму.

Все це легко довести. Секрет криеться у принципi самонавiювання. Тому давайте зосередимося саме на ньому i з'ясуемо, що ж це таке i на що воно здатне.


Домiнуючi ДУМКИ

Всi знають, що якщо щось багаторазово повторювати, то в кiнцi кiнцiв починаеш у це вiрити, незалежно вiд того, iстинне чи хибне це твердження. Якщо людина повторюе брехню знову i знову, вона згодом прийме брехню за правду. Бiльш того, вона дiйсно повiрить, що це правда. Кожна людина е тим, ким вона е, через домiнуючi ДУМКИ, яким вона дозволяе жити у своiй свiдомостi. Думки, якi людина свiдомо вкладае у свiй розум i утримуе там, при цьому живлячи та пiдкрiплюючи iх однiею або кiлькома емоцiями, стають тими рушiйними силами, якi направляють i контролюють кожну ii дiю!

І ось прийшла пора сформулювати важливу iстину: ДУМКИ, ПІДКРІПЛЕНІ ПОЧУТТЯМИ АБО ЕМОЦІЯМИ, СТАЮТЬ «МАГНІТАМИ», ЯКІ ПРИТЯГУЮТЬ З ТОНКОЇ ВСЕЛЕНСЬКОЇ МАТЕРІЇ ІНШІ «СПОРІДНЕНІ» ДУМКИ.

Думку, «намагнiчену» емоцiями, можна порiвняти з насiнням, яке при посадцi в родючий грунт прокльовуеться, зростае i розмножуеться знову i знову, поки те, що спочатку було однiею маленькою насiниною, не перетвориться на незлiченнi мiльйони подiбних iй насiнин!

Вселенська субстанцiя – це величезна космiчна матерiя, яка складаеться з вiчних i безмежних сил вiбрацii. Вона складаеться як з руйнiвних, так i з творчих вiбрацiй. Вона несе як вiбрацii страху, бiдностi, хвороб, невдач i нещасть, так i вiбрацii процвiтання, здоров'я, успiху та щастя.

З величезного сховища Вселенськоi субстанцii людський розум постiйно притягуе вiбрацii, якi гармонують з тими думками, якi домiнують у свiдомостi людини. Будь-яка думка, iдея, план або мета, якi людина зберiгае в своему розумi, притягуе з вiбрацiй вселенськоi субстанцii безлiч «спорiднених» думок, якi зростають, немов снiгова куля, стаючи згодом рушiйною силою пiдсвiдомостi.

Тепер давайте повернемося до вихiдноi точки i дiзнаемося, як початкове насiння iдеi, плану або мети може бути посiяне у вашому розумi. Все це працюе досить просто: будь-яку iдею, план або мету можна помiстити у свiдомiсть за допомогою повторення думок. Ось чому я прошу вас у письмовiй формi викласти вашу головну мету, так би мовити дати iй Точнi Кiнцевi Координати, вивчити це все напам'ять i повторювати вголос кожного дня, поки цi вiбрацii, як звуковi, так i ментальнi, не досягнуть вашоi пiдсвiдомостi.

Ми тi, хто ми е, через вiбрацii думок, якi ми сприймаемо i зберiгаемо у нашiй свiдомостi пiд впливом нашого повсякденного середовища.

Не пiддавайтеся впливу несприятливих обставин, i тодi ви зможете навести ЛАД у своему життi. Ваша найбiльша слабкiсть – це вiдсутнiсть впевненостi у собi. Проте цей недолiк можна подолати, а боягузтво трансформувати у вiдвагу шляхом самонавiювання за допомогою позитивних ментальних iмпульсiв, записаних на аркушi паперу, вивчених напам'ять i повторюваних до тих пiр, поки вони не стануть звичною частиною вашоi пiдсвiдомостi.


Формула впевненостi у собi

1. Я знаю, що менi пiд силу досягти моеi Чiткоi та Конкретноi життевоi мети, тому я ВИМАГАЮ вiд себе наполегливих i безперервних дiй для ii досягнення. Я даю собi тверду обiцянку докласти до цього всiх необхiдних зусиль.

2. Я розумiю, що моi домiнуючi думки згодом будуть проявлятися у моiх вчинках i перетворюватися на фiзичну реальнiсть, тому щодня протягом тридцяти хвилин я буду зосереджуватися на формуваннi в своiй свiдомостi образу себе таким, яким я маю намiр стати у реальному життi.

3. Я знаю, що згiдно з принципами самонавiювання будь-яке бажання, яке постiйно утримуеться у свiдомостi, буде прагнути виразити себе за допомогою якихось практичних засобiв, тому я буду щодня присвячувати десять хвилин вправi самонавiювання для розвитку впевненостi у собi.

4. Я у письмовiй формi викладу чiткий опис своеi ГОЛОВНОЇ ЦІЛІ у життi, i буду над собою працювати, поки не стану достатньо впевненим у собi для ii досягнення.

5. Я повнiстю усвiдомлюю, що нiяке багатство або положення у суспiльствi не будуть довготривалими, якщо вони не заснованi на засадах правди та справедливостi, тому я не буду брати участь нi в однiй угодi, якщо не приносить користi ВСІМ ii учасникам. Я досягну успiху, притягуючи до себе тi сили, якi я хочу використовувати, а також буду спiвпрацювати з iншими людьми. Я буду намагатися переконати iх допомогти менi, при цьому показуючи свою готовнiсть допомогти iм. Я позбудуся ненавистi, заздрощiв, ревнощiв, егоiзму та цинiзму, якi е в менi. Я розвину в собi любов до всього людства, тому що я знаю, що негативне ставлення до iнших нiколи не принесе менi добра та успiху. Я спонукатиму людей повiрити в мене, тому що я буду вiрити i в них, i в себе.

Я зобов'язуюсь сумлiнно виконувати усi пункти цiеi формули, вивчити ii напам'ять i повторювати вголос щодня. Я буду твердо вiрити, що це поступово вплине на моi ДУМКИ та ДІЇ, i я стану самостiйною та успiшною людиною.

Основою даноi формули е закон Природи, який ще жодна людина не змогла пояснити, вiн спантеличуе навiть вчених. Психологи назвали цей закон «самонавiюванням», так за ним закрiпилася ця назва.

Але абсолютно не важливо, як ви будете називати цей закон. Важливим е те, що вiн працюе на благо i на славу людства, ЯКЩО його використовувати конструктивно, для творення, а не для руйнування. З iншого боку, якщо його використовувати деструктивно, вiн легко знищить все, що було створено до цього. У цьому твердженнi криеться дуже важлива iстина, а саме, що тi, хто зазнають поразки i потiм все життя живуть у злиднях i стражданнях, деструктивно використовували принцип самонавiювання. Адже причина проста i зрозумiла: ДУМКИ МАЮТЬ ТЕНДЕНЦІЮ матерiалiзуватися.

Наша пiдсвiдомiсть – це одна велика лабораторiя для перетворення думок на фiзичну реальнiсть, для неi немае рiзницi мiж творчими i руйнiвними думками. Вона працюе з тим матерiалом, який ми iй надаемо через нашi ментальнi iмпульси. Пiдсвiдомiсть втiлить у реальнiсть думку, в основi якоi лежить СТРАХ, так само легко, як i думку, в основi якоi лежить вiдвага та ВІРА.

Історiя знае багато випадкiв так званого «навiяного самогубства». Людина може покiнчити життя самогубством за допомогою негативного навiювання так само ефективно, як i будь-яким iншим способом.

Одного разу спiвробiтник банку на iм'я Джозеф Грант «позичив» велику суму грошей у свого банку без згоди директорiв i програв всi грошi в азартнi iгри. Коли прийшов банкiвський iнспектор i почав перевiряти рахунки, Грант поспiхом покинув банк. Вiн зняв номер у мiсцевому готелi, i коли його знайшли через три днi, вiн лежав у лiжку, плакав i стогнав, повторюючи знову i знову: «Боже мiй, це вб'е мене! Яка ганьба! Я цього не витримаю!» Незабаром вiн помер. Лiкарi назвали цей випадок «ментальним самогубством».

Дiю цього закону можна порiвняти з електричним струмом. При конструктивному використаннi вiн рухае промисловiсть вперед. Але вiн так само легко може вбити, якщо його використовувати неправильно. Так i закон самонавiювання може привести вас до миру та процвiтання або ж кинути напризволяще у долинi страждань, невдач i смертi. Все залежить вiд того, як ви будете його розумiти та застосовувати.

Якщо ви наповнюете свiй розум СТРАХОМ, сумнiвом i зневiрою, якщо ви говорите собi, що не здатнi об'еднатися з Безмежним вселенським Розумом i використовувати його сили, закон самонавiювання використовуе цей дух зневiри як зразок, за яким ваша пiдсвiдомiсть буде матерiалiзувати вашi думки.

ДАНЕ ТВЕРДЖЕННЯ ТАКЕ Ж ПРАВДИВЕ, ЯК ТЕ ЩО ДВА ДОДАТИ ДВА БУДЕ ЧОТИРИ!

Подiбно до вiтру, який несе один корабель на схiд, а iнший на захiд, закон самонавiювання пiднiме вас на небаченi висоти або потягне вас до самiсiнького дна в залежностi вiд того, як ви керуватимете своiми ДУМКАМИ.

Закон самонавiювання, за допомогою якого будь-яка людина може досягти запаморочливих висот, добре описаний у вiршi Уолтера Д. Вiнтла. Про самого поета вiдомо вкрай мало, але вiрш його воiстину гiдний уваги:

Якщо думаеш, що переможений, ти програв.

Якщо думаеш, що не можна, нiчого не отримаеш, щоб ти знав.

Якщо хочеш перемогти, але думаеш: «Не зможу».

Що ж, ти сам вiддав перемогу, друже.

Якщо думаеш, що програеш, ти пропав.

Бо життевий закон каже: Не лови гав!

З бажання успiх кують,

А кузня це розум твiй, мiй друг.

Якщо думаеш, що впав, то ти й впадеш,

Якщо думаеш про велич, е вона в тобi.

Щоб нагороду отримати,

Повинен ти впевненiсть розвинути.

Звернiть увагу на видiленi слова, бо в них закладений глибокий змiст, який хотiв донести нам поет.

Десь всерединi вас (можливо, у клiтинах вашого мозку) спить зерно досягнень, яке, якщо його розбудити i виростити, приведе вас до таких висот, яких ви, можливо, нiколи й не сподiвалися досягти.

Так само, як маестро створюе прекраснi мелодii, так i ви можете створити чи пробудити у собi генiя, i пiднятися до будь-яких висот, якi ви забажаете досягти.

Авраам Лiнкольн зазнавав невдачi в усьому, за що брався, аж поки йому не виповнилося сорок рокiв. Вiн був Нiким з Нiзвiдки, поки в його життя не увiрвався великий досвiд i не пробудив у ньому генiя, подарувавши свiтовi одного з найвеличнiших людей в iсторii. Цей «досвiд» був сумiшшю горя та ЛЮБОВІ, вiн прийшов до нього в особi Анни Ратледж, единоi жiнки, яку вiн по-справжньому кохав.

Встановлено, що емоцiя ЛЮБОВІ тiсно пов'язана з таким станом свiдомостi як ВІРА. Любов теж швидко перетворюе ментальний iмпульс на його духовний еквiвалент. У ходi своеi дослiдницькоi роботи, аналiзуючи життевий шлях i досягнення сотень видатних людей, я виявив, що на всiх них впливало таке почуття як любов. Емоцiя любовi в людському серцi i мозку створюе сприятливе «магнiтне поле», яке притягуе вищi i бiльш тонкi вiбрацii, якi дрейфують у мирному плаваннi на просторах вселенськоi субстанцii.

Доказ сили ВІРИ легко простежити на прикладi досягнень людей, якi ii використовували. Напевно, перший, хто вiдразу спадае на думку – це Ісус. Християнство е величезною силою, яка впливае на розуми людей. І нехай його вчення i догми безлiч разiв були невiрно витлумаченi, а iнколи навiть спотворенi, його основою завжди була i залишаеться ВІРА.

Усi вчення та досягнення Христа, якi називали не iнакше як «чудесами», були нiчим iншим як матерiальним втiленням його ВІРИ. На жаль багато людей, якi називають себе християнами, по-справжньому не розумiють i не практикують ВІРУ.

Інший яскравий приклад – це Махатма Гандi. Вiн був всесвiтньо вiдомим iндiйським громадським дiячем, полiтиком, борцем за незалежнiсть Індii. Вiн розробив тактику ненасильницькоi боротьби – сатьяграху. В Індii його називають «батьком нацii». Життя цiеi видатноi людини е одним з найбiльш вражаючих прикладiв можливостей i сили ВІРИ. Гандi мав величезну силу, i це не дивлячись на те, що у нього не було нi влади, нi бойових кораблiв, нi армiй. У Гандi не було грошей, у нього не було домiвки, у нього навiть не було пристойного одягу, але у нього була СИЛА. Звiдки ж вiн брав цю силу?

ВІН СТВОРИВ ЇЇ ЗІ СВОГО РОЗУМІННЯ ПРИНЦИПІВ ВІРИ І ЗА ДОПОМОГОЮ СВОЄЇ ЗДАТНОСТІ ПОШИРЮВАТИ ТА ДОНОСИТИ ЦЮ ВІРУ ДО РОЗУМІВ СОТЕНЬ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ.

За допомогою ВІРИ Гандi досяг того, що не по силам досягти навiть найсильнiшiй армii на землi, незалежно вiд того, скiльки у нiй солдатiв i вiйськовоi технiки. Вiн зробив вражаючий подвиг, об'еднавши воедино мiльйони сердець та розумiв, якi жили та мислили в унiсон, немов один великий розум.

Яка iнша сила на землi, крiм ВІРИ, могла б зробити те ж саме? Я вiрю, прийде день, коли люди вiдкриють для себе можливостi ВІРИ. Пiд час Великоi економiчноi депресii весь свiт мав можливiсть стати свiдком того, що БРАК ВІРИ робить з бiзнесом.

Радуе те, що все ж достатня кiлькiсть розумних людей засвоiла той великий урок, який дала свiту економiчна криза 1930-х рокiв. Пiд час цiеi депресii свiт на власнi очi побачив, як СТРАХ може паралiзувати промисловiсть i бiзнес. Багато з тих, хто змiг усвiдомити i застосувати у бiзнесi ту саму тактику ВІРИ, яку використовував Гандi, були спочатку нiкому не вiдомими роботягами, якi працювали на фабриках i вугiльних шахтах у маленьких мiстах i селищах Америки.

Свiт вимагае змiн, будьте в цьому впевненi! Методи минулого, заснованi на економiчних методах ПРИМУСУ та СТРАХУ, будуть витiсненi кращими принципами – ВІРОЮ та плiдною спiвпрацею. Робочi отримуватимуть дещо бiльше, нiж щоденна заробiтна плата, вони будуть отримувати дивiденди вiд бiзнесу, як i тi, хто вкладае капiтал у бiзнес. Але ЩОБ ЩОСЬ ОТРИМАТИ, ТРЕБА БУТИ ГОТОВИМ І ВІДДАВАТИ ЩОСЬ взамiн. Це право на дивiденди потрiбно заслужити!

Працiвники будуть слiдувати за своiми керiвниками, але найголовнiше – це щоб КЕРІВНИКИ РОЗУМІЛИ І ЗАСТОСОВУВАЛИ ПРИНЦИПИ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАВ СВОГО ЧАСУ Махатма Гандi. Тiльки так лiдери зможуть домогтися вiд своiх послiдовникiв ПОВНОЇ спiвпрацi, бо в нiй криеться справжня сила. Промислова епоха, в якiй ми живемо, дуже важлива, але вона позбавляе людину душi. Всi працюють немов якiсь бездушнi холоднi машини, багато хто хоче лише отримувати, не вiддаваючи нiчого взамiн. Чомусь важливiсть душi недооцiнюють у цей час механiзмiв та прогресу, а тому люди i не використовують той величезний потенцiал, який живе у них самих. Девiзом майбутнього мае стати ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ І ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ, i коли людство до цього прийде, зрозумiе всю важливiсть своеi внутрiшньоi енергii i сили, тодi все стане на своi мiсця, бо в цих умовах буде мiсце ВІРІ.

Для розумiння важливостi вiри i спiвпрацi у веденнi бiзнесу, буде корисно проаналiзувати подiю, яка сталася в 1900 роцi, саме тодi була створена корпорацiя «Юнайтед Стейтс Стiл Корпорейшн» – на сьогоднiшнiй день друга найбiльша сталеливарна компанiя в США. Читаючи про неi, пам'ятайте про цi фундаментальнi принципи, i тодi ви зрозумiете, як ІДЕЇ перетворюються на величезнi багатства.

Спочатку проект цiеi величезноi корпорацii з'явився у головi Чарльза Майкла Шваба у формi ІДЕЇ, яку породила його УЯВА! Далi вiн залив мiцний фундамент ВІРИ, i склав ретельний ПЛАН для перетворення своеi ІДЕЇ на фiзичну i фiнансову реальнiсть. Потiм Шваб виголосив свою знамениту промову, яка запустила його план у дiю, адже iдеi Шваба зацiкавили Джона Пiрпонта Моргана, успiшного пiдприемця, банкiра та фiнансиста того часу. Шваб вхопився за цей шанс обома руками i слiдував своему ПЛАНУ з наполегливiстю i завзятiстю, пiдкрiпленими його палким бажанням i твердим РІШЕННЯМ йти до перемоги.

Якщо ви часто ставили собi питанням, як же накопичуються такi величезнi статки, то iсторiя створення «Юнайтед Стейтс Стiл Корпорейшн» стане для вас вичерпною вiдповiддю на це питання. І якщо у вас ще е сумнiви щодо того, що люди можуть ДУМАТИ i БАГАТІТИ, ця iсторiя повинна остаточно iх розвiяти, бо саме на прикладi створення цiеi корпорацii добре видно застосування тринадцяти принципiв успiху, описаних у цiй книзi.

Якнайкраще всi цi подii описав Джон Лоуелл на сторiнках газети «Нью-Йорк Ворлд телеграм», i з вашого дозволу я його процитую:


«Невелика пiсляобiдня промова на мiльярд доларiв»

«12 грудня 1900 року вiдбувся почесний прийом у банкетнiй залi нью-йоркського фешенебельного закритого клубу «Юнiверсiтi клаб» на П'ятiй авеню. Серед вiсiмдесяти гостей, якi представляли вершки американського суспiльства, лише одиницi усвiдомили, що вони стали свiдками найзначнiшого епiзоду в американськоi промисловоi iсторii.

Господарями банкету були нью-йоркськi банкiри Д. Едвард Сiммонс i Чарльз Стюарт Смiт, а почесним гостем Чарльз Шваб. Обидва банкiри напередоднi iздили до Пiттсбурга, де побували на заводах концерну «Карнегi стiл компанi», головою правлiння якого був Шваб. Мабуть, банкiри вирiшили вiддячити Швабу за гостиннiсть i влаштували звану вечерю, щоб познайомити 38-рiчного «сталевого» фахiвця зi «схiдною» банкiвськоi елiтою. Вони вочевидь не очiкували, що вiн викличе такий фурор. Вони попереджали Шваба, що цi пихатi нью-йоркськi зануди не особливо реагують на пишнi промови, i що, якщо вiн не хоче втомлювати таких «шишок» як Стiллмен, Гаррiман i Вандербiльт, йому краще обмежитися коротким виступом не бiльше нiж на 15–20 хвилин i на цьому ввiчливо попрощатися.

Навiть Джон Пiрпонт Морган, якого вважали «фiнансовим небожителем» (який чи то випадково, чи то по чиемусь задуму сидiв поруч зi Швабом), мав намiр вшанувати всiх своею присутнiстю лише ненадовго. Що стосуеться преси та громадськостi, то ця подiя взагалi пройшла для них непомiтно, бо наступного дня про неi не було навiть згадки в газетах.

Отже, господарi вечора та iх iменитi гостi, як завжди, насолоджувалися смачними стравами та вели короткi стриманi бесiди. Мало хто з присутнiх там банкiрiв i брокерiв знав Шваба, чия кар'ера була помiтною скорiше у районi Пiттсбурга, нiж Нью-Йорка. Але ще до кiнця вечерi вони – а разом з ними i «грошовий гуру» пан Морган – були пiдхопленi ураганом захоплення вiд промови Шваба. Всi присутнi стали свiдками народження «мiльярдного дiтища» – корпорацii «Юнайтед Стейтс Стiл».

На жаль, не було зроблено нiяких записiв промови Чарльза Шваба на тiй званiй вечерi. Хоча, кажуть, вiн повторив деякi ii частини пiзнiше на аналогiчнiй зустрiчi чиказьких банкiрiв.

Думаю, це була далеко не високопарна промова, мiсцями, можливо, навiть неграмотна (Шваб нiколи i не претендував на звання великого оратора), але вона була виразна i сповнена дотепними жартами. Але головним ii надбанням було те, що вона була оцiнена слухачами у п'ять мiльярдiв доларiв стартового капiталу! Коли Шваб закiнчив свою пiвторагодинну промову, Морган пiдiйшов до нього, вiдвiв у затишний куточок зали i довiрливо розмовляв з ним ще годину.

Магiя особистостi Шваба запрацювала на повну силу, але що було бiльш важливим, то це те, що вiн виклав Моргану свою повноцiнну i чiтку програму роботи корпорацii «Юнайтед Стейтс Стiл». Багато хто намагався зацiкавити Моргана iдеею створення сталевого тресту. Промисловець Джон Гейтс, вiдомий також як «гравець на мiльйон», довго «обробляв» Моргана, але той не довiрився йому. Брати Бiлл i Джим Мур, чиказькi бiржовi маклери, яким вдалося «склепати» сiрниковий трест i корпорацiю з виробництва крекеру, теж набридали Моргану, i теж зазнали невдачi. Елберт Г. Герi, якого Морган вважав лицемiрним сiльським юристом, також не справив належного враження на великого фiнансиста.

До того, як красномовство Шваба вiдкрило очi Дж. П. Моргану на всю потенцiйну вигоду цього проекту i надихнуло його на таке, не побоюся цього слова, смiливе фiнансове починання, вся ця затiя здавалася йому лише божевiльноi мрiею про легкi грошi.

То була ера «фiнансового магнетизму», яка об'еднувала тисячi маленьких i часом неефективно керованих компанiй у великi i конкурентоспроможнi дiловi комбiнацii. І не останню роль у цьому всьому зiграв Джон Гейтс, який був справжньою акулою бiзнесу. На той час Гейтс вже створив з ряду невеликих концернiв велику компанiю з виробництва колючого дроту пiд назвою «Американ Стiл енд Вайер», а разом з Морганом вони створили сталеливарну компанiю «Федерал Стiл». Морган, у свою чергу, володiв ще двома великими концернами.

Але у порiвняннi з гiгантським, так званим «вертикальним», трестом Ендрю Карнегi, яким володiли i керували п'ятдесят три партнери, всi iншi об'еднання i компанii здавалися просто нiкчемними. Як не крути, нiхто не мiг зрiвнятися з пiдприемствами Карнегi, i Морган знав про це.

Карнегi, цей ексцентричний старий шотландець, теж це знав. Зi свого шикарного замку Скiбо (Шотландiя) вiн дивився, спочатку з розвагою, а потiм iз роздратуванням на спроби невеликих компанiй Моргана залiзти «на його територiю». Коли цi спроби стали занадто зухвалими, Карнегi охопив гнiв i жага вiдплати. Вiн вирiшив створити «конкурента-двiйника» для кожного пiдприемства своiх суперникiв. До цього моменту його не цiкавили нi дроти, нi труби, нi обручi, нi листове залiзо. Його цiлком влаштовувало продавати компанiям необроблену сталь, а тi вже хай роблять з нею, що хочуть. А зi Швабом на посадi голови правлiння свого сталевого концерну «Карнегi стiл компанi» вiн планував просто-напросто загнати своiх ворогiв у кут.

Таким чином, саме у промовi Шваба Морган побачив вирiшення своеi проблеми. Трест без Карнегi – це як сливовий пудинг без слив.

Промова Шваба ввечерi 12 грудня 1900 року, безсумнiвно, несла у собi рiшення, хоч i не давала гарантiй, що величезне пiдприемство Карнегi можна перенести пiд керiвництво Моргана. Шваб говорив, що за сталевим бiзнесом майбутне, про те, що для пiдвищення ефективностi виробництва потрiбна реорганiзацiя. Вiн говорив про необхiднiсть спецiалiзацii виробництва i про утилiзацiю невдалих пiдприемств. Вiн говорив про концентрацiю зусиль на процвiтаючих напрямках, про економiю на транспортуваннi металу i про захоплення iноземних ринкiв збуту.

Бiльш того, вiн вказав цим акулам бiзнесу на iх помилки. Шваб вважав, що створення монополiй, пiдвищення цiн i отримання надприбуткiв – це те, що тягне ринок донизу. Недалекогляднiсть такоi полiтики, казав вiн своiм слухачам, полягае в тому, що вона заганяе ринок у суворi рамки, тодi як все навколо прагне розширення. Вiн стверджував, що зниження цiни на сталь сприятиме економiчному розвитку та розширить можливостi ринку, з'явиться бiльше сфер застосування сталi, що дозволить захопити досить великий сектор свiтовоi торгiвлi. Насправдi, тодi, ще цього не усвiдомлюючи, Шваб став «апостолом» сучасного масового виробництва.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=63100881) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.