Книга - Чарівник країни Оз. Ілюстроване видання

Чарiвник краiни Оз. Ілюстроване видання
Френк Баум


Повiсть «Чарiвник краiни Оз» оповiдае про пригоди дiвчинки з канзасу Доротi та ii песика Тото. Опинившись через ураган у казковiй Краiнi Оз, вони прямують дорогою з жовтоi цегли до Чарiвника Краiни Оз аби повернутись додому. На цьому шляху iм зустрiчаються незвичайнi друзi – опудало Страшило, Бляшаний Лiсоруб, Лякливий Лев – що допомагають здолати i казковi, i життевi перешкоди. Переклад украiнською Олени Голоти. Ілюстрацii Наталii Герасименко.





Френк Баум

Чарiвник краiни Оз





Смерч


У крихiтному будиночку, загубленому десь помiж безкрайнiх прерiй Канзасу, разом зi своiм дядьком Генрi i тiтонькою Ем, жила дiвчинка, на ймення Доротi. У iхнiй домiвцi була лише одна кiмната, а погребом слугувала яма, викопана в землi – вона слугувала сховком вiд раптових пiщаних бурь, якi досить часто траплялися в Канзасi.

Їх сiрий будиночок ледь вирiзнявся серед цих сiрих рiвнин. Здавалося, сiрим пилом було припорошено все навколо, навiть тiтонька Ем з дядечком Генрi. Цей всюдисущий пил не мiг нiчого вдiяти лише з Доротi й Тото, маленьким чорним песиком з довгою шовковистою шерсткою. Доротi i ii улюбленець так весело гралися та завзято гасали навколо, що пiщаний пил просто не встигав осiсти на них.








Однак цього дня iм було не до iгор. Дядечко Генрi стурбовано поглядав на небо: воно темнiло на очах. Вiн вiдправився у хлiв, щоб перевiрити, як там конi та корови. Доротi теж поглядала на небо, та й тiтонька Ем перестала мити посуд i пiдiйшла до дверей. З першого ж погляду вона зрозумiла: наближаеться буревiй.

– Доротi, хутчiш! – закричала вона. – Ховайся швидше в льох!

Тото, злякавшись, забився пiд лiжко, i Доротi, хоч як старалася, все не могла його витягнути. Переполохана тiтонька Ем вiдкрила люк з льоху i спустилася вниз. Зрештою Доротi впiймала Тото i вже зiбралась приеднатись до тiтки. Та не встигла вона пiдiйти до дверей, домiвку так сильно хитнуло поривом вiтру, що дiвчинка впала на пiдлогу.

І тут трапилось щось дивне. Будинок закружляв неначе дзига, а згодом став повiльно пiднiматися вгору. Смерч пiдхопив його i понiс все далi i далi вiд мiсця, де той завжди стояв.

Запанувала темрява, моторошно завивав вiтер, але Доротi зовсiм не було страшно: неначе нiчого i не трапилось, а будиночок плавно витав у повiтрi.

Тото, гучно гавкаючи, гасав по кiмнатi, поки Доротi спокiйно сидiла на пiдлозi, очiкуючи, що ж буде далi. Врештi-решт вона втратила лiк часу, тому забралася в свое лiжко i заснула.




Зустрiч iз Жувачами


Дiвчинка прокинулась раптово, сiла на лiжко. Будиночок бiльше не витав у повiтрi, а приземлився та стояв на мiсцi. У вiкно проникало яскраве сонячне свiтло. Доротi одразу кинулася до дверей i виглянула назовнi.

Там було так красиво! Яскраво зеленiла трава, на деревах дозрiвали соковитi плоди, навколо розкинулись чарiвнi квiти. Пурхали дивовижнi птахи неймовiрноi вроди, дзюрчав та миготiв на сонцi струмок.

Доротi помiтила, що до будиночка наближаеться дивакувате товариство: трое чоловiкiв i одна жiнка. Вони були майже одного з нею зросту, але виглядали зовсiм старенькими. А одягненi як чудернацько! На головi у них були високi загостренi капелюхи, на полях яких бринiли дзвiночки. Чоловiки були зодягненi в сине, а жiнка – у бiлоснiжне плаття, що виблискувало немов коштовне камiння. Доротi вирiшила, що чоловiки напевно вiку дядечка Генрi: у них он якi бороди! Натомiсть маленька жiночка здавалася набагато старшою.








Побачивши Доротi, чоловiки зупинилися i почали перешiптуватись, все не наважуючись наблизитися. Одна лиш старенька пiдiйшла до неi, та низько вклонившись, привiтно заговорила:

– Ласкаво просимо в Краiну Жувачiв, о найблагороднiша чарiвнице! Жувачi висловлюють тобi найщирiшу подяку за те, що ти вбила Лиху Чаклунку Сходу i звiльнила iх вiд рабства.

Тодi старенька вказала на рiг будинку. Доротi поглянула у той бiк i злякано скрикнула. З-пiд ii домiвки виглядали двi ноги в срiбних гостроносих черевичках.

– Я – Добра Чаклунка Пiвночi, подруга Жувачiв, – проводжувати жiнка. На Пiвднi також живе ще одна Добра Чаклунка. Однак на Заходi та Сходi оселилися злi чарiвницi. Ось одну з них ти i вбила, але залишилася друга – остання Лиха Чаклунка Краiни Оз.

Тут Жувачi, якi до цього все вiдмовчувались, голосно закричали, показуючи на кут будинку, яким придавило Лиху Чаклунку. Ноги чарiвницi раптом щезли, i едине, що вiд неi залишилось – пара срiбних черевичок: сама ж вона просто випарувалася на сонцi.

Тож Добра Чаклунка взяла черевички i вручила iх Доротi.

– Чаклунка Сходу надзвичайно пишалася своiми черевичками, – сказав один з Жувачiв. – Кажуть, у них прихована чарiвна сила, але ми, на жаль, не знаемо, яка саме.

Та найбiльше на свiтi Доротi хотiла повернутися додому, тому вона запитала Жувачiв, чи зможуть вони допомогти iй вiдшукати дорогу назад, в Канзас.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=63761532) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.