Книга - Хазяїн

Хазяiн
Іван Карпенко-Карий


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Хазяiн» Івана Карпенка-Карого – п’еса, у якiй автор порушуе традицiйну для його творчостi тему жадоби наживи***. Господар з промовистим прiзвищем Пузир постае жадною людиною, усi турботи якого – лише у матерiальнiй вигодi. До вiдомих творiв автора належать «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Сава Чалий», «Безталанна», «Бондарiвна», «Бурлака», «Наймичка», «Житейське море», «Суета». Іван Карпенко-Карий – украiнський драматург, майстер соцiально-психологiчноi та сатиричноi драми.





Іван Карпенко-Карий

ХАЗЯЇН




Комедiя в 4 дiях

ДІЄВІ ЛЮДЕ

Терентiй Гаврилович Пузир – хазяiн, мiльйонер.

Марiя Івановна – його жiнка.

Соня – iх дочка.

Феноген – права рука хазяiна.

Маюфес – фактор.

Павлина – кравчиха з города.

Зеленський, Лiхтаренко – економи.

Куртц – шахмейстер.

Петро Петрович Золотницький – родовитий багатий пан.

Калинович – учитель гiмназii.

Зозуля – помiчник Лiхтаренкiв.

Лiкар.

Харитон розсильний.

Петро.

Дем'ян.

Дiвчина.

Юрба робiтникiв.




ДІЯ ПЕРША



Кабiнет.




ЯВА І


Феноген (входить з бокових дверей з халатом в руках. Говоре в другi дверi). Петруша! Скажи хазяйцi, що халат у мене…

З середнiх дверей виходе Маюфес. А, це ви, Григорiй Моисеевич? Заходьте!




ЯВА ІІ


Феноген i Маюфес.

Маюфес. Доброго здоров'я, Феноген Петрович!

Феноген. Здоровенькi були. Що це ви нас вiдцурались? Давненько я вас не бачив.

Маюфес. Дiла, дiла, дiла!

Феноген. Загрiбаете грошики!

Маюфес. Ет, поки заробиш грош, пiдошви побйош!

Феноген. Ну, не гнiвiть бога! Домик чудовий купили!

Маюфес. За стiлько лiт – другii купили не домики, а палати!

Феноген. Мало чого… Е-хе-хе!.. От гляньте! Маюфес. Халат, ну?

Феноген. Халат мiлiонера! Бачите, як багатiють. Ще отакий е кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а вiд цього халата i вiд кожуха, повiрите, смердить! Он як люде багатiють: учiться!

Маюфес. Ето што-нiбудь особенного!..

Феноген. Ну й оказiя ж нам була через цей кожух. Подумайте: швейцар не пускав Терентiя Гавриловича у земський банк!

Маюфес. Ну, не пускав, а як пiзнав, зараз пустив… Терентiя Гавриловича i в рогожi пiзнають!

Феноген. А так… Слухайте, Григорiй Моисеевич, чи нема у вас на прикметi земельки?

Маюфес. Для вас?

Феноген. Еге. Постарiв, треба на свiй хлiб.

Маюфес. Пора, пора самому хазяiном буть, хоч вам i тут добре.

Феноген. Грiх скаржитись! Та тiльки то моя бiда, що перше я купував, продавав i мав добрi куртажi, варт було побиватись; а тепер держить при собi. Коли-не-коли перепаде свiжа копiйка! Так пошукайте для мене десятин п'ятсот.

Маюфес. Кругленький шматочок! Постараюсь. А тепер проведiть мене до Терентiя Гавриловича.

Феноген. Ходiм! Тiлько шукайте землю поближче до вокзала…

Маюфес. Што-нiбудь особенного…

Зеленський (з дверей). Феноген Петрович, можна?

Феноген. Заходьте, я зараз! (Вийшов з Маюфесом.)




ЯВА ІІІ


Зеленський, а потiм Феноген.

Зеленський. От i шапкуй перед хлопом! Не можна iнакше: силу мае, а може, сам i нацьковуе, аби зiрвать, – треба загодить!

Входе Феноген.

Феноген. А що скажете? Кажiть скорiще, бо незабаром сюди хазяйка вийдуть.

Зеленський. Терентiй Гаврилович гнiв на мене мае, i я боюсь, щоб мене не перевели в Чагарник на мiсто Лiхтаренка; а там менше жалування, у мене сiм'я… замовте словечко… (Виймае громi.)

Феноген. Та що ж я можу… Знаете, який наш хазяiн, часом щоб не подумав, що ви мене пiдкупили, у нього честь – перше всього!

Зеленський. Дурно нiхто нiчого не робе: ви для мене, я для вас. (Дае грошi.) Замовте добре словечко, ви найближчий до хазяiна чоловiк.

Феноген. Та я попробую… Тiлько хто його знае, як… (Бере грошi.) Це ви менi позичаете… А якщо нiчого корисного не вийде – я вiддам.

Зеленський. Ваше слово все переборе. Нехай i в Чагарник переводять, та хоч би жалування не поменшили… Я крадькома сюди, а тепер в контору. (Вийшов.)




ЯВА ІV


Феноген (сам, лiчить грошi). Двадцять п'ять! Якби не давали, то я б i не брав. А коли дають – бери! i сам хазяiн наш всiх научае: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть – тягни! Так вiн робив i так робить вiд юних лiт, а тепер мае мiлiони! Чом же менi не тягнуть, щоб i самому стать хазяiном. Та я й не тягну-дають. Тут i грiха немае!..

Голос Пузиря: «Феноген, давай халат». (У дверi.) Ще не зашили, зараз принесу.




ЯВА V


Феноген, Марiя Івановна. Соня i Кравчиха.

Феноген. Нате, та скорiще латайте, бо вже кричали, щоб подавать халат; а я пiду до них, скажу, що ви взяли позашивать дiрки. (Вийшов.)

Марiя Івановна. Ну лиш, приймаймось разом. Ось дiрка. Ти, Соню, тут латочку наклади; а ось порвалось – тут я зашию; ви ж здiймайте тим часом мiрку.

Всi принялись за роботу.

Хоч ти що хоч говори – не хоче купить нового, так оце я грошей крадькома наскладала, i ми йому такий халат справимо, що вiн i сам ним любоватиметься! Бачите, через два мiсяцi рiвно будуть iменини Терентiя Гавриловича, треба, щоб халат поспiв якраз на iменини. Я не можу йому вiд себе подарувать, бо буде страшенно гнiватись, що такий розход зробила, та ще й грошi брала крадькома. Халат, голубочко, буде дуже дорогий! Пятнадцять аршин лiонського бархату, по дев'ять рублiв аршин, i двадцять аршин шовку по три рублi, шнур товстий шовковий, чистого шовку, з китицями, – тридцять рублiв, вам за роботу п'ятдесят рублiв – всього двiстi сiмдесят п'ять рублiв. Це вже Сонi так захотiлось. Вещ цiнна i хоч кому кинеться у вiчi, а ви запросите тiлько п'ятдесят рублiв. Розумiете? Терентiй Гаврилович як побачить, що – таку дорогу вещ можна купить задешево, сказать, за безцiнь, – зараз i купить! Так от ми й дiждемось, хоч хитрощами, що цей халат вiн скине i буде носить такий, що хоч куди – не сором! Ви ж, голубочко, настьогайте пiдкладку густо-густо узорами; на полах вишийте в гладь буряки з розкiшним бадиллям, а на бортах вишийте барана i овечку. Та зробiть так, щоб вiн зразу побачив, що вещ дорога, а продаеться дешево! Розумiете?

Кравчиха. Ох, матiнко моя Мар'я Івановна, це то все розумiю, тiлько навряд чи поспiю таку дорогу вещ скiнчить за два мiсяцi: робота велика, вишивка копотка, та ще, знаете, зразок овечки i барана у мене е на подушцi, а бурякiв нема.

Марiя Івановна. Я вам дам i узори. А щоб поспiшить з роботою – вiзьмiть помiшницю: я ж i грошi платю не малi – п'ятдесят рублiв!

Кравчиха. Та вже i день i нiч будемо удвох з дочкою стьогать i вишивать, тiлько прибавите п'ять рубликiв.

Марiя Івановна. Як гарно зробите, то й десять дам.

Входе Феноген.

Феноген. Готово?

Марiя Івановна. Готово.

Феноген. Давайте, бо гнiваються. Там якийсь чоловiк з важним дiлом. (Взяв халат i пiшов.)

Марiя Івановна. Ну, iдiть же, голубочко, я дам матерiал i узори.

Кравчиха вийшла.

Соня. Мамо! А по-мойому, вiвцi i буряки вишивать не годиться – це буде смiшно… Краще на полах i на борту квiтки та гарнi мережки, фрески, у мене е узори.

Марiя Івановна. Нi, Соню, квiтки – то инча рiч, то для молодого, а вiвцi i буряки татовi, як хазяiновi, будуть приятнiще. Я вже тата добре знаю, ходiм!

Соня. Як хочете, а я б не раiла, бо буде смiшно…

Ідуть.

Мамо! Як ви думаете, чи не сказать би татовi про предложенiе Івана Миколайовича?

Марiя Івановна. Нi, дочко. Нехай на iменини приiде i сам скаже. Іван Миколайович – учитель гiмназii, чоловiк розумний, то зумiе з татком побалакать, а я тим часом попробую випитать.

Пiшли.




ЯВА VІ


З других бокових дверей виходе Пузир, Маюфес i Феноген.

Пузир. Феноген, не знаеш, зiбрались економи в конторi?

Феноген. Одного Зеленського бачив. Ох, усердний чоловiк, з коня не злазить.

Пузир. Якщо зiбрались – клич!

Феноген вийшов.

(До Маюфеса.) Сiдайте.

Мовчать.

Трудне дiло ваше… трудне. У мене своiх овець сорок тисяч, боюся, що пашi не стане.

Маюфес. Де ж таки! Оце сказали: пашi не стане!.. Торiк, як я купив у вас для одного нiмця валахiв, – пам'ятаете? – то для прийомки три днi iхали вашою землею… iхали ми цiлий день. «Чия земля?» – питаемо. «Терентiя Гавриловича Пузиря». На другий день знову питаемо: «Чия земля?» – «Терентiя Гавриловича». І тiлько на третiй день, надвечiр, почалась земля Гаврила Афанасьевича Чобота. Ха-ха! Княжество! Цiле княжество. Нiмець, що зо мною iхав, дивувався, хитав головою, цмокав губами, а на третiй день, смiючись, сказав: «У цього хазяiна бiльше землi, нiж у нашiм герцогствi». Єй-богу, так i сказав. Хе-хе-хе! Та щоб на таких степах не можна було випасти ще дванадцять тисяч овець?

Пузир. Та воно можна! А тiлько я вам скажу, що, крiм всього прочего, дiло ваше опасне… Я, знаете, опасаюсь, щоб не було якоi бiди.

Маюфес. Помилуйте, чого бояться? Нiчого боятись! Не такi голови це дiло обмiркували, щоб можна було боятись.

Пузир. Так то так! А тiлько, знаете, несостоятельнiсть на три милiйона, та ще обмiркована несостоятельнiсть, – рiдко кiнчаеться благополучно!.. Щоб, бува, Петро не вскочив у злоснi. А тут i я помагаю, переховую!

Маюфес. Що ви? Сохрани бог! Не такi люде ведуть i вестимуть дiло… Петру Тимофеевичу помагають значнi адвокати i самi найбагатчi купцi та хазяiни. Я вже був у чотирьох – всi згодились: хто манухвактуру-прийме, хто гурти, хто кiнський завод, а з парового млина i винокурнi горiлку i борошно розвезем скрiзь, постройки ж – дiло рук чоловiчих… хе-хе-хе! Ще й страхову премiю вiзьмем. Не бiйтесь, ми хапатись не будемо, а помалу, помалу все iмiнiе зтаiть тихо, як вiск на вогнi…

Пузир. Опасне дiло… А почому Петро Тимофiевич думае заплатить кредиторам, не чули?

Маюфес. Копiйок по десять, а на худий кiнець по двадцять копiйок.

Пузир. Так. i Петру Тимофiевичу зо всiми розходами достанеться два милiйона чотириста тисяч.

Маюфес. Нi, так не вийде. Рiвно милiйон назначено тiлько на розплату i на всi розходи – агентiв багато!

Пузир. Виходить, два милiйона чистеньких? i це кругла сума! З нiчого два милiйона? Капитал! Такого капиталу кредитори не подарують. Найдуться завзятi, будуть судиться, а як дiло дiйде до суда – тодi погана справа!..

Маюфес. Нiкогда!! Вiзьмiть в разсужденiе: вся ця сума розкинеться не на бiдолах яких, а на московських, на лодзiнських фабрикантiв та на. всякi банки! Фабриканти та банки розкинуть потерi на других, пiдведуть своi баланси – i квiта. Ха-ха! Що iм така сума – виграшка!

Пузир. Еге! Для багатьох, мовляв, виграшка, а для одного капитал! З миру по нитцi – голому сорочка!

Маюфес. Ха-ха-ха! iстина глибока.

Пузир. Ну, добре. Я переведу на своi степи дванадцять тисяч ваших овець до осенi, а восени на салган разом з своiми. Це все добре… А яку ж я матиму користь за помiч?

Маюфес. От за цим же мене й послано до вас, щоб ви сказали своi умови.

Пузир. Трудне дiло… Страшне, опасливе дiло!.. Двадцять процентiв з валовоi виручки. Менше не вiзьму.

Маюфес. А чом же не з чистоi прибилi?

Пузир. Може, хто другий вiзьме з чистоi.

Маюфес. Про других нiчого й балакать. Все дiло треба вести без документiв, на честь! А кому ж повiрить: тiлько таким хазяiнам, як ви! Ви не захочете взять чужого?

Пузир. Навiщо менi чуже, коли у мене й свого доволi… Так двадцять процентiв з валовоi виручки. Коли согласнi, переганяйте овець на моi степи.

Маюфес. Ваше слово для всii околицi – закон, i вже коли не можна взять двадцять процентiв з чистоi прибилi, нехай буде з валовоi виручки. А дозвольте знать: якi розходи будете лiчить?

Пузир. Випас, чабани, догляд.

Маюфес. Ваше слово – закон! А на якi степи переганять овець?

Пузир. На Суху Балку – три тисячi, на Роздолля – п'ять тисяч i на Кам'яний Брiд – чотири тисячi!

Маюфес. Завтра всi розпорядки зробимо… Терентiй Гаврилович, я чоловiк бiдний, служу i вам, i Петру Тимофеевичу… Самi знаете… Скiлько ваша ласка?

Пузир. Поки не буде видко мого заробiтку, я не можу назначить вам нiчого. А восени, пiсля салганiв, я вас не обдiлю, заплатю по-хазяйськи.

Маюфес. Ваше слово – закон; ваша честь – вище всяких векселiв i розписок! Надiюся, що не обдiлите бiдного чоловiка! Прощайте, треба поспiшать, щоб не пропустить поiзда.

Пузир. О, ще поспiете!





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/van-karpenko-kariy-8345430/hazya-n/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.